Пула така біленька ранком хата,
Поглянь, Тарас, тепер вона яка. Хіба я встигну все це забілити? Який леє хлопець неслухняний ти! Не можна на хвилину залишити, Чомусь не тим займаєшся завж'ди.
Погратися б, як грають інші діти,
Он скільки ігор знають хлопчаки!
Та бути прикладом і для Микити,
А то малюєш, шляхту й козаків. Ще п віршиків надряпав поганеньких На стінах білих, наче борозна. ('міятимуться з тебе і маленькі. Ніда з тобою, хлопчику, біда.
Ведучий
Цістала вапна Катерина,
Набрала в відерко води.
І поралась довго у сінях,
Чогось не могла там знайти. Почула розмову знадвору. « Иевлсе повернулись батьки? І Це мають робити в цю пору». Нона до віконця дядьки.
Стоять, гомонять між собою,
Читають уголос рядки.
1.Дядько: Ой доля твоя буде злою, Хлопчино,
Натрапить недобра людина На гострі малюнки твої... Ще й вірші колючі, дитино, ( кладасш. А шляхтичі злі. А славиш кого'? Гайдамаків. Недовго до лиха, малий.
2. Дядько:
Хіба бунтарі розбишаки? Не слухай ти дядька старого, Не бійся ніколи нічого І будеш, як кремінь, міцний, Малюй і пиши гордовито
Про славних, відвалених людей,
На шлях їхній кров'ю полито.
Нудь мужнім, як грецький Антей.
1 .Дядько-Пєром проти сили такої?
-Перо то страшніше за зброю, —Зламає, уб'с будь-кого.
2.Дядько Госте гайдамака, їй-богу, Талант цей не знайде дороги — Кріпацтво душило таких.
Всі сходять залишається Тарас.
Доле, де ти? Доле, де ти?
Нема ніякої...
Коли доброї жаль, Боже,
То дай злої, злої...
Шкільний хор виконує пісню на слова Т. Шевченка «){ум. и мої, думи
мої...» (її може виконати на бандурі і запрошений па вечір кобзар чи
учень, який уміє грати й співати, чи ансамбль...)
Ведучий
Пішов юнак, пішов у вічність, щоб... Сонцем, сонцем, сонцем жити, Яке й не сходило тоді, А тільки велетню видніло З-за чорних мурів вікових, І думи, думи освітило... Як не гордитись нам за них.
Ведучий
Каратись, мучитись, страждати Не застогнати і на мить, Із кріпаків піти в солдати, 1 в тому пеклі не згубить Людської правди ні росини. Все зберегти в душі святій,
I через горе України усіх знедолених на бій
I1 о кликати і научати.
Як бідарю на пана йти...
О чудодійна земле-мати,
Якого сина маєш ти!
Ведучий: Важко визначити, коли Шевченко був потрібніший рідному народові: чи в ті далекі жахливі часи, коли він був поневолений, чи сьогодні, коли Україна духовно відроджується.
З вершин світової культури, з найглибших глибин людської совісті й правди він, ГІрометей українського слова, закликав:
Любітеся, брати мої, Україну любіте, І за неї безталанну, Господа моліте.
Пісня на слова Т. Шевченка
Учень 1.
Ти слухав Кобзаря?
Ти чув його печаль,
Що піснею лилася
З-під струн?
Горіла, мов зоря, і сяяла, як жар,
Висока пісня кобзаревих дум.
Дзвенить вона і досі у серцях,
Відлунюється в співі журавлів —
Великим Кобзарем оспівана в віках
Чарівна мова рідної землі.
Учень. Океан ИІевченкової творчості не має меж, його можна вивчати все життя, так і незбагнувши до кінця. Це таке багатогранне, дивовижне мистецьке явище, яке можна узагальнити хіба словом геній.
Вражає його колосальний творчий спадок: 240 віршів, балад, з них 8 поем; драма "Назар Стодол я" і фрагменти двох незакінчених драм; 9 повістей зі 20 ним написаних, але втрачених; щоденник, автобіографія, 250 листів. Мистецька спадщина Шевченка-
художника нараховує 835творів - живописних полотен, рисунків, офортів та ескізів (із них біля 300 не віднайдено). Був він першокласним акварелістом відомо його 210 акварелей, передусім пейзажів, які за рівнем мистецької досконалості є в ряду світових здобутків малярства; блискучим портретистом-психологом, про що свідчать 150 портретів, з яких -13 автопортрети; офортистом - відомі 6 офортів серії "Живописна Україна" та 21 офорт, виконаний в останні роки життя: чудовим рисувальником - залишилось 230 олівцевих рисунків ландшафтів України, етюдів з натури, виконаних в Аральській та Картауській експедиціях... Поет зумів гак глибоко зазирнути в народну душу, що йому відкрилися першопричини знівеченого стану духу й СВІДОМОСТІ народу. Тому його Слово має прорости в душі народній, зійти там і вирости в "ножі обоюдні", якими
Розпанахають погане
[Миле серце, трудне...
1 вицідять сукровату,
1 наллють живої
Козацької тої крові,
Чистої, святої!!!
Учень.
Відомий український музикознавець Микола Гордійчук:
Шевченка не тільки читають - він належить до небагатьох поетів, творчість яких набула співаної форми побутування. Сам процес читання його віршів, сповнених емоційності, 'захованої" музичної інтонації і музичної образності, підсвідомо викликає бажання музично осмислити кожне слово, проспівати його.
Учень.
Письменник української діаспори Петро Одарченко:
Могутня поезія Шевченка, що з пісні вийшла, сама в пісню перетворилася й стала могутнім джерелом музичної творчості видатних українських і світових композиторів. Назвемо тільки кілька імен композиторів, які творили музичну Шевченкіану: Людкевич, Стеценко, Степовий, Колесса, Леонтович, Майборода, Данькевич, Мусоргський, Чайковський, Рахманінов, Глієр, Левенсон, Размадзе, Чкінадзе, Пасхало... Це дає підставу говорити про те, що Тарас Шевченко належить до наймузикальніших поетів світу.
V чень.
Ем іл ь Дюран писав:
Його могила стала для українців місцем паломництва... В сучасній історії дуже важко знайти аналогічний випадок, коли б літературна постать так хвилювана всі прошарки нації, щоб письменникові віддавалася шана, подібно до святого або пророка. Тут духовна вершина паї мого народу, вершина, що світить усій Україні.
На сцену запрошуються учні зрізних класів, їм пропонують розгадати
кросворди
Учні читають вірші Т. Шевченка. Звучать пісні на слова Шевченка.
Вірш
Сто років...ні! Відколи люд живе, І жито жовте, і волошки сині, Відколи небо голубе пливе На нашій, на зеленій Україні!— В серцях плугатарів і ковалів, В дівочій пісні, в пісні парубочій. І там, де біль, і там, де правий гнів, І там, де щастя променіють очі. Найбільше там, де повстання пожар, Найбільше там, де полум'я порив, Живе один з найбільший в світі творів— Шевченка невмирущого «Кобзар»
Він зорею сіяє в прийдешнім віку, Сходить хлібом духовним на яр-рушнику, У розкриллі земних і заобрійних трас Височіє над світом великий Тарас.
Живи, поете, в бронзі і граніті, Живи, поете, в пам'яті людській, Живи в піснях, живи у «Заповіті», У слові праведнім, у славі віковій.
Учні виконують «Заповіт»
На чужині
1.Військове укріплення в Оренбурзькій області, де починалося заслання Шевченка. —
2.Мореплавець і географ, капітан-лейтенант флоту, начальник Аральської описової експедиції, друг Шевченка. — 3.Назва шхуни Аральської описової експедиції. — 4.Умовна назва рукописних книжечок Шевченка періоду заслання. — б. Укріплення на півострові Мангишлак, куди переведено було Шевченка 1850 р.
6. Перший ротний командир Шевченка на новому місці служби, відомий як
самодур. —
7. Рукописний збірник творів Шевченка, що разом з
«Кобзарем» 1840 р. послужив доказом у звинуваченні
Шевченка і приводом заслання в солдати. —
Відповідь: Кос-Арал — острів в Аральському морі, де Шевченко перебував у складі Аральської описової експедиції і плідно працював як художник і поет.
Три літа
1.Псевдонім українського етнографа і письменника, з яким Шевченко познайомився через Євгена Гребінку. — 2.Місто, де були написані балади «Лілея» і «Русалка». -3.Поема Шевченка, присвячена його загиблому другові Якову де Бальмену. —.
4.Останній твір у рукописному збірнику Шевченка «Три літа». — 5.Прізвище княжни, письменниці, близького друга Шевченка. — 6.Навчальний заклад у Києві, де мріяв працювати Шевченко. — 7.Прізвище одного із засновників і діячів Кирило-Мефо-діївського товариства, історика й письменника. —
8.Містечко Чернігівського повіту, де Шевченко уклав нове (друге) видання «Кобзаря» й написав передмову до нього. — 9.Повітове місто Полтавської губернії, куди приїжджав Шевченко навідати свого друга-лікаря. —
10. Відповідь: «Живописная Украйна» — альбом офортів Шевченка, що вийшов єдиним випуском у 1844 р., хоч задум і мета видання були значно ширшими.
Петербурзький період
1. Поема Шевченка, видана окремим виданням у Петербурзі 1841 р. —
2. Прізвище відомого майстра декораційного живопису, в якого вчився
Шевченко. —
3. Прізвище художника, найближчого в петербурзькі роки Тарасового
приятеля-земляка. —
4. Прізвище відомого художника, професора Академії мистецтв. —
5. Назва саду, в якому Шевченко малював ночами. —
6. Прізвище художника, приятеля Шевченка, автора
фронтиспіса до першого видання «Кобзаря». —
7. Прізвище відомого російського поета-романтика — сучасника Шевченка.
8. Провідний образ першої збірки творів Шевченка. —
Відповідь: Гребінка — відомий український поет і прозаїк, сучасник Шевченка, організатор літературно-мистецького життя українців у Петербурзі, який сприяв викупу Тараса з кріпацтва, виданню та пропагуванню його творів.
Юність Тараса
1.Частина подвійного прізвища відомого українського поета, автора перших романтичних балад та байок в українській літературі. —
2. Прізвище дівчини-швачки, подруги Тараса у Вільно. —
3. Ім'я дружини пана Енгельгардта. —
4. Легендарний герой Вітчизняної війни 1812 р. —
5. Відомий польський поет-романтик -
6. Тарасів улюблений жіночий образ із польського костьолу —
Відповідь: Рустем (прізвище литовського художника, лекції якого відвідував Шевченко і Вільно —-
Дитинство Тараса ІДівоче прізвище матері Тараса. — 2.Село, в якому народився Тарас. — 3.Прізвище прапрадіда Тараса. — 4.Ім'я старшої сестри Тараса. — б. Село, в якому минуло дитинство Тараса. — б. Прізвище пана, кріпаками якого були Шевченки. — 7.Ім'я улюбленого Тарасового діда. —
8.Українські повстанці проти гніту польського панства (XVIII ст.). — 9.Прізвисько дяка — першого вчителя Тараса. — Відповідь: Коваленко — прізвище Оксани, подружки Тараса в дитинстві, про яку йдеться в поезії «Мені тринадцятий минало...»
Микола ТИМЧАК
РОЗДУМ НА ГОРІ ЧЕРНЕЧІЙ
Угору йдуть... Чернеча не маліє,
Засапані спиняються щокрок:
У того — мозолі, у того серце мліє, А він, Тарас, чолом поміж зірок. Віки, як байдаки,
на видноколі. Він бачить їх,
повз кручу їм плисти... До нього
доростають лиш тополі. До нього іншим
важко дорости.
Офорт 1860 року
Втомлено схлипує свічка
в обіймах руки. Світло загусле
стікає по скроні Тараса. Знову позую хлопчиною
через роки. Через невитерту шибу
прижовклого часу. Пальці чутливі
намацують пульс олівця, Темрява долі задмухнути
пломінь не сміє. Чистий папір
перехоплює порух лиця... Вірю правиці,
що схибити в правді не вміє. Вірую щиро,
бо вічі свої впізнаю,
їх не вмалюєш в промолені іконостаси. О намалюй, намалюй в них, прошу,
намалюй Душу мою, поки свічка не згасла, Тарасе.
Микола Пшеничний
Тарасова свічка
Він важко впав. Дуби так вікові Під себе мнуть
крислаточолі віти. Щоб ненароком
у густій траві Натруджених мурах
не зачепити.
На сходи впав. І випала свіча,
Мов на крижини,
на слизькі сходини. А пломінь не спіткнувся,
не зачах, Вітри з Неви
його не схолодили.
Так падають
у бурю явори На рідну землю, Втративши свідомість А полум'я
спиналось догори. Аби когось покликати на поміч. Плакала свічка,
бджолами пахло у хаті, Руки заламував,
Аж крижанів сполотнілий
принишклий вогонь. Свічка марніла — зніміла,
неначе тополя З пісні його,
з овдовілої пісні його. Автопортрет
лишився не один.
Та в серці
найчаїніше кигиче Малюнок,
де Шевченко — молодий І обережно так
возносить свічку. То, власне,
не лише автопортрет, Бо двоє їх — .
однині і навічно: Замислений
про завтрашнє поет, Замріяна
про будучи ну свічка.
Вони обоє ще о тій порі,
Яку великий гріх —
не освятити,
меншав і сивів огонь. Бліднули друзі,
неначе були виноваті. Що відпустили так рано
від себе його.
І академіки,
і випадково присутні Із України
Тарасові земляки Очі ховали від позирку свічки у сутінь і затискали серця, як важкі кулаки.
Сутінки нітились. Віко печалилось поряд.
Яка переступає
наш поріг, Щоб ми могли
любити і світити.
Свіча неопалима
й дотепер Так пильно всім нам
дивиться у вічі: Чи у серцях той пломінь
не померк, Чи гідні ми,
аби нести ту свічку?
Лідія Рибенко
АВТОПОРТРЕТ ЗІ СВІЧКОЮ
Пророк. Месія. Все це буде потім. А поки що — свічадо і свіча. Печалі присмерк в молодих очах передчуттям пждущої скорботи.
Ще вибір є. Достатньо лиш малярства, щоб скрасити життя своє земне, і, може, й слава Вам іще сяйне — продажна жриця блиску і фіглярства. Але цей ранній сум — чи випадковий? У задзеркаллі виствітилась путь самотня і жаска — не обминуть, бо біля Вас уже стояло Слово.
Неоніла Диб'як
Тарасові Шевченку
Як вашій думоньці у гевсиманії слави,
Де під вітрами історії стигнуть жалі?
Ми на сторожі своєї нової держави
Ваше поставили слово. На рідній землі
Карбом суворим — скорботи і наші провини.
Благословіте! Зійшла переможна зоря.
Вже відкляла-відмолила моя Україна
В Бога свободу щокожним рядком «Кобзаря».
Ми розкувалися. Ще б нам підвестися, встати,
З душ отрусити і стронцій, і порох незгод,
Щоб до синів посміхнулася втішена мати,
В щастя повірив мій многостраждальнии народ.
Микола Береза Як заграли бандуристи
Під час відвідин рідного краю для канадки українського походження заграли бандуристи.
Як заграли бандуристи
та як заспівали!.. А рекли. Що в Україні
мову... поховали... «Заповіт» злетів над садом і —• затис пекуче, наче в душу запливали
«... і Дніпро, і кручі...» - Ой спасибі, люди добрі! —
і цілує руки бандуристам. Та шепоче:
- Закажу й онукам: не той серцем жебракує,
хто злота не має, а хто землю материнську,
як рам'я міняє
Грали.
грали бандуристи
і довго співали... А рекли, що в Україні
мову... поховали...
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 |
