Методика виховної роботи у військових підрозділах (стр. 29 )

Необхідність у мисленні виникає тоді, коли з’являються мета, проблема, нові обставини, інакше кажучи – виникає проблемна ситуація. Залежно від змісту завдання розрізняють такі види мислення: практичне, наочно-образне, теоретичне.

Процес формування прийомів розумової діяльності повинен мати таку схему: засвоєння змісту прийому – його самостійне застосування – перенесення на нові ситуації.

Головним для творчого мислення є нешаблонність, вміння охопити завдання всебічно, з урахуванням реальних умов, інакше кажучи – системно.

Творчість – це найвищий рівень пізнання, складний психологічний процес. Він існує як синтез пізнавальної, емоційної та вольової сфер свідомості. Особливе місце в творчому мисленні займає уява.

Військова діяльність офіцера потребує від нього оперативно-тактичного мислення та уяви як основи передбачення майбутнього бою (операції). Передбачити свої майбутні дії та протидії ворога, вміло прогнозувати їх розвиток – одне з найважливіших завдань професійної підготовки офіцерів та їх підлеглих.

Розвиток уяви і творчості в практичній діяльності є найважливішими умовами формування особистості сучасного слухача.

Творчо мислити потрібно на всіх заняттях, тому що вони вимагають активності, вольових та емоційних якостей, тривалої підготовки і напруженої праці. Провідне місце в цьому належить проблемній лекції. Вона підвищує активність і піднімає науковий рівень навчального матеріалу. Найкращих результатів, як свідчить досвід, досягають тоді, коли проблемна лекція має таку структуру військової підготовки:

–  формування проблеми;

–  пошук шляху до її вирішення;

–  доказ правильності його вирішення;

–  вказівки щодо проблем, які будуть вирішені на наступних заняттях.

Досягнення цього можливе за умови, якщо керівник заняття послідовно, протягом усієї лекції буде створювати проблемні ситуації, які слухачі разом із ним будуть вирішувати свідомо, творчо і до кінця.

Таким чином, керівник заняття, створюючи проблемні ситуації (проблеми), спонукає слухача до мислення, а разом з тим – до самостійної пізнавальної діяльності. Така лекція, на відміну від традиційної, вчить слухачів думати, бачити проблему самостійно з подальшим знаходженням способів її вирішення.

Втілення проблемного навчання на семінарах вимагає від керівника заняття ґрунтовної теоретичної та методичної підготовки. Керівник повинен прагнути створити на семінарському занятті творчу дискусію. Сама дискусія і є головним у проблемному семінарі.

Що таке дискусія? Дискусія – це колективне мислення. Вона підвищує активність кожного слухача, допомагає розвитку логічного мислення, перетворює знання в переконаність, вчить міркувати, критично оцінювати та творчо оволодівати навчальним матеріалом. Головною умовою для виникнення дискусії є:

–  добра підготовка усіх учасників семінару;

–  доведення до слухачів (заздалегідь) проблем та навчальних питань обговорення;

–  повідомлення можливих шляхів вирішення проблем, які будуть обговорюватися;

–  винесення на обговорювання таких питань, які б не мали готової відповіді та були тісно пов’язані з життям військ.

Керівник заняття повинен уважно стежити за ходом вирішення ним же створеної проблеми, спонукати групу до знаходження оптимального вирішення.

Результативність дискусії буде якнайкращою, якщо керівник заняття буде:

–  стежити слухачів на наукове розкриття своїх тезисів, логічне і послідовне обговорення доказів;

–  заохочувати учасників семінару до зацікавленого обговорення поставлених проблем;

–  слідкувати за тим, щоб обговорення не було перевантажене другорядними питаннями.

Таким чином, втілення проблемних семінарів дозволить значно підвищити якість вивчення матеріалу та навчить слухачів самостійно, творчо вирішувати завдання повсякденної діяльності.

Метод проблемного навчання використовують і під час проведення групових та практичних занять. Головним під час проведення занять цього виду є розвиток творчого підходу до вирішення отриманих завдань, а також для формування самостійного оволо­діння навчальним матеріалом.

Визначення питань (завдань), призначених для створення проблемної ситуації, є найскладнішим та творчим процесом під час розроблення навчально-методичних матеріалів, оскільки, практично неможливо спрогнозувати способи вирішення проблемної ситуації слухачами.

Під час проведення заняття від керівника вимагаються необхідна психолого-педагогічна підготовка, глибоке знання та розуміння сутності проблемного навчання та методів вирішення проблемних ситуацій.

Беручи до уваги все вищевикладене, можна навести один із варіантів роботи керівника щодо підготовки та проведення проблемного заняття. Послідовність його дій може бути такою:

1) уточнення вихідних даних, які є необхідними для розроблення навчально-методичних матеріалів до заняття;

2) вивчення теоретичних положень та рекомендацій щодо застосування проблемного методу під час проведення конкретного виду занять;

3) з’ясування готовності слухачів до роботи на даному занятті;

4) формування навчальної мети заняття;

5) розроблення питань для створення проблемних ситуацій на занятті;

6) формулювання навчальних проблем;

7) визначення можливих шляхів вирішення навчальних проблем;

8) надання допомоги слухачам у вирішенні проблем;

9) розроблення плану обговорення вирішених проблем;

10) підведення підсумків заняття та постановка завдань для самостійної роботи.

Таким чином, застосування проблемного методу навчання забезпечить високу ефективність проведення занять, сприятиме високій активності та творчості слухачів, відпрацюванню необхідних військово-професійних якостей.

Розуміння і сутність ігрових методів навчання

та їх вплив на якість навчання

Відомо, що активні методи навчання розподіляються на дві групи: імітаційні та неімітаційні, а ігрові, у свою чергу, – на ігрові і неігрові. До групи імітаційних ігрових методів входять: соціально-психологічний тренінг, стажування на визначеній посаді, рольовий тренінг, ділові ігри, військово-управлінські ігри таі різновиди інших ігор.

Ці форми є різновидами ігрового методу.

Ігрові форми військового навчання
Маневри, тактичні навчання, КШН, штабні тренування, групові вправи, тактичні летючки та ін.	Навчання управління повсякденною діяльністю підрозділів
Розроблені	У стадії розроблення
	Ігрові методи навчання
	Моделювання

Соціально-психологічний тренінг націлений на поглиблення досвіду спілкування за допомогою елементів дослідження, для чого використовують групову дискусію та рольові ігри.

Цей метод допомагає виробляти вміння оптимально мотивувати та стимулювати слухача до дії.

Рольовий тренінг, або розігрування ролей, – один із найефективніших активних методів навчання. Він дає гарні результати під час аналізу окремих багатоцільових управлінських завдань, які вирішуються шляхом компромісу між учасниками з різними рольовими цілями. Під час цього моделюються конфліктні ситуації, обумовлені незбіжністю інтересів учасників.

Цим методом можна імітувати, наприклад, службову нараду, призначивши слухачів на ролі учасників наради: керівництво військової частини, начальники служб, командири підрозділів та ін.

Ділові ігри забезпечують максимально емоційне сприйняття слухачами подій, що створює найоптимальніші умови для розвитку гнучкості мислення, творчості, цілеспрямованості, привчає до колективної праці, стимулює практичні навички.

Як правило, ділові ігри розподіляються на навчальні, військово-спеціальні і дослідницькі.

Головне призначення ділової гри – максимально наблизити умови навчання до конкретної практичної діяльності. Тому головну ознаку ділової гри можна сформулювати так: у грі, повинен бути змодельований процес дій особового складу щодо відпрацювання управлінських рішень, які відповідали б вимогам і основним положенням статутів, порадників.

У діловій грі йдеться про управління станом (пове-дінкою) об’єкта, який імітує службову діяльність. Кожний, хто бере участь у грі повинен мати свою роль. Виконуючи функціональні обов’язки, обумовлені посадою, він не повинен виходити за рамки правил гри. Роль кожного слухача у діловій грі набуває індивідуального забарвлення. Це дозволяє вирішувати три головних завдання:

–  набуття слухачем навичок прийняття управлінських рішень у конфліктних ситуаціях;

–  дослідження впливу особистих якостей командира на ефективність управлінських рішень;

–  вивчення ділових і моральних якостей слухачів як майбутніх учасників ділових відносин.

Поняття особистості в діловій грі передбачає моделювання діяльності особи, що визначається її посадою (місцем) в об’єкті ігрового моделювання. Тому введення тієї чи іншої ролі в діловій грі передбачає наявність у її учасників, що грають цю роль, спеціальних знань та навичок і їх використання в процесі гри для вирішення поставлених завдань. Таким чином, під час підготовки до ділової гри слухачі повинні вивчити навчальний матеріал, в якому викладені можливі варіанти управлінських рішень та довідкові дані до майбутньої ігрової діяльності.

Одним із головних понять у діловій грі є поняття конфліктної ситуації. Приймаючи рішення в конфліктній ситуації, учасники ділової гри емоційно напружені, завдяки чому забезпечується їх змушена активність. Кожний слухач, який бере участь у грі, повинен мати рольову ціль, обумовлену специфікою функціональних обов’язків у грі.

Досягнення ж загальної мети забезпечується взаємодією учасників з вирішення конфліктних ситуацій.

Підготовка й проведення ділової гри – це трудомісткий та складний процес, який потребує значних затрат часу та залучення великої кількості тих, хто розробляє гру.

Цей процес містить:

–  створення колективу розробників;

–  визначення теми та навчальної мети гри;

–  розроблення проспекту та сценарію гри;

–  підготовку методичних матеріалів;