Методика виховної роботи у військових підрозділах (стр. 30 )

–  розроблення завдань, інструкцій для учасників гри;

–  розбір гри.

Розроблення ділової гри починається з визначення її теми та навчальної мети. В темі відбивається: характер діяльності, масштаб управління, склад імітацій та умови обставин. Щоб визначити навчальну мету, гру розбивають на етапи та фрагменти, для кожного з яких визначають свою мету. Загальна мета повинна якнайповніше відповідати на питання, для чого проводиться гра, яка категорія слухачів залучається, чого навчати і яких результатів необхідно чекати після завершення гри.

Важливе місце займає підготовка проспекту гри. В ньому відбиваються тема та загальна навчальна мета гри, вихідні обставини та їх можливі зміни, склад учасників та їх можливі ролі, система оцінки (стимулювання), план-календар розроблення матеріалів гри.

Одним із необхідних атрибутів будь-якої гри є система її оцінки. Практика показує, що завдання системи оцінки переслідують мету:

–  примусити учасників ділової гри інтенсивно працювати на всіх етапах;

–  забезпечити змагання між ігровими групами;

–  досягти певного порядку взаємодії учасників гри;

–  безпосередньо оцінювати якість відпрацьованих у ході ділової гри рішень.

Основним документом для проведення ділової гри є сценарій. Його розроблення починається з визначення структури ділової гри. З цією метою гра розбивається на етапи. Після цього складаються тексти інформаційних повідомлень (увідних), за допомогою яких учасники дізнаються про обставини та час одержання ввідних. Гра проводиться в реальному часі, а ігровий час може охоплювати великі проміжки часу (тиждень, місяць та більше). Далі формулюються можливі дії слухачів: дається час на оцінку обставин, обговорення та вирішення поставлених завдань, ведення необхідних документів.

Для того щоб учасники мали змогу підготуватися до гри, їм заздалегідь дають завдання до ділової гри. Гра починається з оголошення теми та початкового моменту ігрового часу. Потім програється етап за етапом. Досвід проведення ділових ігор доводить, що отримані результати не завжди адекватні тим, які націлені на відпрацювання правильного рішення. Під час гри важливо, щоб усі ввідні мали логічне завершення.

Заключною частиною ділової гри є її розбір. В результаті детального розбору та оцінки слухачів повинно скластися уявлення про правильні дії в тих чи інших обставинах, які були створені в діловій грі.

Ділові ігри є єдиною з найбільш прогресивних форм ігрового методу. Його застосування разом з іншими методами навчання дозволить значно підвищити якість підготовки слухачів.

Під час проведення тактичних навчань усі учасники, від солдата-спеціаліста до командира батареї (інші посадові особи), беруть участь у вирішенні одного спільного завдання. Практичні навички, в межах відпрацювання своїх функціональних обов’язків, отримують сто відсотків слухачів. У цьому полягає сутність заняття із застосуванням ділової гри.

Таким чином, заняття з утілення ділової гри забезпечують:

–  створення духу змагання, що значно активізує навчальний процес;

–  формування відповідальності кожного слухача за результати вирішеного завдання;

–  скорочення часу набуття практичних навичок виконання посадових обов’язків;

–  можливість об’єктивно оцінити кожного слухача щодо виконання ним посадових обов’язків.

Діалогові методи навчання

Одним із найважливіших засобів активізації процесу мислення та пізнавальної діяльності є діалогові методи навчання.

Майже всі методи навчання у своїй основі – діало-гові. Наприклад, індивідуальна бесіда, семінар-дискусія, ділова гра, індивідуальні й групові консультації та ін.

Даний метод навчання створює нове педагогічне середовище в навчальній системі, яке побудоване на засадах демократизму, рівноправних відносин між слухачем та командиром (викладачем). Глибокому засвоєнню знань тими, хто навчається, і сприяє створення таких обставин, в яких обговорення навчального питання, обмін думками, творчий диспут велися б вільно, без емоційного перевантаження як з боку викладача (командира), так і з боку слухачів.

Обговорення навчального матеріалу ведеться з урахуванням багатьох факторів: ступеня підготовленості слухачів, складності навчальних питань, чіткості постановки питань, від особистих якостей керівника занять та кожного слухача. Формами діалогового методу можна вважати індивідуальні чи колективні бесіди, семінари, диспути та ін.

Одним з найскладніших видів обговорення навчального матеріалу є семінар. У вищій школі розглядають три типи семінарських занять:

1) семінар, що має за головну мету поглиблення вивченого матеріалу та знаходиться у тісному зв’язку з навчальною програмою;

2) семінар, який має за мету відпрацювання окремих найскладніших питань навчальної програми;

3) семінар, який носить дослідницький характер, незалежний від лекційного курсу.

Особливо ефективно діє діалоговий метод у ході індивідуальних бесід керівника занять зі слухачами. Наприклад, може бути проведене таке заняття, на якому слухачі доповідають про складений ними розклад занять батареї. Під час дискусії з керівником слухач навчається відстоювати свою думку, глибоко розбиратися в навчальному матеріалі, висловлювати свої думки й формувати характер. Найчастіше діалоговий метод навчання використовується на заняттях з гуманітарної підготовки. Такі форми цього методу, як творча бесіда, диспут, дискусія та інші, дають найкращі результати під час вивчення цього предмета.

Таким чином, проведення занять у формі діалогу керівника з тими, хто навчається, дозволить, з одного боку, більш ефективно викладати, а з іншого – засвоювати навчальний матеріал будь-якого предмета навчання.

Метод самостійної роботи

Самостійна робота слухача – це цілеспрямована діяльність щодо творчого перероблення інформації, яка дозволить сформувати навички пізнання і відпрацювати здатність самостійно мислити, оцінювати факти та явища дійсності. Тільки при самостійній роботі отримана інформація переробляється в знання, а знання – в уміння і на­вички. Дійсними можуть вважатися лише такі знання, які стали об’єктом власної діяльності слухача.

Самостійна робота студентів (військовослужбовців) здійснюється протягом усього часу навчання, на заняттях будь-якого виду та на самостійній підготовці. Метод самостійної роботи є видом індивідуальної навчальної праці слухачів та однією з найважливіших частин навчально-виховного процесу.

Самостійна робота слухачів спрямовується на досягнення військово-освітньої та виховної мети й повинна плануватись, організовуватися, проводитись і контролюватися відповідно до загального навчально-виховного процесу. Керувати самостійною роботою слухачів повинен командир (викладач). Він повинен формувати у них потребу творчої праці, ставити конкретні завдання за терміном та обсягом їх виконання, забезпечувати необхідним навчально-методичним матеріалом, а за необхідності консультувати, здійснювати контроль за процесом і результатом вирішення завдань.

Ефективність та якість самостійної роботи слухачів значною мірою визначається тим, як реалізується навча-льна функція педагогічного керівництва цією роботою.

Самостійні заняття під керівництвом командира (викладача) становлять окремий вид занять. Вони проводяться за розкладом з метою активного засвоєння слухачами нових знань, їх розширення та поглиблення, написання рефератів, виконання інших завдань, що вимагають творчого підходу. Під час самостійної роботи можуть також проводитися тренування на озброєнні та військовій техніці, інші тренування під керівництвом командира (викладача). Крім того, за правильної організації самостійної роботи забезпечується формування у слухачів культури розумової праці, самостійності та ініціативи в пошуку та набутті нових знань.

Самостійні заняття мають великі можливості та потребують найретельнішого методичного та матеріально-технічного забезпечення. На ці заняття виносяться як теоретичні, так і практичні питання. Ці питання розміщуються у логічній послідовності, утворюючи закінчений цикл. Недоцільно виносити на самостійні заняття дуже складні питання та питання, що мають чисто інформаційний характер або складний взаємозв’язок з іншими питаннями.

Головним методом роботи слухачів на такому занятті є самостійне вивчення навчального матеріалу, а для деяких тем – вправи (тренування).

З боку керівника заняття повинні здійснюватися методичні рекомендації слухачам щодо теми, мети, переліку питань, літератури, послідовності та форм від-працювання питань, які виносяться на самостійну роботу, а також видаватися завдання для самоконтролю і само-оцінки. Навчально-методичні матеріали необхідно регу-лярно поновлювати відповідно до вимог керівних доку-ментів, накопиченого досвіду з проведення такого виду за-нять, останніх досягнень, педагогіки і психології.

Якість самостійного заняття буде залежати від рівня професіоналізму керівника та обраної ним найдоцільнішої методики.

Для проведення самостійних занять керівник по-винен забезпечити наявність та справність тренажерів (озб-роєння), технічних засобів навчання, наочних посібників.

Трудомісткість вивчення дисциплін, як правило, звичайно вираховується за допомогою коефіцієнта самостійної роботи. Він розраховується як відношення часу, відведеного на самостійну роботу, до часу вивчення цієї самої теми під керівництвом командира (викладача):

=

Ефективність самостійної роботи слухачів значною мірою залежить від планування ними своєї діяльності. Вихідними даними для планування є семестровий розклад занять, план-календар основних заходів на місяць та інше.

У ході планування самостійної роботи перші години відводяться на вивчення дисциплін, які є важкими для засвоєння.

Відпрацювання лекційного матеріалу доцільно проводити на перший, другий або третій дні після прослуховування лекції.

Підготовку до семінарів доцільно починати одразу після прослуховування лекції й отримання плану проведення семінару.

Підготовку до групових вправ з тактичних дисциплін і практичних занять рекомендовано починати за два-три дні.