Основи соціальної географії (стр. 10 )

1) міжособистісний контакт;

2) певна інформація людей одне про одного;

3) відмінність статі.

Втім, останнє, на жаль, не завжди вважається обов'язковим. Факторні змінні, що впливають на соціальний процес, змінюючи його окремі характеристики (форму, тривалість, інтенсивність і т. ін.), називатимемо факторами соціального процесу. Вони не викликають соціального процесу (на відміну від його джерел) і не забезпечують його існування (на відміну від його умов), але все ж таки справляють вплив, до того ж іноді настільки сильний, що процес навіть припиняється або, навпаки, здійснюється в шаленому темпі.

Узяті разом, джерела, умови й фактори утворюють причини соціального процесу. Підкреслимо ще раз: джерела й умови детермінують соціальний процес у цілому, його зміст, тоді як фактори впливають на окремі його змінні. Необхідно також вказати на відмінності в детермінації:

— джерела викликають і визначають соціальний процес;

— умови зумовлюють соціальний процес;

— фактори змінюють соціальний процес.

Джерела виражають необхідність, а умови — можливість виникнення або здійснення соціального процесу. Джерела можна поділити на внутрішні й зовнішні. Внутрішні діють у самій соціальній системі, що перебуває в даному процесі, зовнішні — у взаємодії цієї соціальної системи з іншими.

Умови бувають достатніми й недостатніми. При другому варіанті соціальний процес або взагалі не може здійснюватися, або здійснюється в деформованому вигляді: це вже залежить від ступеня недостатності.

Що стосується факторів соціального процесу, то їх доцільно згрупувати так:

— внутрішні і зовнішні (внутрішні чинять вплив на процес зсередини, зовнішні — ззовні);

— позитивні або негативні (позитивні — сприяють процесові, негативні — перешкоджають йому);

— безпосередні і опосередковані (безпосередні фактори діють на самий соціальний процес, прямо, тобто безпосередньо, непрямі — опосередковано, а саме: через джерела або умови соціального процесу).

Виявлення, аналіз і відповідна оцінка факторних змінних (джерел, умов, факторів) має принципово важливе значення для спрямованого впливу на соціальний процес, його оптимізацію.

3.4. Типологічна модель соціального процесу

Німецький соціолог Леопольд фон Візе зробив свого часу спробу дати повну класифікацію всіх процесів, можливих у стосунках між людьми. На його думку, всі процеси, які змінюють суспільство, можна звести до двох великих груп: процеси взаємного зближення людей, або процеси, які об'єднують людей, і процеси віддалення, або процеси, які розділяють людей. Перші він назвав асоціативними й вирізнив серед них чотири основні: зближення, пристосування, зрівнювання, об'єднання. Процеси роз'єднання постають у трьох основних видах: суперництво, опозиція, конфлікт.

Польський соціолог Ян Щепаньський запропонував свою типологію соціальних процесів.

«Може виникнути, — пише він, — серія явищ співпраці для спільного здобування необхідних благ або цінностей. Може виникнути процес суперництва, конкуренції, побудований на тому, щоб випередити аналогічні прагнення інших індивідів та груп і раніше від них прийти до мети. Якщо під час суперництва з'явиться прагнення ліквідувати конкурента або якусь його систему предметів або цінностей, то суперництво перетвориться в конфлікт, який також має різні види при різному ступені інтенсивності. Це процеси, які виникають під час взаємодії між людьми. Далі вирізнимо процеси, які змінюють місце індивідів або груп як у просторі, так і в соціальних структурах. Ми називаємо їх процесами мобільності. Вирізнимо також процеси, які змінюють соціальну організацію спільності, та розділимо їх на процеси реорганізації й дезорганізації. Нарешті, є також процеси змін, що відбуваються в системах культури, які накладають глибокий відбиток на взаємини між людьми, на організацію і структуру спільноти, наприклад, процеси, що змінюють систему ідеології, релігії, науки, техніки».

Типологізацію соціальних процесів можна проводити і за багатьма іншими засадами (критеріями):

— за загальним спрямуванням (процеси функціонування і процеси розвитку);

— за рівнем перебігу (локальні, глобальні тощо.);

— за тривалістю (тривалі, короткочасні);

— за сферою поширення (економічні, політичні, соціально-культурні, духовні та ін.).

Цей перелік критеріїв можна продовжити. Але річ зовсім не в тому, наскільки він вичерпний: адже залежно від цілей дослідження і розв'язуваної водночас проблеми можна вибрати зручніший критерій і здійснити за ним класифікацію.

Що стосується обраної нами методології, то вважали б продуктивнішим класифікувати соціальні процеси за тією роллю, яку вони виконують у соціальній системі. Відповідно до цього підходу вирізняють такі процеси:

— зародження, формування соціальної системи (наприклад, процеси організації та самоорганізації малих соціальних груп);

— стабілізації соціальної системи (наприклад, процес згуртування виробничого підрозділу);

— функціонування соціальної системи (наприклад, комунікативні або регулятивні);

— адаптації соціальної системи до зовнішніх умов, що змінюються (наприклад, процеси інформатизації і комп'ютеризації);

— еволюції соціальної системи (наприклад, процеси модернізації або революції);

— розпаду соціальної системи (наприклад, процес «антиселекції»);

— перехідні процеси (формування плюралістичної системи власності, децентралізація управління суспільними процесами тощо.).

3.5. Технологічна модель

Технологічний погляд на соціальний процес — це погляд з позиції його оптимізації, визначення і віднайдення адекватних шляхів, способів і методів. Наведемо ті його характеристики, які важливі для виконання цього завдання. Результат — це те, що досягається по завершенні соціального процесу або його циклу. Він може бути фактичним (те, що вже досягнуте), очікуваним (його можна назвати метою) і ймовірним. Тут поняття «очікуваний» і «передбачуваний» аж ніяк не тотожні: можна очікувати або бажати одне, а передбачати або припускати цілком інше.

Наслідки соціального процесу — це його непрямі результати, що мають значення для інших процесів і для інших результатів.

Некеровані змінні — ті змінні соціального процесу (структурні, динамічні, факторні), на які не можна вплинути і які не підлягають зміні. Так, молоді люди, вирішивши стати чоловіком і дружиною, повинні оформити свої взаємини в загсі. Хочуть вони цього чи ні, але без офіційної реєстрації їхній шлюб вважається недійсним.

На керовані змінні можна вплинути, і вони підлягають зміні. Те ж молоде подружжя, наприклад, саме вирішує, скільки в них буде дітей, тобто кількісний склад сім'ї є керованою змінною.

Слід зазначити, що такий поділ змінних соціального процесу має відносний характер: те, що вважається некерованою змінною для одного суб'єкта, може виявитися керованою для іншого й навпаки. Ступінь керованості — змінна, що виражає можливість спрямованого впливу на процес у цілому, яка визначається співвідношенням керованих і некерованих змінних. Чим більше перших, тим вищий ступінь керованості соціального процесу. За цим показником соціальні процеси можуть поділятися на керовані, некеровані й регульовані. Обмеження — ті умови, які накладаються на соціальний процес.

Ефективність — змінна соціального процесу, яка виражає його оцінку з погляду очікуваного результату. Якщо фактичний результат близький до очікуваного, отже, це ефективний процес; якщо цілком відповідає — можна говорити про оптимальний процес; якщо відповідає лише частково, то це процес малоефективний.

Розглянуті моделі зазвичай застосовуються в комплексі, доповнюють одна одну, відтак даючи цілісну картину оціального процесу. Вони надають можливість вибрати найефективніший спосіб впливу.

Цей вплив може бути таким, що формує (сам соціальний процес як такий); стимулює, тобто спрямований на його підтримку і розвиток; стримує, або обмежує; гальмує, або перешкоджає; деструктивним, або руйнівним.

На жаль, як показує досвід, спрямованого впливу не буває без порушень, помилок, викликаних некомпетентністю нашого втручання. На відміну від порушень у виробничих процесах, «соціальні порушення» мають потаємніший характер, їх нелегко виявити, важко й передбачити їхні наслідки. Більше того, деякі ухвалювані рішення намагаються подати мало не вершиною управлінської мудрості. Найпоширеніше джерело помилок — це ігнорування можливих порушень соціального процесу.

Аналіз реальних результатів нинішньої економічної реформи, реалізації її численних концепцій виявляє дуже серйозні стратегічні помилки, допущені під час переходу до ринку. Тим часом дедалі очевидніше, що застосування аналітичних моделей суспільних процесів, соціально-технологічного підходу в реформуванні суспільства допомогло б значно знизити соціальну ціну допущених прорахунків.

Питання для самоконтролю.

1. Форми територіальної організації суспільства й особливості соціальних процесів у них.

2. Основні стадії взаємодії суспільства і природи та особливості зміни природного середовища.

3. Особливості територіально-адміністративного устрою України.

4. Регіональні відмінності в розвитку соціальних процесів та основні чинники, що їх спричинили.

5. Властивості соціально-географічного простору й особливості їх прояву в соціальних процесах.

Тестові завдання

1. Сукупність послідовних взаємопов’язаних соціальних явищ це:

а) соціальний процес;

б) соціальний об’єкт;

в) суспільний процес;

г) процес самовиховання;

д) об’єкт соціальної географії.

2. Який із зазначених процесів належить до соціальних:

а) купівля товару;

б) засвоєння суспільного досвіду;

в) використання природних ресурсів;

г) продуктивність праці;

д) збереження природного середовища.

3. Який із зазначених процесів належить до особистісних:

а) працевлаштування;

б) туристична поїздка;

в) самоосвіта;

г) освіта;

д) асиміляції.

4. Який із зазначених процесів належить до міжособистісних:

а) працевлаштування;

б) самовиховання;

в) самоосвіта;

г) міждержавної інтеграції;

д) асиміляції.

5. До процесів, що відбуваються всередині окремого суспільства, відносять: