Курс лекцій до вивчення спецкурсу «Теорія та метод К. Маркса, А. Маршалла, Дж. М. Кейнса» (стр. 3 )

2. Народження економічної науки (1750 – 1870 рр). на даному етапі суспільство розглядалося як органічна цілісність. Усі сторони його постають як частини. Першими економістами, які дали світу економічну науку були фізіократи. Сюди ж можна віднести А. Сміта, Д. Рікардо, , Дж. С. Мілля, К. Маркса.

3. Відкриття та розробка основних теоретичних принципів (1870 - 1930). Проходить інтенсивна розробка найбільш важливих нових методів дослідження дійсності для більш тісного зв’язку її з практикою. Найбільш значимими напрямами цього етапу були: Історична школа в Німеччині, австрійська (віденська) школа граничної корисності, Лозаннська школа і теорія всезагальної рівноваги. А також Кембриджська школа з теорією часткової рівноваги.

4. Сучасні дослідження. Розвиток політичної економії після 1930 року. Сюди можна віднести ряд під етапів: макроекономічний підхід Дж. М. Кейнса; дослідження Дж. Робінсон та Е. Чемберліна, інституціоналістів та неокласиків, особливо після 60-х років ХХ століття.

Таким чином, підводячи підсумки вище сказаного, можна відмітити,

що економічна теорія К. Маркса (1818 - 1883) як закономірний етап розвитку економічної науки, зумовлений відповідними соціальними інтересами та ви-

11

могами часу, сприяла розвитку трудової теорії вартості, природи циклічності та криз надвиробництва, подальшому аналізу проблем суспільного відтворення, джерел економічного зростання та виявленню ролі додаткової вартості як визначального чинника і основи відтворення капіталізму. Водночас вона вирізнялась ідеологічним, класовим підходом до аналізу економічних проблем, абсолютизацією суперечностей ринкової економіки епохи вільної конкуренції, недооцінкою здатності капіталістичного суспільства до реформування та саморозвитку.

Важливим етапом розвитку економічної науки в останній третині XIX ст. стало відкриття маржинального аналізу та започаткування неокласичної теорії як однієї з магістральних течії сучасної економічної думки.

Розвиток маржинальної революції в економічній науці був поетапним. I етап (70 – 80-ті роки XIX ст.) започаткував суб’єктивний напрям у політичній економії та теорію граничної корисності як основи цінності, що знайшло відображення у творах (1835 - 1882), К. Менгера (1840 - 1921) та Л. Вальраса (1834 - 1910). II етап маржинальної революції (90-ті роки XIX ст.) репрезентований працями А. Маршалла (1842 - 1924), Дж. Б. Кларка (1847 - 1938), В. Парето (1848 - 1923) та інших видатних економістів, був пов'язаний зі становленням неокласичного напряму економічної думки на основі відмови від суб’єктивно-психологічного підходу та поєднання маржиналізму з функціональним мікроекономічним аналізом.

Новаторські ідеї видатного англійського економіста, державного та політичного діяча Дж. М. Кейнса (1883 - 1946) започаткували появу у 30-ті роки XX ст. макроекономічного аналізу та теорії державного регулювання ринкової економіки.

Подальша еволюція кенсіанства була пов’язана з розвитком у 50 – 60-ті роки неокейнсіанської теорії у працях Е. Хансена (1887 - 1976), Дж. Хікса (1904 - 1989), П. Самуельсона (1915 - 2009), Р. Харрода (1900 - 1978), Є. Домара (1914 - 1997), та започаткуванням у 80 – 90-ті роки XX ст. посткейнсіанства і нового кейнсіанства Дж. Робінсон (1903 - 1983), Н. Калдор (1908 - 1986), П. Сраффа (1898 - 1983) та ін.

З початку ХХ століття мікроекономічний аналіз, який був представлений А. Маршаллом, перестає задовольняти умовам монополізованого виробництва, особливо після «Великої депресії» 1929 – 1933 років. Звідси виникає потреба в деталізації проблем відтворення капіталу з боку спонукальних мотивів не стільки відтворення індивідуального, скільки сукупного капіталу суспільства. Це призвело до появи макроекономіки, як частини економікс.

Розгляд приведеної вище класифікації становлення і появи економічної науки, дозволяє зрозуміти необхідність появи кожного з етапів, основних проблем, які досліджували представники кожного з етапів. При цьому, важливо відслідковувати найбільш важливі постаті економістів, що умовно віднесені до відповідного етапу, внесли найбільш вагомий вклад в розвиток

12

економічної думки. Предмет методичного дослідження має за мету реалізувати цю ідею через виділення найбільш вагомих постатей економічної науки, що внесли значний вклад в її розвиток, як К. Маркс, що дав найбільш досконалий аналіз суспільства того часу, завершивши формування економічної науки буржуазного суспільства, в якому ринок досяг найбільшого розвитку.

А. Маршалл, в свою чергу, продовжуючи ідеї класичної школи сформулював принципи економічної теорії, які дали можливість перевести її з русла чистої теорії пізнання закономірностей суспільного розвитку в напрямку практичного використання. Для цього він ввів в науку про багатство А. Сміта (читай політичну економію) відносини попиту і пропозиції, що дозволило перевести цю науку в русло вирішення практичних проблем господарюючими суб’єктами. Це дало можливість створити мікроекономічний підхід.

Як було вказано вище, з появою «Великої депресії», виникла необхідність розробки нового підходу, який базувався на макрозакономірностях. З одного боку, це дозволило пояснити причини появи вказаного явища, а з іншого – показати ті спонукальні мотиви, дія на які з боку держави дозволяла вивести систему відживаючого класичного капіталізму в русло посилення тих процесів, які приводили його через процеси соціалізації в нову якість.

4.  Значення курсу для підготовки економістів-теоретиків

Вивчення даного спецкурсу дає можливість майбутнім викладачам економічної теорії поглибити теоретичні й практичні знання, набуті при вивченні політичної економії, мікро - макроекономіки, історії економіки та економічних учень, користуватися економічними поняттями, категоріями, бачити зв'язки між економічними явищами та розуміти закономірності їх розвитку, розуміти появу тієї чи іншої економічної політики та характер і причини її наслідків. Крім того, це дасть можливість уміти використовувати набуті теоретичні знання для подальшої навчальної та наукової діяльності, вирішення практичних завдань, а також застосовувати набуті знання для підготовки і проведення в майбутньому лекцій, семінарів або уроків з політичної економії, мікро-макроекономіки, історії економіки та економічних учень та інших політичних, економічних, історичних та соціальних наук. Дуже важливим є те, що після оволодіння даним спецкурсом студенти зможуть удосконалити практичні навички при користуванні джерелами та історіографічними напрацюваннями різних форматів, а, також, прогнозуванні та моделюванні перспектив економічного розвитку в світі, та, безпосередньо, в України.

13

ЛЕКЦІЯ 2. Історичне коріння та сутність теорії та методу марксизму

Філософи лише різним чином пояснювали світ,

але справа полягає в тому, щоб змінити його

К. Маркс «Тези про Фейєрбаха»

1.  Передумови виникнення та ідейно-теоретичні витоки марксизму:

а) основні історичні передумови формування марксизму;

б) ідейно - теоретичні джерела вчення К. Маркса;

в) основні етапи життя та творчої діяльності К. Маркса та Ф. Енгельса.

2. Основні елементи марксизму як науки про суспільство:

а) філософія історії або теорія суспільного розвитку;

б) економічна теорія;

в) теорія класової боротьби і революції;

г) теорія економічної історії як пристосування філософії історії й теорії класової боротьби до розвитку економічних інститутів та народного господарства як такого;

д) історія економічної думки.

3. Місце та значення марксизму в розвитку світової суспільної думки.

1.  Передумови виникнення та ідейно - теоретичні витоки марксизму:

а) основні історичні передумови формування марксизму

Марксизм як напрямок економічної думки виник не випадково й мав як соціально-економічні так і ідейно-теоретичні передумови. Соціально-економічними передумови його появи були пов'язані, у першу чергу, із прискоренням промислового перевороту, руйнацією залишків феодальних відносин, які завершилися зміною класової структури суспільства. Капіталізм вступив у період завершальної фази вільної конкуренції, а з ним і посиленням періодично повторюваних криз надвиробництва, що потрясали ринкову систему. Соціальні катаклізми в країнах Західної Європи отримали вигляд наростаючої боротьби робітничого класу за свої права. На політичній арені чітко виокремились два основних класи - буржуазія і пролетаріат, антагоністичні відносини, між якими, досягли свого апогею.

Виникнення марксизму мало й ідейно-політичні коріння. Нова соціальна реальність (робітничий клас) викликала до життя необхідність осмислення його місця й ролі в суспільному житті. На підставі наукової спадщини попередників, на початку 40-х років ХIХ століття сформувалося нове соціальне вчення - марксизм, що дав світу принципово нову ідеологію пролетаріату.

14

б) ідейно - теоретичні джерела вчення К. Маркса

Марксизм базувався на трьох основних джерелах, названих, пізніше В. І.Леніним, трьома складовими частинами марксизму: німецькою класичною філософією Г. й Л. Фейєрбаха, англійської класичної політекономії А. Сміта й Д. Рикардо та французької (-Симон і Ш. Фур'є), а, також, англійської (Р. Оуен) галузями утопічного соціалізму. Німецька класична філософія послужила для марксизму як метод дослідження як природних (діалектичний матеріалізм) так і суспільних явищ (історичний матеріалізм). Економічний блок марксизму мав у своїй основі трудову теорію вартості, що досягла своєї найбільш розвинутої форми в працях англійської школи політекономії. І, нарешті, практична реалізація ідей стала в блоці наукового соціалізму, що спирався на творчість великих соціалістів-утопістів, перерахованих вище.

в) основні етапи життя та творчої діяльності К. Маркса та Ф. Енгельса

Марксизм отримав свою назву від прізвища свого засновника Карла Генріха Маркса (1818 – 1883) – видатного мислителя – енциклопедиста, філософа, економіста, соціолога, політолога, громадського та політичного діяча, засновника міжнародної організації комуністів.

Свою діяльність він розпочав після закінчення трірської гімназії та університетів у містах Бонн та Берлін. Робота співробітником ліберально-радикальних «Рейнської газети», а потім – головним редактором «Нової Рейнської газети» привели його до усвідомлення того, що «…анатомію громадянського суспільства слід шукати в політичній економії». Розробка нового типу науки з позицій пролетаріату спонукала К. Маркса детально вивчити проблеми розвитку продуктивних сил капіталізму. З’являється ряд рукописів, в яких ретельно досліджуються проблеми відчуження праці, власності що поступово отримало формування якісно нової ідеології пролетаріату в програмі «Маніфест Комуністичної партії» (1848).