Методика виховної роботи у військових підрозділах (стр. 28 )

2 Керівник заняття мусить постійно звертатися до відтворення одержаних знань підлеглими з метою їх закріплення. Відтворення може бути усним, письмовим або змішаним.

3 Схема заняття повинна передбачати постійне навантаження, яке складається із запам’ятовування навчального матеріалу та відтворення отриманої інформації.

4 Для збереження знань потрібно повторювати матеріал з моменту одержання якомога частіше. Перше відтворення повинно здійснитися при сприйманні нового матеріалу, друге – не пізніше другої доби.

Заходи з активізації мислення:

1 Процес мислення можливий лише за наявності інформації, яка накопичується в пам’яті. Тому рівень активізації мислення залежить від рівня активізації "постачальника інформації", тобто відчуття, сприйняття і уявлення.

2 Аналіз, синтез, узагальнення можливі за наявності в пам’яті знань. Звідси випливає, що активізація мислення залежить від рівня активізації пам’яті.

3 Активізація мислення досягається постановкою посильних завдань, проблем, питань, які слухач вирішує сам. Такий підхід у навчанні формує у слухачів дійсне мислення, здатність засвоювати, пізнавати, розуміти і відкривати для себе щось нове.

4 Для підвищення активності мислення необхідно на занятті перевіряти рівень усвідомлення матеріалу, який сприймається слухачами. Це досягається втіленням різних форм мислення, а саме: понятійної форми обговорення, умовиводу та інші. Крім цього, активізація мислення досягається залученням слухачів до аналізу навчального матеріалу, порівняння окремих положень, узагальнень або навпаки – конкретизації викладених фактів.

Як бачимо, прагнення до підвищення ефективності бойової підготовки через активізацію пізнавальної діяльності слухачів вимагає всебічного урахування їх індивідуальних якостей, мотивів навчальної праці. Успіх вирішення цього складного завдання залежить від рівня професійної та педагогічної підготовленості керівника заняття, від його уміння організувати навчальний процес з урахуванням психологічного фактора слухачів.

5.3.1 Сутність активних форм і методів навчання.

Мета, сутність та шляхи реалізації

проблемного методу навчання

Вимоги, що ставляться до офіцерських кадрів Збройних Cил України, викликають необхідність переходу ВВНЗ та військ на інтенсивний шлях розвитку через впровадження активних методів навчання (АМН).

Активні методи навчання базуються на експериментально встановлених фактах про те, що в пам’яті людини відбивається до 90% того, що він робить, до 50% того, що він бачить, і лише 10% того, що чує. Тому можна сказати, що на процес одержання знань, формування вмінь та навичок якнайкраще впливає проблемний метод навчання (проблемне навчання). Сутність даного методу полягає в тому, що знання не повідомляються в готовому вигляді, а перед слухачем ставиться проблема для самостійного вирішення, в ході якого він приходить до усвідомлених знань. Це один з методів активного навчання, який організує пошукову діяльність слухачів, формує в них навички продуктивного, творчого вивчення дисципліни.

Репродуктивні методи не реалізують завдання формування творчої самостійності. А метою проблемного навчання є не тільки засвоєння системи знань, а й формування пізнавальної самостійності, розвиток творчих здібностей.

Центральне місце в проблемному навчанні займають проблемна ситуація і проблема (завдання). З аналізу проблемної ситуації й починається процес мислення. Таким чином, проблемна ситуація – це така ситуація, в яку потрапляє слухач, якщо стикається з перешкодами, які потрібно долати. Виникле інтелектуальне навантаження є стимулом для появи бажання долати труднощі.

Проблемна ситуація складається з трьох головних компонентів:

–  потреби нового знання або способу дій;

–  невідомого знання, яке потрібно засвоїти;

–  досягнутих, засвоєних у ході навчання знань, вмінь і навичок.

Проблемна ситуація викликає у слухачів потребу звернутися до власного практичного досвіду, але з більш глибоким узагальненням та переоцінкою. Головними заходами щодо створення проблемних ситуацій є посилення протиріч, показ їх у зіткненні і несумісності; включення питань, завдань і ситуацій з вибором відповідей; заохочення слухачів до дослідження реальних наукових проблем та інші.

Проблема – це результат аналізу слухачем проблемної ситуації, яка створена керівником заняття або життям. Повний цикл розумових дій мозку щодо вирішення проблеми складається з таких етапів: виникнення проблемної ситуації, усвідомлення сутності ускладнення та формування проблеми, знаходження способу вирішення проблеми, доказ і перевірка правильності вирішення. Вищий рівень активності самостійної пізнавальної діяльності слухачів досягається тоді, коли вони в ситуації, що виникла, самі формують проблему, висловлюють припущення, обґрунтовують гіпотезу, доводять її і перевіряють правильність вирішення проблеми, спираючись на досвід, який мають.

Проблемне навчання – це не лише активне засвоєння матеріалу в навчальному процесі шляхом вирішення проблемної ситуації, а й оволодіння методами одержання цих знань.

Головними формами проблемного навчання є:

–  проблемне викладання;

–  часткова пошукова діяльність;

–  самостійна дослідницька діяльність.

Проблемність створюється рядом методичних прийомів з метою викликати у слухачів інтерес і спонукати їх на роздуми над поставленими питаннями, розкрити перед ними весь процес виникнення і вирішення проблеми.

Проблемне викладання потребує цілеспрямованої методичної роботи щодо підготовки навчального матеріалу з метою виділення проблемних питань та завдань, які будуть вирішуватися під керівництвом керівника заняття.

При частково-пошуковій діяльності керівник спрямовує роботу за допомогою спеціальних питань, які потребують самостійних міркувань слухача та активного пошуку правильної відповіді (вирішення).

Дослідницька діяльність слухачів міститься в самостійному виконанні завдання і передбачає наявність проблеми та виконання всієї послідовності процесу дослідження. Вона здійснюється в різних формах: написання реферату та доповіді, розроблення курсових та дипломних завдань (робіт, проектів), дослідження окремих питань.

Проблемне навчання залежно від складу та якості підготовки слухачів може здійснюватися на різних рівнях складності й самостійності. Рівні та способи дій керівника заняття та слухачів наведені в табл.1.

Таблиця 1 – Рівні проблемного навчання і способи дій керівника та слухачів під час заняття

Номер рівня	Дії керівника	Дії слухачів
Перший	Проблемно викладає та пояснює навчальний матеріал	Засвоюють зміст та методику викладання проблемного матеріалу, запитують та відповідають на запитання
Другий	Створює проблемні ситуації в ході заняття	Разом із керівником аналізують проблемні ситуації, визначають проблеми та способи їх вирішення
Третій	Створює проблемну ситуацію та стимулює самостійність дій слухачів	Самостійно визначають та вирішують проблему
Четвертий	Доводить невпорядковані вихідні дані для прийняття рішення слухачами	Самостійно визначають, формують та вирішують проблеми

Наведена в таблиці 1 типологія рівнів проблемного навчання та особливостей проблемних ситуацій показує, чим вони обумовлені. Це потрібно враховувати керівникам під час підготовки та проведення занять з різними категоріями слухачів.

Проблемне навчання передбачає не тільки активне засвоєння знань, але і ставлення, а також вирішення нових, у тому числі нестандартних, оригінальних завдань. Таким чином, воно сприяє формуванню і проявленню творчих можливостей слухачів.

Проблемне викладання і проблемне навчання вимагають спеціальної методичної підготовки як викладача, так і слухачів.

Розглядаючи проблемне навчання і залежність формування навчально-пізнавальних мотивів від організації навчального процесу, потрібно враховувати, який із способів організації процесу вирішення проблемної ситуації використовується:

–  спосіб немотивованої вимоги;

–  спосіб цільової вимоги;

–  навчально-проблемний спосіб.

У ході вирішення завдання немотивованим способом умови доводяться без формування навчальної мети та обґрунтування необхідності вирішення. Потрібно лише якнайшвидше знайти спосіб вирішення та одержання результату.

Під час вирішення завдань способом цільової вимоги формулюється мета завдання, але не визначається порядок його вирішення.

Використовуючи навчально-проблемний спосіб (найбільш раціональний), у ході вирішення проблемної ситуації (завдання) визначається як мета, так і процес її досягнення.

Навчально-проблемний спосіб має три видозміни залежно від того, яка проблемна ситуація створюється поставленим завданням:

–  дослідницька;

–  пізнавальна;

–  навчальна.

Діяльність керівника заняття під час проблемного навчання передбачає:

–  знаходження проблеми і створення проблемної ситуації;

–  знання або знаходження найефективнішого способу її вирішення;

–  керівництво етапом визначення проблеми;

–  надання допомоги слухачам під час аналізу умов та вибору плану вирішення завдання;

–  уточнення формулювання проблеми;

–  допомогу в пошуках способів самоконтролю;

–  обговорювання припущених помилок та впливу їх на результат вирішення завдання;

–  організацію колективного обговорення вирішеної проблеми з поясненням можливих шляхів реалізації на практиці.

Головне завдання проблемного навчання – навчити слухача самостійно отримувати знання та вміти використовувати їх на практиці.

Проблемне навчання за умови правильної його організації стимулює розвиток розумових, здібностей, творчого мислення слухачів, їх самостійності. у зв’язку з цим писав: "Мислення набуває характеру праці за умови, якщо воно цілеспрямоване".

Відомо, що мислення – це найвищий рівень пізнання, процес відображення об’єктивної дійсності. Процес мислення - це складна розумова діяльність, яка містить багато розумових операцій: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, конкретизацію, класифікацію і систематизацію.