Основи дефектології та логопедії (стр. 59 )

КОМПІНГ-СТРАТЕГІЇ – це свідомі зусилля особистості, спрямовані на те, щоб дати собі раду в стресових ситуаціях, що породжують тривогу щодо утримання та збереження позитивної самооцінки, самоповаги.

КОМПЛЕКС ПОЖВАВЛЕННЯ – виражена емоційна реакція немовля на появу дорослого.

КОМПЛЕКСНА ГРА – гра, у якій використовується декілька складових, спрямованих на відновлення та засвоєння загальних навичок, фіксованих у соціально закріплених засобах здійснення предметних дій.

КОМУНІКАТИВНА ФУНКЦІЯ – здатність до спілкування.

КОНСТИТУЦІЯ – комплекс спадкових і набутих властивостей організму.

КОНТРАКТУРА – обмеження нормальної амплітуди рухів у суглобі внаслідок укорочення м'яких тканин навколо нього.

КОНЦЕПЦІЯ – система поглядів на те чи інше педагогічне явище, процес, спосіб розуміння, тлумачення якихось педагогічних явиш, подій; провідна ідея педагогічної теорії.

КООРДИНАЦІЯ РУХІВ – узгодження рухів частин тіла людини під час виконання рухового акту.

КОРЕКЦІЯ –

· виправлення (часткове чи повне) вад психічного або фізичного розвитку.

· спеціально організований педагогічний про­цес, спрямований на послаблення, долання порушень розвит­ку, запобігання їм та сприяння розвиткові аномальної дити­ни загалом з метою щонайбільшого наближення до норми.

КОРЕКЦІЯ ВИМОВИ – виправлення недоліків вимови, включаючи всі її складові частини: дихання, голос, звуки, членування мови паузами, темп та дотримання орфоепічних норм.

КОРЕКЦІЙНО-ВИХОВНА РОБОТА – система педагогічних заходів спрямованих на подолання або послаблення недоліків психічного і фізичного розвитку дітей з особливими потребами.

КРЕТИНІЗМ – захворювання, зумовлене вродженою недостатністю щитоподібної залози, що проявляється малим ростом тіла та зниженим інтелектом.

КРІПТОГЕННИЙ – який має визначену етіологію, але недостатньо встановлений патогенез.

КРИТЕРІЇ – ознака, на основі якої виявляється оцінка, визначення або класифікація чого-небудь.

КРОК – одиниця руху ногою під час ходи.

КУРОРТОТЕРАПІЯ – комплекс лікувальних заходів, що засновані на використанні природних факторів.

КОРСЕТ – виріб, призначений для фіксації, розвантаження або корекції хребта під час захворювань, деформацій та наслідків травм.

Л

ЛАБІЛЬНІСТЬ – нестійкість, мінливість.

ЛАМБДАЦИЗМ – недолік вимови звуків «л», «л'».

ЛАРИНГОПЛЕГІЯ – параліч гортані.

ЛАРИНГОСПАЗМ – раптовий судомний спазм м'язів гортані (в тому числі голосових складок), який викликає повне закриття голосової щілини.

ЛАТЕРАЛЬНИЙ – боковий, віддалений від середини, спрямований убік.

ЛЕЙКОЕНЦЕФАЛІТ – запальнодистрофічне ураження білої речовини головного мозку.

ЛЕПЕТ – голосові реакції дитини на подразники позитивного характеру, з'являються після другого місяця життя.

ЛІДЕР – авторитетний член групи, який виконує роль організатора та може розв’язувати важливі для групи проблеми.

ЛІКВОР – спинномозкова рідина.

ЛІКВОРЕЯ – витікання ліквору з природних отворів черепа внаслідок травми, вроджених дефектів або новоутворень кісток черепа, хребта, головного і спинного мозку.

ЛІТТЛЯ ХВОРОБА – форма ДЦП, яка характеризується спастичним паралічем ніг (спастична діплегія).

ЛОГІКА –

· Сукупність наук про закони та форми правильного мислення.

· Розумність, внутрішня закономірність.

ЛОГОНЕВРОЗ – невроз, який проявляється у формі розладу мови (наприклад, заїкування невротичне).

ЛОГОПАТ – людина з дефектами мови.

ЛОГОПЕД – корекційний педагог, який займається усуненням недоліків мови в дітей і дорослих.

ЛОГОРЕЯ – беззв'язковий мовний потік.

ЛОГОФОБІЯ – нав'язливий страх: побоювання мови.

ЛОКАЛІЗАЦІЯ – місце розташування.

ЛОРДОЗ – специфічне порушення постави, а саме, скривлення хребта випуклою стороною вперед.

М

МАКРОГЕНІЯ – аномалія розвитку: занадто велика нижня щелепа.

МАКРОГЛОСІЯ – великий язик.

МАНІПУЛЯЦІЯ – рухи рукою чи руками, що пов'язані з виконанням певного завдання.

МАНІЯ – загальна назва психопатологічних станів із перевагою психомоторного збудження як однієї з основних форм психозу.

МАСАЖ – метод механічного дозованого впливу на тіло людини, який здійснюється руками масажиста або спеціальними пристроями з метою лікування та профілактики.

МЕДИКО-ПЕДАГОПЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ – спеціальна установа, яка проводить комплексне медико-педагогічне обстеження аномальних дітей для спрямування їх у відповідну навчально-виховну та оздоровчу установу.

МЕЛАНХОЛІК – людина, що схильна до депресій, настроїв суму, пригніченості.

МЕНІНГІТ – запалення оболонок головного та (або) спинного мозку.

МЕТОД БУРДОНА – дослідження уваги шляхом викреслення певних літер з тексту за певний проміжок часу.

МЕТОД ЦІЛИХ СЛІВ – (глобальне читання) у навчанні грамоти – один з аналітичних методів навчання грамоті, за яким початковий етап навчання становить запам'ятовування дітьми шляхом зорового сприймання значної кількості цілих слів та їхнього графічного позначення без складового і звуко-буквенного аналізу.

МИСЛЕННЯ – процес відображення об'єктивної дійсності в уяві, судженнях, поняттях.

МІАСТЕНІЯ – нервово-м'язове захворювання, головним проявом якого є підвищена м'язова стомлюваність.

МІАТОНІЯ – вроджене захворювання нервової системи, що проявляється надмірною амплітудою пасивних рухів у суглобах, м'язовою слабкістю, зниженням сухожилкових рефлексів.

МІАТРОФІЯ – атрофія м'язів.

МІЄЛІТ – запалення спинного мозку.

МІЖДИСЦИПЛІНАРНА КОМАНДА – об'єднання фахівців різного профілю (психолог, учитель-реабілітолог, логопед, спеціаліст із фізичної реабілітації, невролог), що працюють разом в одному закладі, змістом роботи якого є надання реабілітаційних послуг дітям з особливими потребами.

МІКРОГЛОСІЯ – вроджений недорозвиток язика, малий язик.

МІКРОЦЕФАЛІЯ – захворювання, що проявляється значним зменшенням об'єму головного мозку, зниженням інтелекту різних ступенів.

МІМІКА – рухи м'язів обличчя, які відображають різні почуття людини.

МІОПАТІЯ – загальна назва групи спадкових захворювань, що зумовлені порушенням скорочувальної здатності м'язів.

МІОТОНІЯ – патологічний стан, через який майже неможливо розслабити напружені м'язи.

МОВА ВІДОБРАЖЕНА – мова, повторена за кимось.

МОВА ЕКСПРЕСИВНА – особиста усна мова людини.

МОВА ІМПРЕСИВНА (ВНУТРІШНЯ) – мова, яку чують та розуміють.

МОВА ПОШЕПКИ – дуже тиха мова, без участі голосових зв'язок.

МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ АНОМАЛЬНИХ ДІТЕЙ – процес формування світогляду моральних якостей, рис характеру, навичок та звичок моральної поведінки.

МОТИВ – причина, яка спонукає до дії.

МОТИВАЦІЯ – активний стан мозкових структур, які змушують людину здійснювати дії, що спрямовані на задоволення своїх потреб.

МОТИВИ ПОВЕДІНКИ – спонукальні причини дій людини, встановлення їхньої кінцевої мети.

МОТОРИКА – рухова активність.

МОТОРИКА ГРУБА – рухи з утримання та переміщення голови, тулуба або кінцівок у просторі щодо сил тяжіння.

МОТОРИКА ТОНКА – рухи пальцями та кистями, робота голосової та мімічної мускулатури.

МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНА КОМАНДА – передбачає залучення до роботи міждисциплінарної команди фахівців інших закладів

МУТАЦІЇ – зміни, які виникають природно або зумовлені штучно змінами спадкових якостей організму внаслідок перебудови та порушень у генетичному матеріалі організму – хромосомах та генах – основа спадкової мінливості.

МУТИЗМ – відмова від мовленнєвого спілкування за умови збереженості мовленнєвого апарату.

М'ЯЗОВА АТРОФІЯ – захворювання, при якому спостерігається руйнування м'язових волокон та заміщення їх жировою і сполучною тканинами: м'яз стає млявим, тонус його знижується.

Н

НАВИЧКА – психічне новоутворення, завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію, раціонально, з належною послідовністю, точністю і швидкістю; автоматизовані компоненти свідомої діяльності, які виникають унаслідок вправ.

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК – книга, матеріал якої розширює межі підручника, містить найновіші додаткові відомості.

НАВЧАННЯ – цілеспрямована взаємодія вчителя і учнів, у процесі якої відбувається засвоєння знань, формування вмінь та навичок.

НАОЧНІСТЬ – додаткові посібники, що ілюструють навчальний матеріал.

НАРКОЛЕПСІЯ – захворювання, яке протікає з нападами нестримної сонливості.

НАФТАЛАН – нафталанська лікувальна нафта.

НЕВРИТ – запалення нерву.

НЕВРОЗИ – психосоматичні розлади, що виникають унаслідок психічної травми та усвідомлюються самим суб'єктом.

НЕГАТИВІЗМ – один із симптомів деяких психічних захворювань, які проявляються у протидії будь-якому втручанню зовні: хворий не відповідає на питання, не дозволяє досліджувати себе тощо.

НЕГАТИВІЗМ МОВНИЙ – свідома, стійка немотивована відмова від мовного спілкування.

НЕДОСТУПНА ЗОНА – обладнання, матеріали та іграшки, які діти використовують тільки з дозволу та з допомогою вчителя-реабілітолога.

НЕЙРОІНФЕКЦІЯ – загальна назва інфекційних захворювань, які характеризуються переважною локалізацією збудників інфекції у ЦНС.

НЕЙРОЛЕПТИКИ – лікарські речовини, які мають гальмуючу дію на функції ЦНС, не порушують до того ж свідомості і здатні усувати марення, галюцинації та деякі інші симптоми психозів.

НЕОНАТАЛЬНИЙ ПЕРІОД – вік дитини від народження до 28-ї доби життя.

НЕРВОВА СИСТЕМА – сукупність утворень (нерви, ганглії, мозок) у людини, яка здійснює постійний зв'язок організму з навколишнім середовищем та взаємний зв'язок органів між собою; регулює та координує усі функції організму.

НЕСАМОВИТІСТЬ – нездатність особи внаслідок психічної хвороби або тимчасового розладу психічної діяльності контролювати свої дії чи керувати ними.

НІСТАГМ – мимовільні поштовхоподібні горизонтальні, вертикальні або кругові рухи очей, які слідують один за одним.

НАЗАЛЬНИЙ – який належить до носа або його порожнини.

О

ОБМЕЖЕННЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ – повна або часткова втрата особою внаслідок захворювання, травми або вроджених вад здатності або можливості самообслуговування, самостійного пересування, спілкування, орієнтації, контролювання своєї поведінки.

ОЗЕРЕЦЬКОГО МЕТРИЧНА ШКАЛА – методика дослідження психомоторики, тобто моторного розвитку дитини та словесної регуляції рухів, виявлення відхилень у розвитку.

ОЗОКЕРИТ – воскоподібний продукт нафтового походження, який використовують для лікувальних аплікацій.