Основи соціальної географії (стр. 1 )

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

В. І. Костащук

ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Навчальний посібник

Чернівці

Чернівецький національний університет

2012

УДК 911.3 ( 072 )

ББК 60.550.03я7

К

Друкується за ухвалою редакційно-видавничої ради Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

І.

К Основи соціальної географії: навч. посібник: у 2-х ч. / В. І. Костащук. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2012. –Ч.1-ша. – 90 с.

У запропонованому виданні розкрито теоретичні основи соціально-географічних досліджень. З’ясовано сутність соціальної географії та її роль у вирішенні соціальних проблем сучасності. Проаналізовано основні етапи розвитку соціальної географії в Україні та світі. Розглянуто методологічні аспекти проведення соціально-географічних досліджень.

Для студентів географічних факультетів спеціальності „Географія”.

Вступ

Важливим аспектом розвитку громадянського суспільства в Україні є дослідження соціальних процесів у регіональному вимірі. Такі дослідження покликані перш за все виявляти спільні та відмінні риси в соціальних процесах різних регіонів, прогнозувати наслідки та пропонувати альтернативні шляхи їх розвитку в бажаному для суспільства напрямі. Тому важливим напрямком підготовки фахівців в навчальних закладах України є вивчення соціальної географії, як науки про територіальні аспекти розвитку суспільства. При цьому соціальну географію доцільно вивчати не тільки при підготовці фахівців із географії, але й соціологів, державних службовців, економістів, менеджерів, юристів, політологів, релігієзнавців та інших фахівців гуманітарного напряму та в деякій мірі фахівців природничого профілю підготовки.

Розвиток соціальної географії, як і будь-якої науки зумовлений насамперед потребами у відповідних дослідженнях суспільства. Незважаючи на те, що соціально-географічні дослідження в Україні інтенсивно розвивались ще в кінці ХІХ на початку ХХ століття, соціальна географія як самостійна наука в нас сформувалась тільки в 90-і роки ХХ століття. Це спричинено тим, що за часів СРСР пріоритет надавався розвитку природничих наук тоді як гуманітарні розвивалися значно повільніше. На заході соціальна географія має значно більші здобутки, які накопичувалися тут понад століття. Найбільш інтенсивного розвитку набула регіональна соціальна географія, основою якої слугували з одного боку регіональна наука, започаткована Уолтером Ізардом, а з іншого - власне соціальна географія, яка базується на нових для географії кількісних методах дослідження та інформаційних технологіях. В Україні соціогеографічна методологія дослідження застосовувалася переважно в інших науках таких, як районне планування й містобудівництво.

Отже наразі назріли потреби визначення й розвитку теоретико-методологічних засад соціальної географії, з’ясування напрямів її розвитку та уточнення функцій. Значна увага при цьому повинна приділятися прикладному використанню соціально-географічних досліджень для оптимізації розвитку українського суспільства.

Мета даного посібника - визначити теоретико-методологічні аспекти розвитку соціальної географії, як науки покликаної оптимізувати соціальні процеси в регіонах України.

Досягнення окресленої мети передбачає виконання таких завдань:

-  визначення змісту, предмета і завдань соціальної географії та її функцій;

-  ретроспективний аналіз формування теоретико-методологічних положень соціальної географії;

-  вивчення сутності теоретичних положень географічного і соціального просторів та просторових властивостей суспільства;

-  ознайомлення з основними методологічними засадами проведення соціально-географічних досліджень.

Курс „Основи соціальної географії” має прикладний характер. Знання отримані при його вивченні перш за все будуть використані при освітній діяльності, а також можуть застосовуватися для дослідження територіальних аспектів розвитку соціальних процесів, їх прогнозування та ухвалення оптимальних управлінських рішень.

1. ЗМІСТ ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕГРАФІЇ.

1.1. Об’єкт і предмет дослідження соціальної географії.

1.2. Функції соціальної географії.

1.3. Завдання соціальної географії.

1.4. Місце соціальної географії в системі наук та її зв’язки з іншими науками.

1.1. Об’єкт і предмет дослідження соціальної географії

Перш ніж почати вивчення будь-якої науки, слід ви­значити, що саме вона вивчає (тобто об'єкт науки), які аспекти, властивості, відношення висвітлює (пред­мет) і для чого це здійснюється (мета й завдання). Тому вихідними поняттями кожної науки є об'єкт і предмет її дослідження. Від того, наскільки правильно й конкретно визначено ці категорії, залежать результативність і конструктивність усієї наукової діяльності. Основи для розмежування предмета й об'єкта заклав німецький філософ І. Кант.

Об'єкт дослідження — фрагмент дійсності, на який спря­мована пізнавальна або практична діяльність, тобто це те, що вивчає й досліджує певна наука. Виділення об’єкта пізнання здійснюється за допомогою форм практичної та пізнавальної діяльності, що їх виробило суспільство. Предмет дослідження — це ті аспекти, властивості й відношення, які вивчає дана наука, а також і той кут зору, під яким розглядається об’єкт.

Суттєвим аспектом в обґрунтуванні наукового статусу соціальної географії (як і будь-якої іншої науки) є розрізнення її об'єкта і предмета. Об’єкт пізнання — це все те, на що скерована діяльність дослідника, який проти­стоїть йому як об'єктивна реальність. Будь-яке явище, процес або відношення об'єктивної реальності може бути об'єктом дослідження дуже різних наук (фізики, хімії, соціології тощо). Коли ж мова йде про предмет дослідження конкретної науки, тоді та чи інша частина об'єктивної реальності (місто, людина, країна й т. ін.) береться не цілком, а розглядається лише той її аспект, що його визначає специфіка даної науки. Решта граней конкретної частини об’єктивної реальності в цьому разі розглядаються як другорядні або як умова існування певного конкретного об’єкта.

Предмет науки не може бути тотожним об'єкту (або об'єктам), котрий вона вивчає, оскільки останній — це емпірично дана реальність, яка репрезентує ту чи іншу грань об'єктивного світу. А предмет науки — це відтворення емпі­ричної реальності на абстрактному рівні через виявлення найбільш значущих з погляду практики закономірностей, зв’язків і відношень цієї реальності. Предмет будь-якої науки -— це наслідок теоретичного абстрагування, який дає змогу вирізнити закономірності розвитку й функціонування об’єкта вивчення, специфічні для даної науки. Якщо об'єкт дослідження — частина об'єктивної реальності, яка має властивість, досліджувану тільки даною наукою, то пред­мет науки — це наслідок дослідницьких дій або діяльності.

Соціальна географія, будучи складовою частиною суспільної географії, виокремилась як відносно самостійна галузь знань наприкінці ХХ століття. Ключовим поняттям для розуміння об’єкта і предмета соціальної географії є розуміння поняття „соціальне”.

„Соціальне” (від лат. socialis – товариський, громадський) - це фундаментальна категорія таких наук як соціологія та соціальна філософія. У межах зазначених наук цей термін охоплює:

-  здатність окремої людини до спільної життєдіяльності, існування в межах окремих спільнот та постійного їх відтворення через універсальну взаємодію (діяльність індивідів та їх груп), унаслідок якої виникає, формується і встановлюється конкретний тип (організація) єдності взаємодіючих індивідів і груп;

-  сукупність характеристик взаємодіючих індивідів як членів різних груп, що (характеристики) формуються, а також розподіляються та перерозподіляються між ними завдяки статусній динаміці й зміні характеру пов’язаних із цією динамікою взаємодій та взаємовідношень;

-  інтерсуб’єктивна реальність „повсякденного світу”, що створюється (конструюється), інтерпретується та сприймається через типізацію смислів і значень в інтеракційній взаємодії.

У широкому розумінні поняття „соціальне” трактується як тотожне поняттю „суспільство”. В такому розумінні „соціальність” є надприродною, надорганічною та надіндивідуальною якістю людської спільноти.

У географічній науці тлумачення поняття „соціальне” ще на початку 80-х років ХХ ст., було достатньо вузьким. Так на думку єва, „соціальний” – це такий, що стосується до явищ, безпосередньо пов’язаних із відтворенням населення, формування різних спільностей людей, їх взаємовідносинами (не беручи до уваги виробничих відносин).

Центральним об’єктом дослідження соціальної географії є людина, людський соціум, суспільні групи, територіальні та інші спільності людей. Але не забуваймо, що ці ж об’єкти вивчаються й іншими науками (антропологія, медицина, біологія, суспільствознавство). А це означає, що коли людина, соціум у цілому чи група людей виступають об’єктом дослідження соціальної географії, то вони опиняються у специфічній ролі.

По-перше, вони виступають у ролі об’єкта географічної науки. А як відомо, об’єктом географічної науки є будь-яке утворення чи явище (стан, відносини, процес) на земній поверхні, яке відповідає найважливішим методологічним принципам географії: територіальності, комплексності, впливає на розвиток чи стан географічної оболонки, а його вивчення дає додаткові, нові знання про цю оболонку.

По-друге, людина, суспільство чи інші групи людей розглядаються суспільною географією в певному, властивому цій науці, аспекті дослідження. Для географії, а правильніше буде сказати - для соціальної географії, характерний геопросторовий аспект досліджуваних явищ. Із поміж інших географічних дисциплін соціальна географія вирізняється насамперед тим, що досліджує інтереси людини, мотивацію її поведінки, взаємодію і взаємозв’язки людини із соціальними та іншими групами суспільства в територіальному аспекті.

Отже, об’єктом дослідження соціальної географії є також соціальна сфера в просторовому вимірі.

Соціальна сфера – відносно самостійна сфера життєдіяльності суспільства, яка охоплює відносини між соціальними спільностями, всередині цих спільностей, між окремими особами, які займають різне положення в суспільстві й беруть неоднакову участь у соціальному житті. Саме в цій сфері протікає соціальне життя. Тут реалізуються соціальні потреби та інтереси соціальних груп і спільностей, відносини суспільства й особи, вона охоплює умови праці, здоров’я та дозвілля. Основними структурними компонентами соціальної сфери є соціальна структура, соціальні відносини і матеріальні утворення, які їх закріплюють. Соціальну сферу складають соціально-побутові умови життя людей, система освіти, охорона здоров’я, культура, соціальне забезпечення тощо.