Основи соціальної географії (стр. 15 )

— прямі, коли зміст запитань і об'єкт інтересу збігаються;

— непрямі, коли зміст запитань та об'єкт інтересу дослідника різні.

За функціями питання анкети поділяють на: основні (спрямовані на збір інформації про зміст досліджуваного явища), неосновні (запитання-фільтри, спрямовані на з'ясування основного запитання, перевірку щирості відповідей).

Підвищенню достовірності служить і забезпечення респондентові можливості ухилитися від відповіді, дати невизначену відповідь. Для цього в анкеті передбачають такі варіанти відповідей: «мені важко відповісти», «буває по-різному» тощо. Важливо, щоб запитання не мали у своїх формулюваннях явних або неявних підказок. При формулюванні оцінкових запитань і варіантів відповідей обов'язково стежать за збалансованістю позитивних і негативних суджень.

При створенні анкети важливо, щоб: питання точно характеризували явище, а очікувані відповіді на них були достовірними; питання були як прямими, так і непрямими, як закритими, так і відкритими; вони не містили підказок, а також неоднозначного розуміння їх змісту; давали достатній простір для відповідей; містили контрольні комбінації: прямі, опосередковані запитання, особисті, безособові запитання; передбачали попередню перевірку ступеня розуміння запитань на невеликій кількості учнів і коригування змісту анкети.

Надійність даних анкетного опитування перевіряють повторним опитуванням за тією ж процедурою тих самих осіб (визначається стійкість інформації), а також контролем даних анкетного опитування за допомогою інших методів.

Перевага анкетування в тому, що воно є порівняно економним методом збору даних, дає змогу їх аналізувати й обробляти за допомогою статистики. Особливо ефективний цей метод при масових опитуваннях.

4. Метод інтерв’ю. При інтерв'юванні контакт між дослідником і респондентом здійснюється за допомогою інтерв'юера, який ставить питання, передбачені дослідником, організовує та спрямовує бесіду з кожною окремою людиною і фіксує одержані відповіді згідно з інструкцією. Цей метод опитування вимагає більших затрат часу і коштів, ніж анкетування, але водночас з тим підвищується надійність зібраних даних за рахунок зменшення кількості осіб, які не дали відповіді на запитання, і помилок, можливих при заповненні опитувальників.

Особливості інтерв'ю по-різному виявляються в різних його організаційних формах. Серед них – інтерв'ю за місцем роботи, навчання, тобто в службовому приміщенні. Воно ­ найбільш доцільне, коли вивчаються виробничі або навчальні колективи, а предмет дослідження пов'язаний з виробничими чи навчальними справами.

Інтерв'ю за місцем проживання застосовується тоді, коли предмет опитування стосується таких проблем, про які зручніше поговорити в неофіційній обстановці, яка не залежить від впливу службових чи навчальних відносин.

У прикладній соціології розрізняють три види інтерв'ю: формалізоване, сфокусоване й вільне.

Формалізоване інтерв'ю – найпоширеніший різновид інтерв'ювання. У цьому випадку спілкування інтерв'юера і респондента строго регламентовано детально розробленим запитальником та інструкцією, призначеною для інтерв'юера. При використанні цього виду опитування інтерв'юер зобов'язаний точно дотримуватися формулювань питань і їх послідовності.

Сфокусоване інтерв'ю – наступний щабель, що веде до зменшення стандартизації поведінки інтерв'юера і опитуваного. Воно передбачає збір думок, оцінок з приводу конкретної ситуації, явища, його наслідків або причин. Респондентів заздалегідь знайомлять з предметом бесіди. Попередньо заготовлюють і питання для такого інтерв'ю, причому їх перелік для інтерв'юера обов'язковий: він може змінювати їх послідовність і формулювання, але з кожного питання повинен отримати інформацію.

Вільне інтерв'ю відрізняється мінімальною стандартизацією поведінки інтерв'юера. Цей вид опитування застосовується в тих випадках, коли дослідник приступає до визначення проблеми дослідження. Вільне інтерв'ю проводиться без заздалегідь підготовленого опитувальника або розробленого плану бесіди; визначається тільки тема інтерв'ю.

5. Метод рейтингу та метод узагальнених незалежних характеристик.

Метод рейтингу полягає в оцінюванні діяльності, її окремих аспектів компетентними експертами, здатними виконувати творчі завдання, контролювати процес експертизи, виявляти наукову об'єктивність, аналітичність, широту і конструктивність мислення, самокритичність, мати власну думку і вміти її обстоювати. За допомогою рейтингу відбувається первинна класифікація соціально-географічних об'єктів за ступенем вираження загальної для них властивості — експертних оцінок.

Рейтинг є основою для побудови найрізноманітніших шкал оцінок. Використовують його при оцінюванні окремих установ (школи, лікарні, заклади рекреації тощо), рейтингів різних областей, районів тощо.

Метод узагальнення незалежних характеристик передбачає необхідність привертання уваги до ймовірності існування розбіжностей в оцінках, спричинених необ'єктивністю, поспішністю, непрофесійністю суджень «експертів». У такому разі з'ясовують причини розбіжностей, аналізують чинники, що їх зумовили.

Питання для самоконтролю

1. Соціальний простір як об’єкт дослідження соціальної географії: актуальні проблеми формування та розвитку в наш час.

2. Соціальна сфера як об’єкт дослідження соціальної географії та її роль у розвитку.

3. Основні напрями дослідження соціальної географії в Україні.

4. Соціальна географія як складова суспільно-географічних досліджень.

5. Роль соціально-географічних досліджень у розвитку соціально-орієнтованої економіки України.

6. Соціально-географічні дослідження та їх вплив на розвиток соціальної інфраструктури регіонів України.

7. Місце соціальної географії в системі наукових дисциплін.

8. Взаємозв’язок соціальної географії та соціології.

Тестові завдання

1. Сукупність засобів пізнання, що застосовуються в науці а також учення про методи й засоби пізнання а перетворення дійсності – це:

а) метод пізнання;

б) методологія наукового пізнання;

в) завдання методології;

г) соціальний простір;

д) інтенсифікація наукового дослідження.

2. Який принцип дослідження в соціальній географії передбачає вивчення просторового групування соціальних процесів, а також характер життєдіяльності з його соціально-культурними, національними й духовними інтересами та потребами:

а) комплексності;

б) регіональності;

в) територіальності;

г) системності;

д) узгодженості.

3. Який принцип дослідження в соціальній географії передбачає вивчення соціальних явищ і процесів як взаємопов’язаних і взаємо узгоджених систем:

а) комплексності;

б) регіональності;

в) територіальності;

г) системності;

д) узгодженості.

4. Яка із зазначених властивостей не властива соціальному простору:

а) континуальності;

б) дискретності;

в) регіоналізм;

г) структурності;

д) інтегративності.

5. Певна послідовність підходів та операцій, котрі треба виконати для досягнення поставленої мети дослідження це:

а) метод пізнання;

б) методологія наукового пізнання;

в) завдання методології;

г) соціальний простір;

д) інтенсифікація наукового дослідження.

6. Який із зазначених методів дослідження в соціальній географії відноситься до філософських:

а) діалектичний;

б) історичний;

в) картографічний;

г) математичний;

д) статистичний.

7. Який із зазначених методів дослідження в соціальній географії відноситься до міждисциплінарних :

а) діалектичний;

б) історичний;

в) картографічний;

г) математичний;

д) статистичний.

8. Для якого з етапів пізнання соціальних процесів характерне точне визначення порядку вироблення управлінських рішень:

а) інформаційного;

б) аналітичного;

в) концептуально-конструктивного;

г) алгоритмічного;

д) модельного.

9. Для якого з етапів пізнання соціальних процесів характерна розробка і реалізація системи моделей прогнозування й планування для різних рівнів соціальних процесів:

а) інформаційного;

б) аналітичного;

в) концептуально-конструктивного;

г) алгоритмічного;

д) модельного.

10. Для якого методу соціально-географічних досліджень характерне спрощене відтворення реальності, яке у загальній формі відбиває істотні властивості соціальних процесів:

а) статистичного;

б) моделювання;

в) балансового;

г) математичного;

д) систематизації.

11. Який із зазначених методів належить до соціологічних:

а) інтерв’ю;

б) картографічний;

в) математичний;

г) статистичний;

д) інтенсифікація наукового дослідження.

12. Яка із зазначених властивостей не є властивістю географічного простору:

а) регіоналізм простору;

б) взаємодій компонентів;

в) нескінченність;

г) континуальність і дискретність;

д) структурність;

13. Яка властивість притаманна географічному простору:

а) комплексності;

б) регіональності;

в) територіальності;

г) системності;

д) узгодженості.

14. Яка із зазначених властивостей не властива соціальному простору:

а) континуальності;

б) дискретності;

в) регіоналізм;

г) структурності;

д) інтегративності.

15. Сукупність засобів дослідження, що застосовуються в науці, й водночас — учення про методи й засоби пізнання та перетворення дійсності – це:

а) метод пізнання;

б) методологія наукового пізнання;

в) завдання методології;

г) соціальний простір;

д) інтенсифікація наукового дослідження.

Список рекомендованої літератури:

1. Алаев -экономическая география : понятийно-терминологический словар / – М. : Мысль, 1983.

2. Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії. – К., 1993. – 607 с.