Основи дефектології та логопедії (стр. 61 )

РЕМІСІЯ – тимчасове послаблення (неповна ремісія) або зникнення (повна ремісія) проявів захворювання.

РЕТРАКЦІЯ – відтягування частини тіла назад.

РЕТРОПУЛЬСІЯ – схильність до падіння назад, нестриманий рух назад під час легкого поштовху.

РЕФЛЕКС – мимовільна, опосередкована нервовою системою закономірна відповідна реакція організму на подразник.

РИНОЛАЛІЯ – порушення тембру голосу та звуковимови. зумовлене дефектами мовного апарату (говорить у ніс).

РОЗВИТОК – сукупність послідовних морфологічних, фізіологічних, біохімічних, психічних, соціальних та інших змін, які відбуваються з людиною від моменту її народження до кінця життя.

РОЗГАЛЬМУВАННЯ – припинення стану внутрішнього гальмування в корі великих півкуль головного мозку під впливом стороннього подразника.

РОЗПАД МОВИ – втрата набутих мовних навичок та комунікативних умінь внаслідок ураження мозку.

РОЗУМІННЯ – мислительний процес, спрямований на виявлення істотних ознак, властивостей і зв'язків предметів, явищ і подій дійсності.

РОЗЩІЛИНА ПІДНЕБІННЯ – вроджена аномалія будови твердого або м'якого піднебіння, що виникає під час ембріогенезу.

РОЛЬ СОЦІАЛЬНА – діяльність, зумовлена індивідуальними особливостями людини і спрямована на участь у суспільному житті.

РОТАЦИЗМ – недолік у вимові звуків «р» , «р'».

РОТАЦІЯ – обертання навколо осі.

РУХИ – зміна положення тіла та його частин, один із проявів життєдіяльності, який забезпечує можливість активної взаємодії організму з навколишнім середовищем.

С

САМОВИХОВАННЯ – свідома діяльність людини, спрямована на вироблення в себе позитивних рис і подолання негативних.

СЕНЗИТИВНИЙ ВІК – найсприятливіший вік для розвитку тих чи інших психічних функцій, що визначають психічний розвиток дитини і мають вирішальне значення для її навчання та виховання.

СЕНЗИТИВНІСТЬ ВІКОВА – оптимальне поєднання умов для розвитку психічних якостей і процесів, які властиві визначеному віковому періоду.

СЕНСОРНИЙ – чуттєвий, той, який належить до області відчуттів.

СЕРЕДНІ ПЕРЕХОДИ – переходи до кабінетів поглибленої корекції, музичного залу, до іншої групи на подвір'я в межах Центру.

СЕРЕДОВИЩЕ – оточення людини, і комплекс зовнішніх явищ, які впливають на людину.

СЕРЕДОВИЩЕ ПРИРОДНЕ – природні умови оточення людини.

СЕРЕДОВИЩЕ СОЦІАЛЬНЕ – громадські, матеріальні та духовні умови оточення людини. її існування та діяльності.

СИГМАТИЗМ – недолік у вимові свистячих та шиплячих звуків.

СИМПТОМ – ознака патологічного стану або хвороби.

СИНДРОМ – стійка сукупність симптомів із єдиним походженням.

СИНКІНЕЗІЇ – мимовільні рухи, що виникають на боці парезу або в органах мови під час руху здоровими кінцівками.

СІМЕЙНЕ ВИХОВАННЯ – одна з форм виховання дітей, що поєднує цілеспрямовані педагогічні дії батьків із повсякденним впливом сімейного побуту.

СІМ'Я – це

· природне середовище для фізичного, психічного. соціального і духовного розвитку дитини.

· група людей, що складається з батьків, дітей, онуків і ближніх родичів, які живуть разом.

СКОЛІОЗ – порушення постави, викривлення хребта.

СОМАТИЧНИЙ – який стосується тіла, внутрішніх органів.

СОЦІАЛІЗАЦІЯ – процес залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення й розвитку як цілісної особистості; процес і результат активного відтворення індивідом соціального досвіду, який здійснюється у спілкуванні та діяльності.

СОЦІАЛЬНА РЕАБІЛІТАЦІЯ – система заходів, спрямованих на створення і забезпечення умов для повернення особи до активної участі в житті, відновлення її соціального статусу та здатності до самостійної суспільної і родинно-побутової діяльності шляхом соціально-середовищної орієнтації та соціально-побутової адаптації, соціального обслуговування задоволення потреби в забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації.

СОЦІАЛЬНИЙ – громадський, пов'язаний із життям і стосунками людей у суспільстві.

СПАДКОВІ ЗАХВОРЮВАННЯ – захворювання, що зумовлені мутаціями, переважно хромосомними чи генетичними.

СПАДКОВІСТЬ – відновлення в нащадків біологічної подібності до батьків.

СПАСТИЧНІСТЬ – патологічне підвищення м'язового тонусу, яке спричиняє обмеження рухливості.

СПИНАЛЬНИЙ – що стосується хребта.

СПИННИЙ МОЗОК – відділ ЦНС, розташований у каналі хребта; бере участь у здійсненні більшості рефлексів та свідомих рухів.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ – це

· безпосереднє сприймання предметів та явищ.

· метод збирання первинної інформації шляхом безпосередньої реєстрації дослідником подій, явищ тощо.

СПРИЙМАННЯ – відображення предметів і явищ навколишнього світу, що діють у даний момент на органи чуття людини.

СПРИЙНЯТТЯ – психічний пізнавальний процес, результатом якого є суб'єктивні образи, що безпосередньо впливають на органи чуття через сукупність їхніх властивостей та ознак.

СТЕНДЕР (СТОЯК) – реабілітаційний пристрій для надання дитині вертикального положення та утримання в ньому, якщо вона сама не може цього зробити.

СТИМУЛ – це

· подразник, який спонукає до дії.

· зацікавленість у здійсненні чогось.

СУРДОЛОГ – лікар, який діагностує та лікує порушення слуху в дітей та дорослих.

СУРДОЛОГІЧНІ КАБІНЕТИ – спеціалізовані кабінети для лікувального прийому дітей та дорослих, які мають порушення слуху та мови.

СУРДОМУТИЗМ – глухонімота.

СУРДОПЕДАГОГІКА – галузь дефектології, яка досліджує проблеми навчання та виховання дітей із порушеннями слуху.

СУПІНАЦІЯ – вивертання кінцівки назовні.

СУРДОПЕДАГОГ – педагог зі спеціальною освітою, який здійснює навчання і виховання глухих і слабочуючих.

СУРДОПСИХОЛОГІЯ – галузь спеціальної психології, яка вивчає закономірності психічної діяльності людини з недоліками слуху, психологічні особливості і можливості компенсаторного розвитку, а також питання навчання, виховання і професійної підготовки людей із слуховими порушеннями.

Т

ТАКТИЛЬНИЙ – що відчувається на дотик.

ТАЛАСОТЕРАПІЯ – лікувальне використання морських купань та клімату морського узбережжя.

ТАХІЛАЛІЯ – патологічне прискорення темпу мови.

ТЕМПЕРАМЕНТ – індивідуально-типологічна характеристика людини, яка виявляється в силі, напруженості, швидкості та зрівноваженості перебігу її психічних процесів.

ТЕСТ – система завдань, які допомагають визначати рівень розвитку певних процесів та властивостей особистості.

ТЕСТУВАННЯ – спосіб оцінювання та визначення рівнів психофізичного розвитку дітей шляхом використання спеціально підібраних стандартизованих тестів.

ТЕТРАПАРЕЗ – парез чотирьох кінцівок.

ТЕТРАПЛЕГІЯ – параліч чотирьох кінцівок.

ТИФЛОПЕДАГОГ – педагог зі спеціальною освітою, що здійснює навчання та виховання незрячих і слабозорих дітей.

ТИФЛОПЕДАГОПКА – галузь дефектології, наука про особливості навчання та виховання сліпих та слабозорих дітей.

ТОКСИН – отруйна речовина.

ТОНУС М'ЯЗОВИЙ – пружність м'язів у стані спокою.

ТРАКЦІЯ – підтягування вперед тіла або його частини.

ТРЕМОР – ритмічні коливальні рухи кінцівок, голови, язика тощо, тремтіння.

ТВОРЧІСТЬ – здатність дитини створювати нові ситуації та матеріальні цінності на основі набутого досвіду.

ТРИПЛЕГІЯ – параліч трьох кінцівок.

ТУТОР – ортопедичний виріб у вигляді гільзи на шнуруванні, призначений для фіксації суглобів або сегментів кінцівки з метою відновлення їхньої функції та опори.

У

УВАГА – здатність людини концентрувати сприйняття на чомусь.

УЗАГАЛЬНЕННЯ – логічна операція мислення, яка складається з поєднання суттєвого та з'єднання його з групою предметів та явищ.

УМІННЯ – здатність на належному рівні виконувати певні дії.

УМОВИВІД – серія логічно пов'язаних висловів, з яких виводиться нове значення.

УРАНОПЛАСТИКА – загальне найменування пластичних операцій з усунення дефектів твердого піднебіння.

УЯВА – здатність людини створювати образи подумки.

Ф

ФАЗА ДВООПОРНОГО КРОКУ – часовий інтервал кроку, впродовж якого обидві ноги контактують із поверхнею.

ФАЗА ЗАДНЬОГО ПОШТОВХУ – проміжок часу, коли з поверхнею контактує передній відділ ноги, що міститься ззаду.

ФАЗА ОДНООПОРНОГО ПЕРІОДУ КРОКУ – часовий інтервал, впродовж якого з поверхнею контактує тільки одна нижня кінцівка (переносний період).

ФАЗА ПЕРЕДНЬОГО ПОШТОВХУ – проміжок часу, коли з поверхнею контактує відділ п'яти стопи (перекат через п'ятку).

ФАЗА ПЕРЕНОСНОГО ПЕРІОДУ КРОКУ – часовий інтервал, впродовж якого одна з ніг не контактує з поверхнею.

ФАЗА ПОШТОВХУ – період між відривом п'яти та відривом носка від поверхні.

ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ – комплекс заходів, спрямованих на подолання або зменшення рухових порушень, розвиток рухової сфери, націлений на компенсацію втрачених функцій за рахунок збережених, який складається зі спеціальних вправ та позиційного режиму.

ФІЗІОТЕРАПІЯ – розділ медицини, який вивчає дію на організм різних фізичних факторів (світло, тепло) і використання цих факторів з лікувальними та профілактичними цілями.

ФЛЕКСІЯ – згинання, наближення однієї частини тіла до іншої.

ФОБІЯ – боягузтво, нав'язливий страх.

ФОНЕМА – звук, значуща одиниця мови.

ФОНЕМАТИЧНИЙ СЛУХ – тонкий систематизований слух, який дає можливість здійснювати операції розпізнавання фонем та установлення звукової структури слова.

ФОНЕТИКО-ФОНЕМАТИЧНЕ НЕДОРОЗВИНЕННЯ МОВЛЕННЯ – порушення процесу формування вимовної системи рідної мови в дітей із різними мовними розладами внаслідок дефектів сприйняття та вимови фонем.

ФОНЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ – визначення звукової структури слова.

ФОНОСКОП – пристрій для вивчення фонетичних особливостей мови і виконання під час цього рухів губ, м’язів обличчя.

Х

ХАРАКТЕР – сукупність психічних, моральних якостей людини, що проявляється в її поведінці.

ХОРЕЯ – вид гіперкінезів, який проявляється невпорядкованими, мимовільними рухами різних частин тіла, хаотичне пританцьовування.

Ц

ЦЕНТР РЕАБІЛІТАЦІЇ – спеціалізована багатопрофільна установа, яка виконує систему заходів із відтворення або компенсації втрачених функцій людини та налічує не менше п'яти навчально-реабілітаційних груп.

ЦЕРЕБРАЛЬНИЙ – який стосується головного мозку.

ЦЕРЕБРАСТЕНІЯ – поєднання астенії з головним болем, запамороченням, деяким погіршенням пам'яті й іншими ознаками ураження головного мозку.