Ігрова програма „Цікавий, розумний, творчий” (стр. 12 )

своїм внукам про колишнє українське весілля буде розповідати. І ще одну задачу зможемо розв'язати:

Гарний сценарій весілля скласти

І на ярмарці педпрофесійній продати.

Ну і ще одне хочу вам, мої дев'ятикласники сказати:

Як будете йти заміж чи женитися

Не забудьте мене за тамаду взяти

Гарний голос маю - все вам заспіваю,

Жартівками-витинками посмішу

Батькам молодят медалі і клятви

Тестя і тещі, свекра й свекрухи вручу.

Бувайте здорові, живіть багато!

Співайте не тільки на весіллях,

А й у власній хаті. Співайте веселих, співайте й сумних,

Співайте й сучасних. Але не забувайте про духовних.

Сценарій виховного заходу:

Родинний міст " Пісні моєї родини

Підготовила

вчитель укр. мови і літератури Крупецької ЗПСШ

Крупець-2008

Тема. Пісні моєї родини.

Мета. Прищеплювати почуття любові та вдячності землі на якій живеш, на якій народилися твої діди й прадіди, до батьківської хати, до рідної природи, знайомих з дитинства пейзажів; сприяти вихованню почуття вдячності своїм рідним.

Проводиться у шкільнііі світлиці "Берегиня '

Ведучий 1. Родина, рід : які слова святі,

Вони потрібні кожному в житті, Бо всі ми з вами ніжні гілочки На дереві, що вже стоїть віки.

Це дерево - наш славний родовід,

Це - батько, мати, прадід твій і дід,

Це — Берегиня роду і життя,

В родині кожній щастя берегла

І дарувала свічу пам'яті усім,

Щоб пам'ятали край свій, рід і дім.

Ведучий 2. Добрий день, шановна родино. Ми раді привітати всіх на нашому родинному святі „Та земля мила, де мати породила", яке відбувається в 455 річницю з часу першої згадки про наше село.

Ведучий 1. Щасливі ми, що народилися на такій чудовій мальовничій землі - в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки - тут корінь сивої давнини, і де б не були-скрізь відчуваємо поклик рідної землі.

Вчитель. Любов до нашої Батьківщини починається з любові до маленької батьківщини, до пам'яті про рідний поріг, стежки дитинства, до мудрості народної. З тієї землі, де народилися, виросли. І сьогодні ми поговоримо про ті невід'ємні частини, без яких немає батьківщини. Із

знання свого родоводу починається кожна людина. Корені кожного з нас починаються з батьківської оселі, взявши у спадок усе найкраще - мамину пісню, чистоту мови, любов до отчого краю, святе ставлення до хліба, родовідних традицій і обрядів. Куди б доля не закинула, ми неодмінно, нехай хоч у спогадах, повертатимемось до незрадливого вогника - батьківської хати, Маминої Світлиці :

Де пісня й казка, звичаї живуть,

Де пахнуть рута — м'ята і пшениця,

Де рушники узорами цвітуть,

Де юними хлюпочуть голосами

Пісні і танці голосні,

Де колискові від бабусі й мами

Принишкли у колисоньці на дні.

І сторінка. Берег дитинства.

Учень 1. Білява хата... Рідна домівка. У цих словах всі людські сподівання. Про власну хату оспівано в багатьох піснях. Тільки в рідних стінах людина почуває себе господарем.

Учень 2. Хата для людини ставала всім : і храмом, і рідним краєм,

І батьківщиною, і матір'ю. Яким теплом і лагідним родинним затишком, якою

добротою та материнською ласкою віє від тебе, рідна

хато! Неспроста ж твоє ім'я співзвучне із словом „мама". Перші спогади про хату -

немов рожевий досвіток дитинства. З батьківської хати розпочиналося пізнання

світу.

Пісня „Виростеш ти, сину!"

Учень 3. Хато, моя рідна батьківська хато! Усім найкращим, що є в моїй душі, завдячую тобі. Навчила ти цінувати хліб і сіль, піднімати з підлоги ненароком випущену крихту. Ти навчила мене змалку поважати старших, шанувати батька й матір, бути терплячим, чесним і роботящим. Рідна хато моя! Куди б я не пішов від твого батьківського порога, я не забуду твого даху, твоєї чистої оселі. Бо хіба може порядний син забути свою матір, свій дім, у якому вперше глянув на світ.

Вчитель . Птахи й ті повертаються з - за далеких морів до своїх гнізд. Сотні віків, німі, безсловесні, щовесни вони летять у рідні краї. їх кличе голос життя. Там десь, за тисячі верст, на них чекають, нехай напівзруйновані, але рідні гнізда. А ми ж таки люди. В нас не тільки інстинкт, а й розум. То чому ж ми маємо забувати про гнізда свої!

Сьогодні у нас в гостях родина, доля, якої незвичайна, можна сказати особлива. У важкі післявоєнні роки їх тоді молодих Ганну і Василя було вивезено з рідних осель у далекі і незнані казахстанські степи. Вона родом із Ситного, а він із Гощанського району, там поєднали свої долі. Із того часу вони були разом і в бідності і в радості. Нелегко було вдалині від рідної домівки, та ще й з тавром засуджених, хоч і реабілітованих пізніше. Де тільки не приходилось працювати, але в сни приходила рідна хата, свій край, де народились і виросли. На крилах летіли туди.

Але ж люди не птахи, звили собі гніздо в далекому Казахстані, там народилась донька Галя. Закінчила школу, здобула професію медичного працівника там і заміж вийшла за такого ж як і сама українця, батьки, якого були вивезені. Вже й своїх діток дождало молоде покоління. Та щось тягнуло на Україну. Рятівником у всьому була пісня, весела а часто журлива, вона немов якась живодайна сила притягувала до їх дому односельців. Любили співати і цей дар передавався дітям і онукам. Тільки в 1997 році вони приїхали в Україну, свою Рівненщину. Сьогодні вони прийшли до нас з піснею.

Виступ Довгалюк Галини, дочки Ганни та Василя(розповідь про те, як допомагала рідна пісня на чужині). Вона разом з сином Юрієм під музичний супровід свого чоловіка виконує родинну пісню „ Очерет мені був за колиску"

Ведучий 1. Зараз ми вирушаємо у подорож до українського народного житла і ви

відчуєте - що хата - вірна супутниця людини протягом всього життя. Отож

гостинно запрошуємо всіх до цієї оселі, де панує мир, спокій, злагода.

Господар і господиня (разом): Заходьте, заходьте у гості, ласкаво просимо.

(Українець і українка дарують господині квіти)

Українка: Дарую оберіг вам і прошу пам'ятати, що ці квіти від полин - землі, де

була водиця - мати.

Господиня: Дуже раді вам, любі діти, проходьте, сідайте.

Господар: А чи знаєте ви, діти, що коли будували хату, то спочатку випікали 4

хлібини, ставили їх на місце, де мала будуватися оселя. На другий день дивилися, як

нема хліба - то можна сміливо будувати оселю -

значить на обійсті буде вестися живність. Якби хліб ніхто не поїв, то господарство не

велося б. А коли поїли хліб — то це святе місце, можна сміливо будувати хату і злидні

не обсідатимуть.

(Діти дарують господарю сорочку )

Українка: Господарю вишиванку

білу подарую, синю стежечку до неба в квітах намалюю.

Українець: Вишита сорочка, аж до поясочка, а хто її вишивав? України дочка!

Дівчина: Бабуся казали, щоб цю вишиванку одягали в понеділок, вівторок і четвер обов'язково на чисте тіло.

Хлопець: Сорочка, усі краї якої оздоблені вишивкою, має оберігати від нещастя, відганяти від людини злі сили, перешкоджати їх проникненню до тіла. Мати, проводжаючи сина в дорогу, одягала на нього таку сорочку.

Пісня „Два кольори "

Ведучий 1. Улюблений колір вишивки - червоний, його вважали оберегом від чортів. Місця, де закінчується тканина - найуразливіші для темних сил, тому комір, рукави прикрашали вишивкою.

Ось послухайте легенду про звичай вишивати хрестиком.

Легенда. ?

(Підходить дівчинка до хлопчика, промовляє)

Дівчинка. Вода у відеречку, братику, вмивайся.

Рушник на кілочку, братику, втирайся. (Хлопчик вмивається і втирається)

Ведучий 2. Тому і співають в народній пісні: „Тримай хату у віночку і рушники на кілочку". Рушники є також добрими охоронцями - оберегами. їх бережуть, аби до хати не заходили злі духи.

На рушнику і донині підносять хліб — сіль дорогим гостям. Якщо хочеш зустріти гостя щиро і привітно, щоб він шану спостеріг і добром віддячить міг, то гостя того стрічай короваєм з рушником. Шанобливо хліб підносимо і вклонившись, щиро просимо:

- Любий гостю наш, приймай Дружби символ — коровай.

Пісня про рушник.

II сторінка. Дитина і мати.

Вчитель . Настав час гортати сторінки нашого свята. Мати... Це перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє дитина. Мама - це те слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини страждання і горя. Матерів мільйони, і кожна несе в серці любов. Жінки однаково прекрасні, коли підносять дитину до грудей. Кожен скаже: „Найкраща мама - моя, бо безмежна її ніжність, хто б вона не була, де б не жила".

Якби стільки доброти, скільки випромінює серце матері, поширювалось на всіх, - зло загинуло б.

Ведучий 1. Немає нічого дорогого для людини, як рідна матір. Любов до матері закладена в нас самою природою. Це почуття живе в людини до кінця її днів. Як же її не любити, коли ти зобов'язаний їй своєю появою на світ?

Ведучий 2. Материнство. Святе і прекрасне. У всіх народів у всі віки. Щастя матері - це щастя її дітей. Вона буває суворою, вимогливою тому, що розуміє свою велику відповідальність за сина чи дочку, бажає їм добра.

Учень 1. Мамо, Берегине наша! Це ти тихою колисковою оберігала сон в дитячі літа. Це ти навчила мене жити по Закону Любові і Правди. Це ти не давала мені спіткнутися на життєвих дорогах будила совість і берегла від ганьби. І я стаю на коліна перед любов'ю і добротою, перед мужність і ніжністю твоєю.

( Родинна пісня „Дорога до бога" — співає вчителька із сином Колею).

Учень 2. Колискова пісня. Скільки їх створив народний геній!

Лагідний материн наспів засівав дитячу душу любов'ю до людей, до природи, до всього живого.

(Співає родинну колискову Козіцька Л. П. із дочкою Танею.)

Учень 3. Вслухаюся в поетичні образи колискових і уявляю немовлятко... Дрімота - сон ходить біля вікон, заглядає у шибки, а там, на воротях стоїть кіт у червоних чоботях... А над усіма образами величний образ жінки - матері, ніжне серце якої переповнене безмежною любов'ю до дитини.