Курс лекцій до вивчення спецкурсу «Теорія та метод К. Маркса, А. Маршалла, Дж. М. Кейнса» (стр. 12 )

1)  Оформлення концепції заощаджень і інвестицій.

2)  Питання грошового обігу.

3)  Причини економічної нестабільності, які стояли на першому місці. Головне писав він, - «знайти метод, придатний для характеристики не тільки стабільної рівноваги але і нерівноваги для того, щоб розкрити динамічні закони, що управляють переходом грошової системи від стану рівноваги до іншого стану».

У ній Дж. М. Кейнс:

а) підтримує ідею Робертсона про те, що не існує автоматичного механізму вирівнювання інвестицій (i) і заощаджень (s). Причому, тут можливі три умови співвідношення між ними, які мають наслідками коли:

S > I – наступає скорочення ділової активності.

S < I – наростання експансії.

S = I – головна умова розвитку макроекономічної рівноваги;

б) намічає ідею про взаємозв'язок грошового ринку з нормою відсотка;

в) висуває вимогу кредитно-фінансового контролю на міжнародному рівні;

г) формулює ідею про наднаціональні фінансові органи керування, які, з часом, були запропоновані в Бреттон-Вудсі.

46

У 1933 році Дж. М. Кейнс пише роботу «Шлях до процвітання», де використовує ідею мультиплікатора Р. Канна для рішення проблем зайнятості.

У 1934 році відбулась його зустріч з , де, не зважаючи на його намагання, йому не вдалося переконати останнього у значному збільшенні урядових видатків. Повернувшись додому, він працює над головною працею свого життя, яка вийшла з друку у 1936 році з назвою «Загальна теорія зайнятості, відсотка та грошей». Основна мета книги полягала в демонстрації небезпеки неокласичних підходів до теорії вибору найкращого варіанту по використанню обмежених рідких ресурсів (відповідно до закону граничної корисності та граничної продуктивності), хоча на ділі, суспільство стикнулось з проблемою не нестачі трудових ресурсів, а їх надлишку.

Дж. М. Кейнс виклав загальну економічну теорію, включивши в її аналіз і депресивну економіку.

Рівність попиту та пропозиції, на його думку, може встановитися навіть при неповному завантаженні ресурсів, при якому повне завантаження є лише частковим випадком рівноваги.

З початком Другої Світової війни Дж. М.Кейнс повертається на пост радника міністерства фінансів і стає одним з директорів англійського банку.

У 1940 році він пише роботу «Як оплатити війну», де пропонує як компенсацію видатків примусові позики, які повинні призупинити інфляцію.

У 1944 році Дж. М. Кейнс - глава англійської делегації в Бреттон-Вудсі де пропонує замінити золото спеціальними зобов'язаннями. Головним зараз, на його думку, була вже не орієнтація на золотий запас, а забезпечення повної зайнятості.

Ці ідеї втілилися у створенні МВФ та МБРР у 1946 році.

Геніальний економіст і політичний діяч ХХ сторіччя помер 21 квітня 1946 року від серцевого нападу.

3. Критика постулатів неокласики та розробка Дж. М. Кейнсом нової методології економічного аналізу

Світова економічна криза 1929–33 років мала для розвинених країн глибокі руйнівні наслідки. Спроба їх подолання, традиційними на той час, неокласичними методами не дала бажаних результатів, продемонструвавши і недосконалість методологічного інструментарію, як аналізу того суспільства, так і практичних рекомендацій по виходу з незвичайної кризи. Причини недосконалості методу неокласики, відносно вказаних вище подій, стали предметом глибокого дослідження ряду економістів та шкіл. Особливо, так званої, шведської школи, а, також, представниками інституціоналізму. Однак,

найбільший внесок в з’ясування недосконалості методу неокласики, зробив Дж. М.Кейнс.

47

Перш за все, він запропонував нову методологію економічного аналізу, де особливу увагу звернув на макроекономічний підхід, на відміну від своїх вчителів.

По-друге, йому належить принципово новий підхід, в якому враховувались не тільки суто економічні фактори, що діють на поведінку господарюючих суб’єктів, але і ті обставини, в яких вони складаються, як-то, психологічний стан суспільства, його морально-етичні цінності, спонукальні мотиви в той чи інший період, що визначали стан поведінки людей. Цим, вчений розробив підходи, що, з одного боку, визначали дію окремої людини, як частини макроекономічної системи, а з іншого, доповнив її психологічними факторами, одним із яких стала категорія основний психологічний закон.

По-третє, частина нового категоріального апарату створювалась на базі використання принципів економічного аналізу, які запропонували ще маржиналісти. Однак, на відміну від них, їх підходи були вмонтовані не в мікроаналіз, а в макроекономічну систему. Це мало наслідком появу нових макроекономічних категорій (гранична схильність до споживання, гранична ефективність капіталу і т. ін), які відображали метод граничних величин, що органічно були вмонтовані в його методологічний апарат. Граничні величини, з часом, дозволи більш активно застосувати кількісні підходи через математичні методи дослідження.

По-четверте, відмічені вище підходи, започаткували суттєву різницю між неокласичною ортодоксією і його власним підходом. Це знайшло своє відображення в запереченні центральної доктрини ринкової рівноваги в неокласиці (Закону Сея), на відміну від якого, центральне місце зайняли проблеми вивчення факторів, що визначають макроекономічну нерівновагу. В зв’язку з цим, був зміщений і часовий простір в досліджені явищ з довготривалих інтервалів до короткотривалих. І, нарешті, центральною проблемою дослідження стану ринку і його змін, став не стан сукупної ринкової пропозиції, а сукупний попит.

По-п’яте, на відміну від свого вчителя А. Маршалла, Дж. М.Кейнс широко використовує функціональний аналіз через такі активні фактори, як схильність до споживання, граничну ефективність капіталу, норма відсотка, які впливають на змінні, залежні величини (зайнятість та національний доход). Однак, ця обставина в науковій літературі тлумачиться як повернення до каузального підходу, що, на нашу думку, не відповідало дійсності.

І, нарешті, по-шосте, суттєвою відмінністю кейнсіанського підходу від неокласичного в досягненні макроекономічної рівноваги та повної зайнятості, стало обґрунтування значної регулюючої функції держави Дж, М.Кейнсом на відміну від вільного ринку у попередників.

48

4. Структура та логіка «Загальної теорії зайнятості, процента і грошей» (1936)

Головна книга Дж. М. Кейнса побачила світ у 1936 році та складалась з шести книг.

Перша книга («Вступ») ставила за мету визначення власної концепції автора, та розгорнуту критику постулатів класичної та неокласичної теорії, а, також, формулювання в загальному вигляді принципу економічного попиту.

Друга книга («Визначення та поняття») розкриває загальний принцип ефективного попиту з його поділом на споживчий та інвестиційний. Визначається доход, споживання, заощадження з подальшим аналізом зв’язку заощаджень та інвестицій.

Третя книга («Схильність до споживання») розглядає основні фактори динаміки споживчого попиту. При чому, спочатку дається розгорнутий аналіз об’єктивних та суб’єктивних факторів, які визначають схильність до споживання та заощадження. В главі 10 розкривається сутність граничної схильності до споживання та мультиплікатора с функціональними залежностями між цими категоріями.

Книга четверта(«Спонукання до інвестицій») містить розгорнутий аналіз чинників інвестиційного попиту та його динаміки. Розглядаючи граничну ефективність капіталу, Дж. М.Кейнс розкриває свою теорію норми проценту та її відмінності від класичної теорії з розгорнутою критикою поглядів Д. Рікардо та А. Маршалла. Теоретична розробка інвестиційного попиту розкриває психологічні та ділові мотиви надання переваги ліквідності, аналіз природи капіталу, основні властивості процента та грошей. Книга завершується новим формулюванням загальної теорії зайнятості.

Книга п’ята («Грошова заробітна плата та ціни») показує теорію заробітної плати, функцію зайнятості та теорію цін.

Книга шоста («Короткі замітки у зв’язку із загальною теорією») присвячена розгляду проблем економічного циклу. Останні дві глави книги містять узагальнення з історії економічної теорії. Дж. М.Кейнс в ній переглядає традиційні критичні оцінки школи меркантилістів та розкриває їх позитивну роль в економічній думці. Остання глава присвячена критичному переосмисленню теорії ринків та реалізації попередників, в якій він протиставляє неортодоксальну теорію недоспоживання , якого він вважав своїм найважливішим попередником в історії економічної думки.

Для зрозуміння логіки даної книги слід, перш за все, відштовхуватися від сутності «Великої депресії» 1929–1933 р. р., яка проявила себе в значному надвиробництві товарної маси, падінні рівня цін, краху великих банків і фондових бірж. Однак, найнебезпечнішим для існування капіталізму явищем стала наявність крім фрикційного та добровільного безробіття ще й вимушене. У результаті депресії утворилася величезна армія таких безробітних, що до

сягала в деяких країнах до третини працездатного населення, а в Німеччині –

49

половини. Проблема ліквідації вимушеного безробіття стала головним завданням перед всіма урядами економічно розвинених держав. Це добре видно з назви книги, яка отримала назву «Загальна теорія ...», яка вказує на можливість застосування її висновків до будь-якої фази циклу. Насамперед, до депресивного стану економіки.

За Дж. М.Кейнсом, нерівноважний стан економіки визнавався «нормальним», причиною появи якого, був недостатній «ефективний попит». В період Великої депресії економіка остаточно втратила автоматичний механізм переводу зберігаємої частини доходу в інвестиції, в зв’язку з цим втручання держави в економіку стає неминучим.

Пояснення механізму утворення вимушеного безробіття Дж. М.Кейнс починає з визначення складових частин національного доходу ( Y ) як суми, що складає зі СПОЖИВАНОЇ (С) та частини, що ЗАОЩАДЖУЄТЬСЯ (S):