Основи дефектології та логопедії (стр. 56 )

– труднощі зі сном;

– самоскалічення;

– агресія;

– стереотипна поведінка;

– деструктивна поведінка.

Труднощі зі сном. Найчастішою причиною занепокоєння батьків аутистичних дітей є проблеми, пов’язані зі сном. Деякі діти не засинають у потрібний час тому, що не можуть спокійно бути у власному ліжку. Батьки часто вважають, що небажання дитини перебувати у ліжку зумовлене страхом самій залишатися в кімнаті. Тоді вони беруть дитину в своє ліжко, тим самим створюючи їй звичку, якої потім дуже важко позбутися. Це також впливає на інтимні стосунки між батьками. Батькам треба усвідомити, що достатньо залишитися біля дитини протягом якогось часу, щоб допомогти опанувати страх перед самотнім перебуванням у кімнаті.

Загалом більшість проблем зі сном, що трапляються в аутистичних дітей, дуже часто нагадують проблеми здорових дітей приблизно до восьмого року життя.

Самоскалічення. Батьки переживають великий стрес, спостерігаючи, як їхня дитина себе калічить. Найчастішими формами самоскалічення є гризіння рук, натискання очей пальцями, удари головою в стінку, удари руками по вухах. Така поведінка виявляється у дітей з важкими формами аутизму.

Самоскалічення часто виявляється у дітей, які не можуть порозумітися з людьми, що оточують. Отже, така поведінка є формою комунікації і батьки чи інші опікуни повинні старанно проінтерпретувати те, що дитина хоче їм висловити.

Агресія. Копання, биття, гризіння, плювання, штовхання інших людей є насправді важкими для родини. Така поведінка є характерною для аутистичних дітей і найчастіше є наслідком фрустаціїї, яку переживає дитина, що, можливо, пов’язана з непорозумінням чи відмовою виконання бажання.

Батьки виробили собі стратегії, як радити собі в таких ситуаціях. Найчастіше намагаються відволікти увагу дитини, наприклад, показують їй щось цікаве. Після того, як злість чи агресія опанована, потрібно проаналізувати, що спричинило таку ситуацію.

Стереотипна поведінка. Існує багато форм стереотипної поведінки. Найчастіші – це крутіння предметами (наприклад, колесами машинки) і сенсорно-моторні дії (кивання головою, махання руками). Деякі дослідники стверджують, що діти так поводяться тоді, коли не знають, що треба робити чи як бавитись предметами. Тоді дитина знаходить собі додаткову стимуляцію, якої не може осягнути в інший спосіб.

Деструктивна поведінка. Здебільшого така поведінка не є формою звичайного вандалізму, це швидше форма агресії. Предметами зацікавлення дитини можуть бути родинні пам’ятки, якими хоче бавитись дитина, а потім їх нищить, або, наприклад, вільний кінець доріжки, який дитина буде тягнути так довго допоки він не порветься. У дитини може виявлятися така поведінка, коли вона не може знайти собі цікавого заняття і нищення предметів є спробою отримання задоволення з простої діяльності.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте зміст поняття “спотворений розвиток”. Які його найбільш ранні прояви?

2. Поєднання яких особливостей раннього розвитку дитини може бути загрозою формування аутистичного дизонтогенезу?

3. Охарактеризуйте дослідницькі діагностичні критерії раннього дитячого аутизму за класифікацією психічних і поведінкових розладів.

4. В чому полягає зміст біологічної теорії аутистичних розладів?

5. Охарактеризуйте основні аспекти соціокультурної концепції аутизму.

6. Як відбувалась еволюція поглядів на тему ролі батьків у генезисі дитячого аутизму?

7. Охарактеризуйте медичні проблеми дітей із загальними розладами розвитку.

8. Які типи аутистичної поведінки ви знаєте?

Література

1. Аутизм. Методы лечения тяжелого психического отклонения // Азбука здоровья. – 2002. №5. – С. 23 – 24.

2. Большой толковый психологический словарь / [Авт.- уклад. : в 2 т. ]. – М., 2000.

3. Ваньє Ж. Бути людиною. / Ж. Ваньє. – Л.; К., 2000.

4. Аутизм. Медицинские и педагогические аспекты. / К. Гилберт, Т. Питерс. – СПб., 1998.

5. Отворяя двери надежды. Мой опыт преодоления аутизма / Т. Грэндин, М. Скариано; [ пер. с англ. ]. – М., 1999.

6. Детский аутизм. Хрестоматия: учеб. пособие для студ. высш. и сред. пед., психол. и мед. учеб. заведений / [Сост. ]. – СПб., 2001.

7. Дьяченко психологический словарь. / . – Мн., 1998.

8. Иванов аутизм: диагностика и коррекция. / , , . – СПб., 2004.

9. В стороне. Из опыта работы с аутичными детьми. / . – М., 2003.

10. Островська : проблеми психологічної допомоги: [навчальний посібник] / . – Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. – 110 с.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

А

АБАЗІЯ – тяжке порушення ходи через ушкодження координації за відсутності паралічів та парезів.

АБДУКЦІЯ – відведення кінцівки убік від середини тіла.

АБЕРРАЦІЯ – індивідуальне відхилення від норми у побудові чи функції.

АБІЛІТАЦІЯ – комплекс заходів, спрямованих на набуття соціально-вживаних функцій дитиною, які не сформувалися внаслідок психічних або фізичних порушень.

АБСАНС («відсутність») – дуже короткочасна втрата свідомості, миттєве затемнення свідомості у хворих на епілепсію.

АБСЦЕС – органічне накопичення гною у тканинах або органах.

АБУЛІЯ – патологічна відсутність бажань, прагнень, спонукань до діяльності.

АВТОМАТИЗАЦІЯ ЗВУКІВ – етап щодо корекції неправильної звуковимови, який здійснюється після постановки нового звука.

АВТОМАТИЗМИ УРОДЖЕНІ – група безумовних рефлексів, що трапляються в новонароджених та зникають із віком.

АВТОМАТИЗОВАНІ МОВЛЕННЄВІ РЯДИ – мовленнєві дії, реалі­зовані без участі свідомості.

АВТОРИТЕТ – визнання гідності, переваг, здібностей особистості, групи, організації. Особистість, яка має вплив, визнання.

АВТОРИТЕТ БАТЬКІВ – визнаний вплив батьків щодо переконань і поведінки дітей, який ґрунтується на глибокій повазі чи любові до батьків, довірі високої значущості їхніх особистісних якостей і життєвого досвіду, до їхніх слів та вчинків.

АГЛОСІЯ – вроджена відсутність язика.

АГНОЗІЯ – порушення процесів упізнавання предметів та живих істот за їхніми ознаками за відсутності розладів органів чуття (зорова, слухова, тактильна, смакова тощо).

АГНОТІЯ – вроджена відсутність верхньої або нижньої щелепи.

АГРАМАТИЗМ – помилки у граматичному оформленні активної мови (експресивний) та у розумінні граматичних конструкцій (імпресивний).

АГРАФІЯ – неможливість, специфічне порушення процесу написання.

АГРЕСИВНІСТЬ – хвороблива властивість особистості, що проявляється в нанесенні ушкоджень, спричиненні болю, нападанні на будь-кого.

АДАПТАЦІЯ – процес пристосування організму до умов існування, оточення, до особливих потреб людини.

АДАПТАЦІЯ (СОЦІАЛЬНА) – активне пристосування до умов соціального середовища через засвоєння й прийняття цілей, цінностей, норм і стилю поведінки, схвалених суспільством.

АДАПТОВАНА РЕАКЦІЯ – відповідна, ефективна реакція на стимул або вимоги навколишнього середовища.

АДАПТОВАНЕ ОБЛАДНАННЯ – спеціальні пристосування, які використовуються для прийняття правильного положення тіла та виконання активних рухів.

АДИНАМІЯ – безсилість, втрата сил, надмірна слабкість.

АДУКЦІЯ – приведення кінцівки до середини тіла (протилежність абдукції).

АКАЛЬКУЛІЯ – порушення рахунку й рахункових операцій як наслідок ураження різних ділянок кори головного мозку.

АКАТАФАЗІЯ – це аграматизм, нездатність граматично правильно утворювати слова та синтаксично поєднувати їх у реченні.

АКІНЕЗІЯ – відсутність активних рухів унаслідок паралічу, захворювання суглобів тощо.

АКТ КОМУНІКАЦІЇ – одиниця повідомлення, що має змістову цілісність і може бути сприйнятою слухачем у даних умовах спілкування.

АКТ МОВИ – окремий відрізок мови, який має в певних умовах визначену цільову спрямованість.

АКТИВНЕ НАВЧАННЯ – процес інтенсивного та систематичного впливу на дитину через її зацікавленість з метою набуття знань, умінь та навичок.

АКТИВНІСТЬ – свідома участь дитини у будь-якій діяльності.

АКТИВНІСТЬ ДОМАШНЯ – свідома участь батьків у процесі реабілітації дитини.

АКУПУНКТУРА – лікування уколами в особливі місця на тілі хворого із застосуванням спеціальних голок.

АЛАЛІЯ – відсутність або недорозвиненість мови внаслідок органічного ураження мовних зон кори головного мозку під час вагітності або в ранньому дитинстві.

АЛЕКСІЯ – специфічне порушення процесу читання, втрата цієї можливості.

АЛЕРГІЯ – стан зміненої реактивності організму у вигляді підвищеної його чутливості до впливу будь-яких речовин або компонентів власних тканин.

АМБЛЮПІЯ – послаблення зору за відсутності наявних уражень очей.

АМНЕЗІЯ – часткова або повна втрата пам'яті, випадіння більшої чи меншої кількості спогадів.

АМПЛІТУДА – найбільш можливий обсяг рухів в одній площині (наприклад, від повного згинання до повного розгинання в якомусь суглобі).

АНАЛІЗ І СИНТЕЗ – протилежно і нерозривно пов'язані логічні прийоми:

· Аналіз – операція мисленого або реального розчленування цілого (речі, явища, відношення між предметами) на складові частини.

· Синтез – узагальнення, поєднання частин, пізнаних розчленованими.

АНАЛІЗАТОР – система органів, що здійснює сприйняття та аналіз подразнень.

АНАМНЕЗ – сукупність даних про початок захворювання, повідомлених хворим або його близькими.

АНАРТРІЯ – тяжка форма дизартрії, коли мова майже повністю неможлива внаслідок паралічу мовнорухових м’язів.

АНОМАЛІЯ – відхилення від загальних закономірностей розвитку.

АНОМАЛЬНІ ДІТИ – діти, що мають відхилення від нормального психічного або фізичного розвитку і потребують спеціальних умов навчання і виховання.

АНОСМІЯ – відсутність нюху.

АНТИЦИПАЦІЇ – здатність передбачати прояв результатів дії, «упереджувальне відбиття», наприклад, передчасний запис звуків, що входять до кінцевих складів слова.

АНТРОПОМЕТРІЯ – один із засобів дослідження в антропології, що складається з різних вимірювань людського тіла.

АПЛІКАЦІЯ – накладання на поверхню тіла будь-якої речовини з метою лікування.

АПРАКСІЯ – порушення складних цілеспрямованих рухів за відсутності паралічів та парезів, втрата або відсутність навичок.