Основи соціальної географії (стр. 4 )

а) об’єкт дослідження;

б) предмет дослідження;

в) завдання дослідження;

г) функції науки;

д) соціальна географія.

2. Відтворення емпіричної реальності на абстрактному рівні через виявлення найбільш значущих із погляду практики закономірностей, зв’язків і відносин цієї реальності – це:

а) об’єкт дослідження;

б) предмет дослідження;

в) завдання дослідження;

г) функції науки;

д) соціальна географія.

3. Об’єктом дослідження соціальної географії є:

а) людина та господарство;

б) населення та природні ресурси;

в) соціально-економічний потенціал регіону;

г) людина та суспільство;

д) соціалізація населення.

4. Вивчення територіальних відмінностей у розвитку соціальних явищ і процесів – це:

а) об’єкт дослідження соціальної географії;

б) завдання соціальної географії;

в) предмет дослідження соціальної географії;

г) функції соціальної географії;

д) об’єкт дослідження економіки.

5. Забезпечення збору й обробки соціально-географічної інформації – це:

а) теоретико-пізнавальна функція соціальної-географії;

б) прогностична функція соціальної-географії;

в) інформаційна функція соціальної географії;

г) управлінська функція соціальної географії;

д) інтегративна функція соціальної географії.

6. Забезпечення соціальних прогнозів, що опирається на загальні закони соціально-географічного розвитку – це:

а) теоретико-пізнавальна функція соціальної-географії;

б) прогностична функція соціальної-географії;

в) інформаційна функція соціальної географії;

г) управлінська функція соціальної географії;

д) комунікативна функція соціальної географії.

7. Вивчення й аналіз соціального буття суспільства – це:

а) теоретико-пізнавальна функція соціальної-географії;

б) інтегративна функція соціальної-географії;

в) адаптивна функція соціальної географії;

г) управлінська функція соціальної географії;

д) комунікативна функція соціальної географії.

8. Розробка рекомендацій щодо адаптації людей до інтегрального та видового простору і часу – це:

а) теоретико-пізнавальна функція соціальної-географії;

б) інтегративна функція соціальної-географії;

в) адаптивна функція соціальної географії;

г) управлінська функція соціальної географії;

д) комунікативна функція соціальної географії.

9. Що не належить до завдань соціальної географії:

а) аналіз географічних аспектів способу життя;

б) розробка теоретичних і методичних питань досліджень;

в) вивчення господарської спеціалізації;

г) прогноз розвитку соціальних явищ і процесів у просторово-часовому вимірі;

д) аналіз причин, умов і факторів соціальних явищ і процесів.

10. Виключно до завдань соціальної географії належить:

а) аналіз особливостей відносин між людьми;

б) вивчення господарської спеціалізації;

в) інформування суспільства про стан соціального розвитку в регіональному вимірі;

г) вивчення впливу довкілля на людину;

д) вивчення населення.

11. Забезпечення розробки теоретичних і методичних аспектів соціально-географічного дослідження – це:

а) теоретико-пізнавальна функція соціальної географії;

б) прогностична функція соціальної географії;

в) інформаційна функція соціальної географії;

г) управлінська функція соціальної географії;

д) інтегративна функція соціальної географії.

12. Забезпечення прийняття оптимальних рішень для оптимізації соціальних процесів на певній території – це:

а) теоретико-пізнавальна функція соціальної географії;

б) прогностична функція соціальної географії;

в) інформаційна функція соціальної географії;

г) управлінська функція соціальної географії;

д) інтегративна функція соціальної географії.

13. Дослідження регіональних відмінностей у житті людей – це:

а) об’єкт дослідження;

б) предмет дослідження;

в) завдання дослідження;

г) функції науки;

д) соціальна географія.

14. Моделювання соціальних процесів – це:

а) теоретико-пізнавальна функція соціальної географії;

б) прогностична функція соціальної географії;

в) інформаційна функція соціальної географії;

г) управлінська функція соціальної географії;

д) проектна функція соціальної географії.

15. Вибір ієрархічної моделі цілей з урахуванням регіональних, етнічних, природних, економічних та інших особливостей соціумів виражається в:

а) теоретико-пізнавальній функції соціальної географії;

б) прогностичній функції соціальної географії;

в) інформаційній функції соціальної географії;

г) управлінській функції соціальної географії;

д) менталітетоформуючій функції.

Список рекомендованої літератури

1. Алаев -экономическая география: понятийно-терминологический словарь / – М. : Мысль, 1983.

2. Роль суспільної географії у вирішенні регіональних проблем / М. Барановський // Україна та глобальні процеси: географічний вимір – Київ – Луцьк : Волин. держ. ун-т, 2000. – Т. 1. – С. 237-239.

3. Голиков до економічної і соціальної географії. / , Я. Б. Олійник, . – К., 1997. – 320 с.

4. Гумилев процессы: два подхода к изучению / , // Социологические исследования. – 1992. – № 1. – С. 50-57.

5. Соціально-економічна географія / за ред. О. І. Шаблія. – Львів : Світ, 1994.

6. Шевчук іальна географія: навч. посіб. / – К.: Знання, 2007 – 349с.

7. Олійник до соціальної географії: навч. посіб. / Я. Б. Олійник, - К. : Т-во «Знання», КОО, 2000. – 205 с.

8. Топчієв суспільної географії / ієв – Одеса : Астропринт, 2001.

9. Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії / О. І. Шаблій – Львів: вид-во Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, 2001.

10.  Пістун теорії суспільної географії: навч. посібник / М. Д. Пістун. – К. : Вища шк., 1994. – 156 с.

2. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ

2.1. Історія розвитку соціальної географії.

2.2. Теоретико-методологічні здобутки закордонних учених.

2.3. Становлення і розвиток соціальної географії України.

2.4. Сучасні проблеми утвердження і розвитку соціальної географії України.

2.1. Історія розвитку соціальної географії

На становлення та розвиток суспільства в цілому та соціальної географії зокрема впливає багато факторів. Ще древньогрецькі вчені (Платон, Арістотель) вважали, що розвиток суспільства визначається природним середовищем. У XVIII-XIX ст. таке мислення дістало назву “географічного детермінізму”, а його головними представниками були К. Ріттер, Г. Плеханов, Ф. Ратцель, котрі дотримувалися думки, що розвиток суспільства, здатність його членів до праці, творчості залежить від природних умов того середовища, в якому вони живуть. Радянська економічна географія, включно з українською географічною школою, не приділяла достатньої уваги вивченню географічних аспектів соціальних проблем, а тому відстали в розвитку даного напряму географічної науки.

Підвалини соціальної географії в Україні закладались С. Рудницьким. Спершу він виокремив антропогеографію як окрему сукупність географічних дисциплін у складі географії людини, географії культури, економічної географії та політичної географії (див. 2.3.).

У будь-якому суспільстві, незалежно від волі й бажання його членів, формуються зачатки соціально-географічних знань. Із глибини віків доходять вони до нас у формі усних переказів, епосу, народних пісень тощо.

Ми опустимо період становлення української державності до кінця I тис. по р. хр, а зупинимосяь вже на IX-X ст., коли українська культура і наука довший час перебували під впливом Візантії. З одного боку це мало позитивне значення: візантійці зуміли консолідувати в собі багатство знань в першоджерелах, досвіді, поняттях, традиціях Пд. Європи та Передньої Азії, а з іншого боку такий стан речей негативно позначився на розвитку власної культури, науки, на нагромадження різного роду сучасних для того часу знань, в т. ч. і соціально-географічних.

Великі соціальні і соціально-географічні матеріали знаходимо у письмових пам’ятках древньоруської держави –“Повісті минулих літ”, “Київському” та “Галицько-Волинському літописах”, “Слові о полку Ігоровім”, “Повчання Володимира Мономаха своїм дітям”, “Руській правді”, “Слові про закон і благодать” Іларіона. Так, соціальна і економічна нерівність юридично була закріплена в збірці законів “Руська правда” (XI ст.), з якої видно, що за різні злочини передбачалось різне покарання.

Унікальним, виключно українським світовим соціальним феноменом було українське козацтво, завдяки якому Україна, що не мала власної держави, фактично існувала тривалий час як унікальне державно-політичне утворення. Цей феномен існував у географічному просторі, на території нинішньої України і соціальна географія просто повинна дослідити його.

На середину XVII ст. було опубліковано Г. Л. де Бопланом карту української території і свою працю “Опис України”. Вона насичена соціально-географічними фактами, описами життя, побуту, релігійних переконань козаків та населення України того часу.

Надалі, з повною втратою своєї державності, Україна досліджується в основному іноземцями і то з метою захоплення земель і для розвитку промисловості.

Ситуація змінюється в XIX ст., коли починається відчуватись європейська тенденція потягу до знань, особливо серед молоді заходу України. Так, з’являються перші географічні факультети (1883р. – у Львівському університеті). Щоправда соціально-географічні дослідження провадять в основному вчені, що не зачисляються до географів.

Зокрема, слід відзначити економіко-статистичні (а їх без сумніву можна віднести і до соціально-географічних) С. Подолинського “Життя і здоров’я людей на Україні”. Цікавими в цьому контексті є і праці М. Драгоманова, в яких він звертає увагу на соціальні та соціально-економічні проблеми того часу.