Основи соціальної географії (стр. 12 )

- взаємозалежність системи й середовища (система формує й виявляє свої властивості в процесі взаємодії із середовищем, виступа­ючи при цьому активним компонентом взаємодії);

- ієрархічність (кожен компонент системи своєю чергою може розглядатися як система, а досліджувана в даному випадку система становить один із компонентів ширшої системи);

- множинність описів кожної системи (через принципову склад­ність кожної з них адекватне пізнання їх вимагає побудови множинності різних моделей, кожна з яких описує лише певний аспект).

Стадії системного дослідження вклю­чають: 1) чітке формулювання проблеми, визначення мети й критеріїв оцінки реалізації мети; 2) структурний аналіз до­сліджуваного об'єкта; 3) розроблення концепції його розвитку і знаходження способів досягнення поставленої мети; 4) аналіз проблеми, розроблення моделі та її розв'язання, одержання варіантів рішень; 5) синтез досліджуваної проблеми і прийняття рішень.

4.2. Сутність методів та рівні соціально-географічного дослідження.

Аналіз і синтез емпіричної інформації, інтерпретація ре­зультатів її обробки — головна ланка всього науково-до­слідного процесу. За змістом ця стадія дуже різноманітна й специфічна для кожного конкретного дослідника. Очевидно, для вивчення певного об'єкта і предмета, вирішення того чи іншого питання з певною метою є якийсь оптимальний набір методів дослідження. Метод дослідження — це певна послі­довність підходів та операцій, які треба виконати для до­сягнення поставленої мети при вивченні певного явища або процесу, а також особливі способи й методика дослідження.

На сьогодні в науковій літературі виділяють чотири рівні методів:

І) філософський (загальнонауковий);

2) міждисциплінарний (спільний для кількох галузей знань);

3) конкретно-науковий (спеціальний);

4) методико-технічний.

Поєднання в певній пропорції методів зазначених вище рівнів — складова будь-якого наукового дослідження.

Па першому рівні наукового дослідження (філософсь­кому) використовуються загальнонаукові методи. Їх прикла­дом можуть бути системний і діалектичний методи пізнання закономірностей розвитку суспільства й природи.

До методів другого рівня (міждисциплінарного) належать історичний, аерокосмічний, математичний та інші, якими користуються «окремі галузі науки для виявлення та аналізу динаміки розвитку процесів або явищ. Це — найпоширеніша група методів у дослідницькій роботі.

Методи третього рівня (спеціальні) застосовуються зазвичай певними науковими галузями для конкретно-наукових досліджень. До таких методів можна віднести статистичний, картографічний і деякі інші, що їх використовує географічна наука в просторових дослідженнях.

Методи четвертого рівня (методико-технічні) дають змогу виконувати техніко-економічні розрахунки різної складності, формалізацію окремих явищ і процесів за допомогою мате­матичних формул і спеціальної символіки, що підвищують репрезентативність (точність) дослідницьких результатів та їхнє практичне й наукове значення.

Роль використання методів у дослідницькій роботі важко перебільшити. Як писав відомий учений Ф. Бекон, навіть кульгавий чоловік, який іде протореним шляхом, випереджає людину, котра біжить бездоріжжям. Саме таким шляхом є використання методів. Людина, яка вдається до ниху своїй дослідницькій роботі, швидше й ефективніше досягне результатів своєї праці порівняно з людиною, яка силкується працювати без застосування дослідницьких методів.

Слід розрізняти методи й засоби наукового дослідження. Методи — це магістральний шлях, яким іде дослідження, а засоби — лише конкретні способи вивчення того чи іншого явища або предмета, досліджуваних за допомогою певного методу. Дослідницькі методи порівняно стійкі, а от засоби досліджень постійно вдосконалюються відповідно до роз­витку наукового мислення й досягнень науково-технічного прогресу.

4.3. Основні етапи пізнання в соціальній географії.

Процес наукового пізнання тієї чи тієї соціально-економ-географічної проблеми в загальному вигляді можна розбити на 6 етапів: 1) програмний — розробка програми наукового дослідження, в якій визначаються мета і завдання дослідження, дається обґрунтування теми, зазначаються виконавці й етапи дослідження, кошторис робіт, очікувані результати тощо;

2) інформаційний — збирання та обробка інформації на підставі статистичної вибірки, складання анкет чи паспортів досліджуваних об'єктів для збирання необхідної інформації;

3) аналітичний — аналіз і синтез добутої інформації, що дає змогу на новому рівні продовжити й поглибити дослідження об'єкта. На цьому етапі статистична інформація системати­зується та обробляється задля її зручного подання, інтерпретації й здобуття наукових і практичних висновків;

4) модельний — розробка та реалізація системи моделей прогнозування й планування для різних рівнів і з різними часовими горизонтами;

5) алгоритмічний — точно визна­чений порядок вироблення управлінських рішень, форму­вання планів з урахуванням економічних можливостей і суспільних потреб, а також безпосередніх і довготривалих наслідків рішень, що приймаються;

6) концептуально-конст­руктивний — розробка наукових концепцій, прикладних рі­шень, одержання пошукового результату.

4.4. Методи дослідження в соціальній географії

У соціально-географічних дослідженнях застосо-вуються такі методи: статистичні й математичні, моделювання, системного аналізу, систематизації та районування, метод парадигми, картографічний та історичний. Кожен із них становить цілу систему засобів, які окремо або в поєднанні один з одним дають змогу реалізовувати різноманітні наукові й практичні завдання, що їх висуває життя перед сучасною наукою.

Застосування статистичного методу означає збирання й одержання (іноді в експедиційних умовах) первинних статистичних матеріалів, використання статистичних довідників, опрацювання та ана­ліз усіх цих матеріалів відповідно до мети дослідження. Опрацювання статистичних даних здійснюють за допомогою таких методів, як статистичні групування, баланси. При вивченні факторних і результативних ознак застосовують різні методи аналізу: дисперсійний, регресивний, кореляційний, коваріа­нтний та ін.

Різновидом статистичного методу є вибірка даних, яка може мати випадковий або заздалегідь спланований характер. При запланованій вибірці беруться лише ті елементи сукуп­ності, які дослідник вважає типовими.

За допомогою балансового методу вивчають і аналізують відповідності у використанні народним господарством при­родних, трудових, фінансових ресурсів, взаємозв'язків між окремими районами й цілими державами та їхніми інтегра­ційними утвореннями.

Особливе місце в науково-дослідницькій діяльності, а також у практиці планування розвитку народного господар­ства належить міжгалузевим і міжрайонним балансам, які дають змогу моделювати й розробляти структуру внутрішніх і зовнішніх зв'язків територіальних соціально-економічних систем різного ієрархічного рангу.

Застосування математичного методу в соціально-економічній географії сприяє проникненню в неї фундаментальних положень інших наук, що отримали загальне визнання (математики, фізики, економіки, кібернетики), підвищує її творчий потенціал і конструктивність, дає змогу вивиконувати різноманітні завдання науковою та прикладною характеру.

Сфера можливого застосування математичного методу в соціально-географічних дослідженнях дуже широка.

Однак через відсутність формалізації, тобто кількісної оцінки більшості категорій і понять, його можна застосувати не до всіх явищ і процесів. Із дальшим поглибленням і розвитком математичної думки в економічній та соціальній географії сфера застосування математичного апарату до вивчення різ­них її явищ і закономірностей розширюватиметься, а самі математичні способи й засоби вдосконалюватимуться, збіль­шуватиметься їх кількість. Уже тепер існує багато способів і засобів математичного методу, за допомогою яких можуть розв'язуватися задачі економіко-географічного характеру.

Моделювання — це дослідження об'єктів пізнання на моделях або побудова й вивчення моделей існуючих пред­метів і явищ, а також передбачуваних (конструктивних) об'єктів. Воно є могутнім засобом наукового пізнання й виконання практичних завдань і широко використовується як у науці, так і в багатьох галузях виробничої діяльності людини. Моделювання спирається на принцип аналогії й дає змогу (за певних умов і з урахуванням неминучої відносності аналогії) вивчати об'єкт, складний для опанування, не без­посередньо, а через розгляд іншого, подібного й рівночасно доступнішого об'єкта — моделі. Модель — це спрощене відтворення реальності, яке відбиває в узагальненій формі її істотні властивості. Вона є логічним або математичним опи­сом компонентів і функцій модельованого об'єкта або проце­су.

У просторово-часових дослідженнях моделювання засто­совується переважно в тих випадках, коли дослідження має на меті з'ясування просторових закономірностей або детальне вивчення конкретного явища чи процесу, що відбувається в системі з певними просторовими й часовими властивостями при заданих режимних умовах. Моделювання використо­вується також для конструювання тих чи інших територі­альних соціально-економічних систем, аналізу їхнього функціонування та управління.

Моделі можуть бути фізичними, аналоговими й мате­матичними.

У соціально-географічних дослідженнях широко застосовується системний аналіз — метод під­готовки та обґрунтування рішень щодо розв'язання складних комплексних проблем. Методологія системного аналізу ґрун­тується на системному вивченні явищ. Його сутність визначається тим, що всі об'єкти матеріального світу й соціально-економічні утворення розглядаються у вигляді систем.

Кожна система, як відомо, функціонує в певному сере­довищі, що діє на її внутрішній стан за допомогою чинників впливу (вхід системи). Зворотний вплив системи на навко­лишнє середовище характеризується значеннями вихідних параметрів (вихід системи). Вхід і вихід системи відображають ті зв'язки, що можуть бути жорсткими (в механіці) й гнучкими в соціально-економічному житті, а також прямими й зво­ротними. Світлофор на перехресті, що перемикається авто­матично, не має зворотного зв'язку з автомобілями, працює без їхнього впливу. Але той самий світлофор, що перемика­ється регулювальником залежно від потоків машин, має зворотний зв'язок й перебудовує свою роботу залежно від ситуації, що складається на перехресті. Аналогічно попит на продукцію змушує виробника змінювати обсяг її випуску.