Теоретичні та практичні основи розвитку аграрного сектора західного регіону. Євроінтеграція України: ризики та перспективи (стр. 15 )

Українська держава є активним прихильників підписання угоди про асоціацію з ЄС, що включає створення зони вільної торгівлі (ЗВТ). Однак згідно з підрахунками більшості експертів, швидко отримати прибутки українським товаровиробникам від продажі своєї продукції в Євросоюзі буде складним. Основою українського експорту в країни-члени ЄС є сировина - продукція металургії та зерно, експортерам яких договір про вільну торгівлю не пропонує великих стимулів для розвитку господарської діяльності.
Згідно з дослідженням Польського інституту міжнародних відносин виграють чи програють українські підприємці від підписання угоди про асоціацію в короткостроковій перспективі від ліквідації ввізних тарифів у межах зони вільної торгівлі: виграти можуть лише українські виробники продуктів харчування. Проте це залежить передусім від того, чи зможуть вони витримати жорстку конкуренцію на європейському, а також на внутрішньому ринку, куди буде надходити продукція з Європейського Союзу. У перспективі існує можливість великому українському бізнесу розширити доступ до північноамериканських ринків після того, як ЄС і США підпишуть договір про зону вільної торгівлі, проте ця перспектива також досить складна.

Таблиця 1.

SWOT аналіз розвитку аграрного сектору України

у світлі європейської інтеграції

Сильні сторони ·  Налагоджене постачання дешевих кормових добавок; ·  Сприятливі умови оподаткування для с/г виробників; ·  Відносно дешева робоча сила; ·  Наявність великих площ сільськогосподарських угідь за відносно низькою вартістю.

Слабкі сторони ·  Імпортовані технології[1], які роблять їх ще більш дорогими ніж у конкуруючих країнах; ·  Відсутність довготермінової стратегії державної підтримки та відсутність фінансування значної частини підтримки; ·  Система безпеки продуктів харчування у стадії реформування; ·  Дуже велика вартість капіталу; ·  Низькі прибутки вітчизняних споживачів.

Можливості ·  Потенціал внутрішнього ринку при зростанні прибутків; ·  Потенціал внутрішнього ринку при зменшенні виробництва домогосподарствами та менша самодостатність домогосподарств; ·  Вертикальна інтеграція великих підприємств (акумуляція доданої вартості); ·  Інвестування галузі підприємствами, котрі займаються рослинництвом; ·  Експортний потенціал до країн ЄС; ·  Інтернаціоналізація бізнесу (очікувана купівля іноземних компаній українськими провідними товаровиробниками); ·  Потенціал оптимізації більшості ресурсів.

Ризики ·  Можливе обмеження імпорту вітчизняної продукції Росією та іншими країнами; ·  Зростання виробництва у Росії та інших країнах СНД; ·  Вплив глобальних фінансових криз на економіку України; ·  Несприятливий інвестиційний клімат та скрутна політична ситуація в Україні; ·  Можливість скасування теперішнього режиму оподаткування сільськогосподарських виробників; ·  Епідеміологічні ризики.

Сьогодні ж можна говорити про те, що етап первинного накопичення капіталу перебуває на стадії завершення. Значні активи, які ще продовжують залишатися у державній власності, можна перерахувати на пальцях. І основні гравці згодні «зафіксувати прибуток», поступово переходячи в зовнішній діяльності на європейські правила ведення бізнесу, засновані на верховенстві права і непорушному праві власності. Вже сьогодні, якщо власникам найбільших українських компаній і доводитися з’ясовувати стосунки в судовому порядку, то суди вони вважають за краще вибирати аж ніяк не українські. Крім цього, останніми роками замість класичних офшорів та Кіпру все більш популярним серед українського великого бізнесу стає реєструвати компанії в респектабельних європейських країнах, таких як: Нідерланди, Австрія та Швейцарія. Для багатьох саме європейська реєстрація бізнесу та розміщення акцій підконтрольних компаній на європейських фондових біржах стали непоганим захистом від можливих проблем на батьківщині.

Незважаючи на те, що більшість аналітиків сходяться на думці, що найбільший позитивний ефект євроінтеграція для України в цілому зможе принести, як мінімум, у середньостроковій перспективі - коли європейський бізнес розпочне вкладати в Україну інвестиції і принесе з собою технології, необхідні для виробництва продукції з більш високою доданою вартістю.
Найбільш красномовно про ефективність прийнятих змін у практиці підприємців, що не мають прямого лобі у владі, можуть свідчити щоквартальні дослідження Європейської бізнес-асоціації (ЄБА) щодо інвестиційної привабливості України. Згідно з даними останнього дослідження ЄБА, оцінка підприємцями поточного інвестиційного клімату зупинилась на позначці 1,7 пунктів з п’яти можливих, що є найнижчим рівнем за останні п’ять років досліджень.

Література

1. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www. ukrstat.

2. Європейський Союз: політика, економіка, право. Навчальний посібник / За ред. д-ра іст. наук , канд. юрид. наук ієвича. – Львів, 2005 – 532 с.

, аспірант

Львівський національний університет ветеринарної медицини

та біотехнологій імені С. З. Ґжицького

ДАНСЬКИЙ ДОСВІД РОЗВИТКУ АГРОФОРМУВАНЬ

В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ВИРОБНИЦТВІ

Навчаючись в аграрному або ветеринарному вузах України, студенти мають можливість здобути практичний досвід ведення сільського господарства у такій високорозвиненій країні Європи як Данія.

Данія – всесвітньо відома країна завдяки високорозвиненим сільському господарству і харчовій промисловості. Данські фермери виробляють продукцію, достатню для забезпечення 15 млн. осіб, що в три рази переважає кількість населення самої країни. Данія займає перше місце у світі з виробництва продуктів харчування на душу населення.

Основу сільського господарства Данії складають більш як 52 тисячі фермерських господарств. При цьому, близько 18-ти тисяч з них зайняті у виробництві цілий рік. Загальна площа сільськогосподарських угідь складає 2,7 млн. га, що становить 61 відсоток загальної площі Данії [1].

Основними культурами в Данії є пшениця і ячмінь, які охоплюють більше половини сільськогосподарських площ. Кормові культури, в основному трави і кукурудза на силос, займають 780 тис. га, овочі та картопля – 60 тис. гектарів. Данія також є важливим виробником таких культур, як: ріпак, цукровий буряк і насіння трав різних сортів.

Тваринництво також є високоефективною галуззю сільського господарства Данії. На його частку припадає близько 75 % сукупних доходів фермерів. Висока ефективність тваринництва зумовлена, перш за все, використанням науково-обгрунтованих систем розведення та утримання тварин, високим рівнем механізації та автоматизації технологічних процесів на всіх ділянках виробництва та переробки продукції.

Виробництвом молока займається більше 4,5 тис. сімейних ферм, де утримуються близько 587 тис. корів. Середньорічний надій на одну корову в Данії становить 8100 кг за жирності молока 4,1 %. Загалом, протягом року, на 61-ому молокопереробному заводі в Данії переробляється 4,7 мільярда кілограм продукції. Вартість усього данського експорту молочних продуктів дорівнює 1,8 млрд. євро на рік, що становить понад 20% усього експорту сільськогосподарської продукції.

Данія є одним з найбільших у світі експортерів свинини. Приблизно 90 % продукції (з них 70% у країни ЄС, 20% – у решту країн світу) йде на експорт.

На п’яти тисячах свиноферм у Данії на рік вирощується близько 2,8 млн. голів свиней, в той час як загалом по країні налічується 12,47 млн. голів тварин. Експорт свинини у вартісному виразі обчислюється майже половиною всього експорту сільськогосподарської продукції та більш, ніж 5 % від загального обсягу експорту королівства Данії.

Данія є найбільшим у світі виробником норкових шкурок, які є найдорожчими на світовому ринку. Щороку 2 тис. данських ферм виробляють близько 14 млн. шкурок норки. Хутрова галузь є третьою за величиною експорту сільськогосподарських товарів тваринного походження, що становить 0,5 млрд. євро щорічно [2].

Як бачимо, аграрний сектор Данії є світовим центром експорту сільськогосподарської продукції в світі. Проте, 50-60 років тому сільське господарство Данії тільки могло мріяти про процвітання, фермери були найбіднішим прошарком населення. Країна знаходилася в ситуації, аналогічній сучасним українським аграрним реаліям. Найбільш важливим кроком для подолання кризового стану було створення за підтримки уряду Фермерського консультаційного центру, де фермери і студенти аграрних вузів безкоштовно вивчали сучасні технології виробництва сільськогосподарської продукції. Наступною подією, яка мала важливе значення для данських фермерів, а також данського сільськогосподарського сектора в цілому, став вступ країни у 1972 році в Європейське співтовариство (ЄС). Це дало змогу отримати доступ до одного з найбільших ринків продовольчих товарів у світі.

На жаль, сучасна аграрна освіта та підприємництво в Україні не відповідають сучасним європейським стандартам. Так, за різними оцінками, зношеність сільськогосподарської техніки в аграрних підприємствах становить майже 80 %. Матеріально-технічна база навчальних та науково-дослідних установ є також застарілою. Темпи розвитку сектора аграрних досліджень і розробок не повною мірою відповідають потребам сільського господарства і постійно зростаючому попиту на передові технології з боку окремих сегментів підприємницького сектора.

Таким чином, стажування українських студентів на аграрних підприємствах Данії сприятиме інтеграції національної аграрної освіти до світового освітнього простору на основі закріплення теоретичних знань студентів та вивчення практичного досвіду ведення сільського господарства, дасть змогу оволодіти студентами передовими технологіями вирощування, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, здобути досвід у застосуванні сучасної агротехніки та набути практичних навичок роботи з нею, а в кінцевому результаті, реалізувати набуті знання у діяльності новостворених вітчизняних фермерських господарств чи активної участі у дорадчій службі.