Курс лекцій до вивчення спецкурсу «Теорія та метод К. Маркса, А. Маршалла, Дж. М. Кейнса» (стр. 1 )

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУРС ЛЕКЦІЙ

до вивчення спецкурсу

«Теорія та метод К. Маркса, А. Маршалла, Дж. М.Кейнса»

для студентів 4 курсу денної форми навчання

спеціальності «Економічна теорія»

Одеса ОДЕУ 2010

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУРС ЛЕКЦІЙ

до вивчення спецкурсу

«Теорія та метод К. Маркса, А. Маршалла, Дж. М.Кейнса»

для студентів 4 курсу денної форми навчання

спеціальності «Економічна теорія»

Усі цитати, цифровий та фактичний Затверджено на засіданні

матеріал, бібліографічні відомості кафедри загальної економічної перевірені, написання сторінок теорії.

відповідає стандартам. Протокол № 1

Зауваження рецензентів ураховані від 6 вересня 2010 року

_____________________________

(підпис укладача)

Одеса ОДЕУ 2010

Курс лекцій до вивчення спецкурсу «Теорія та метод К. Маркса, А. Маршалла, Дж. М.Кейнса» для студентів 4 курсу денної форми навчання спеціальності «Економічна теорія» / Укл. , . – Одеса: ОДЕУ, ротапринт, 2010 р. – 74 с./

УКЛАДАЧІ: , канд. екон. наук, доцент

, ст. викладач

РЕЦЕНЗЕНТИ: єв, д-р екон. наук, професор

(зовнішній рецензент)

, д-р екон. наук, професор

, канд. екон. наук, професор

КОРЕКТОР:

«Справжній економіст, знавець своєї справи, повинен бути наділений різноманітними обдаруваннями – певною мірою він повинен бути математиком, істориком, державним діячем, філософом… Він повинен уміти розмірковувати про часткове в поняттях загального і звертати зліт своєї думки однаковою мірою до абстрактного та конкретного. Він повинен вивчати сучасність у світлі минулого – заради майбутнього. Жодна риса людської натури чи створених людиною інституцій не повинна залишатися поза межами його впливу»

Джон Мейнард Кейнс

Лекція 1. Предмет та завдання курсу «Теорія та метод К. Маркса, А. Маршалла, Дж. М.Кейнса»

1.  Предмет та завдання курсу.

2.  Метод, методологія та особливості їх використання в економічній теорії.

3.  Основні етапи розвитку економічної науки та місце в ній марксизму, економічної теорії А. Маршалла та кейнсіанства.

4.  Значення курсу для підготовки економістів-теоретиків.

1.Предмет та завдання курсу

Навчальний курс «Теорія та метод К. Маркса, А. Маршалла, Дж. М.Кейнса» є своєрідним поглибленням та продовженням політичної економії, мікро - макроекономіки, історії економічних учень та інших наук, які були вивчені студентами раніше, і мали за мету дати майбутнім фахівцям економістам-теоретикам більш чітке й детальне уявлення про історичні умови формування учень, предмет та методологію дослідження наведених вище видатних економістів а, також сприяти подальшому розвитку та формуванню у студентів наукового способу мислення, нового світогляду, вміння постійно оновлювати та вдосконалювати знання і використовувати їх для аналізу господарської практики.

4

Мета дисципліни полягає в тому, щоб:

а) уточнити особливості історичних умов виникнення теорій, визначення предмета, методу, досягнутих результатів та значення творчості видатних економістів ХІХ –ХХ століть у царині економічної теорії;

б) удосконалити підходи у використанні набутих теоретичний надбань у практиці господарювання;

в) розширити обсяг знань майбутніх фахівців зі спеціальності «Економічна теорія» в галузі економічних доктрин та інших економічних дисциплін.

Завдання дисципліни зводиться до:

а) поглиблення набутих знань студентів про сутність концепції та формування методології дослідження в працях К. Маркса, А. Маршалла та Дж. М. Кейнса і їх вплив на розвиток людства в різні епохи;

б) допомоги студентам у підготовці для подальшого викладання дисциплін курсу економічної теорії.

Предметом курсу є економічна думка в історичному процесі виникнення, розвитку та зміни систем наукових поглядів К. Маркса, А. Маршалла та Дж. М. Кейнса для вирішення практичних проблем.

Після опанування даного курсу студент має :

–  поглибити теоретичні й практичні знання в області предмету і методу К. Маркса, А. Маршалла, Дж. М.Кейнса, набуті при вивченні політичної економії, мікро - макроекономіки, історії економіки та економічних учень, навчитись користуватися економічними поняттями, категоріями, бачити зв'язки між економічними явищами та розуміти закономірності їх розвитку, появу того чи іншого напрямку економічної політики та характер, причини та наслідки її використання;

–  навчитись використовувати набуті теоретичні знання для подальшої навчальної та наукової діяльності, вирішувати практичні завдання, а також застосовувати набуті знання для підготовки і проведення у майбутньому лекцій, семінарів або уроків з політичної економії, мікро-макроекономіки, історії економіки та економічних учень та інших політичних, економічних, історичних та соціальних наук;

–  удосконалити практичні навички при використанні літературних джерел, історіографічних напрацювань різних форматів, а також прогнозування та моделювання перспектив економічного та соціального розвитку в світі, та, безпосередньо, в Україні.

5

2.  Метод, методологія та особливості їх використання в економічній теорії

Перш за все треба вказати на необхідність розрізняти в чомусь схожі, але відміні поняття методу та методології. Метод в тлумаченні Г. є «усвідомлення форми внутрішнього руху її змісту». Із приведеного визначення слідує, що метод є способом відкриття через рух зовнішньої форми схованого за нею змісту який предстає внутрішню форму будь якого явища. Тому дослідження будь якого процесу через фіксацію змін зовнішньої форми, тобто прояву цього процесу на поверхні, завжди має на меті дослідити відповідні зовнішнім формам внутрішні їх характеристики. Більш детально це положення буде проілюстровано через логіку дослідження К. Марксом капіталістичного способу виробництва яке він, як відомо, починає з товару.

Поняття «методологія» дуже тісно пов’язане з методом, але не тотожне йому. В науковій літературі воно тлумачиться по-різному. Хоча зміни в цьому питанні упродовж кількох останніх десятиліть незначні. Так, у «Філософському словнику», виданому 1968 році, методологія визначається як «1) сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в будь-якій науці; 2) вчення про метод наукового пізнання та перетворення світу». У «Великому економічному словнику» методологія визначається як «вчення про структуру, логічну організацію, методи та засоби діяльності. Методологія науки – вчення про принципи побудови, форми та способи «наукового пізнання».

Розбіжності у визначеннях сутності методології значною мірою зумовлені походженням (чи сутністю?) цього поняття від грецьких слів «метод» (шлях дослідження або пізнання, теорія, вчення) та «логос» (слово, поняття, вчення). Якщо дотримуватись цих вихідних значень, то методологію найлогічніше визначити як певну сукупність засобів та прийомів пізнання і вчення про них. Водночас для чіткішого обґрунтування сутності цієї категорії в сучасних умовах доцільно використовувати методологію в широкому та вузькому змісті цього слова.

У широкому розумінні, методологія – це система різноманітних методів, засобів і прийомів наукового пізнання (передусім принципів, законів та категорій) та наука (або вчення) про цю систему.

У вузькому визначенні - методологія означає комплекс засобів і прийомів наукового пізнання та теорію про них. Єдність ідеалів світогляду, знання, методу спричиняється до постійного конструювання нових методологічних моделей. Здатність людини самостійно почувати певний стан (свобода суб’єкта), право інтелектуального вибору уможливлює реальне буття методологічного плюралізму, а не методологічного хаосу.

Переконавшись у тому, що людський розум сам собі створює ускладнення і не користується тверезо й розсудливо всіма інструментами пізнання

навколишнього світу, науковці всіх часів і народів визнавали за необхідне

6

всіма способами прагнути до формування цілісності, або принаймні впорядкованості, у системі відносин між розумом і фактами реальної дійсності. Такі міркування визначали функції особливого розділу філософії – філософії наукового пізнання. Платон, Аристотель, Аквінат, В. Оккам, Ф. Бекон, Р. Декарт, І. Ньютон, І. Кант, Д. Юм, А. Сміт, Г. , К. Маркс, О. Конт, Дж. С.Мілль та багато інших велику увагу приділяли опису і поясненню принципів наукового дослідження.

Опис філософських концепцій будови світу, на основі яких формувались провідні наукові теорії, дослідження і пояснення вибору принципів, методів, інструментів системи теоретичних обґрунтувань, вивчення психологічних та соціологічних детермінант зародження, розвитку і добору наукових гіпотез – ось далеко не повний перелік функцій сучасної методології науки. Цей розділ, що займається проблемами наукового пізнання, способів суджень і методів їхнього обґрунтування, користується водночас позитивним і нормативним підходами.

Позитивна сторона методології економічної науки полягає в дослідженні існуючих структур через їх опис, організацію, виявлення рушійних сил розвиток економічних систем суспільства. Нормативний підхід пов'язаний з практичним використання досягнень науки і передбачає пояснення вибору способів побудови теорій та оцінки їх достовірності обґрунтування їх концептуальних положень. Характерна особливість будь-якої науки є пошук істини, незалежно від тих наслідків, до яких вона призводить. Адже істина, як правило, дає найцінніші результати для практичної діяльності. Використання логічним апаратом всієї сукупності наукових теорій про способи доведень та спростувань дозволяє перейти від істинних вихідних положень до істинних наслідкових суджень.

Починаючи з давньогрецьких мислителів, особливо з Сократа, економіка розглядалась як розділ філософії моралі, а починаючи з Аристотеля предметом теоретичного аналізу стає ринок, який трактувався через призму морально-етичних принципів ведення господарської діяльності. Метою таких досліджень було визначення нормативних морально-етичних законів ведення господарської діяльності, які б узгоджували поведінку суб’єктів господарювання із суспільними інтересами.