Методика виховної роботи у військових підрозділах (стр. 45 )

VІІІ Вибір способу впливу на сторони, що конфліктують:

-  шляхом взаємних поступок;

-  шляхом примирення;

-  шляхом осуду (громадського або карного);

-  шляхом роз’єднання сторін, що конфліктують;

-  шляхом адміністративно-дисциплінарного впливу.

Основні напрями попередження конфліктів:

1 Організаторська діяльність посадових осіб.

Вона повинна забезпечувати:

а) об’єднання членів військового колективу, розвиток духу самокритичності, непримиренності до недоліків;

б) утвердження законності, статутного порядку в підрозділі, у колективі;

в) суворе виконання функціональних обов’язків кожним членом колективу, підтримання порядку роботи служб, бібліотеки, клубу, складів і т. п.;

г) удосконалювання процесу керівництва колективом.

2 Виховна робота в колективах щодо попередження конфліктів забезпечує:

а)  формування світогляду, розуміння завдань і цілей військової служби;

б)  розвиток моральних якостей, усвідомлення військового обов’язку, розуміння статутних традицій, норм військової етики, що створюють внутрішню основу для атмосфери військового товариства і дружби;

в)  прищеплення навичок правильного міжособистісного спілкування в колективі, уміння регулювати своє поводження, почуття.

3 Практичні заходи для попередження конфліктів:

-  успішному запобіганню і недопущенню конфліктів сприяє статутна організація служби військ;

-  розміщення військовослужбовців з урахуванням психологічної сумісності;

-  прийом військовослужбовців командиром;

-  своєчасне і повне вирішення скарг і заяв;

-  індивідуальні бесіди;

-  збори і наради, суди честі, офіцерські збори;

-  опитування.

Шляхи подолання конфліктів:

-  педагогічний;

-  адміністративний.

Педагогічний шлях забезпечує збереження колективу, а разом з тим і його морально – психологічний розвиток.

Основним методом педагогічного впливу на тих, хто конфліктує є переконання.

Під час вирішення конфліктів у військових колективах використовуються методи психологічного впливу: прямі й непрямі.

Адміністративний шлях застосовується в крайніх випадках, коли інші способи вирішення конфлікту результату не дають. Спосіб передбачає:

-  переміщення військовослужбовця;

-  покарання;

-  інші види примусу.

Таким чином, конфлікти у військових колективах – складне явище, вони не є фатальною неминучістю. Їх можна попередити і подолати, якщо виявляти джерела, причини й умови їхнього виникнення і розвитку, вчасно вживати необхідні заходи. Правильний підхід до проблеми попередження конфліктів і вміле їх вирішення дозволять істотно знизити гостроту нестатутних взаємин.

8.3 Морально – психологічна робота в артилерійських підрозділах та підрозділах Ракетних військ під час

підготовки й виконання бойових завдань

Бій – єдиний засіб для досягнення перемоги в озброєній боротьбі. У бою перевіряються, удосконалюються, реалізуються військові знання і навички, отримані воїнами в ході занять і тренувань, загартовуються їх морально – психологічні та бойові якості.

Бойова обстановка висуває перед військовослужбовцями виключно високі й суворі вимоги, примушує їх відмовитися від багатьох уявлень і звичок мирного часу.

Досягненню цієї головної мети підпорядкована вся морально – психологічна робота, організовувана в бойовій обстановці. В умовах підготовки і ведення бою вона відрізняється особливою цілеспрямованістю, оперативністю, конкретністю, гнучкістю своїх форм і методів, здатністю безпосередньо впливати на свідомість, відчуття і бойові дії особового складу.

Для успішного виконання завдань в бою військовослужбовця необхідно володіти цілим комплексом морально-політичних і психолого-фізіологічних якостей, необхідна висока професійна надійність військовослужбовців і військових підрозділів, яка формується цілеспрямованою морально-психологічною роботою.

Морально-психологічна робота є складовою частиною організації бою, вона організовується і проводиться всіма посадовими особами безперервно і в будь-якій обстановці. Її конкретні завдання і напрями, форми і методи визначаються на основі рішень і бойових наказів командирів.

Морально-психологічна робота в бойовій обстановці – це складова частина організації бою, це організаторська й ідеологічна діяльність командирів зі створення і підтримки в особового складу високого морального духу й готовності в будь-яких умовах бою виконати завдання, що стоїть перед підрозділом.

У зв’язку з цим морально-психологічна підготовка в період безпосередньої підготовки до бойових дій вирішує такі завдання:

1 Формування у підлеглих переконання в справедливому характері війни (військового конфлікту) з боку України.

2 Виховання особового складу у дусі вірності конституційному обов’язку із захисту інтересів держави.

3 Викриття реакційної політики і планів агресора.

4 Доведення військово – політичної обстановки в світі і на театрі воєнних дій (ТВД).

5 Роз’яснення особовому складу підрозділу пос-тавленого бойового завдання, доведення до кожного особливостей майбутніх бойових дій.

6 Інформування про дії військ противника на ТВД, в районі майбутніх для батареї бойових дій, про випадки жорсткого поводження противника з полоненими і мирним населенням.

7 Розкриття національно-психологічних особливо-стей противника, показ негативних рис його національної психології.

8 Вивчення політико-морального стану підлеглих. Критеріями оцінки морально-психологічного стану особового складу підрозділу є:

–  погляди, переконання, настрої воїнів, ступінь згуртованості військового колективу;

–  здатність особового складу переносити тягарі, труднощі в бою;

–  психологічна і фізична готовність до бойових дій;

–  стан військової дисципліни і порядку.

По завершенні вивчення, яке проводиться шляхом отримання інформації і доповідей від сержантів, осіб активу, а також особистих спостережень, дається загальна оцінка політико – морального стану особового складу, вказуючи на готовність (або на нездатність) підрозділу вести бойові дії, виконати поставлене бойове завдання.

9 Пропаганда успішних дій своїх військ, героїчних вчинків бійців частини, з’єднання.

10 Ретельний інструктаж спостерігачів за повітряним простором, воїнів, виділених для бойової охорони.

11 Формування готовності до раптових дій противника (вогняний наліт, удари авіації) в період безпосередньої підготовки до бойових дій.

12 Показ сильних і слабких сторін угруповання (частин) противника.

13 Збільшення часу перебування особового складу в засобах захисту від зброї масового ураження в ході робіт, бойового навчання, з метою тренування.

14 Доведення до кожного солдата і сержанта його завдань у разі раптового нападу противника. Формування установки на рішучі й сміливі дії в бою, а також у разі нападу диверсійної групи противника.

15 Переконання підлеглих у надійності й належній ефективності своєї зброї, бойової техніки і засобів захисту.

16 Розвиток і підтримання внутрішньої групової згуртованості і бойової злагодженості розрахунків, обслуг.

17 Контроль за забезпеченням підлеглих необхідними нормами постачання.

18 Вивчення поповнення, турбота про його правильну розстановку і підготовку до ведення бою.

На період підготовки до ведення бойових дій складається план, який затверджується командиром підрозділу. У плані виховної роботи передбачаються:

– заходи з доведення і роз’яснення особовому складу бойових завдань і способів їх виконання;

– інструктаж молодших командирів, офіцерів, осіб бойового активу;

– шляхи і способи морально–психологічного впливу на воїнів;

– організація політичного і бойового інформування;

– доповіді про настрої і морально – психологічний стан особового складу.

Ці завдання можуть бути успішно реалізовані, якщо морально–психологічна робота в бойовій обстановці відповідатиме таким вимогам, як:

1)  висока ідейність;

2)  активний наступальний характер;

3)  тісний зв’язок з виконанням бойових завдань;

4)  гнучкість, своєчасність реагування на зміни бойової обстановки;

5)  безперервність, цілеспрямованість, дієвість;

6)  оперативність військово-політичної інформації;

7)  зростання впливу командира з урахуванням бойового завдання і обстановки, що склалася;

8)  правильне визначення її форм, методично уміле їх поєднання і творче застосування відповідно до характеру бойових дій, завдань і обстановки.

Війна з самого початку круто змінить обстановку у військах, значно ускладнить роботу командирів, вимагатиме від них уміння діяти в нових умовах. Потрібно буде негайно відмовитися від настроїв, звичок мирного часу, перебудувати всю роботу на військовий лад, тобто підпорядкувати зміст, форми і методи морально-психологічної роботи вирішенню конкретних бойових завдань відповідно до реальної обстановки, в якій опиняться підрозділ, частина.

Головне в цей період – подолати сумніви, вистояти в умовах сучасного бою. Такі стани – основна причина розгубленості, яка може мати серйозні наслідки. Запобігати їм можна шляхом розвитку в особового складу психологічної готовності до бойових дій у будь-який час, у кожен даний момент, переконаності в можливості в умовах сучасного бою не лише вижити, а й отримати перемогу. Упевненість народжується:

–  з упевненості у військовій техніці, зброї і в своїй особистій майстерності, в ефективності наявних засобів захисту від зброї масового ураження;

–  з віри в бойову майстерність і високі моральні якості своїх товаришів по зброї, що дає змогу воїнам, цілим військовим колективам успішно вирішувати складні бойові завдання при неповному їх складі;

–  з повної довіри воїнів своїм командирам, упевненості в їх організаторських та інших якостях.

Стан упевненості і внутрішньої готовності воїнів сприятиме бойовому настрою, готовності до самопожертвування і є результатом морально-психологічної роботи. Основою основ загальної упевненості у перемозі є внутрішня ідейна переконаність в перемозі над ворогом. Отже, морально-психологічна робота в бойовій обстановці носить конкретний характер. Конкретний зміст морально-психологічної роботи в підрозділі визначається тією реальною обстановкою, в якій підрозділи перебувають: в обороні, в наступі та інших видах бою.