Стратегія соціально-економічного розвитку Чернігівської області на період до 2015 року (стр. 12 )

Рис.14. Динаміка доходів, видатків та прибутків страхових компаній області

Структура страхових надходжень

Позитивні трансформаційні процеси в економіці області призвели до істотних змін в структурі страхових надходжень. Найбільший попит спостерігається на добровільне майнове страхування.

Поряд з цим, значно зросли надходження від обов’язкового страхування відповідальності. В значній мірі це пояснюється тим, що починаючи з 2005 року вступив в дію Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Водночас, такі види страхування, як добровільне страхування відповідальності та добровільне особисте страхування не стали домінуючими у структурі страхових надходжень та формуванні страхових фондів області. (Табл.3.4)

Таблиця 3.4

Структура надходжень страхових платежів за 2005 р.

	тис. грн.	%
Всього надходжень, в т. ч.	14114	100
Добровільне майнове страхування	10625	75
Обов’язкове страхування відповідальності	2093	15
Обов’язкове особисте страхування	819	6
Добровільне особисте страхування (без страхування життя)	471	3
Інші страхові платежі	106	1

Рис. 15. Структура надходжень страхових платежів за 2005 р., % (Таблиця 3.4)

Проблеми розвитку страхових компаній	Незважаючи на позитивну динаміку основних показників розвитку страхових компаній, в їх діяльності існує ще немало невирішених проблем, серед яких:
· слабка ресурсна база страхового ринку; · недостатня кількість ризиків, які страхуються; · повільне впровадження окремих важливих видів страхування (сільського господарства, інвестиційних проектів, страхування життя та ін.); · відсутність єдиної інформаційної мережі учасників страхового ринку. Активізації розвитку страхового ринку в значній мірі заважає також: · низький платоспроможний попит населення й організацій на страхові послуги; · недостатня кількість надійних інвестиційних інструментів для довгострокового розміщення страхових резервів; · обмеження допуску страховиків до обов’язкового медичного і соціального страхування, додаткового пенсійного забезпечення; · недостатні заходи з удосконалення податкового законодавства у сфері страхування; · недостатня капіталізація страхових організацій, а також нерозвиненість перестрахувального ринку, що призводить до неможливості прийняття великих ризиків без участі іноземного перестрахування та необґрунтованого відтоку значних коштів за операціями перестрахування за кордон; · інформаційна закритість страхового ринку, що створює проблеми для потенційних страхувальників у виборі надійних страхових організацій; · нестача коштів у підприємств; · недосконалість нормативно-правової бази; · недовіра населення до недержавних форм страхового ринку, зокрема, до пенсійних фондів.
Основні завдання та пріоритетні напрями розвитку страхового ринку	Стратегічним завданням області на період до 2015 р. є впровадження дієвого механізму розвитку страхового ринку, розширення його ресурсної бази та спектру фінансових інструментів діяльності з метою подальшого використання залучених коштів в реалізації перспективних інвестиційних проектів та соціальних програм. З урахуванням встановлення стійких позитивних змін в підвищенні життєвого рівня населення, зокрема, в сфері зростання заробітної плати, страховий ринок області динамічно розвиватиметься.
Пріоритетними напрямами розвитку основних учасників страхового ринку	Пріоритетними напрямами розвитку основних учасників страхового ринку мають стати: · підвищення рівня капіталізації страхових компаній; · сприяння взаємодії страхового і банківського ринків капіталів;
· розширення ринку страхових послуг та підвищення його конкурентоспроможності; · досягнення реального зростання обсягів страхових операцій у всіх галузях і видах страхування, структурних змін на користь добровільного страхування; · створення основ формування структурованого по галузях, територіях і сегментах ринку страхових послуг; · зростання показників фінансової стійкості страховиків, тенденцій до концентрації страхового капіталу, формування фінансових груп за участю страхових компаній; · впровадження перспективних видів обов'язкового страхування, зокрема, медичного, екологічного, тварин, врожаю сільгоспкультур, страхування ризиків підприємств промислової сфери, інвестиційних проектів тощо; · стимулювання страхування життя шляхом надання кредитів страхувальникам, які уклали відповідні договори; · підвищення конкурентоспроможності страхових компаній з метою створення стабільного страхового ринку; · залучення компаній-нерезидентів до страхового ринку області; · запровадження та розвиток системи контрактних ощадних установ (державних та приватних страхових компаній, пенсійних фондів), які здатні здійснювати довгострокове інвестування; · сприяння активізації процесу пенсійної реформи, створенню нормативно-правової бази загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з метою підвищення та диференціації розміру пенсій на умовах соціальної справедливості; · запровадження стимулювання роботодавців та працюючих громадян для здійснення додаткових пенсійних заощаджень; · сприяння розвитку недержавних корпоративних пенсійних фондів; · посилення державного нагляду за створенням безпечних умов праці на виробництві; · зростання ролі державного і громадського контролю за функціонуванням систем соціального страхування.

Стратегічний напрям 4. Розвиток високоефективного виробничого комплексу регіону на основі інноваційних перетворень

4.1. Утвердження інноваційної моделі розвитку регіональної економіки

Передумови інноваційної активності	Рушійною силою інноваційних перетворень завжди виступав науково-технологічний потенціал. Саме використання результатів новітніх наукових досліджень і розробок є запорукою інтенсивного технічного та технологічного оновлення
виробництва, а це, в свою чергу, сприяє підвищенню рівня конкуренто­спроможності економіки. На даний час внутрішній ринок науково-технічної продукції характеризує: · низький рівень попиту на інноваційні розробки серед суб’єктів підприємництва; · неплатоспроможність вітчизняних споживачів, які мають потребу у високотехнологічній продукції; · недостатність конкуренції на внутрішніх ринках з боку виробників та постачальників нової техніки та технологій; · прагнення західних замовників без істотних інвестицій використати наукові результати виробничої сфери. Все це призводить до того, що інноваційна активність підприємств залишається досить низькою. Реалізація інноваційної стратегії економічного зростання потребує прискореного розвитку високотехнологічних виробництв, спроможних виробляти наукоємну продукцію з високою доданою вартістю, формування експортного потенціалу цих виробництв, підвищення технологічного рівня підприємств завдяки прогресивним вітчизняним технологіям і світовим науково-технічним досягненням.
Фактори, що стримують інноваційну активність підприємств	Факторами, що стримують ефективність інноваційної трансформації економіки, зокрема, є: · відсутність сформованої інноваційної інфраструктури на державному рівні і в регіонах;
· відсутність ефективного механізму залучення банківської системи до довгострокового фінансування інноваційних проектів; · недостатня керованість інноваційним процесом на обласному і територіальному рівнях; · нерозвиненість ринкових механізмів науково-технічної сфери; · неефективне використання існуючого науково-технічного потенціалу. Крім того, оцінка формування і використання фінансових ресурсів дає можливість зробити такі висновки: Þ по-перше, значні вільні фінансові ресурси залишаються у господарюючих суб'єктів; Þ по-друге, велика частина фінансових ресурсів (майже 75%) акумулюється у населення області і майже цілком витрачається на поточні потреби.
Інноваційний потенціал області	Науково-технічний потенціал області представлений 22 орга­нізаціями та установами, три з яких - багатогалузеві наукові установи.
Більше третини наукових організацій належить до галузевого сектору науки, четверта частина - до академічного, кожна п’ята організація, що займається науковою діяльністю, представляє вищі навчальні заклади, 13,6 % від загальної кількості - заводську науку. Близько половини наукових організацій зосереджено у м. Чернігові, 18,2% - у м. Ніжині, 9,1% - у м. Прилуках, решта знаходиться у шести районах області. У 2005 р. виконанням наукових досліджень і розробок займалось 962 особи. У галузевому секторі та секторі вищої освіти чисельність дослідників збільшилась на 6,5% та 10,5% відповідно. При цьому зменшилась чисельність таких фахівців в академічному секторі та заводській науці. Чисельність дослідників, що мають ступінь доктора або кандидата наук майже не змінюється (77 осіб). Наукові роботи проводяться в галузях біологічних, геологічних, технічних, педагогічних, економічних, сільсько­господарських наук. В області створюється сучасна продукція машинобудування та приладобудування, авіакосмічної галузі, електронних систем зв’язку, комп’ютерні та телекомунікаційні технології тощо. Разом з тим, питома вага наукової продукції в загальному обсязі промислової продукції досить незначна, критичної межі досяг рівень зносу основних фондів у промисловості. В умовах, що склалися, необхідно розробити і впровадити жорсткий механізм залучення і утримання грошових ресурсів у виробничій сфері, в реалізації якого провідну роль повинні відігравати банки. Ключовим моментом цього механізму повинні стати: введення окремого режиму руху амортизаційних коштів підприємств і коштів, що звільняються від оподаткування у зв‘язку з їх інноваційною спрямованістю; система рахунків з обмеженням використання коштів, що на них накопичуються, винятково для технологічного оновлення виробництва. Особливо актуальним лишаються питання ефективного використання науково-технічного потенціалу для активізації інноваційного процесу, прискорення комерціалізації науки, залучення науковців до процесу створення інфраструктури інноваційного середовища. Показники науково-інноваційної сфери в області наведені в додатках 33-43.
Перспективи розвитку інноваційної діяльності в області	Реалізація інноваційної політики передбачає 2 етапи: Перший етап (до 2010р. р.) - створення виробництв, що реалізують новітні технологічні уклади і вихід на внутрішній і зовнішній ринки з наукомісткою продукцією світового рівня.
Другий етап (2р. р.) - закріплення позитивних тенденцій в інноваційному розвитку, створення науково-технічних та інституційних передумов для кардинального технологічного переозброєння економіки та збільшення частки сучасної високотехнологічної, конкурентоспроможної на світовому рівні продукції.
Стратегічні напрями щодо інноваційного розвитку	Стратегічні напрями щодо інноваційного розвитку області: · реконструкція та технічне переозброєння Чернігівської ТЕЦ;
· впровадження нових технологій пошуково-розвідувального буріння, нових методів і технологій нафтогазоконденсатовилучення; · розробка, створення та впровадження теплогенераторів і котлів, працюючих на відходах агропромислового виробництва, торфу; · розробка та виробництво продукції для потреб авіакосмічної галузі й оборони країни; · розробка та впровадження обладнання і техніки нового покоління для сільськогосподарської галузі; · розробка та впровадження електронних систем зв’язку, комп’ютерних та телекомунікаційних технологій, волоконнооптичних систем; · освоєння виробництва продукції хімічної галузі з новими властивостями широкого спектру застосування; · розробка та впровадження нових енерго - та ресурсозберігаючих технологій, освоєння виробництва нових видів продукції у текстильній промисловості. · селекційна робота, впровадження нових сортів сільськогосподарських культур; · розробка та широке впровадження мікробіологічних препаратів та біотехнологій в рослинництві і тваринництві з метою підвищення урожайності, стійкості рослин до захворювань, якості сільськогосподарської продукції.
Заходи з реалізації стратегічних напрямів інноваційної діяльності	Для реалізації стратегічних напрямів інноваційної діяльності необхідно здійснити наступні заходи: · технічне і технологічне оновлення виробництв, діяльність яких відповідає пріоритетним напрямам інноваційного розвитку області;
· впровадження нових технологій щодо поліпшення стану навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, екологічної безпеки; · взаємодія науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери, адміністративних органів області у розвитку інноваційної діяльності; · ефективне використання ринкових механізмів, підтримка малого підприємництва у науково-виробничій сфері; · створення інноваційної інфраструктури; · інформаційне забезпечення суб’єктів інноваційної діяльності; · підтримка міжнародної науково-технічної кооперації, трансфер технологій, захист вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок; · підготовки кадрів у сфері інноваційної діяльності.
Пріоритети промислового комплексу у сфері інноваційної діяльності	Одним з головних пріоритетів розвитку промисловості області має стати підвищення конкурентоспроможності промисловості, посилення її інноваційної спрямованості через впровадження систем управління якістю (стандарт ISO серії 9000, ISO серії 14000), які забезпечують якість продукції на всіх етапах її виробничого (життєвого) циклу і сприяють підвищенню результативності діяльності організації.
Всього в області станом на 12.09.2006 р. сертифіковано в державній системі сертифікації "УкрСЕПРО" 25 систем управління якістю. Крім того, на 2 підприємствах запроваджено системи управління безпечністю харчових продуктів, на одному – навколишнім середовищем. Впровадження та сертифікація систем управління якістю відповідно до вимог національних або міжнародних стандартів, у першу чергу, дозволить підвищити конкурентоспроможність продукції виробників регіону як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
Фінансова підтримка завдань структурно - інноваційної стратегії	Успішна реалізація завдань структурно - інноваційної стратегії визначальною мірою залежить від ефективної системи мобілізації інвестиційних ресурсів та управління ними.
З метою ефективного та динамічного розвитку інноваційної сфери критично необхідною є наявність надійного та належного за обсягами механізму фінансування інноваційної діяльності, як бюджетного, так і позабюджетного. Для вирішення проблеми збільшення інноваційної та інвестиційної активності суб'єктів господарювання необхідні зниження податкового навантаження, розробка дієвого механізму капіталізації прибутку, а також використання системи державних замовлень, гарантій і програм, формування ринку ефективних інноваційних і інвестиційних проектів. Ефективним механізмом позабюджетного фінансування інноваційної діяльності є кредитування комерційними банками суб’єктів інноваційної діяльності. На даний час, в області фінансово-кредитну підтримку інноваційної діяльності підприємств здійснює "регіональний фонд підтримки підприємництва по Чернігівській області" та його структурний підрозділ – "Ресурсний центр", який забезпечує відбір та фінансування проектів інноваційної спрямованості. Відповідно до Програми науково-технічного та інноваційного розвитку області на роки фінансування інноваційної діяльності в регіоні здійснюється за рахунок власних коштів підприємств, кредитних ресурсів банків, кошті вітчизняних та іноземних інвесторів, Українського банку реконструкції та розвитку тощо.
Роль держави у форму­ванні сприятливого інноваційного клімату	Державна політика управління і регулювання інноваційного розвитку повинна мати системний характер і сприяти побудові ефективної системи взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності.
Потребує вдосконалення механізм формування структури та обсягів витрат державного бюджету на розвиток науки та підтримку інноваційних процесів, надання йому більшої прозорості та обґрунтованості. Прямої державної підтримки потребує створення інфраструктури інноваційної діяльності, до якої в першу чергу входить система науково-технічної інформації, створення в регіонах інноваційних структур, які сприяли б розвитку співробітництва технологічно пов’язаних між собою підприємств, наукових установ, фінансових інституцій, адміністративних органів. Певної уваги потребує і розгортання інфраструктури захисту прав інтелектуальної власності. Одним з важливіших механізмів державного впливу на забезпечення інноваційно-орієнтованої перебудови структури економіки є законодавче стимулювання інноваційної діяльності на всіх її етапах і створення нормативно-правового середовища, найбільш сприятливого для високотехнологічних галузей виробництва.

4.2. Стратегія розвитку промислового комплексу регіону