Теоретичні та практичні основи розвитку аграрного сектора західного регіону. Євроінтеграція України: ризики та перспективи (стр. 14 )

Необхідно дотримуватись наміченого курсу, що наповнений конкретним змістом, визначити пріоритети та належне інституційне забезпечення цього процесу. Лише досягнення стандартів, необхідних для держави, яка гідна бути членом Європейського Союзу, надасть Україні реальну можливість зберегти національну ідентичність і не стати жертвою глобальних світових зрушень.

Література

1.  Конституція України від 28.06.1996 року. – Ст.3.

2.  Указ Президента України «Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу» від 11 червня 1998 року № 000/98.

3.  Віднянський С., Зовнішня політика України як предмет історичного аналізу: концептуальні підходи та перспективи // Український історичний журнал. – 2001. – № 4. – С. 55.

4.  Сюр Наталія Вікторівна. Київський національний ун-т внутрішніх справ. – К., 2006. – 183 с.

, асистент

Баб’як Г. В., асистент

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Розвиток периферійних територій є однією з болючих проблем багатьох країн світу. Внаслідок урбанізації та концентрації виробництва у великих містах відбувається масова міграція молодого працездатного та перспективного покоління з сіл ближче до міст, результатом чого є занепад сільських територій та «старіння» місцевого населення.

В Україні також існує ця проблема і питання щодо її вирішення постає все більш гостріше. Ситуація, яка склалася для різних регіонів є відмінною. Якщо на заході країни сільські території є більш розвинутими та мають більше перспектив, то для сходу характерним є більш низький рівень життя сільського населення. Це зумовлено цілою низкою причин:

Ø низький рівень якості життя та соціального забезпечення населення;

Ø недостатній рівень розвитку підприємництва, застарілі методи господарювання, які унеможливлюють оптимальне використання природно-ресурсного потенціалу сільських територій;

Ø як наслідок попередніх двох – погіршення якості людського капіталу;

Ø монотонний характер економічного розвитку сільських територій, націлений на сільське господарство;

Ø несприятливі екологічні умови;

Ø неспроможність органів місцевого самоврядування вплинути на ситуацію, що склалася, через недосконалість законодавчої бази.

Вкрай важливим аспектом проблеми розвитку сільських територій є монотонність їх економічного розвитку, адже основним видом зайнятості в регіонах є робота у сільськогосподарському виробництві. Проте воно, на жаль, переживає не найкращі часи. За часів Радянського Союзу фінансування сільських територій та їх інфраструктури забезпечувалося за рахунок колгоспів, на яких лежала відповідальність за стан своїх територій, проте після його розпаду зникли і колгоспи, які фінансували розвиток територій, що зумовлює поступовий занепад периферії.

До цього всього ще додається низька ефективність діяльності органів місцевого самоврядування через відсутність коштів, що зумовлено недосконалою податковою політикою та незначною кількістю господарських одиниць на територіях багатьох сільських та селищних рад, за сприянням яких можна було б покращувати загальний стан того чи іншого села.

Всі ці та багато інших факторів значно підривають конкурентоспроможність та здатність до нормального функціонування і розвитку периферійних територій за умови посилення євроінтеграційних процесів.

Проте, все та ж євроінтеграція, на перспективу, дає і багато плюсів. Для прикладу, слід розглянути програми розвитку сільських територій у країнах – членах Європейського Союзу та порівняти з українськими аналогами. На Європейській конференції з економічного розвитку сільських територій було яскраво виділено пріоритетне значення концепції стійкого економічного розвитку сільської території. Основним положенням даної конференції стало розширене визначення стійкого економічного розвитку сільських територій. Його основним завданням є переорієнтація в зворотний бік сільської еміграції, боротьба з бідністю, розширення зайнятості населення, забезпечення рівності, можливостей і задоволення потреб населення, покращення якості життя, можливості для розвитку особистості, поліпшення сільського благополуччя. Згідно з рекомендаціями цієї конференції міськими і сільськими територіями повинне бути досягнуто більш справедливий баланс бюджетних витрат, капіталовкладень в інфраструктуру, збільшення фінансування програм економічного розвитку сільських територій.

Особливістю європейської політики розвитку сільських територій є те, що вона тісно узгоджується та переплітається з політикою просторового розвитку країн Ради Європи, які засновані на основі наступних принципів стійкого економічного розвитку:

- просування територіального об’єднання через збалансований економічний розвиток областей та покращення конкурентоспроможності;

- перспективний розвиток, вироблене урбаністичними засобами і покращення відносин між містом і селом;

- просування рівних умов просторової доступності.

У країнах Європейського Союзу стійкий економічний розвиток сільських територій є пріоритетним в регіональній політиці. Так, з 1987-2000 рр. цілі регіональної політики Європейських країн включали в себе :

- підтримку структурної перебудови та розвиток відсталих регіонів (де ВВП на 1 чоловіка менше, ніж 75% середнього рівня);

- підтримку перебудови і розвитку депресивних регіонів, прикордонних регіонів, враховуючи регіони ринків праці та міста з високим безробіттям і падаючим рівнем промислового розвитку;

- боротьбу з довгостроковим безробіттям;

- допомогу для адаптації молоді в трудову діяльність;

- здійснення проведення реформи загальної аграрної політики з виділенням двох самостійних цілей.

З 2002 року і по наш час цілі регіональної економічної політики країн Європейського Союзу були збільшені та в даний момент відображаються наступними чином:

- підтримка структурної перебудови в розвитку економічно відсталих регіонів;

- економічна підтримка територій, які мають структурні проблеми, враховуючи сільські. Ця ціль торкається 18% населення країн Європейського Союзу та складає 11,5% бюджету структурних фондів, тобто 22,5 млрд. євро, та фінансується через Європейський фонд регіонального розвитку;

- адаптація та модернізація системи освіти та зайнятості.

Українська програма розвитку сільських територій, для порівняння, передбачає створення умов для розвитку багатофункціонального сільського господарства і села в інтересах суспільства, що передбачає раціональне формування конкурентоспроможного багатогалузевого і багатоукладного сільського господарства, диверсифікованої сільської економіки, сприятливих агроландшафтів, якіснішого середовища проживання на основі нарощування людського і соціального капіталів та розвитку партнерства держави, бізнесу, громад. Це дозволить реформувати систему управління сільськими територіями, активізувати ініціативність та відповідальність сільських територіальних громад, розширити сферу прикладання праці, збільшити доходи сільського населення і доступність базових послуг, нормалізувати демографічну ситуацію на значній частині сільських територій.

Виконання програми повиннo здійснюватися шляхом:

1. Підвищення конкурентоздатності сільського та лісового господарства через підтримку їх реструктуризації, розвитку та інновації, впровадження стандартів ЄС.

2. Покращення навколишнього середовища та ландшафту сільських територій.

3. Підвищення якості життя та диверсифікація економіки сільських територій.

4. Вдосконалення системи управління сільськими територіями.

Однак більш реальним на сучасному етапі розвитку економічної та соціальної політики держави виглядає варіант посилення сформованих тенденцій, продовження комерціалізації сільськогосподарського виробництва, що супроводжується поширенням надвеликих господарських формувань з їх низькою соціальною й екологічною відповідальністю; консервація нерозвиненості сільської економіки і інститутів сільського розвитку. За такого варіанту прискорюватиметься «вимирання» села і деградація всіх інших його потенціалів.

Література

1.  Шаптала європейського досвіду розвитку сільських територій // Культура народов Причерноморья. – 2012. – 229. – С.7-9.

2.  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec. europa. eu/agriculture/cap-post-2013/index_en. htm.

3.  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://minagro. /node/10183.

І., старший лаборант

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ АГРАРНОГО СЕКТОРA У СВІТЛІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Запровадження європейських стандартів ведення господарської діяльності у аграрному секторі економіки стимулюватиме структурні перетворення, а саме: величезний приплив іноземних інвестицій та капіталу в Україну, що в перспективі може призвести до значного економічного зростання та модернізації галузі, а також істотного зміцнення курсу національної валюти щодо євро та американського долара.

Передбачається, що підписання угоди про асоціацію України з Європейським Союзом призведе до зниження вартості долара США на українському ринку нижче позначки 8 грн/дол за рахунок збільшення припливу валюти, котрий буде перевищувати її відтік з країни.

Рис. 1. Структура виробництва валової продукції сільського господарства України у 2012 р.

Джерело: складено на основі даних Державної служби статистики України [1].

Угода про асоціацію з ЄС, насамперед, засвідчує всім міжнародним інвесторам, що наша держава остаточно зробила європейський вибір розвитку. Оскільки на даний час, коли зарубіжний інвестор думає про залучення інвестицій в Україну, його насторожує її незрозуміле майбутнє. Досить складно інвестувати в країну, котра не може чітко визначитись зі своїм вектором розвитку на майбутнє. Деякі положення угоди про асоціацію України з ЄС мають за мету захист іноземних інвесторів, вільний рух капіталу, а також значне спрощення ведення бізнесу в нашій державі [2, c. 170]. У такому випадку зарубіжні суб’єкти підприємницької діяльності отримають додаткові гарантії захисту своїх інвестицій та активів на території України, що сприятиме значному зростанню залучення інвестиційних ресурсів з країн-членів Європейського Союзу. З іншого боку, великі українські підприємства зможуть отримати доступ до дешевих позикових ресурсів та кредитів у Європі, що сприятиме розширенню їх бізнесу та оновлення матеріально-технічної бази. Як наслідок, приплив іноземної валюти буде в декілька разів перевищувати поточні інвестиції з-за кордону. Це, в першу чергу, буде відображеним на можливості для українських банків із закордонними власниками залучати валютні кредити з країн ЄС. Суттєвого припливу валюти Україна зможе отримати завдяки значному розширенню експортного потенціалу на ринки країн ЄС. Але для цього нашій державі необхідно кардинально реформувати свою систему стандартизації та сертифікації якості продукції, щоб вітчизняна продукція відповідала загальноприйнятим у світі критеріям якості. Це спростить доступ українських товарів на ринки країн ЄС. Для довідки: Польща після укладення угоди про асоціацію з ЄС отримала близько 20-30 млрд. дол. США іноземних інвестицій.