Теоретичний матеріал для самостійного вивчення предмету «Інформатика та компютерна техніка» для спеціальності 5. «Організація виробництва» (стр. 24 )

Інтернет - це мережа мереж комп'ютерів, величезна кількість мереж – які зв'язані за допомогою міжмережевих шлюзів. Існує дві важливих характеристики, які їх з'єднують:

1) всі, мережі згодні використовувати єдині умовні означення, щоб вирішити, яким чином дані будуть переміщені, і як помилки будуть оброблені;

2) всі мережі в Інтернет мають спільний шлях адресації повідомлень, і мають спеціальну ідентифікацію комп'ютерів, які знаходяться в системі Інтернет.

Зверніть увагу:

! Засобами Інтернет, Ви маєте змогу використовувати електронну пошту, мати доступ і приймати участь у телеконференціях, обговоренні різних питань, використовувати бази даних, передавати файли тощо. По мережі розповсюджується програмне забезпечення, часто безкоштовне, різноманітні документи щодо функціонування мережі і роботі в її середовищі користувачів.

! Інтернет не компанія. Не має єдиної влади, яка б керувала Інтернет. Кожна автономна мережа у складі Інтернет має свої особисті правила, інструкції, і приймає рішення щодо загальної доступності інформації.

! Ніхто не є власником Інтернет. Мережі Інтернет можуть надавати доступ до ресурсів інформації, послуг зв'язку (електронна пошта або e-пошта, інформаційні табло, комп'ютерні конференції, архіви даних, спільне програмне забезпечення, інтерактивні каталоги бібліотек, передача файлів тощо).

! Інтернет - це система, яка безперервно розвивається людьми, які користуються її послугами.

Незважаючи на усмішки професіоналів, Інтернет можна порівняти з "інформаційною магістраллю". Це розподілена, з багатьма гілками мережа доріг, до складу якої входять швидкісні траси, шосе, невеличкі стежки. На кожному перехресті установлено комп'ютер, через який потрібно добратися до іншого і таким чином далі, поки не буде пункт призначення. Будь-який

комп'ютер в системі Інтернет можна з'єднати з іншим будь-яким комп'ютером за допомогою "дорожньої карти". Якщо дорога до того місця, до якого треба дістатися закрита, автоматично буде знайдено об'їзд. Розбіжність у роботі Інтернет і дорожньої мережі полягає у швидкості руху.

Дістатися США можна за такий же час, що й до найближчого перехрестя. Після того, як Ви прибудете на потрібний пункт, можна на відстані управляти комп'ютером цього пункту. Можна за долі секунди вибрати та одержати потрібну інформацію.

2. Статистичні дані відносно Інтернет.

У 1985 році у складі Інтернет було приблизно 100 мереж.

У 1989 - приблизно 500.

У січні 1

У червні 1990 Центр інформації мережі оцінював кількість мереж на рівні 4 тис. З того часу кількість мереж зросла у 4 рази.

1млн. користувачів.

Планується, що у 1998 буде понад 100 млн. користувачів мережі. Порівняйте ці цифри з 120-150 млн. комп'ютерів, які встановлено у світі, і ви побачите величезні можливості розвитку комунікаційних мереж.

Деякі факти про Інтернет.

* Кількість користувачів у Західній Європі на липень 1995: 1.400.000;

* Кількість користувачів у США на 1995: 4 млн;

* Інтернетiвські користувачі в середньому проводять 5 годин і 28 хвилин на тиждень в Інтернет;

* Понад 1,000 нових комп'ютерів входять до складу Інтернет кожного дня;

* Понад 20 мільйонів електронних повідомлень мандрують по Інтернет протягом кожного тижня;

* Обсяг даних, які передаються засобами Інтернет, зростає на 14 % за місяць;

* В середньому, кількість повідомлень електронної пошти у Білий дім досягає в середньому до 26000 повідомлені на протязі одного дня.

* Щорічний курс приросту для Gopher: 997 %.

* Щорічний курс приросту по усьому світу для WWW (World Wide Web): 341,634%.

* Два роки тому, у всьому світі не існувало жодного WWW. Сьогодні Ви можете спілкуватися з понад 7 мільйонами WWW і мати доступ до 100 мільйонів документів за декілька дотиків на кнопку "миші".

3. Історія виникнення мережі мереж.

Інтернет народився в США наприкінці 60-х років із про­екту мережі з комутацією пакетів ARPANetAdvanced Research Project Agency Network). Інтернет розроблявся з метою забезпечення взаємодії віддалених комп'ютерів і за­думувався як децентралізована територіальне розподілена мережа з безліччю альтернативних пунктів збереження і шляхів поширення інформації. Передбачалося, що це доз­волить забезпечити надійну взаємодію комп'ютерів Міністерства оборони США, навіть у випадку, якщо части­на мережі вийде з ладу унаслідок воєнних дій, наприклад, ядерних вибухів. (

Перша комп'ютерна мережа з пакетною комутацією на­звана на честь організації, що її породила, ARPANet. Вона з'явилася в 1970 році і зв'язала університети в Лос-Андже­лесі і Санта-Барбарі (штат Каліфорнія) зі Стендфордским університетом і університетом штату Юта в Солт-Лейк-Сіті. В основу мережі був покладений створений компанією Bolt Baranek and Newman (BBN) протокол комутації пакетів. Спо­чатку можна було тільки увійти в систему і запустити про­граму на віддаленому комп'ютері. У результаті, до 1972 року більш сорока комп'ютерних центрів могли обмінюватися між собою електронною поштою, здійснювати сеанси роботи з віддаленими на кілька сотень кілометрів машинами і пере­давати файли з даними.

Наступний етап розвитку Інтернету пов'язаний з розробкою відносно дешевого міні-комп'ютера і машинно-незалежної опе­раційної системи UNIX. Як перший фактор виступили комп'ютери фірми DigitalEquipment Corporation (DEC), що ви­пускала на противагу дорогим IBM і Control Data порівняно де­шеві і компактні машини для масового споживача. Спочатку DEC випускала серію PDP, а на початку 70-х років з'явилися перші машини сімейства VAX. Ці, порівняно могутні комп'юте­ри, закуповувалися у великих кількостях коледжами, універ­ситетами і корпораціями середнього розміру. Другим фактором стала багатозадачна операційна система, розроблена компанією AT&T Bell Labs, що одержала назву UNIX. Для нової системи була характерна необмежена для того часу свобода дії, надана рядовому користувачу, і, що особливо важливо, із самого почат­ку свого існування UNIX була системою, орієнтованою на робо­ту в мережі і не вимагала для цього додаткових компонентів.

У 1976 році Майк Леек (Mike Lesk) з AT&T Bell Labs створив програму UNIX-to-UNIX Copy Program, скорочено називану UUCP. У результаті, будь-який комп'ютер із установленою на ньому програмою UUCP і оснащений модемом тепер міг зв'язуватися з будь-яким іншим комп'ютером через звичайну телефонну мережу й обмінюватися файлами даних. Поширення міні-комп'ютерів DEC і операційної системи UNIX, що відбувалося в той час, послужило основою для виникнення великої і значною мірою випадково організованої комп'ютерної UUCP-мережі, що використовуєяк фізичне середовище звичайні телефонні канали і що стала прообразом майбутньої незалежної децентралізованої мережі, якою став Інтернет.

У 1979 році відбулася зустріч, у якій взяли участь ряд універ­ситетів, DARPA і Національний науковий фонд СІЛА (National Science Foundation, NSF). На цій зустрічі було вирішено створи­ти мережу CSnetComputer Science Research Network), головним джерелом фінансування якої став NSF. Трохи пізніше, у 1980 році було запропоновано зв'язати разом ARPANet і CSnet через шлюз з використанням протоколів TCP/IP, щоб усі під множини мереж CSnet мали у своєму розпорядженні доступ до шлюзу в ARPANet. Цю подію можна вважати перетворенням Інтернету в співдружність незалежних мереж, що прийшли до угоди щодо способу міжмережевого спілкування. (

У 1990 році Федеральна рада з інформаційних мереж (Federal Networking Council) скасувала правило, відповідно до якого, для приєднання до Інтернету була необхідна реко­мендація якого-небудь державного органу. Це рішення по­служило початком широкого припливу в Інтернет ко­мерційних організацій найрізноманітнішого масштабу, оскільки тепер доступ в Інтернет можна було одержати без будь-яких серйозних застережень чи обґрунтувань.

Сьогоднішній день Інтернету — це епоха електронної ко­мерції, електроних бібліотек, віртуального офісу, дистанцій­ного навчання, мультимедіальних цифрових ресурсів.

Якщо початково Інтернет представляв собою засіб поши­рення інформації, а розробка цілого ряду, що пішла за цим, програм для забезпечення різних видів мережевої взаємодії, операційних систем і лрограм-навігаторів Інтернет дозволи­ли найбільш повно використовувати можливості нового сере­довища, то сьогодні інформаційна концепція мережі починає відходити на другий план. На перше місце виходить викори­стання Інтернету в комерційній діяльності підприємств, еле­ктронного урядування та дистанційного навчання.

На закінчення введення в історію Інтернету, представимо його визначення й опишемо загальну схему його побудови. Визначення Інтернету, дане Федеральною радою з інфор­маційних мереж (Federal NetworkingCouncil) 24 жовтня 1995 року, говорить:

 «Інтернет — глобальна інформаційна мережа, частини якої логічно взаємозв'язані одна з одною за допомогою унікального адресного простору, заснованого на протоколі IP (Inetrnet Protocol) чи його наступних розширеннях, здатна підтримувати зв'язок за допомогою комплексу протоколів TCP/IPTransmission Control Protocol/Internet Protocol), їхніх наступних розширень чи інших IP-сумісних протоколів і загальнодоступно чи приватно забезпечує, використовує чи робить доступною комунікаційну службу високого рівня».

Основним пристроєм досту­пу в Інтернет для кінцевого користувача є комп'ютер. Для розширення своїх можливостей він може бути оснащений мікрофоном, відеокамерою, звуковими колонками й іншими пристроями, що перетворюють його в мультимедійний центр. Комп'ютер може знаходитися в будинку, в офісі чи фірмі, чи в будь-якому іншіму місці, де є сучасні засоби комунікації.

Доступ в Інтернет, що надається організаціями, які нази­ваються постачальниками послуг Інтернету (Internet Service Provider, ISP), користувач може одержати, наприклад, з дому через модем чи з офісу через локальну мережу організації. Для підключення до постачальника послуг Інтернету можуть використовуватися звичайні телефонні лінії, кабельні мережі телебачення, радіоканали зв'язку чи супутниковий зв'язок. Постачальник зазвичай має одне чи кілька підключень до магістральних каналів (backbones) чи великих мереж.

Границі Інтернету досить розпливчасті. Будь-який комп'ютер, підключений до Інтернету, вже можна вважати йо­го частиною, і тим більше це стосується локальної мережі підприємства, що має вихід в Інтернет. Веб-сервери, на яких розташовуються інформаційні ресурси, можуть знаходитися в будь-якій частині Інтернету: у постачальника послуг, у ло­кальній мережі підприємства і т. д., потрібно дотримуватися лише головної умови — вони мають бути підключені до Інтер­нету, щоб користувачі мережі могли одержати доступ до її служб. Як служби можуть виступати електронна пошта, пере­дача файлів великого розміру (FTP), всесвітня павутина (WWW) і інші, про які буде ідти мова трохи нижче. Інфор­маційною складовою служби Інтернету є самі різноманітні джерела. Це можуть бути книги, дані інформаційних агентств, інформація з фінансових ринків, фотографії, фрагменти фільмів і т. п. Служби в сукупності з їх інформаційною складо­вою є тією головною метою, до якої прагнуть користувачі і якої вони досягають за допомогою підключення до Інтернету.

Потрібно зауважити, що сьогодні до мережевої технології комутації пакетів приєдналася ще одна визначальна технологія — технологія «клієнт-сервер». Втіленням технології «клієнт-сервер» є, відповідно, архітектура «клієнт-сервер».

Питання для самоконтролю

1. Що таке Internet

2. Як вимоги до мереж.

3. Основні послуги Internet

Питання для перевірки теми.

1. Використовуючи пошукові сайти знайти інформацію про Оріхівський технікум, зберегти на зовнішньому носієві.

Тема14. Електронна почта.

Теоретичне обґрунтування необхідності вивчення теми

Спілкування відіграє в житті людини дужу важливу роль. Недаремно одним з покарань є обмеження кола спілкування. Пошта вже багато років виконує роль посередника в людському спілкуванні. Тому мабуть закономірно, що один з найстаріших сервісів Інтернет – електронна пошта посідає одне з найперших місць по популярності. Він посідає достойне місце як у побуті так і у професійній сфері.

План вивчення теми

1. Поняття електронної пошти

2. Що потрібно для користування електронною поштою?

3. Етикет в електронному спілкуванні

4. Робота з апрограмою Outlook Express

Лекція до теми

1. Поняття електронної пошти

Електронна пошта (e-mail) — це швидкий та зручний засіб спілкування. Електронну пошту можна використовувати для:

· Надсилання й отримання текстових повідомлень. Повідомлення електронною поштою можна надіслати будь-якій людині, яка має адресу електронної пошти. Лист надійде одержувачу за кілька секунд або хвилин — залежно від того, як близько живе адресат.

Електронна пошта працює в обидва боки. Ви можете отримувати повідомлення від будь-кого, хто знає вашу електронну адресу, читати їх і відповідати.

· Надсилання й отримання файлів. Окрім тексту, електронною поштою можна надсилати майже всі типи файлів — документи, зображення, музику та ін. Файл, відправлений у повідомленні електронної пошти, називають вкладенням.

· Надсилання повідомлень декільком особам. Можна надсилати повідомлення електронною поштою кільком адресатам одночасно. Одержувачі можуть відповідати цілій групі, що дозволяє проводити групові обговорення.

· Пересилання повідомлень. Отримавши повідомлення електронною поштою, можна переслати його іншій особі, не перенабираючи.

Головна перевага електронної пошти над телефоном і звичайною поштою — це її зручність: можна надіслати повідомлення будь-коли. Якщо одержувача немає в онлайні (його комп’ютер не підключений до Інтернету), коли йому приходить повідомлення, то він побачить це повідомлення під час наступної перевірки своєї електронної поштової скриньки. Якщо одержувач працює в онлайні, можна отримати відповідь за лічені хвилини.

Окрім того, електронна пошта є безкоштовною. На відміну від надсилання звичайного листа, не потрібно купувати марку або платити за послугу, незалежно від того, де живе одержувач. Оплачувати треба тільки підключення до Інтернету.

2. Що потрібно для користування електронною поштою?

Щоб користуватись електронною поштою, потрібні три речі:

· Підключення до Інтернету. Щоб підключити комп’ютер до Інтернету, необхідно спочатку звернутися до постачальника послуг Інтернету (провайдера). Інтернет-провайдер надає доступ до Інтернету, зазвичай за помісячну оплату. Потрібний також модем.

· Програма електронної пошти або служба веб-пошти. Можна використовувати Windows Mail — програму електронної пошти, яка входить до складу Windows. Можна також використовувати й інші програми електронної пошти, інсталювавши їх на комп’ютер.

Крім того, за бажанням можна зареєструватися в безкоштовних службах веб-пошти, таких як Gmail, MSN Hotmail або Yahoo! Mail тощо. Ці служби дозволяють перевіряти електронну пошту в браузері з будь-якого комп’ютера, підключеного до Інтернету.

· Адреса електронної пошти. Адресу електронної пошти можна отримати від інтернет-провайдера або служби веб-пошти, підписавшись на послуги. Адреса електронної пошти складається з імені користувача (будь-який обраний вами псевдонім, не обов’язково справжнє ім’я), символу «@» та імені інтернет-провайдера або служби веб-пошти — наприклад, *****@***com.

3. Етикет в електронному спілкуванні

Під час спілкування електронною поштою діють певні негласні правила поведінки, так само як і при особистому спілкуванні. Ці правила називають «поштовий етикет» або правила поведінки в мережі. Для вдалого спілкування дотримуйтеся таких порад:

· Будьте обережні з гумором і емоціями. Електронна пошта не передає емоції, тому одержувач може не зрозуміти, яку саме інтонацію ви мали на увазі. Саркастичний гумор особливо ризикований, оскільки одержувач може витлумачити його буквально й образитися. Для передавання емоцій використовуйте смайлики (див. розділ «Використання смайликів» у цій статті).

· Подумайте, перш ніж надіслати лист. Писати та надсилати поштові повідомлення дуже швидко та легко — іноді занадто легко. Переконайтеся, що ви продумали своє повідомлення, і не пишіть, якщо ви в поганому гуморі. Якщо повідомлення відправлено, повернути або скасувати його не можна.

· Тема повідомлення має бути чіткою та зрозумілою. Доцільно підсумувати повідомлення в кількох словах. Люди, що отримують велику кількість повідомлень, можуть сортувати повідомлення за темою.

· Намагайтеся писати короткі повідомлення. Хоча повідомлення може бути довільної довжини, електронна пошта створена переважно для швидкого спілкування. Багатьом людям не вистачає часу або терпіння, щоб прочитати більше кількох абзаців.

· Не варто писати ТІЛЬКИ ВЕЛИКИМИ БУКВАМИ. Деякі люди сприймають повідомлення, написане тільки великими буквами, як пронизливий крик, їх це може дратувати або ображати.

· Уважно ставтеся до образливої та конфіденційної інформації. Будь-який одержувач може переслати ваше повідомлення іншим — навмисно або випадково.

Крім того, намагайтесь уникати орфографічних і граматичних помилок в офіційному та діловому спілкуванні. Неохайні повідомлення свідчать про непрофесійність. Вичитуйте свої повідомлення перед надсиланням, і якщо у вашій програмі електронної пошти є модуль перевірки орфографії, обов’язково користуйтеся ним.

Використання смайликів

Оскільки іноді важко передати емоцію, намір або інтонацію тільки за допомогою слів, перші користувачі Інтернету винайшли смайлики — послідовності символів на позначення виразів обличчя. Наприклад, смайлик :) схожий на усміхнене обличчя, якщо дивитись на символи збоку. Нижче наведено приклади смайликів.

Смайлик	Значення
:) або :-)	Посмішка, задоволення або жарт
:( або :-(	Незадоволення або сум
;-)	Підморгування
:-|	Вагання або байдужість
:-o	Здивування або стурбованість
:-x	Мовчання
:-p	Показування язика (жартівливе)
:-D	Сміх

Що робити з небажаною поштою

Так само, як у вашій звичайній поштовій скриньці часто з’являються рекламні оголошення, листівки та каталоги, яких ви не замовляли, ви можете знайти небажану пошту (яку часто називають спамом) у своїй папці «Вхідні». Небажана пошта може містити рекламу, шахрайські схеми, порнографію або ділові пропозиції. Оскільки розсилати небажану пошту досить дешево, люди часто отримують багато таких листів.

Windows Mail може фільтрувати небажану пошту, аналізуючи вміст одержаних повідомлень та переміщуючи підозрілі повідомлення до спеціальної папки небажаної пошти, де їх можна будь-коли переглянути або видалити. Якщо небажані повідомлення проходять повз фільтр до папки «Вхідні», то наступні повідомлення від цього відправника можна автоматично переміщувати до папки небажаної пошти.

Щоб запобігти отриманню небажаної пошти:

· Звертайте увагу, кому ви повідомляєте свою адресу електронної пошти. Не зазначайте свою справжню адресу електронної пошти в групах новин, на веб-сайтах чи в інших відкритих областях Інтернету.

· Перш ніж надати веб-сайту свою адресу електронної пошти, перевірте його декларацію про конфіденційність, щоб переконатися, що вона забороняє надавати адресу електронної пошти іншим особам або компаніям.

· Ніколи не відповідайте на небажане повідомлення. Відправник дізнається, що ваша адреса електронної пошти справжня, і повідомить її іншим. Тоді ви отримуватиме ще більше небажаної пошти.

· Робота з апрограмою Outlook Express

Outlook Express - це могутній засіб для відправлення, прийому і організації пошти. Складати поштові повідомлення можна як у форматі звичайного тексту, так і у форматі HTML. Читати отримані повідомлення можна і у вікні Outlook Express, і в окремому вікні. Для організації пошти Outlook Express пропонує засоби створення поштових тек і визначення правив, по яких повідомлення, що приходять, повинні поміщатися в ці теки. Таким чином, хоча програма Outlook Express з'явилася на ринку не так давно, вона стала дуже могутнім засобом для роботи з поштою і новинами.

Поштова програма Outlook поставляється в двох можливих конфігураціях: Outlook Express і MS Outlook (входить в пакет Microsoft Office).

Інтерфейс

Поштові теки Outlook Express.

Що входять. Сюди за умовчанням поступає вся нова пошта, і тут зберігаються всі повідомлення, що прийшли. Згодом ви можете створити додаткові теки (наприклад, присвячені різним проектам або листам від постійних адресатів) і набудувати Outlook Express так, щоб під час вступу нових листів вся пошта автоматично розбиралася і складалася в окремі теки.

Витікаючі. Це тека призначена для тимчасового зберігання листів, що відправляються. Навіщо це потрібно? Уявіть, що ви готуєте декілька листів одне за іншим. Щоб не з'єднуватися кожного разу з Інтернет для відправки чергового листа, підготовлені листи тимчасово накопичуються в цій теці. Потім, при натисненні на кнопку Доставити пошаную, вони всі разом йдуть на поштовий сервер провайдера і далі - до своїх адресатів. Саме такий режим відправки листів встановлюється в Outlook Express за умовчанням.

Відправлені. Тут за умовчанням зберігаються копії відправлених повідомлень, і ви завжди зможете пригадати - що, кому і коли ви посилали.

Видалені. Якщо ви вирішите видалити непотрібні повідомлення, то вони тимчасово поміщаються на зберігання в цю теку (на випадок, якщо ви передумаєте їх видаляти остаточно). Якщо ви вирішите остаточно видалити повідомлення з цієї теки, зробіть праве клацання по значку теки і з випавшого меню виберіть пункт Очистити теку.

Чернетки. Якщо ви готуєте новий лист, але в процесі роботи над ним вирішите дописати лист пізніше, то виберіть в меню Файл пункт Зберегти. Такий "недописаний" лист тимчасово зберігається в теці Чернетки. Щоб продовжити згодом роботу над листом з цієї теки, просто відкрийте цю теку і двічі клацніть по чернетці листа. Потім, якщо лист готовий, то його можна відправити, і воно буде поміщено в теку Витікаючі. Якщо ж лист як і раніше не готовий до відправки, то його знову можна зберегти в теці чернеток.

Якщо ви отримуєте багато пошти з вкладеними файлами (документами, графічними файлами і ін.), то непогано періодично, наприклад, хоч раз на місяць, проводити чищення своїх тек від старих повідомлень. Це сприяє значній економії місця на жорсткому диску машини. І не забувайте чистити не тільки теку з вхідними листами, але і теку Витікаючі, де зберігаються копії ваших власних листів. Ну і звичайно, не забувайте чистити теку Віддалені від вже непотрібних листів, які явно ніколи не знадобляться.

При роботі з великими об'ємами різноманітної кореспонденції зручно, окрім вище приведених, обов'язкових тек, додатково створити свої теки для вхідних листів. Це можна зробити використовуючи головне меню Файл/Папка/Создать або команду контекстного меню Створити теку.