Основи дефектології та логопедії (стр. 5 )

При школах для глухих створено допоміжні класи для розумово відсталих глухих дітей (1 – 9 класи) та класи для глухих дітей з порушеннями опорно-рухового апарату.

Спеціальні загальноосвітні школи - інтернати для дітей з ослабленим слухом і пізньооглухлих є навчально-виховними закладами, які здійснюють виховання і трудову підготовку, подолання наслідків зниження слуху й мовної недорозвиненості цієї категорії дітей. Такі школи мають два відділення: перше – для дітей з легкою недорозвиненістю мови внаслідок порушення слуху. Це діти, які оволодівають мовою з незначними порушеннями фонематичної і граматичної будови, звуко-буквенного складу слів; друге відділення – для дітей з глибокою недорозвиненістю мови. У таких дітей грубо порушена й спотворена граматична будова мови.

Випускники першого і другого відділень здобувають освіту в обсязі неповної середньої школи.

Спеціальні дошкільні й шкільні заклади створено і для дітей з глибокими порушеннями зору. Вони навчаються в школах-інтернатах для сліпих та слабозорих.

Перший тип спеціального загальноосвітнього закладу забезпечує навчання та виховання, загальний розвиток, трудову підготовку сліпих дітей з повною втратою зору (вони становлять 6 – 8%), або тих, що мають залишки зору (до 0,04 нормального зору) , а також з більш високою гостротою центрального зору (0,05 – 0, 08), але з такими офтальмологічними захворюваннями, які призводять до прогресуючого зниження зору.

Абсолютно сліпі діти користуються в навчальній роботі тактильно-кінестетичними і слуховими засобами сприйняття навчального матеріалу й орієнтації у просторі.

Існують два типи шкіл-інтернатів для сліпих дітей: десятирічна, з освітою в обсязі неповної середньої школи дванадцятирічна, яка дає загальну середню освіту.

У школі для сліпих діти здобувають політехнічну освіту і професійну підготовку.

У школах-інтернатах для дітей з ослабленим зором навчаються та виховуються діти з гостротою зору 0,05 – 0,4, а також з більш високою гостротою зору залежно від характеру офтальмологічних захворювань й вміння дитини користуватися слабким зором.

Сліпі й слабозорі діти з порушеним інтелектом навчаються в допоміжних класах, які створені при відповідних школах-інтернатах.

Система спеціальних закладів для дітей

з порушенням мовлення

Комплексне вивчення дітей, яке базується на клініко-психологічній діагностиці різних видів аномалій, дало можливість створити фундаментальну наукову базу для розвитку розгалуженої сітки спеціальних дошкільних та шкільних закладів.

Дитячі садки для дітей з порушеннями мовлення і відповідні дошкільні групи комплектуються безпосередньо тими відділами народної освіти, у веденні яких є дошкільні заклади.

Діти, які оволоділи нормальним мовленням, успішно закінчили навчання і не досягли 7-річного віку, переводяться в дошкільні заклади загального типу.

Організація корекційного процесу в дошкільних закладах забезпечується:

– своєчасним обстеженням дітей;

– раціональним розкладом занять;

– плануванням індивідуальної роботи з кожною дитиною;

– наявністю планів фронтальних занять;

– необхідним обладнанням і наочними посібниками;

– спільною роботою логопеда і вихователя групи з батьками.

Для дошкільних груп з мовленнєвими вадами повинен розробляється спеціальний режим дня. В ньому повинно бути передбачено проведення логопедом фронтальних, під групових та індивідуальних занять. Водночас виділяються спеціальні години увечері для роботи вихователя з підгрупами і окремими дітьми із корекції мовлення згідно із завданням логопеда. Вихователь планує свою роботу відповідно до програмних вимог та мовленнєвих можливостей дитини. Він повинен знати індивідуальні відхилення у формуванні мовлення дитини, чути дефекти звуковимовної й лексико-граматичної сторони мовлення в процесі навчальної й позанавчальної діяльності, враховуючи мовленнєві можливості кожної дитини. Спільно з логопедом плануються заняття із розвитку мовлення, ознайомлення з навколишнім, підготовка до письма тощо

Невід’ємною частиною педагогічного процесу є спільна робота логопеда з батьками. Вона здійснюється у таких формах:

Батьківські збори

Перші батьківські збори проводяться в середині серпня місяця. Батьків ознайомлюють з структурою закладу, задачами і змістом роботи, правилами й розпорядком роботи.

Другі збори проводяться в жовтні місяці. Мета цих зборів – ознайомити батьків з результатами обстеження. Дуже важливо доступною формою пояснити батькам основні відхилення в мовленнєвому розвитку дитини, показати ступінь відставання від норми і розказати про план роботи на перший період навчання.

Треті батьківські збори проводяться в січні місяці. На них підбиваються підсумки роботи за півроку.

Останні батьківські збори проводяться в травні місяці. На цих зборах підбиваються підсумки роботи за рік, даються рекомендації із закріплення пройденого матеріалу. Логопед ознайомлює батьків з рішенням комісії про подальше навчання дитини у масовій або мовленнєвій школі, в разі необхідності, повторне перебування в спеціальній групі.

По суботах або середах кожного тижня проводяться п’ятихвилинки. Логопед ознайомлює батьків з основними прийомами закріплення звуків, розказує і показує, які вправи потрібно робити вдома.

Стенди для батьків. Тут висвітлюють основні питання стосовно розвитку дитини у нормі, різні види мовленнєвої аномалії, популярна література. В батьківському куточку повинен бути також інформаційний розділ, де вказані дати батьківських зборів, запрошення для бесіди, час консультацій із спеціалістами.

Логопедична допомога в умовах спеціальних дошкільних закладів надається дітям, які мають недоліки мовлення при інших нозологічних формах (олігофренія, порушення зору, опорно-рухового апарату).

Дитячі дошкільні заклади для дітей з порушеннями

опорно-рухового апарату

Групи для дітей з порушенням опорно-рухового апарату комплектуються так: ясельна група – діти віком від 2 – 3 років; молодша група – від 3 – 4 років; середня група – 4 – 5 років; старша група – 5 – 6 років; підготовча група до школи – 6 –
7 років. Наповнюваність груп – 10 – 12 дітей.

Вчитель-логопед проводить навчально-корекційну роботу із розумового розвитку дітей, навчання правильного мовлення, правильної звуковимови. Він працює в тісному контакті з лікарем-психоневрологом, вихователями груп, проводить з дітьми фронтальні, підгрупові та індивідуальні заняття, веде відповідну документацію.

Дитячий психоневрологічний санаторій лікувально-оздоровчий заклад санаторного типу

Покази для скерування дітей у психоневрологічний санаторій:

– неврози і невротичні форми реактивних станів; астенічні, церебростенічні, неврозоподібні стани як наслідок раннього органічного ураження ЦНС; травми черепа, нейроінфекції, соматичні захворювання;

– неврозоподібні форми психічних захворювань на стадії неповної компенсації;

– початкові прояви психогенних патологічних формувань особистості і патологічних рис характеру без виражених розладів поведінки та соціальної адаптації;

– загальний недорозвиток усіх рівнів з порушеннями читання і письма, затримки мовленнєвого розвитку, заїкання.

Термін перебування в санаторії – місяць. Можливе повторне лікування через 6 місяців.

Комплектування здійснюється за віковим принципом.

Основні принципи лікувально-оздоровчої роботи:

– психотерапія;

– фізіотерапія і лікувальна фізкультура;

– медикаментозна терапія;

– логопедичні корекційні заняття;

– ритміка;

– трудотерапія;

– раціональне харчування.

Розумово відсталі діти становлять найчисленнішу категорію аномальних дітей та залежно від ступеня і характеру інтелектуальної недорозвинутості навчаються в спеціальних навчально-виховних закладах, які входять до системи народної освіти або соціального забезпечення. В них навчаються діти із зниженим інтелектом у ступені дебільності. За дев’ять років навчання допоміжна школа забезпечує загальноосвітню підготовку, професійно-трудове навчання та оволодіння доступною професією (столярною, слюсарною, малярно-штукатурною, швейною справою).

2. Принципи комплектування спеціальних установ

для аномальних дітей

1. Принцип комплексності обстеження означає, що достовірний висновок щодо особливостей дефекту може бути зроблено на підставі спільного висновку різних спеціалістів (педагога-дефектолога, логопеда, психолога, лікаря-психоневролога або психіатра, отоларинголога, офтальмолога і лікарів інших спеціальностей, якщо це необхідно). В ході обстеження визначається характер психічних відхилень, стан слуху, зору, мови, фіксуються особливості пізнавальної сфери й емоційно-вольової. Спільне обговорення даних медичного і психолого-педагогічного обстежень дитини необхідне для правильного визначення типу установи, до якої вона повинна бути спрямована.

2. Принцип усебічності і цілісності передбачає вивчення причин аномального стану та структури дефекту. У ході обстеження аналізуються особливості кожного пізнавального процесу дитини (сприймання, предметно-практичного, наочно-образного, словесно-логічного мислення, логічної пам’яті, уяви); мовний розвиток (активний і пасивний словниковий запас, граматична будова мови, розуміння); просторова орієнтація; емоційно-вольова сфера; увага; інтереси, критичність і самокритичність, самостійність; фізичний розвиток, розумова працездатність, сформованість шкільних навичок та знань. Усебічне й цілісне вивчення дитини дає змогу визначити структуру дефекту, відмежувати її первинні й вторинні ознаки.

3. Принцип динамічності допомагає виявити потенційні можливості розвитку дитини (тобто, як дитина в процесі обстеження використовує різноманітні види педагогічної допомоги).

4. Принцип індивідуального підходу означає, що з обстежуваною дитиною необхідно встановити контакт, створити максимально сприятливі умови для діяльності з урахуванням її стану на момент обстеження, різних індивідуальних особливостей.

Ці принципи забезпечують достатньо високий теоретичний рівень комплектування навчально-виховних закладів для аномальних дітей, відповідають основним методологічним позиціям дефектології.

Практичне комплектування спеціальних закладів, тобто відбір аномальних дітей, здійснюють медико-педагогічні комісії.