Основи дефектології та логопедії (стр. 57 )

АРАХНОЇДИТ – запалення павутинної оболонки головного або спинного мозку.

АРЕФЛЕКСІЯ – відсутність рефлексу або рефлексів.

АРТИКУЛЯЦІЙНИЙ АПАРАТ – сукупність органів, які забезпечують утворення звуків мови.

АРТИКУЛЯЦІЯ – робота мовленнєвих органів спрямована на утворення звуків.

АРТРИТ – запалення суглоба.

АСОЦІАЛЬНІСТЬ ДИТИНИ – різні труднощі у взаємовідносинах дитини з людьми, що оточують, та зумовлюється відсутністю в неї соціального попиту або наявністю яких-небудь відхилень у розвитку.

АСПІРАЦІЯ – потрапляння в дихальні шляхи сторонніх речовин, що може призвести до зупинки дихання.

АСТАЗІЯ – неможливість стояти, порушення рівноваги за відсутності парезів та паралічів.

АСТЕНІЯ – стан, який характеризується підвищеною стомлюваністю, ослабленням чи втратою здатності до тривалого фізичного і розумового напруження.

АСТЕНО-НЕВРОТИЧНІ РЕАКЦІЇ У ДІТЕЙ – реакції, що виникають під впливом довготривалого розумового або емоційного перенапруження, а також під впливом психічних травм та проявляються зниженням уваги, працездатності, вередливістю.

АСТЕНОПІЯ – швидка втома очей під час зорової діяльності, особливо за малої відстані від ока до об'єкта.

АСТЕРЕОГНОЗІЯ – неможливість упізнавання предметів на дотик без допомоги зору при збереженні усіх видів чуття, тактильна агнозія.

АСФІКСІЯ – гостре кисневе голодування новонароджених.

АТАКСІЯ – порушення координації рухів, взаємної дії м'язів.

АТЕСТАЦІЯ педагогічних працівників – визначення їхньої відповідності зайнятій посаді, рівню кваліфікації, практичного досвіду, необхідних для виконання конкретних службових обов'язків.

АТЕТОЗ – повільні судомні рухи пальців, рук, ніг, одна із форм гіперкінезів.

АТОНІЯ – недостатність м'язового тонусу, пружності та еластичності м'язів.

АТРОФІЯ – зменшення об'єму того чи іншого органа та порушення його функцій внаслідок розладу живлення.

АУДІОГРАМА – графічне зображення даних дослідження слуху за допомогою аудіометра.

АУДІОМЕТРІЯ – вимірювання гостроти слуху.

АУРА – передвісник епілептичного нападу, різні симптоми, які виникають безпосередньо перед нападом.

АУТИЗМ – патологічна відлюдність, відгородженість від реальної дійсності з утратою природних та емоційних реакцій, інтересу до спілкування.

АУТОГЕННЕ ТРЕНУВАННЯ – вид психотерапії, заснований на максимальному м'язовому розслабленні, що поєднується із самонавіюванням.

АФАЗІЯ – повна або часткова втрата мови, яка зумовлена ураженням кори домінантної півкулі головного мозку за відсутності розладів артикуляційного апарату і слуху.

АФАЗІОЛОГІЯ – вчення про афазію.

АФЕКТИВНІ ПОРУШЕННЯ – патологічна форма емоційної реакції дитини на впливи навколишнього середовища, що виражається у підвищеному збудженні, схильності до різких афективних вибухів або, навпаки, в апатичності, загальмованості реакцій.

АФЕРЕНТНИЙ АНАЛІЗ І СИНТЕЗ – аналіз і синтез імпульсів, що йдуть від рецепторів, від периферії до кори головного мозку, що контролює виконання окремого руху, організований симультанно, просторово.

АФЕРЕНТНИЙ ІМПУЛЬС – той, що йде від периферії до центру, наприклад кінестетичний, тактильний.

АФОНІЯ – втрата звучності голосу за умови збереження шепітної мови.

Б

БАЛАНС – здатність тіла утримувати рівновагу.

БАЛЬНЕОТЕРАПІЯ – сукупність методів лікування, профілактики та реабілітації, заснованих на використанні мінеральної води або лікувальної грязі.

БАНДАЖ – швейний виріб, призначений для підтримки черевної стінки та внутрішніх органів.

БАРОТЕРАПІЯ – застосування з метою лікування зниженого або підвищеного атмосферного тиску.

БЕСІДА – засіб навчання, під час якого вчитель, спираючись на знання дітей, вміння і навички, за допомогою питань підводить їх до розуміння і засвоєння нових знань, до повторення і перевірки навчального матеріалу.

БЕТОЛЕПСІЯ – втрата свідомості під час нападу кашлю.

БІБЛІОТЕРАПІЯ – лікувальний вплив на психіку хворої людини за допомогою читання спеціально підібраних книжок.

БІНЕ-СІМОНА ТЕСТ – метод кількісної оцінки рівня розвитку інтелектуальних здібностей.

БІОМЕХАНІКА – розділ фізіології, що вивчає рухливий апарат людини.

БЛИЖНІ ПЕРЕХОДИ – переходи з однієї області спеціалізованого впливу до іншої у межах кімнати.

БРАДИЛАЛІЯ – патологічно сповільнений темп мовлення.

БРАЙЛЯ КРАПКОВА АБЕТКА – система рельєфного письма для незрячих, в якій літери, цифри, ноти і розділові знаки визначаються різними комбінаціями розміщення шести випуклих крапок.

БРОКА ЦЕНТР – ділянка кори головного мозку, яка забезпечує моторну організацію мови.

БУЛЬБАРНИЙ ПАРАЛІЧ – синдром ураження язикоглоткового, блукаючого і під'язичного нервів.

БУДИНОК ДИТИНИ – лікувально-профілактичний заклад для виховання дітей-сиріт та дітей, залишених без батьківського піклування з моменту народження до 3-х років.

В

ВАЛЬГУС – вигнутий, кривий, вивернутий назовні.

ВАРУС – вигнутий, кривий, вивернутий до середини.

ВЕКСЛЕРА ТЕСТ – набір завдань для оцінки розумових здібностей.

ВЕРБАЛІЗМ – недолік, за яким словесне вираження в дітей не відповідає конкретному сприйняттю.

ВЕРБАЛЬНИЙ – словесний, мовний, усний.

ВЕРНІКЕ ЦЕНТР (ЗОНА) – ділянка кори головного мозку, яка забезпечує сприйняття мови.

ВИВИХ – порушення співвідношення суглобних поверхонь кісток.

ВИПРАВЛЕННЯ – складний процес усунення відхилень, перебудова психічних, фізичних, соціальних знань, умінь та навичок особистості, що відбувається під впливом оточення та шляхом самовдосконалення.

ВИТІСНЕННЯ – це активне вилучення зі свідомості неприємної інформації.

ВИХОВАННЯ – процес цілеспрямованого формування особистості дитини.

ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ – діяльність кори великих півкуль головного мозку, яка забезпечує індивідуальне поведінкове пристосування людини до змін умов навколишнього і внутрішнього середовищ.

ВИЩІ ПСИХІЧНІ ФУНКЦІЇ – складні, що формуються за життя, системні психічні процеси, соціальні за своїм походженням.

ВІДВОЛІКАННЯ – порушення уваги, що характеризується її швидким переходом на нові об'єкти за виникнення випадкових асоціацій чи дій зовнішніх подразників.

ВІДДІЛЕННЯ РЕАБІЛІТАЦІЇ – спеціалізована установа, яка виконує систему заходів з відтворення або компенсації втрачених функцій людини та налічує менше п'яти навчально-реабілітаційних груп.

ВІДОБРАЖЕНЕ МОВЛЕННЯ – повторене за ким-небудь.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ – юридичні і моральні норми, які визначають відповідальність батьків перед державою і суспільством за виховання своїх дітей.

ВІДСТАВАННЯ – неспроможність виконання встановлених нормативів життєдіяльності.

ВІДЧУТТЯ – психічний пізнавальний процес відображення окремих ознак та властивостей подразників, які діють на органи чуття.

ВКЛЮЧЕННЯ – спостерігаючи чужі страждання, сильніші, ніж особисті, й співчуваючи, людина починає й свої біди сприймати легше.

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ – анатомо-фізіологічні і психологічні особливості, характерні для того чи іншого вікового періоду.

ВМІННЯ – засвоєний людиною спосіб виконання дій на базі набутих знань та навичок.

ВНУТРІШНЄ МОВЛЕННЯ – різні види використання мовних значень поза процесом реальної комунікації типу внутрішнього промовляння («мовлення про себе»):

·  те, що зберігає структуру зовнішнього мовлення, але позбавлене фонації й типове для розв’язання мисленнєвих завдань в ускладнених умовах;

·  власне В. м., коли воно виступає як засіб мислення;

·  структурне програмування (задум, програма мовленнєвого висловлювання).

ВОДОЛІКУВАННЯ – застосування води з лікувальною і профілактичною ціллю.

ВОЛЯ – свідоме керування поведінкою, здатність мобілізувати сили на подолання труднощів.

ВПРАВИ – багаторазове повторення певних дій або видів діяльності з метою їхнього засвоєння.

Г

ГАМАЦИЗМ – недолік вимови звуків «г», « ґ».

ГЕМІАНОПСІЯ – різні варіанти порушення поля зору, що виникають при ураженні первинних полів потилицевої частки й глибоких відділів мозку.

ГЕМІПАРЕЗ – парез половини тіла.

ГЕМІПЛЕГІЯ – ураження на одній половині тіла функції довільної рухливості, тобто параліч (парез) м'язів однієї половини тіла.

ГЕРЦ (Гц) – одиниця виміру частоти коливання.

ГІГІЄНА – система дій, які спрямовані на підтримку здоров'я.

ГІГІЄНА СОЦІАЛЬНА –

· Вивчення соціальних проблем здоров'я населення у зв’язку з умовами його життя.

· Теорія та практика профілактики явищ соціальної патології (наркоманія, проституція, злочинність тощо).

ГІДРОЦЕФАЛІЯ – водянка голови, захворювання, зумовлене надмірним утворенням або накопиченням рідини усередині черепа.

ГІПЕР – вище норми

ГІПЕРАКУЗІЯ – підвищена чутливість до тихих звуків, які байдуже сприймає оточення. Спостерігається за сенсорних порушень.

ГІПЕРДИНАМІЧНИЙ СИНДРОМ – синдром рухової розгальмованості, що проявляється в надмірній активності, роздратованості, нездатності до цілеспрямованої й організованої поведінки.

ГІПЕРКІНЕЗ – надмірні мимовільні рухи.

ГІПЕРКОМПЕНСАЦІЯ характеризується тим, що особи з серйозними недоліками у фізичному чи психічному розвитку здатні досягти більш високих результатів у різних галузях діяльності, ніж більшість людей з нормальним розвитком.

ГІПО – нижче норми.

ГІПОКСІЯ – кисневе голодування організму.

ГЛИНОЛІКУВАННЯ – теплолікування з використанням лікувальних властивостей глини.

ГЛОБАЛЬНЕ ЧИТАННЯ – неаналітичне читання, впізнавання слова як єдиного графічного цілого.

ГНОЗИС – впізнавання (акустичне, оптичне, тактильне, смакове тощо.).

ГОНІОМЕТР – прилад для вимірювання амплітуди руху в суглобах.

ГОСПІТАЛІЗМ – погіршення стану здоров'я під впливом тривалого перебування в стаціонарних лікувальних закладах.

ГОСПІТАЛІЗМ РАННІЙ – психічна і фізична відсталість, яка виникає в перші роки життя дитини внаслідок «дефіциту» виховання.

ГОТОВНІСТЬ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ – сукупність морфофізіологічних і психологічних особливостей дитини старшого дошкільного віку, яка забезпечує успішний перехід до систематично організованого шкільного навчання

ГРА – вид діяльності в умовних ситуаціях, які відтворюють ті чи інші області дійсності, головний фактор соціалізації дитини.

ГРА АСОЦІАТИВНА – гра, побудована на основі моделювання відомих дитині життєвих ситуацій.

ГРУПОВА КІМНАТА – місце в Центрі ранньої соціальної реабілітації, що є своєрідною моделлю навколишнього середовища, яке опановує дитина-інвалід.