Сад вишневий на порі,
Повернулись журавлі.
А мені, як до зорі,
Долітати на крилі
Все до тебе, як до вічної зорі.
Там, де ти колись ішла,
Тиха стежка зацвіла.
Вечоровою — матіолою,
Житом — казкою, юним соняхом
Сива ластівко, сиве сонечко.
Ведуча.
Український рушник... Оздоблений квітами, зірками, птахами. Скільки він
промовляє серцю кожного з нас. Його можна порівняти з піснею, витканою
чи вишитою на полотні. Без рушника, як і без пісні не обходяться одруження,
народження, ювілейні урочистості.
10-й учень.
Дивлюся мовчки на рушник,
Що мати вишивала.
І чую: гуси зняли крик,
Зозуля закувала.
Знов чорнобривці зацвіли,
Запахла рута-м'ята.
Десь тихо бджоли загули,
Всміхнулась люба мати.
І біль у серці раптом зник, Так тепло-тепло стало... Цілую мовчки той рушник, Що рідна ненька вишивала.
Звучить «Пісня про рушник» на вірші А. Малишка, муз. П. Майбороди.
Учитель. Час рікою пливе... Перед вами відкривається шлях у життя.
Моя стежина... Вона у кожного своя. І цю стежину треба пройти так, щоб озирнувшись назад, не соромно було за пройдену путь. Ця стежина веде кожного у широкий світ. До неї можна повернутися тільки у спогадах, бо дитинство і молодість — не повертаються.
То ж нехай Ваша стежина буде світла і не терниста. Хай вона просвічується наскрізь від того місця, де ви будете і аж до батьківського порогу. Звучить пісня «Стежина» на сл. А. Малишка, та муз. І. Білаиіа. Чому сказати й сам не знаю, Живе у серці стільки літ. Ота стежина в ріднім краї Одним одна біля воріт. Ота стежина в ріднім краї Одним одна, одним одна біля воріт. Приспів:
Де, ти моя стежино, Де ти, моя стежино, Ота стежина в нашім краї, Одним одна, одним одна біля воріт. Дощами мита, перемита, Снігами внесена у даль. Між круглих соняхів із літа — Мій ревний біль і ревний жаль, Між круглих соняхів із літа — Мій ревний біль, мій ревний біль, і ревний жаль. Приспів:
Де ти, моя стежино, Де ти, моя стежино, Між круглих соняхів із літа — Мій ревний біль, мій ревний біль. Мій ревний жаль. Моя Надієчко, я знаю, Мій крик життя на цілий рік, Ота стежина в ріднім краї Одним одна, одним одна біля воріт. Приспів:
Де ти, моя стежино, Де ти, моя стежино, Ота стежина в ріднім краї Одним одна, одним одна біля воріт.
Література
1. Гургула І. Івасюк став каменем з тіла червоної рути. //Літературна Україна.
-2002.- 13 червня.
2. Лісанкова Л. Як совість і пісня України ( Яремчука) // Вільне жит
тя. - 2000. - 2 грудня.
3. Савків Т. «Осиротіла» мамина світлиця - її покинув Ігор Білозір. // Сво
бода. - 2000. -1 грудня.
4. Українська народна пісня - духовний скарб народу. // Позакла-
снийчас.-2002.-№9.
Срібненська ЗОШ
Родинний міст:
"ПІСНІ МОЄЇ РОДИНИ"
Підготувала: вчитель музики Є.
Мета. Виховувати любов до укр. нар. пісні як однієї із складових менталітету українців, духовну основу життя народу, виховувати потяг до вивчення укр. нар. пісень. Допомогти учням зрозуміти, що без народної пісні нема українця. Відроджувати календарно-обрядові звичаї, традиції і обряди нашого народу, берегти свою національну культуру. Очікувані результати.
Розширити обізнаність (ітей гі| -"ню.
Ознайомити дітей і обрядовими піснями*
Заохочувати учнів до глибокого пізнання та збереження національної спадщннисвоа країн
Вч. - Доброго дня, вельмишановні добродії і добродійки, всі присутні! У кожного з нас є своє родинне вогнище, є дім, в якому ми живемо. А от коли скласти наші маленькі батьківщини, вийде велика держава - Україна. Це наша земля, наш рідний край, наша країна з мудрими талановитими людьми, з чарівною піснею, що дивує весь світ, з мальовничою природою, багатющими народними традиціями. Це історія народу, який протягом багатьох віків боровся за свою гнобопу і нечяпежність. Класна родина складає перший у своєму житті іспит з курсу „Українознавство" і спробує захистити проект (дисертацію), над яким працювала класна родина „Вогник"
„Пісні моєї родини" - У нас з'явилася нагода почути душу кожної присутньої на святі родини.
Уч. - Чи знаєте обряди й звичаї народу.
Що колись передавались від роду й до роду? Уч. - Чи цінуєте надбання, що народні маєм?
У фольклорному святі успіхів бажаєм!
Вч. - Часто в житті ми чуємо слово „фольклор". Буквальний переклад цього слова - „народна мудрість". Це усна народна творчість, яка включає в себе багато жанрів. Назвіть їх.
- З усіма цими жанрами ви знайомилися протягом навчання в школі. Сього
дні ми присвятимо вечір одному з жанрів українського фольклору - народній
пісні. Я звертаюся з великим проханням до всіх присутніх пригадати, допомо
гти учням, членам родини під час виконання народних пісень, всім вам добре
знайомих.
- А чи знаєте ви, звідки пісня взялась на Україні? Ось послухайте.
Уч. - Якось Господь Бог вирішив наділити своїх дітей талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці - любов до господарювання, німці - дисципліну і порядок, діти Польщі одержали здатність до торгівлі. Італійці дістали хист до музики.
Обдарувавши усіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини. - Хто ти? Чого плачеш? - запитав Господь.
- Я - Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Сини
мої на чужині, на роботі, вороги знущаються з удів та сиріт. У своїй хаті не
має правди й волі.
- Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же зарадити
твоєму горю?
Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.
- Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це - пісня.
Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклони
лася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.
Вч.- Народна пісня. Яку владну силу вона в собі таїть! Минають віки, змінюю
ться суспільні лади, стрясають світ війни і голодомори, на зміну одним поколі
нням приходять інші - у кожного свої смаки, свої уподобання. А народна пісня
залишається, через усі поневіряння проносить вона свій первісний чар, свою
нев'янучу молодість. Наш народ завжди співав: і тоді, коли йому було весело і
сумно, і під час праці та відпочинку. Зараз майже не почуєш пісень літнього
вечора, коли жінки збирались після трудового дня, щоб відпочити на посиде
ньках. А раніше укр. нар. пісня лилась тихими вулицями села, старенькі бабу
сі, хитаючи головами і витираючи непрохану сльозу, говорили: „Ой і співають,
ох і виводять!". І самі починали тихенько наспівувати пісні своєї молодості.
(Присутні співають народну пісню „ Стоїть гора високая ")
Уч. - Пісня, наша пісня - це душа народу.
Пісня українська рідна, чарівна.
Вона з нами поруч в праці, на уроці,
На ланах широких, за станком вона. Уч. - Пісня-чарівниця, гарна, мов зірниця,
Мелодійна, ніжна, серцю дорога.
Веселить, танцює, мирить і жартує.
В іграх і забавах - всюди є вона.
Вч. - Народна пісня - це велика культурна спадщина, скарб укр. народу. В народі кажуть, що у піснях, як у книжках, можна читати нашу історію. В ній і ласка, і ніжність, і любов. Вона була добрим порадником у радості і горі, допомагала в праці. Усі народні звичаї та обряди відтворені в піснях. Недаремно кажуть, що пісня - народний календар.
І сьогодні ми перегорнемо сторінку народно-календарної обрядової пісні, присвячену зимовому циклу свят, адже надворі - зима. Уч. - Є в нашого народу чудові традиції:
Колядки, щедрівки, є і вечорниці.
Ось настав чудовий день, повний сонця і пісень,
Повний пахощів для друзів,
Що зібрав їх в дружнім крузі. Вч. - А які свята починали зимовий цикл свят? (Катерини — 7 грудня і Андрія)
Вч. - 13 грудня одне з великих та улюблених свят - день святого Андрія Пер-возванного або, як у народі кажуть, свято Калити. У цей вечір дівчата показують всі свої здібності. Але не всяк може потрапити на ці вечорниці. Якщо не вмієш танцювати, співати - засміють, а можуть ще й набити і неодмінно виженуть. Уч. - Закінчилась у полі робота.
Земля вже чекає весняної пори.
А в хлопців та дівчат своя турбота,
Бо потяглися довгії зимові вечори. Уч. - І заспівало, загуло
В селі, неначе вулики гудуть.
Ударили музики десь троїсті,
Та хлопці вже на вечорниці йдуть.
(Співають хлопці,, Мав я раз дівчиноньку чепурненьку ") Уч. - Загомоніли всюди і дорослі й діти,
Діди старі, жінки, чоловіки і молодиці
Про співи, жарти, танці і розваги,
Та про чарівнії зимові вечорниці. Уч. -1 заспівали десь в селі дівчата
Про той ставочок, що в нім хлюпочуться качата.
Про ту матір, що синочка виглядала,
І про тую Марусеньку, що Гриця покохала.
(Співають дівчата „ Горіла сосна палала ")
Вч. - Слідуюче свято, яке відзначають взимку, і яке з особливим нетерпінням чекають діти, бо це свято пов'язане з подарунками, гарним настроєм. Яке це свято? Уч. - В грудні ніч є чарівна, бо з небесного човна
Миколай на землю сходить і дива усюди творить.
Він все знає, все уміє, тільки хтось про щось помріє -
Мрію здійснить в цюю ніч, бо святий він - в тому річ.
Вч. - День святого Миколая несе із собою веселощі та розваги, ігри на свіжому повітрі, співи й танці. Не було в Україні жодної хати, де не було б ікони Святого Миколая. Народ почитає його як заступника і чудотворця. Уч. - Небагато ми знаємо про життя Святого Миколая. Але навіть те, що знаємо, прикрашене різними легендами. Знаємо, що Миколай був тривалий час спочатку священником, а потім - єпископом у Мирах, місті, що в Малій Азії. Він брав участь у Першому Вселенському Соборі 325 року в місті Ніжі. Помер у 345 році. По смерті Господь Бог прославив його даром творення чудес і за те дістав назву великого Чудотворця.
Уч. - Ціле життя він присвятив справі милосердя. Тож ще за життя називали його батьком сиріт, вдів та бідних. Це символ жертовної любові та співчутливого милосердя до ближнього.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 |
