Курс лекцій до вивчення спецкурсу «Теорія та метод К. Маркса, А. Маршалла, Дж. М. Кейнса» (стр. 4 )

В цей період К. Маркс знайомиться зі своїм другом, а пізніше і соратником, Ф. Енгельсом, приймає активну участь в буржуазних революціях 1848 – 1849 років на боці пролетаріату, а після їх завершення переселяється в Лондон, де на базі ранніх рукописів видає перший том своєї фундаментальної праці – «Капітал» у 1867 році. В подальшому, К. Маркс працює над завершенням цієї праці, одночасно приймаючи активну участь в розробці філософських проблем та у міжнародному робітничому русі. Однак, напружена праця, смерть близьких людей підірвала здоров’я вченого і призвела до його передчасної смерті у 1883 році.

Активну участь в розробці нової пролетарської ідеології разом з

15

К. Марксом приймав його найближчій друг та соратник Ф. Енгельс. Його наукові інтереси були тісно пов’язані з практичною економікою, яка доповнювалась вивченням історії, філософії та військових наук. Після знайомства з К. Марксом, його інтереси почали концентрувались на економічній проблематиці, початок якій поклала його фундаментальна праця «Становище робітничого класу в Англії». Робота з К. Марксом в «Новій Рейнській газеті» та активна участь у збройному повстанні в Південно-Західній Німеччині, змусили його разом з К. Марксом переїхати до Лондону. Потім він перебрався в Манчестер, де працював в торгівельній конторі свого батька, допомагаючи К. Марксу матеріально.

Своє завдання Ф. Енгельс вбачав в допомозі К. Марксу в створенні ним «Капіталу». Одночасно він виконував функцію популяризатора і захисника марксизму. Будучи добре обізнаним у військовій справі, він пише низку статей з коментарями подій, що відбувалися в цей час у світі. Разом з тим, Ф. Енгельс приймав активну участь в створенні першого, а потім і в діяльності другого Інтернаціоналу. Після смерті К. Маркса основну увагу він зосередив на виданні другого, а потім і третього томів «Капіталу». Одночасно готувався матеріал для видання четвертого тому – «Теорії додаткової вартості», які після його смерті у 1895 році були доопрацьовані і видані його учнями Е. Бернштейном та К. Каутським – майбутніми керівниками німецької соціал-демократії.

2. Основні елементи марксизму як науки про суспільство:

При викладенні проблем спецкурсу, перш за все треба враховувати його економічний аспект в творчості К. Маркса, на який зроблено ключовий акцент. Звідси витікає необхідність вийти за межі суто економічного аналізу для розуміння тих напрацювань та висновків, які витікають з економічного вчення К. Маркса. Для цього треба дослідити, безпосередньо, сам методологічний інструментарій дослідження (діалектичний метод), витоки якого знаходяться в філософії марксизму. Причому, спочатку треба проаналізувати цей метод взагалі через призму діалектичного матеріалізму, а лише потім його застосування в аналізі суспільства, що міститься в другому розділі марксистської філософії – історичному матеріалізмі.

З іншого боку, марксизм має практичну складову, тобто реалізацію економічних принципів теорії, що знаходить своє відображення в третьому розділі марксизму – науковому соціалізмі, основні постулати якого не можливо зрозуміти як без знання марксистської філософії так і економічної складової. При чому, основний принцип, на якому будується основний принцип К. Маркса в дослідженні суспільства, є класовий підхід. Звідси економічна складова вчення вимагає вихід за межі чисто економічного дослідження і включає в себе висновки наукового соціалізму.

16

І, нарешті, спецкурс має завдання не тільки показати напрацювання К. Маркса в економічній сфері, зміни його підходів по мірі розвитку суспільства, в якому він жив, тих підходів, які внесли його послідовники за життя К. Маркса, а, також, після його смерті в період ще класичного капіталізму вільної конкуренції. Крім того, курс ставить завдання проаналізувати відповідність висновків самого К. Маркса до умов сучасного розвиненого суспільства західних країн, а, також, країн так званого «доганяючого розвитку».

Звідси виникає необхідність вийти за межі класифікації трьох складових частин марксизму по В. І.Леніну через розгляд відповідних п’яти ключових питань (проблем) висвітлення її економічної складової, вперше запропонованої російськими вченими-економістами Є. Гайдаром та В. Мау:

а) філософія історії або теорія суспільного розвитку;

б) економічна теорія;

в) теорія класової боротьби та революції;

г) теорія економічної історії як пристосування філософії історії й теорії класової боротьби до розвитку економічних інститутів та народного господарства як такого;

д) історія економічної думки.

а) філософія історії або теорія суспільного розвитку

Як було вказано раніше, коріння економічних висновків К. Маркса знаходяться в його філософії, в якій виділяють два підрозділи: діалектичний та історичний матеріалізм. Перший розділ дає загальний підхід К. Маркса у вирішенні основних питань філософії, а, також, особливості методу дослідження, який базується на двох складових – формулюванні висновків на базі аналізу фактів дійсності і розгляду їх в постійному розвитку та зміні. Друга частина філософії присвячена деталізації цього методу у вивченні вже суспільства. Марксизм уперше науково обґрунтував ідею матеріалістичного розуміння історії. К. Марксом було з’ясовано, що форми природного руху матерії мають загальні риси з суспільними формами, як то об’єктивність розвитку, наявність зовнішньої і внутрішньої форм та інше.

Однак, суспільна форма руху матерії має деякі суттєві особливості. По-перше, це стан органічної цілісності, яка має такі характеристики як саморух, саморозвиток і самовідтворення. Вони є характерними і для природної форми матерії, якою є її біологічна форма. Процес розвитку матерії призводить до її постійних змін, які потребують свого відображення в методі дослідження, що і відбувається в особливості використаного К. Марксом цього підходу, де суспільство розглядається в постійному розвитку, що, на відповідних етапах, через заперечення старих форм призводить до появи принципово нових, не тільки по формі, але і по суті явищ. Наприклад, до ринкові форми суспільства суттєво відрізняються від їх ринкових (буржуазних) форм. Фіксація відміче-

17

них вище закономірностей, отримала у К. Маркса форму нового методу в досліджені економічних явищ – діалектичному матеріалізму, центральною ідеєю якої є об’єктивність розвитку суспільств.

Сама по собі вона не була новою. Ще Ібн-Хальдун звертав увагу на те, що розвиток суспільства визначається не указами правителів, а залежить від об'єктивних законів, які, як і в природі, людина змінити не може. Ця ідея стала визначальної у виділенні предмета "Політичної економії". Принципу об'єктивності процесів у суспільстві дотримувались, також, У. Петті, П. Буагільбер, фізіократи й, нарешті, А. Сміт, який зафіксував це в назві своєї знаменитої книги «Дослідження про природу й причини багатства народів». В ній говориться про те, що «…продукт природньо розподіляється між основними класами суспільства», де слова «природньо» означають незалежність цих процесів від волі й свідомості людей. Однак, тільки після виходу в світ першого тому «Капіталу» ця наукова гіпотеза вперше стала науково доведеною істиною, про що його автор писав, про те що найкращим в моїй книзі є матеріалістичне розуміння історії та представлений в другій главі двоїстий характер праці.

Відмічена К. Марксом різниця між природною і суспільною формами матерії мала своїм наслідком вихід на історичний метод в дослідженні суспільств, який отримав високу оцінку навіть у непримиренних критиків марксизму. Виходячи з цього, можна констатувати, що головним в підході до аналізу будь-яких явищ, в тому числі і економічних, є розгляд дійсності, виходячи з фактів, які привалюють при її вивченні і дослідження тих змін, які вони проходять в своєму розвитку. Другим аспектом проблеми є вивчення предмету дослідження, який починається із визначення об’єкту.

Об’єктом політичної економії, згідно К. Маркса, є виробничі відносини. У зв'язку із цим у своїй праці «До критики політичної економії» він писав: «У суспільному виробництві свого життя люди вступають в певні, необхідні, від їх волі не залежні відносини – виробничі відносини, які відповідають певному ступеню розвитку їх матеріальних продуктивних сил. Сукупність цих виробничих відносин становить економічну структуру суспільства, реальний базис, на якому підноситься юридична і політична надбудова і якому відповідають певні форми суспільної свідомості. Спосіб виробництва матеріального життя зумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі. Не свідомість людей визначає їх буття, а. навпаки, їх суспільне буття визначає їх свідомість».

Виходячи з цього, важливою ознакою виробничих відносин є їхня специфічність, яку характеризують три аспекти: їх визначеність, тобто наявність такими які вони є, по-друге, їх необхідність, що означає їх неминучість і, нарешті, по-третє, незалежність від волі і бажання людей, що вступають у них. Сукупність економічних відносин утворює реальний базис. Другою стороною життєдіяльності людей є продуктивні сили, які визначають стан відповідних їм виробничих відносин.

18

Діалектична взаємодія продуктивних сил та виробничих відносин становлять спосіб виробництва, який визначає соціальні, політичні й духовні процеси життя суспільства взагалі. Виходячи із цього, економічні епохи (первісне суспільство, рабство, феодалізм, економіка буржуазного суспільства) відрізняються одна від іншої особливостями (специфікою) виробничих відносин. Політична економія вивчає також закономірності переходу від одного економічного ладу до іншого. З цієї позиції предмет політекономії в широкому розумінні - є наука, що вивчає економічні закони, які регулюють виробництво, обмін, розподіл і споживання матеріальних благ.

Як було вказано вище, заслугою К. Маркса є розгляд економічних явищ через принцип історизму, які на відміну від явищ природи носять тимчасовий, минаючий характер. Особливо чітко цей підхід отримав розвиток при характеристиці категорії абстрактної праці як особливої її форми в умовах капіталістичного суспільства.

Новим у цьому напрямку було й застосування при аналізі буржуазного суспільства методу діалектики, що вивчає об'єктивну реальність в постійному її розвитку. Ця сторона методу була взята К. Марксом у Г. . Однак, вихідним пунктом з'ясування об'єктивних закономірностей розвитку стала не «абсолютна ідея», як у Г. , а матеріалізм Л. Фейєрбаха. Матеріалістичний підхід, як інша сторона методу, містив у собі аналіз домінуючих фактів об'єкта дослідження, на базі якого розглядався закон їх розвитку та зміни.