Ігрова програма „Цікавий, розумний, творчий” (стр. 21 )

- Вечір перед Новим роком називають багатим, варять 12 страв. І всі вече­ряють, носять вечерю своїм родичам, навіть худобі несуть багату вечерю. Ще­дрування - давній звичай новорічних обходів, під час яких групи щедруваль­ників, переважно дівчата, піснями щедрівками славили господарів, бажали їм здоров'я й достатку, за що отримували винагороду. Уч.- З Новим роком! Що ступає широким кроком

На поріг у Вашу хату і веселу, і багату,

Дружелюбну і щасливу, у сім'ю трудолюбиву.

Щоб в свят-вечір разом з Вами за святковими столами

Заспівать пісні нові і щедрівки голосні.

(Дівчата виконують щедрівку)

Вч. - Щедрування супроводжувалось магічними діями, музикою, танцями, об­рядовими іграми з масками. Отже, вашій увазі пропонується обряд „Водіння

кози".

(Родина за столом вечеряє кутю. Раптом чути голос кози. „ Ме-е ".) Господиня - О! Коза голос подає - багату кутю віщує.

(Заходить Парубок-козак) Парубок - Щедрий вечір вашій хаті, щоб були ви всі багаті,

Щоби було вам доволі і в коморі, і в стодолі.

Дозвольте, господарі, козу вести,

До вашої хати щедрівки принести.

(Циган заводить Козу. Щедрівка „ Станьте ви в ряду, я козу веду") Циган - Тітко, пустіть козу до хати! У вас дітей багато, хай побачать козу. Госп.- Та в нас хата маленька, та ще холоду напустите! Циган - Будь ласка, пустіть а то козенятко померзне. Ми місця багато не за­ймемо.

Госп. - Та наші дітки, мабуть, вже й спатки похотіли. Чи пустимо, діти, як? Діти - Пустимо, пустимо! Хай заходять погрітися.

Лікар - Козу треба привести обов'язково, бо де коза ходить, - там жито родить. Парубок - А де пасеться, там худоба ведеться.

Господар - Що ж, заводь козу, аби добро було в хаті, аби ми були багаті. Циган - Може, купите козу? Вона молоко дає.

Пар. - В тебе не коза, а кляча, Та до того ще й ледача.

Циг. - Не ображай мені козу. А то хату рознесу.

Пар. - У тебе коза вкрадена, а не куплена. Та до того ще й облуплена!

Циган - Неправда твоя, козаче. Моя коза ще добре скаче! Правда, дівчата?

Господар. - А що, господине, купим козу? Буде молоко для дітей.

Господиня - Скільки хочеш за свою козу?

Циг. - Мірку гречки коза коштує, бо ще й добре танцює.

(Коза з циганом танцює) Господар - Що ж куплю козу!

Циг. - Ще й мішок зерна й ячменю. І ще й гривень повну жменю. Господар - Де ж я тобі грошей візьму, коли ніде не платять? Циг. - Бог з тобою, думаю, сторгуємось. І з козою розцілуємось.

(Коза хитається й падає) Циг.- Лікаря! Треба козу нашу рятувати!!!

(Притуляється до кози, слухає її вухом)

- Ой, людоньки! Щось у моєї кізоньки сил немає, щось з нею трапилося. Ой, батечку, що ж тепер робити? Пар.- А ось і лікар з'явився! Лікар - Я - лікар аптекар. Що тут у вас скоїлося? Дитина - Кізка наша вмерла... Лікар - Зараз перевіримо.(Дістає слухавку, перевіряє, хитає головою)

- Надії на одужання жодної - мусите кізку дорізати. Циг.- Врятуй мою кізоньку! Дам грошей повну жменю. Господиня - Треба козі сала, щоб вона встала. Господар - Нема сала - коза вкрала! Господиня - Та ось є трішки.

(Коза нюхає сало і починає ворушитися, потім піднімається) Циг. - Ожила! Наша кізонька жива! Лікар - Наша кізонька жива! Пар. - Дайте козі ячменю, а нам гривень повну жменю.

(Господар обдаровує гостей) Циг. - Дякуємо, господарю, від усієї душі, що дали дари нашій козі.

(Колядують, виходять)

Вч. - А на Новий рік водили Маланку. Парубок перевдягався в Маланку, робив усе навпаки: вимітав хату бив посуд, розливав воду, вигрібав сміття, смішив усіх.

- Закінчувався зимовий цикл свят Йорданськими святами. Це був остан­ній день, коли ще колядували. Вч. - (звертається до Королеви)

- Ось чому, Королево, на Україні шанують колядки і щедрівки. Кор. - Дякую Вам за таку цікаву розповідь. Відтепер я з радістю буду вітати у своєму королівстві маленьких колядників з України.

Вч. - Сьогодні на святі прозвучали пісні, які виконували під час обрядів зимо­вої пори. Але укр. нар. пісня не закінчується. їїрізнобарв'я безмежне: масля-ничні, веснянки, хороводи, жартівливі, купальські, петрівки, жниварські, весі­льні, ліричні (соціально-побутові, родинно-побутові тощо), козацькі, балади, і, звичайно, ми не можемо оминути ту пісню, яка дає перші поняття про щастя, добро і ласку, і яка нерозривно пов'язана з образом найдорожчої для нас люди­ни - матінки. її колискова пісня звучить найніжнішою музикою. З колискової пісні починається потяг дитини до доброти, творчості й снаги. Лагідний мамин наспів засівав дитячу душу любов'ю до людей, до природи, до усього живого. Під спів маминої пісні виростали поети і композитори, хлібороби і захисники рідної землі, філософи і мудреці, прості люди. Відомий письменник Скураті-вський так писав про колискову:

Уч. - „Співаючи, мати ще і ще називала тварин, птахів і звірів. Викликала їх з гаю, з неба, з річки чи озера, аби втішити, розважити, принести дитині злаго­ду, ласкаву казку.

Уч. - Там, у колискових наспівах, - найчистіші стежки народу. Уже в колисці мати бачить дитину дорослою, щасливою, здоровою, усміхненою. То все від материної душі".

Вч. - Вперше запис колискової з'явився в альманасі „Русалка Дністрова" в 1838 році. Це була колискова „Ой ходить сон коло вікон". Колискова - то ніж­ність. То - невмируща, неодцвітна пам'ять. Допоки є людство, допоки є життя на землі, - вона живе, живлюща, і житиме. Колисковим пісням, либонь, тисячі років. А водночас - це пісня, якої, здається, не було.

(Інсценізація)

Ведуча - Ох і гарний же у вас синочок!

Мама - Так, гарний, але чомусь плаче. Не знаю, кого б покликати, щоб дити­ну забавив.

В. - Та не треба нікого кликати, треба заспівати йому колискову. Кажуть, що ті діти, яким співають колискові пісні, виростають добрими, ніжними, щедри­ми, чуйними.

(Співають колискову „ Ой ходить сон ")

Вч. - Швидко плине час. Ось і наближається наше свято до кінця, але не за­кінчується зустріч з піснею. Вона залишиться з вами, як вірний друг. У житті ви часто будете зустрічатися з різними піснями: і з тими, що співали сьогодні, і з тими, що супроводжують інші сторони життя людини. Культура нашого народу дуже багатогранна! Недаремно весь світ дивується талантам українців. Я впевнена, що настануть такі часи, коли Україна стане процвітаючою краї­ною, а українська мова і пісня звучатиме у найвіддаленіших куточках нашої планети. Бо культура такого великого і талановитого народу, як українці, не може загинути! Наша сучасниця-співачка Алла Кудлай так говорила про піс­ню: „Для мене пісня - це та коштовна перлина, з якої починається наше духо­вне життя. Вона мовби навчає нас жити по правді".

• і О пісне! Вія народу кров і плоть 1 Ти узяла, щоб лиш йому служити. Тебе ніхто не може побороть, Бо вільний дух твій правдою повитий!

2

Та як же нам жити на рідній землі. Щоб люди довіку щасливі були. Щоб пісня народна в повазі була, Від роду до роду між нами жила?

З

Бігла стежка вдалеч і губилась, А мені у безтурботні дні Назавжди, навіки полюбились Ніжні і замріяні пісні.

Л Ті пісні мене найперше вчили

4 Поважати труд людський і піт,

Ціанувать Вітчизну мою милу,

Бо вона —одна на цілий світ!

^ Народна пісня ■— голос невсипущий,

Душі людської вічне відкриття. Вона ніколи, як і хліб насущний. Не вийде з моди сущого життя, /-и учень

6

Коли пісні мойого краю

Пливуть у рідних голосах, Мені здається, що збираю Цілющі трави я в лісах.

7

8-й учень

В піснях і труд, і даль походу І жаль, і усміх, і любов, ї гнів великого народу, І за народ пролита кров.

8

9-й учень В піснях дівоча світла тута І вільний помах косаря,' В них юність виникає друга, Висока світиться зоря.

Учитель, Красу і силу народної піс­ні глибоко розуміли визначні діячі на­шої літератури і мистецтва. Саме з піс­нею, з кобзарською думою пов'язував Тарас Шевченко безсмертя і славу рідної землі.

Всі (разом)

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине...

От де, люди, наша слава,

Слава України.

(Звучить пісня „Якзабуть ту пісню") Вч. - Всі ми пам'ятаємо слова :

І буде син, і буде мати, і будуть люди на землі...

- Бо людському роду нема переводу. Тож не урветься, не згасне народна пісня. Любіть дзвінкоголосу укр. пісню, продовжуйте традиції нашого народу, збері­гайте і поповнюйте творчу спадщину України. Нині настав час для духовного відродження укр. нації, для відтворення найкращих народних традицій і обря­дів. Вам, діти, жити на цій землі. Тут житимуть ваші діти й онуки. Збережіть нашу культуру. Адже ви - майбутнє України.

- Спасибі всій класній родині „Вогник", за вашу щирість, за участь у нашому святі. І нехай завжди пісня буде поміж нас. (Вітання з наступаючими святами.)

Відділ освіти Радивилівської райдержадмшістрації Хотинська ЗОШ І-Ш ст.

Екскурсія «Край милий, серцю дорогий» (Яценькове озеро)

Класний керівник

5 класу

2008 р

Тема : Екскурсія «Край милий, серцю дорогий » (Яценькове

озеро)

Виховна технологія: екскурсія

Мета: виховання шанобливого ставлення до культурно-мистецьких надбань українського народу та рідного краю; розвиток умінь і навичок, їх збереження і примноження.

Хід заняття

I. Організаційна частина

Проведення інструктажу з правил техніки безпеки під час проведення екскурсій.

II. Основна частина

Легенда «Лісове озеро»