Ігрова програма „Цікавий, розумний, творчий” (стр. 20 )

Уч. - Святий Миколай дає нам прегарний приклад живої діяльності та любові до Бога, яка щоразу відроджується у зимові дні, коли він щедро обдаровує всіх дітей християнського світу. Уч. - Все затихло надворі, сяють зорі угорі.

Всі чекають-виглядають чудотворця Миколая.

В небі метушня і рух, янголята працю мають:

Білий тріпають кожух для Святого Миколая.

Інші лагодять санки, навантажують в них дари,

Запрягають два „шпаки", розсувають сиві хмари. Уч. - Сів вже в сани Миколай в мітрі й теплих рукавицях:

„Гей, янголе, поганяй, щоб на землю не спізниться!"

Сріблом сяє з неба путь, мигають зірки, мов іскри,

Коні вихром так женуть - що скоріше шлеться вістка...

Вістка чемним діточкам, що ждуть гостя нетерпляче: Уч. - Дружно пісню заспіваймо, „Слава Богу!" - привітаймо.

Миколая ми чекали, цілий рочок виглядали!

Вч. - Пісні про Миколая належать до найдавніших зразків української пое­зії, серед них ось така.

(Співають пісню про Миколая)

Вч. - А в січні починалися великі християнські свята. Одним з найзнаменні-ших і найвеличніших зимових свят є Різдво Христове. Чи є на широкому світі щось краще, щось шляхетніше, щось сердечніше за український Свят-вечір, за незрівнянні у своїй красі українські колядки, які вивчають протягом 40 днів перед Різдвом. У цей час вважалося непристойним співати інших пісень, крім колядок. Колядували всі - і старі, і діти. Наші колядки дуже гарні! Живуть вони близько двох тисяч років.

(Звучить музика)

Королева. - Ой, як красиво у моєму королівстві, довкола все біле-біле і таке чудове, все замерзло. Лише мої сніжиночки, мої чарівні пушиночки, мої діти танцюють у чарівному танку під дивні звуки заметілі. Ось подивіться лишень, які вони чудові, білі-білі, красиві, і всі різні.

(Діти починають співати за дверима колядку)

Кор. - Та що це таке! Хто осмілився порушити спокій, прийти до мого коро­лівства без запрошення? Та ще й пісні! Вони такі шкідливі, небезпечні, мов отрута. Казала моя бабуся Снігова Королева, що пісні не лише сніг розтоплю­ють, а й навіть холодне крижане серце! Вартові! Подивіться, хто там йде, та ще й пісні співає!

Вартові - Ваша Величносте! Це школярі йдуть.

Кор. -Які школярі?! Я не люблю дітей! Вони такі бешкетники, галасують, бі­гають, вони розбудять своїми піснями моє королівство, а я загину. Женіть їх геть!

Вартові - Ваша Величносте, це не просто школярі, а колядники з України

йдуть.

Кор. - Не треба мені ніяких колядників! Женіть їх геть!

1  варт.- Королево! Не можна проганяти колядників, бо несуть вони добру зві­
стку, розповідають про народження Ісуса!

2  варт. - І, хто їх гонить, той накликає на себе велику небезпеку. Невже Ви
ніколи не чули про маленьких колядників? Про Різдво Христове?

Кор.- Ні, не чула. Розкажіть про це, коли знаєте.

1  варт. - Коли настають Різдвяні свята, маленькі колядники, піймавши чарів­
ним неводом найяснішу зірку і викувавши в чарівній кузні срібні дзвіночки,
вирушали в далеку дорогу.

2  варт. - Зірка світила їм, щоб колядники не заблукали, не збилися з путі. Бо
несли вони людям радісну звістку. Срібні дзвіночки дзвеніли під вікнами, і
люди тішились, що до них йдуть гості.

(Заходять колядники, дзвенять дзвіночками) Кол. - 3 України ми йдемо, пісні ходимо, співаємо,

Боже слово промовляємо, Ісуса прославляємо.

Кор. - Україна! Чула я від своїх сніжинок про цю країну багато доброго, але сама там не бувала. Чому так люблять колядки та щедрівки в Україні? Вч. - Ну що ж, Королево, відпочивай і слухай, а ми всі давайте серцями і дум­кою звернімося до Того, хто прийшов понад 2000 років тому на землю рятува­ти світ. Але спочатку перенесемося до подій, які передували тому святу, під час яких колядують і щедрують, до подій Святого вечора. Уч. - Вечір надходить, вечір Святий! Тішмося, люди!

В кожну оселю, в кожну сім'ю свято прибуде! Уч. - Благословенна ніч перед Різдвом, солодка ласка на ясний Свят-вечір.

Предивне сяйво ллється нам на плечі і засіває все святим добром.

Перша зірка як засяє, хай уся родина знає: слід вечерю починати! Вч. - Як ви вже здогадалися, в переддень Різдва Господнього люди збирають­ся на Святвечір. Перед Святим вечором триває довгий піст - Пилипівка, і то­му на святковому столі - тільки пісні страви. На столі повинно бути 12 страв, тому що в Ісуса було 12 апостолів, у році - 12 місяців (кожна страва приноси­ться в жертву одному з місяців в році). Отже, у кожній оселі запалюють свічки і...

(Інсценізація) Уч. - Січень. Шосте. Святий вечір. Надворі мороз, аж дух

Перехоплює малечі. Скоріш в хату „на дідух".

В хаті прибрано святково, на столі 12 страв.

Мама свічку восковую засвітила й побажала: Мама - Всім веселий Святий вечір, щоб в сім'ї у нас був лад, Щоб без сварок-суперечок дочекати других Свят! Ой славен, славен Святий вечір. Ой дай, Боже!

Ось десь візьмуться з-за гори гостоньки, З-за ріки гостоньки-колядниченьки.

(Звертається до дітей)

- Дітки мої любі, та прикрашайте ж хату до Святого вечора - будемо коляд­ників зустрічати. Неси, синку, „дідуха" на покуть. Боже, щоб ячмінь у нас був колосистий, щоб уродив стільки кіпочок, як у небі зірочок.

(Хлопчик несе і ставить „ дідуха " на покуть. Дівчинка несе горщик.) Дівч. - Несу кутю на покутю, на зелене жито.

(кладе під скатертину по колосочку і промовляє) Уроди, Боже, жито, пшеницю і всякую пашницю. У полі зерно, а в домі - добро, на току колосок, А в печі-пиріжок! Мама - (на один кут столу кладе грудку цукру, на другий - часнику)

- Оце кладу цукор на куточок столу, щоб життя в нас було солодке й до­вге, а зубочок часнику - це ви, мої дітки. Щоб жили у родині, всі разом біля своєї матері, в любові й злагоді, вкупі, як ці зубочки часнику.

(Дає дітям по ложці куті)

Аби ви були здорові, підростали, кутю варили - батьків все життя годували, як я вас годую.

(Діти їдять. Мати несе ложку куті до вікна, викидає у вікно зі словами): - Морозе, Морозе! Ходи до нас на кутю їсти. Діти - Мамо, а де наші тато? Тато - А хіба ви мене не бачите, діти? Д. - Не бачимо, тату.

Тато - Дай, Боже, щоб і на той рік за такою горою пиріжків ви мене не бачили. Мама - (виглядає у вікно)

Гляньте, дітки, гляньте, кохані Настає ніч різдвяна. Будуть зорі мерехтіти, На колядку йтимуть діти. (Стукіт у двері. Заходять колядники) Кол. - Чи дома пан і пані господарі? Госп.- Дома, дома. Кол. - Дай, Боже, господарям вечір добрий, а нам - поріг довгий на лопату.

Такий - на всю хату!

Кол.- Чи дозволите заколядувати у вашій хаті? З Різдвом Христовим привіта­ти вас? Госп. - Просимо, просимо, заходьте, будь ласка.

На Різдвяні свята усі ми радіємо. Старі і молоді - заколядуємо. Христос народився від Діви Марії На різдвяні свята хай здійсняться мрії.

Вч. - Нехай колядує вся наша родина, славить своїм співом Ісусика-сина. (Колядка,, Свята ніч ")

Уч. - Свята ніч отут настала, ясний блиск вона послала.

В Віфлеємі зірка сходить - Божа мати сина родить.

Не в царських палатах між пишних прикрас -

У бідних яслятах серед пастушат.

(Всі колядники низько кланяються.)

Кол. - Здорові будьте, в гаразді оставайтеся!

Вч. - Хоча світ спочивав тихим сном, та слуги небесні - ангели - споглядали з небесної висі за таїнством Воплочення Сина Божого. Переповнені радістю, во­ни злетіли на Землю до пастухів, щоб повідомити їм щасливу новину. Пастухи негайно вирушили на пошуки Святого Немовляти. Незабаром вони знайшли Марію, Йосипа і Дитя, що лежало в яслах. Уч. - У Вифлеємі тихо, ніч прийшла, Марія свого Сина сповила,

У яслах ніжно Первістка поклала та колискової Дитині заспівала.

(Пісня „ Спи, Ісусе, спи ")

Вч. - А на саме Різдво люди влаштовували співання коляд. Коляда походить від прадавнього Бога зимових свят Коляди. На Україні слово коляда має аж три значення:

Учні: - Коляда - це Різдвяні свята: „Будьте здорові з Колядою!"

- Коляда - це пісня, яка співається під час Різдвяних свят: „Пустіть до хати, він вам буде Коляду співати!"

- Коляда - це винагорода за величальну пісню:

„Ой і пан іде, коляду несе: Коробка вівса, зверху ковбаса!"

Вч. - їх співали і в церкві, і в хаті. Та найважливіше - це ходіння з колядами від хати до хати. Ходять діти, молодь, а то й дорослі від церкви чи громадської організації. Срібні дзвіночки дзвеніли під вікнами, і люди тішились, що до них ідуть аж три свята в гості. А перше свято - то Різдво Христове, радуйся! І все, що бажали у цей святковий день маленькі колядники, неодмінно справджува­лось, бо слова у коляді були чарівними. А головною метою колядників було не лише звеселити хазяїв і самим отримати щедру нагороду, а ще й накликати ща­стя та достаток для господаря-хлібороба у наступному році. Уч. - Віншуємо вас усім добром, усім гараздом, що собі у Господа Бога

жадаєте та думкою думаєте, щоб воно так і сталося!

Уч. - Поверни до вас, Господи Боже, ласкою своєю небесною на цілий рік! Уч - Радіймо, люди, Ісус народився, спаситель наш на всі віки.

Співаймо, тішмось, веселімся і в цей святковий час Різдва

Впустім Його в наші серця.

(Колядка) Вч. - Є свято, коли по хатах дозволено ходити лише хлопцям. Що це за свято?

(Старий Новий рік) - А є Свято, коли дозволено ходити по хатах і дівчатам. Що це за свято?

(Щедрий вечір)

Вч. - За Різдвом Христовим настає Старий Новий рік, а ще він зветься празни-ком Святого Василя, який вважається покровителем землеробства. Ось чому на старий Новий рік зранку ходили від хати до хати дітлахи-засівальники. Віта­ючи господарів з Новим роком, вони кидали на підлогу одну-дві жмені жит­нього зерна, зичили їм всіляких успіхів і неодмінно щедрого врожаю у Новому році. Цими ж побажаннями були сповнені й дотепні щедрівки, які лунали з уст дітвори напередодні ввечері. Якщо колядки співають, починаючи з Різдва і до 14 січня, то щедрівки виконують лише протягом тижня - від старого Нового року й до Водохрещ. Назва „щедрівки" походить від слів „щедрий", „багатий".