Ігрова програма „Цікавий, розумний, творчий” (стр. 13 )

Вчитель . А якщо ця жінка - мати ще й вчитель? її можна порівняти з легендарним Данком, що віддав людям своє палаюче серце. Материнська доля дуже складна у всякий період життя, коли дбати про дітей, але в тому щастя матері „що це від жінки музика життя, це від жінки і життя людини". Віра Миколаївна Бохонко дістала у спадщину від своїх батьків Миколи Івановича і Марії Микитівни Гудимів, наших колишніх вчителів, щедрий дар - хист до музики і співу. Чарівні звуки її скрипки захоплюють нас уже впродовж багатьох років. А сьогодні разом із своєю мамою молодший син Коля.

(Виконують музичний твір „ Мій лагідний і ніжний звір " на скрипці і Коля).

Ведучий 1. Мамина ласка - це чарівні ліки від усього болю. Мамина ніжність, доброта, чуйність оспівується одвічно в піснях і легендах. Ось одна із них, що сягає у сиву давнину.

Воїна - бранця засуджено до прилюдної страти. Напередодні йому було дозволено попрощатися з матір'ю. Він боїться смерті. Він благає неньку порятувати його, бо він гідний прийняти смерть мужньо, як справжній леґінь. Мати ховає своє пекуче горе у найглибші тайники зболілого серця. Вона посміхається радісно, запевняє, що придумала спосіб, як урятувати сина від ганебної смерті.

- Коли ставатимеш під меч, підведи голову і побачиш мене серед людей. Якщо я буду в гарній сукні, - не жди порятунку, якщо в світлому святковому вбранні - ти врятований.

Такі слова сказала мати на прощання своїй єдиній дитині, ніжно пригорнула і обцілувала її.

Настав день страти. Бранець увірувавши, що материнська любов врятує його від наглої смерті, йшов до страшного місця спокійно, з гордо піднятою головою.

А коли став під меч, кинув погляд у натовп. Він побачив рідну неньку в світлому білому вбранні. Його уста осяяла світла посмішка. Схвальний гомін сколихнув натовп. Обличчя ворогів скривила невимовна лють. Голова бранця скотилася додолу.

Поезія „ О святий материнський обман!" Пісня „ Мамина грамота".

III сторінка. Мати й батько - два сонця гарячих.

Ведучий 2. Мати і батько - найрідніші для нас люди. Від них ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, оживляють наш розум, Вкладають у наші вуста добрі слова.

У всіх народів у всі часи жінка - мати була берегинею, ангелом -

охоронителем домашнього вогнища. Вона за своєю природою є втіленням ласки і доброти.

Мати - це вічність життя.

Ведучий 1. Споконвіку батько вважався господарем сім'ї. Його обов'язком

Було піклуватися про жінку, дітей і захищати їх. Батьків приклад, батькове слово,

батьків наказ завжди служили законом для родини. Якщо

батько добрий господар, то і родина вся живе багато і щасливо, а якщо

глава сім'ї не дбає про свою родину, то відразу видно : немає в домі мудрого і

доброго господаря.

Пісня „ Батько і мати ".

IV сторінка. Шануй дідуся й бабуся -

вони дали життя твоїм батькам

Сухомлинського : Було це дуже - дуже давно...

Коли Бог створив світ, він навчив усіх живих істот продовжувати рід свій - відтворювати собі подібних. Поселив Бог чоловіка і жінку у полі, Навчив їх будувати курінь, дав чоловікові в руки лопату, а жінці - жменю Зерна.

- Живіть і продовжуйте рід свій, а я прийду через рік, подивлюся, як тут у вас.

Приходить Бог з архангелом Гаврилом рівно через рік. Приходить рано-вранці, на сході сонця. Бачить, сидять чоловік і жінка біля куреня, перед ними - колиска, а в колисці дитина спить. А чоловік і жінка дивляться то на червоне небо, то в вічі одне одному. Й у ту мить, коли очі їхні зусилля, Бог побачив у них якусь невідому силу, незбагнену красу. Ця краса була прекрасніша від неба і сонця, землі й пшеничного поля - прекраснішою за все.

-  Звідки ж взялася ця краса і що воно таке? - запитав Бог.

-  Це любов, - сказав архангел Гавриїл.

' і;

Прийшов Бог з архангелом Гаврилом через 60 років. Бачить, замість куреня стоїть хата рублена, на пустирі сад виріс, сини поле орють, дочки пшеницю жнуть, а онуки на лузі грають. Під хатою старий і старенька, дивляться то на червону ранкову зорю, то одне одному в очі. І побачив Бог у очах чоловіка і жінки красу ще могутнішу і вічну.

Прийшов він ще через три роки. Бачить, сидить чоловік над маленьким надгробним горбочком, очі в нього сумні, але в них ще могутніша, незбагненна людська краса. Уже не тільки Любов, не тільки Вірність, а й Пам'ять Серця.

-  Людино, я всесильний, - промовив Бог. - Я можу виконати будь-яке твоє
бажання. Що ти у мене попросиш?

-  Добре! Хоч ви перетворюєтесь після смерті у жменьку пороху я залишу
безсмертною вашу Душу, а з нею це святе почуття. Бережіть його і передавайте дітям,
онукам, правнукам. А я буду оберігати справжню людську любов.

І передається це святе почуття від діда-прадіда дітям, онукам. Передається з покоління в покоління, з роду в рід.

Ось тому і старі люди кажуть, що на любові й світ тримається. Так, на любові до найрідніших людей, найтеплішого батьківського двору.

Вчитель. Хіба можна уявити дитинство без бабусиної чи дідусевої казки, пісні? Сьогодні на наше родинне свято завітала родина Конопацьких.

Розповідь про життєву стежину родини Козіцькою Л. П. — вчителем історії: Здається зовсім недавно Ніна Олексіївна закінчила школу і стала працювати, допомагати мамі зводити кінці з кінцями : будувалися, тож треба було рахувати кожну копійку. В цей час запав в її серце стрункий і красивий юнак із сусіднього села. Незабаром одружилися. Виховували трьох дітей, знову будувалися. По — різному доводилось, бо ж і в родині чоловіка не було кому допомогти.

Ніби вчора виряджала дітей до школи, заплітала кіски, в'язала банти. А сьогодні веде до школи з такими ж кісками внучку Світланку. А діти - дорослі, подружені, всі працюють, у них уже свої діти.

Роки спливають... Своєрідними намистинками з розірваного разка падають у глибоку ріку життя. І бачиш їх всіх - та не повернеш. Промайнули вони теплим вітерцем, легенько торкнулися скронь, залишивши у них сивину.

Ніна Олексіївна - головний бухгалтер агроптахофірми „ Крупець". Як хорошого спеціаліста її знають і поважають в районі, за порядність і чуйність шанують односельчани, люблять і з нетерпінням чекають з роботи онуки і діти ніжну й люблячу бабусю, маму.

Ніна Олексіївна любить співати. Голос у неї красивий, сильний, звучить задушевно. Пісні любить ніжні, сердечні. Заспіває - і злітає мелодія, западає в душу кожному, бо дарує вона пісню людям щиро.

Родинна пісня сім "іКонопацьких. Співають Ніна Олексіївна і Михайло Михайлович.

Поезія : „Дай бабусю поцілую... '"- читає онук Конопацьких П'янков І. . Пісня в дарунок : „ Мамина вишня " — виконують учні.

Вчитель . Кажуть, що на любові світ тримається. Так, на любові до найрідніших людей, найтеплішого батьківського двору. Хіба можна уявити дитинство без бабусі і дідуся?

Сьогодні на наше свято завітала родина Зайців: Неоніла Макарівна і Павло Олександрович. Неоніла Макарівна — незвичайна жінка, мати, бабуся. Вона виховала чотирьох дітей, допомогла їм здобути освіту, завжди була мудрим порадником, вчила дітей бути правдивими і працелюбними. І нині про її дітей і внуків можна почути чимало хороших слів.

Тернистим був її життєвий шлях, більше 20 років приходилось їй

долати відстань з Крупця до Срібного в умовах бездоріжжя, довелося оплакати втрату дочки Наді, стати опікуном її діток Тані і Оксани.

Але не втратила вона людяності, життєрадісності, бажання бути корисною людям. Будучи вихователем ГПД, вона навчала дітей майстерності вишивки, в'язання, прививала любов до прекрасного. Тому вона завжди була в оточенні дітей і чимало їх ще й сьогодні згадують її добрим словом.

Для Неоніли Макарівни звучить пісня „На зорі мене, мамо, збуди"у виконанні її внучки і внука

Ведучий 1. Пройдуть роки. Мов лелеки у вирій, розлетимося з теплого маминого

гнізда Та щасливої погожої днини збере нас, мов чайка чайченят,

матуся до рідної світлиці. І защебече, заговорить, заплаче мамина пісня у

наших серцях. Озветься вона червоною калиною в лузі, стрункою тополею

в полі, кучерявою вербою над водою, білокорою берізкою, вишневим садочком,

солов'їною мовою, пахучістю трав. І де б ми не були, нехай завжди до нас прилітають

легкокрилі лебеді материнства.

Пісня про матір „ Посіяла людям... ".

Ведучий 2. Шановні дорослі! Швидко промайнуло дитинство у вас, побігло кудись і не вернеться. Так само швидко пролине воно у нас.

Дні дитинства, наче плин води.

Проліта дитинство, та у спадок

Зостається пісня, повна згадок,

Пам'ять зостається назавжди.

Вчитель. Отже, щоб не загинула країна потрібно, щоб не загинула сім'я. Тому кожному із вас, дорогі учні, слід запам'ятати все, що ми говоримо про забуті родинні звичаї, традиції, для того, щоб відродити їх у наших родинах, бо нам, як ніколи, не вистачає родинного спілкування, підтримки у тяжкі хвилини, та й хвилини радості повинні нас єднати. „ Три біди є у людини -смерть, старість і погані діти", - говорить українська народна мудрість. Старість неминуча, смерть - невблаганна, перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім зберегти як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей - говорив .

Тож завжди намагайтеся бути слухняними і вихованими. Турбуйтеся про своїх батьків і не завдавайте їм прикрощів.

Свято закінчується піснею:

Хай у вас і в нас все буде гаразд. Щоб ви і ми щасливо жили.

Ви? еввиий-3€тд

«Різдвяна, зіршш

Козинський колегіум 2008р.

Господар. Ой славен, славен Святий вечір, Ой, дай Боже!

Ось десь візьмуться з-за гори гостоньки,
З-за ріки гостоньки-колядниченьки! (
Дітки ж мої та прикрашайте г

Хату до Святого вечора. Будемо колядників зустрічати.

1  ДИТИНО. Щоб курочки неслися (кво-кво-кво).

2  дитина. Щоб вівці окотилися (бе-бе-бе).

1  дитина. Щоб гуси жирними були (ге-ге-ге).

2  дитина. Щоб у корови багато молока було (му-і*іу-му).