Теоретичні та практичні основи розвитку аграрного сектора західного регіону. Євроінтеграція України: ризики та перспективи (стр. 2 )

Гладій М. В., професор, академік НААН

Львівський національний університет ветеринарної медицини

та біотехнологій імені

ВПЛИВ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ НА РОЗВИТОК АГРАРНОГО СЕКТОРА УКРАЇНИ

Шановні гості та учасники круглого столу! Радий Вас вітати в стінах нашого університету та з нагоди проведення сьогоднішнього наукового форуму.

Тема, яку ми сьогодні будемо опрацьовувати, надзвичайно важлива й актуальна. Ми стоїмо на порозі підписання угоди про політичну асоціацію та економічну інтеграцію України з Європейським Союзом.

Напередодні саміту «Східного Партнерства», який відбудеться 28-29 листопада 2013 року у Вільнюсі, чимало громадян нашої держави намагаються з’ясувати, чого саме очікувати від підписання Угоди про асоціацію та від подальших кроків на шляху до економічного та політичного зближення України з ЄС, які можливі ризики виникнуть для українського суспільства. Отож нині маємо можливість обговорити ці питання в спільній конструктивній дискусії на тему: «Наслідки євроінтеграційних процесів для українського суспільства». Насамперед зазначу, що Україна завжди була в Європі, і не лише географічно. Західна Україна, та й Правобережжя загалом, були або самостійними європейськими державами, або органічно входили до складу імперій чи інших державних утворень. Тому повернення до цивілізаційної Європи, її цінностей і правил співіснування не буде важким. Нам лише потрібно відновити генетичну та історичну пам'ять.

Отже, що позитивного очікує Україну після підписання асоціації з європейською спільнотою?

Асоціація між Україною та ЄС чітко визначає дві основні цілі : поглиблення політичної асоціації та поступову економічну інтеграцію. Як наслідок, зона вільної торгівлі забезпечить:

1. Збереження квот на безмитний експорт з України в ЄС більшості видів аграрної та промислової продукції.

2. Скасування в Євросоюзі субсидій на експорт аграрної продукції.

3. Перехідні періоди для лібералізації ввізних мит та лібералізацію торгівлі послугами в Україні.

4. Перехід на європейські стандарти.

5. Україна однозначно покращить інвестиційний клімат внаслідок пристосування національного законодавства до європейських норм і правил.

6. Зросте експорт української продукції в ЄС, розшириться доступ на ринки третіх країн.

7. Зона вільної торгівлі передбачає безмитний доступ для українських сільськогосподарських товарів у рамках тарифних квот (передбачається негайна лібералізація торгівлі з боку ЄС більше ніж по 80 % тарифних ліній).

8. Передбачається 1-7 річний перехідний період щодо відмови від імпортних мит для України.

9. Відбудеться диверсифікація українського експорту та скорочення ризиків для вітчизняної економіки, що дасть можливість наростити частку високотехнологічних товарів у загальній структурі експорту на 28-29 %. При цьому вже в перший рік дії угоди з ЄС українські експортери зможуть поставити на зовнішній ринок на 9-10 млрд. дол. більше товарів порівняно з існуючими режимами торгівлі, що забезпечить повноцінну роботу українських підприємств та нові робочі місця.

10. Загалом ми отримаємо доступ до одного з найбільших та платоспроможних ринків світу.

11. Асоціація з ЄС призведе до модифікації навчальних закладів та наукових ступенів до європейського стандарту, після чого дипломи українських вищих навчальних закладів будуть цінуватися в Європі, що підніме престиж вітчизняної освіти на якісно новий рівень.

Попри це не треба забувати про виклики і можливі ризики, які очікують нас на дорозі повернення до Європи:

·  ризик несвоєчасної адаптації вітчизняного законодавства до європейських стандартів;

·  неготовність більшості виробників бути конкурентоспроможними та загроза втрати позицій на внутрішньому ринку ЄС;

·  витрати підприємств на побудову та проведення нової маркетингової політики.

·  значні фінансово-економічні затрати на модернізацію вітчизняної економіки;

·  втрата значної частини ринків на території Митного союзу;

·  приплив конкурентної робочої сили з Європи на український ринок.

Скажу відверто: ризики є всюди. Однак ми маємо доленосний вибір – значно більший, ніж будь-яка разова вигода. Це вибір гідного майбутнього для України. Бажаю учасникам круглого столу плідної роботи.

Дякую за увагу!

, заступник директора

Департамент агропромислового розвитку

Львівська обласна державна адміністрація

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ СІЛЬСКИХ ТЕРИТОРІЙ РЕГІОНУ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ

Розвиток аграрного сектора України в контексті посилення економічних зв’язків між Україною та ЄС істотно вплине на розвиток національної економічної системи. Багатьма експертами традиційно виділяються як переваги для окремих галузей сільськогосподарського виробництва, так і можливі загрози для їх розвитку. З урахуванням специфіки розміщення продуктивних сил регіону і з домінуючим виробництвом багатьох видів тваринницької продукції в малих і технологічно відсталих агроформуваннях існують ризики щодо втрати конкурентних переваг перед імпортом.

Важливе значення дослідженню можливих економічних проблем внаслідок поглибленої інтеграції для аграрного сектора приділяється академічною наукою та навчальними закладами. В АПК загалом необхідні значні реформування та загальна зміна підходів щодо виробництва якісної продукції. Для Львівської області характерні істотні конкурентні переваги географічного характеру, проте вимог щодо якості продукції досить складно дотримуватися. Необхідно донести інформацію до особистих селянських господарств, які в області обробляють значні площі сільськогосподарських угідь та є основними виробниками овочів, фруктів та картоплі в регіоні. В області також понад 1000 фермерських господарств, більшість з яких господарюють на площі до 100 га, не володіють надсучасними технологіями виробництва.

Хоча іноземний капітал в області намагається інвестувати в налагодження сучасного виробництва, картоплі, плодів, ягід, цукрових буряків із сучасною технологічною базою та проводять демонстраційні заходи для впровадження цих підходів до господарювання в інших агроформуваннях, проте виробництво тваринницької продукції переважно зосереджене в домашніх господарствах, а вони неконкурентні через високі вимоги до всього ланцюга виробництва та переробки як сировини, так і кінцевої продукції. Таким чином існують вагомі перешкоди щодо конкуренції з імпортною продукцією, яка постачається в ЄС з різних континентів.

Важливе проблемне питання постає в необхідності навчити високим стандартам виробництва продукції дрібнотоварних виробників, що можна забезпечити через систему дорадництва. Слід зазначити, що міжнародний досвід поширення інформацій та знань через систему дорадчої служби є актуальним, оскільки на ринку ЄС існує значна конкуренція.

Створення кооперативів дозволяє розв’язати багато з існуючих проблем щодо удосконалення практики виробництва в малих та середніх агроформуваннях. При цьому саме практика розвитку сільськогосподарської кооперації в ЄС дозволила істотно стимулювати виробництво високоякісної тваринницької продукції, а згодом і розширювати їх експорт.

Створення кооперативів дозволяє системно підходити до реформування системи виробництва і розв’язувати частину економічних і технологічних проблем.

Удосконалення виробничих процесів вимагає об’єктивного підвищення наукоємності процесів та кваліфікації трудових ресурсів, що значною мірою повинні розв’язуватися науково-освітньою сферою регіону.

Саме тому необхідно комплексно підійти до розв’язання можливих проблем виробників сільськогосподарської продукції в регіоні і залучати науково-освітній комплекс до поширення знань через спеціалізовані семінари.

Медвідь В. П., директор, Роговська І. В., провідний фахівець

Львівський науково-дослідний центр продуктивності АПК

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ОБСЛУГОВУЮЧИХ КООПЕРАТИВІВ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Україна – потужна аграрна держава. Саме сільська громада для нас є основою побудови громадського суспільства і нації в цілому. Майбутнє України – за сильними сільськими громадами. Найголовніше завдання – відтворити село, сільську громаду, сільську глибинну духовність. Зробити це можливо через розвиток сільськогосподарської кооперації. Адже саме кооперація є наближеною до селянина та необхідною для дрібного виробника, який нині виробляє 98% картоплі, 86% овочів, 84% молока, 75% фруктів та 50% м`яса [1].

У країнах ЄС найчисленнішою є група кооперативів, що займаються заготівлею, переробкою і збутом (оптовим і роздрібним) сільськогосподарської продукції. Щодо цієї групи фермерських кооперативів (об`єднань з переробки і збуту сільськогосподарської продукції), то слід зазначити, що в багатьох розвинутих країнах кооперативами здійснюється переробка майже всього товарного молока. У Данії, наприклад, вони переробляють 90% всього товарного молока, виробляють стільки ж відсотків масла і стільки ж сиру на експорт. У країнах Скандинавії і Фінляндії вони беруть участь у переробці м`яса та молока. На них припадає 80% реалізованої на внутрішньому і зовнішньому ринках сільськогосподарської продукції, що є одним з найвищих показників серед кооперативів інших країн Заходу [2].

Незважаючи на значущість кооперативів у світі, в Україні розбудова кооперативного руху тільки починається. Тому дослідження основних проблем, що стримують розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, нині актуальне.

Питання функціонування і розвитку кооперативів завжди привертали увагу дослідників. Серед зарубіжних учених теоретиками та практиками кооперативного руху можна назвати Р. Оуена, Дж. Рассела, Ш Фур`є, -Сімона, П. Прудона, Є. Пуассона, Б. Лаверна, Є. Якоба, Ф. Райффайзена. Чільне місце серед відомих учених-кооператорів посідають М. І.Туган-Барановський, О. Герцен, Ш. Жид, , П. Височанський, , . На початку 90-х років ХХ ст. активізувалися дослідження, присвячені проблемам розвитку і функціонування кооперативів в агропромисловому комплексі. Цій темі присвячені наукові праці сучасних учених-економістів, таких як: ійчук, , І. І.Вініченко, , В. В.Зіновчук, інський, , І. І.Лукінов, , ік, , В. І.Месель-Веселяк, , М. І.Хорунжий, І. І.Червен, та ін.