Теоретичні та практичні основи розвитку аграрного сектора західного регіону. Євроінтеграція України: ризики та перспективи (стр. 11 )

Література

1. Ліпський розробки нового покоління стандартів вищої освіти: стратегічні орієнтири і тактичні завдання // Інтелект ХХІ, 2012. – № 1-2. – С.110-128.

2. Ліпський формування інноваційної культури українського суспільства щодо переходу на засади сталого розвитку // Культура безпеки, екології та здоров’я. –2010. – № 5. – С. 4-7.

3. Ліпський енергозбереження та безпека життєдіяльності людини в світлі концепції сталого розвитку (теоретико-методологічні основи) // Культура безпеки, екології та здоров’я. –2010. – № 5. – С. 4-7.

4. Ліпський П. Ю., Богінська ізація системи управління агросферою – шлях до сталого розвитку українського села: наше бачення // Вісник Сумського національного аграрного університету. – 2008. – № 12/1 (33). – С. 123-134.

5. Ліпський П. Ю., І. Консолідація інтелекту як фактор розвитку продуктивної економіки // Таврійський економічний журнал. –2008. – № 2 (2). – С. 43-50.

6. Комісаренко стан розвитку молекулярної медицини // Біотехнологія. – 2008. – Т. 1. – № 2. – С. 9-12.

7. Доминский механизмы лейкозогенеза. Основы таргетной терапии // Онкогематология. –2012. – № 1. – С. 46-54.

8. От системной биологии рака до методологии персонализированного лечения // Онкология. – 2012. – т.14. – №2. – С. 84-88.

9. Переводчикова препараты и их место в современной терапии опухолевых заболеваний // Клиническая онкогематология. – 2009. – т.2. – №4. – С. 367-373.

10. , К вопросу о возможности заражения человека вирусом лейкоза крупного рогатого скота // Ветеринарная медицина. – 2012. – № 2. – С. 9-10.

І., к. е.н, доцент, Саламін О. С., асистент

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені

ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Проблеми європейської інтеграції України та адаптації до неї суб'єктів господарювання складні і багатопланові. У наукових виданнях робляться спроби порівняти чинники, що сприятимуть розвитку сільського господарства в умовах активізації євроінтеграційних процесів із такими ж негативними чинниками впливу. Переважна більшість практиків господарювання перспективи євроінтеграційних процесів пов'язує із збільшенням обсягів фінансової підтримки виробників сільськогосподарської продукції. Як аргумент наводяться порівняльні дані загальних обсягів фінансової підтримки сільськогосподарських виробників у країнах ЄС та в Україні. До уваги не береться те, що:

- угода про асоціацію не передбачає поширення Спільної аграрної політики (САП) ЄС на українське сільське господарство;

- у європейській співдружності відмічається "втома від розширення", а ЄС за своєю сутністю не є доброчинною організацією;

- фінансова підтримка сільського господарства в Україні та ЄС спрямовується на вирішення різних цілей.

З урахуванням актуальності та практичної значимості проблем, які слід вирішувати в українському сільському господарстві, відмічається близькість цілей державної підтримки із цілями спільної аграрної політики, визначеними установчим Римським договором р., які полягали у підвищенні продуктивності сільського господарства шляхом підтримки технічного прогресу, оптимальному використанні факторів виробництва, передусім праці, забезпеченні прийнятного рівня життя для зайнятих у сільському господарстві, зокрема через збільшення їх доходів, стабілізації ринків агропродовольчої продукції тощо.

На етапі розробки і прийняття САП Європа не була самодостатня щодо самозабезпечення агропродовольчою продукцією. Відмічався монопольний вплив на ціни посередницьких структур, що стримувало розвиток сільського господарства і виробництво конкурентоспроможної продукції. Альтернативою до цих цілей у період започаткування САП ЄС могло бути лише збільшення імпорту сільськогосподарської продукції і посилення продовольчої залежності від інших країн.

У даний час в більшості країн ЄС відмічається абсолютне надвиробництво сільськогосподарської продукції, яке поєднується з посиленням конкуренції на зовнішніх ринках та обмеженням правилами СОТ прямої фінансової підтримки експорту продукції. В таких умовах фінансова підтримка не пов'язується з обсягами виробництва і не спрямовується на їх збільшення. Метою фінансової підтримки є збереження агроландшафтів, компенсація прибутку у результаті зменшення обсягів виробництва тощо.

Особливістю вітчизняного сільського господарства є незавершеність його трансформації на ринкових засадах. Лише у порядку постановки в наукових виданнях аналізуються проблеми капіталізації галузі та становлення перспективних організаційних форм господарювання. В умовах активізації євроінтеграційних процесів слід очікувати подальшої лібералізації зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання, спрощення виведення на зовнішні ринки конкурентоспроможної продукції та посилення конкурентних переваг її виробників. Реалізація таких переваг після набуття Україною членства у СОТ призвела до формування дуалістичної моделі сільського господарства, яка полягає в поєднанні ізольованих від ринку через несформованість ринкової інфраструктури дрібних за розмірами особистих селянських господарств, що не мають перспектив розвитку, з особливо великими господарськими формуваннями холдингового типу. Збереження існуючих підходів до державної фінансової підтримки галузі без урахування організаційних форм суб'єктів господарювання призводить до посилення концентрації виробництва обмеженої за асортиментом експортоорієнтованої продукції – зерна, насіння соняшнику та ріпаку. Формується модель, за побудовою близька до тих моделей, що існували у колишніх колоніально залежних країнах монокультури.

Посилення монокультурної спрямованості сільського господарства України і рівня концентрації виробництва обмеженої за асортиментом продукції, зменшення обсягів виробництва трудомісткої та вимушений імпорт переробленої продукції призводить до скорочення кількості робочих місць у сільських населених пунктах. У селах посилюються соціальні проблеми без достатньої кількості робочих місць у містах. Цим провокуються соціальні конфлікти, які не можуть бути прийнятними з урахуванням географічного розташування України і для Європейського Союзу.

З урахуванням перспектив євроінтеграційних процесів, розпорошену між чисельними державними програмами без чітких стратегічних орієнтирів розвитку сільського господарства його фінансову підтримку слід здійснювати на основі визначення ключових точок впливу, завдяки яким тут вирішуватимуться актуальні внутрішні проблеми та посилюватимуться конкурентні позиції виробників на зовнішньому ринку. Визначальними принципами здійснення такої підтримки є розробка моделі сільського господарства, на формування якої слід спрямовувати державну фінансову підтримку, визначення базових проблем, вирішення яких дозволить подолати інші, похідні від них проблеми.

Висхідною метою розвитку сільського господарства є гарантування продовольчої безпеки держави, що вимагає збільшення обсягів виробництва усіх видів продукції, створення необхідних запасів. Без цього держбюджетні кошти використовуватимуться для вимушеного критичного імпорту, а не на підтримку власного виробництва. При цьому недостатньо забезпечити просте збільшення обсягів виробництва. Зусилля слід спрямовувати на виробництво продукції, яка за ознаками та властивостями відповідає запитам потенційних споживачів як в Україні, так і за її межами. Необхідними є диференційовані підходи до виробництва продукції, що пропонуватиметься на різних ринках. Це слід поєднувати з формуванням оптимальних товарних партій однорідної продукції, каналів розподілу. Безальтернативною вимогою є гарантування безпечності продукції у строгій відповідності до вимог ЄС. Тому пряму фінансову підтримку виробників слід доповнювати підтримкою, що включає доведення інформації про кон'юнктуру зарубіжних ринків, створення представництв України за кордоном, формування інфраструктури аграрного ринку, що дозволяє виводити продукцію навіть порівняно невеликими виробниками, об'єднаними у збутові кооперативи, на зарубіжні ринки.

Підвищити результативність державної фінансової підтримки можна шляхом залучення коштів державного чи місцевих бюджетів на основі державно-приватного партнерства. Наприклад, таким чином можна залучати кошти для організації виробництва молока, що відповідає ґатунку "Екстра", може бути використано для виробництва конкурентоспроможних на європейському ринку молочних продуктів. Держава може бути співвласником засобів виробництва, здійснювати контроль за їх цільовим використанням до виведення виробників на проектну потужність.

Такий підхід спростовує заяви про безпідставність поєднання євроінтеграційних процесів з очікуванням збільшення обсягів експорту продукції Україною в ЄС, які обґрунтовуються високим рівнем продовольчого забезпечення у європейських країнах і таким же високим рівнем конкуренції на продовольчих ринках. Аргументи вагомі, але ізолюватись від глобалізаційних процесів неможливо. Входженням України до СОТ уже значною мірою втрачено можливості тарифного та нетарифного захисту внутрішнього ринку. Абсолютне сприйняття неможливості збільшення ринкової частки України на європейському ринку без спрямування зусиль щодо цього призведе до подальшої деградації вітчизняного сільського господарства, закріплення за ним статусу неповноцінного та безнадійного.

Література

1. Кваша зони вільної торгівлі в інтеграційному процесі України до Європейського Союзу / // Економіка АПК. – 2009. – №8. – С. 64-68.

2. Кобута І. В. Політика державної підтримки сільського господарства країн-членів СОТ / І. В. Кобута // Економіка АПК. – 2009. – №12. – С. 132-136.

В., к. е.н. доцент, Урбан І. Р., асистент

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ ПТАХІВНИЦТВА В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Українське птахівництво розвивається швидше за будь-яку іншу галузь сільського господарства. Поголів’я сільськогосподарської птиці всіх видів з 1999 по 2012 роки зростало з середнім приростом майже 7 млн. гол. птиці на рік і становило у 2012 р. 214,1 млн. гол. У 2012 році в Україні було вироблено 19,1 млрд. шт. яєць, що більше ніж удвічі перевищує показник 1999 року. Обсяг виробництва м’яса птиці у 2012 р. становив 1,4 млн т у живій вазі, що більше, як в 5 разів перевищує рівень 1999 р. У 2012 р. на 1 мешканця України було вироблено 419 шт. яєць і 30 кг м’яса птиці в живій вазі, тобто на сьогоднішній день український ринок продукції птахівництва вже перенасичений, виробники дедалі більше намагаються експортувати її за кордон.