Стратегія соціально-економічного розвитку Чернігівської області на період до 2015 року (стр. 3 )

Þ покращити систему підготовки та підвищення кваліфікації медичних кадрів, які працюють у сфері надання медичної допомоги жінкам та дітям.

· стимулювати народжуваність шляхом державної підтримки сімей із дітьми, надання їм соціальної допомоги;

· створити умови для задоволення потреб населення в сучасних медичних послугах, зокрема за рахунок реструктуризації галузі. Необхідно:

Þ упорядкувати мережу центрів спеціалізованої медичної допомоги;

Þ забезпечити раціональне використання ліжкового фонду, впровадження сучасних ресурсозберігаючих медичних технологій, стандартів лікування і діагностики;

Þ забезпечити подальший розвиток денних стаціонарів, стаціонарів вдома, центрів амбулаторної хірургії;

Þ створити відділення „Хоспіс” в м. Чернігові. (Щороку в місті помирає біля 600 онкологічних хворих. При вивільненні необхідних приміщень, найближчим часом, в місті можливе створення таких підрозділів. Для надання медико-соціальної допомоги певному контингенту населення в обласній психоневрологічній лікарні з 2005 року відкрито і функціонує 12 ліжок „Хоспісу” в структурі загальнопсихіатричного відділення для невиліковно хворих, зокрема хворих з онкопатологією, неврологічною, судинною та травматологічною патологією та інші. На даний час розглядається питання щодо відкриття повноцінного відділення сестринського нагляду приблизно на 50-60 ліжок для хворих з органічним ураженням головного мозку).

· сприяти ефективному поєднанню державної і приватної медицини;

· забезпечити пріоритетний розвиток та вдосконалення первинної медико-санітарної допомоги, втілення в практику сімейної медицини;

· запровадити систему багатоканального фінансування охорони здоров’я;

· здійснити систему заходів щодо зниження ризиків для здоров’я, які пов’язані із забрудненням та шкідливим впливом довкілля;

· вирішити проблеми гігієни, безпеки праці, профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань.

1.2.Забезпечення продуктивної зайнятості населення

Ситуація на ринку праці Чернігівської області протягом тривалого часу характери­зувалися неухильним скороченням чисельності трудових ресурсів, постійним погіршенням їх статево-вікової структури, зменшенням кількості населення, зайнятого в госпо­дарському комплексі, зростанням безробіття тощо.

Упродовж 2рр. ринок праці функціонував в умовах різкого скорочення потреби господарського комплексу у працівниках, швидкого зростання прихо­ваного безробіття та нерегламентованої трудової діяльності, що зумовило досить інтенсивне зменшення рівня зайнятості населення області в усіх сферах економічної діяльності: якщо у 2000 р. він складав 57,5 %, то у 2001 р. – 57,1 %, 2002 р. – 56,4 %.

У 2003 – 2005 роках, при незначному коливанні показників рівня зайнятості населення (2003 р. – 59,6 %, 2004 р. – 58,1 %, 2005 р. – 59,8 %), що пов’язано з імовірністю тіньової зайнятості, та досить значним відтоком робочої сили за межі області, який у більшості випадків має сезонний характер, розпочалися стабілізаційні тенденції у сфері зайнятості. Це сприяло щорічному скороченню чисельності безробітних (у 2003 р. – на 6,0 тис. осіб, 2004 р. – на 6,0 тис. осіб, 2005 р. – на 8,9 тис. осіб).

Одночасно змінюються і масштаби незайнятого населення. В області визначилася тенденція до стабілізації як чисельності безробітних, так і рівня безробіття, визначеного за методологією Міжнародної Організації Праці (з 59,3 тис. осіб або 10,2 % у 2003 році до 53,3 тис. або 9,5 % у 2004-му та 44,4 тис. осіб або 7,9 % у 2005 році.), що відбувається передусім за рахунок розвитку малого бізнесу та збільшення чисельності зайнятих у цій сфері.

Підвищується ефективність використання робочої сили, що проявляється у зниженні чисельності осіб, які перебували у вимушених адміністративних відпустках. Так, у 2005 році порівняно з 2001 роком неоплачуваними відпустками скористалося майже у 5 разів менше працівників (у 2001 році – 16,3 тис. осіб. або 4,8 % облікової кількості штатних працівників, у 2005 році – 3,5 тис. осіб. або 1,3 %). Упродовж I півріччя 2006 року також відбулося зменшення цього показника до 2,4 тис. осіб або 1,3 %.

В той же час, у рр. продовжувала зменшуватись чисельність зайнятих на підприємствах, установах і організаціях області (щорічно на 5,0 - 6,0 %). Це в значній мірі зумовлено як високою мобільністю робочої сили, так і реформуванням системи трудових відносин в економіці, пов’язаних з процесами реорганізації та реструктуризації виробництв (у т. ч. сільськогосподарських підприємств, які не в змозі забезпечити зайнятість своїх працівників через різке скорочення обсягів робіт та зростання масштабів сільського безробіття).

Однак у 2005 році темпи зменшення уповільнились. На підприємствах, в організаціях та установах області (крім статистично малих) було зайнято 278,0 тис. працівників, що на 2,9 тис. осіб або на 1,0 % менше, ніж у 2004 році. Упродовж I півріччя 2006 року також відбулося зменшення цього показника на 5,5 тис. осіб або 2,0 %.

Для регіонального ринку праці протягом останніх років притаманне стале зниження рівня безробіття, яке розпочалося у роках і супроводжувалося оздоровленням ринку праці та скороченням довготривалого безробіття. Він розвивається під впливом таких факторів, як сприятливі макроекономічні тенденції та погіршення демографічної ситуації.

Окрім того, спрямованість нашої країни до інтеграції у європейське співтовариство вимагає нових підходів до використання економічного, природно-ресурсного та, особливо, людського потенціалу для досягнення якісно нового рівня ефективності та конкурентоспроможності економіки та життя населення.

Політика розвитку людських ресурсів повинна здійснюватись з урахуванням демографічної ситуації, зайнятості населення, рівня життя, концентруватися на стимулюванні створення нових робочих місць, забезпеченні гарантій зайнятості у процесі приватизації та реструктуризації підприємств, підготовці та перепідготовці працівників, що вивільняються або незатребувані на сучасному ринку праці, підтримці підприємництва і самозайнятості населення, розширенні практики громадських робіт, підвищенні гнучкості ринку праці.

Головним завданням на наступні роки є удосконалення структури зайнятості населення та оптимізації структури робочих місць, заходів цільових програм (зокрема, програми зайнятості населення Чернігівської області) з точки зору їх впливу на умови зайнятості в галузях і субрегіонах. Необхідне поступове переведення зайнятого населення до більш високого рівня організації шляхом сприяння повній, продуктивній, вільно обраній зайнятості.

Основними напрямами розв’язання проблем зайнятості на період до 2015 року мають бути:

· оцінка загальної потреби в робочих місцях та формування ринку професій;

· визначення пріоритетів у створенні нових, додаткових та збереженні наявних високопродуктивних робочих місць;

· передбачення у програмах реструктуризації галузей та окремих підприємств першочергових заходів щодо сприяння зайнятості населення в районах та містах, де спостерігається напруження на ринку праці, а також у населених пунктах з монофункціональною структурою виробництва, що мають високий рівень безробіття;

· посилення мотивації до продуктивної праці та підвищення трудової активності населення, легальної зайнятості;

· підвищення територіальної мобільності населення з метою перерозподілу робочої сили між трудонедостатніми та трудонадлишковими субрегіонами;

· створення робочих місць на базі широкого розвитку малого та середнього бізнесу, самозайнятості, сімейного бізнесу, активізації інвестиційних процесів в економіці.

Особлива увага повинна приділятися вирішенню проблем зайнятості сільського населення у напрямах:

· стимулювання розвитку особистих селянських та фермерських господарств, інших підприємств, які займатимуться сільським господарством на професійній основі та з використанням сучасних індустріальних технологій;

· диверсифікація зайнятості сільського населення, розвиток переробної промисловості та інших галузей агропромислового комплексу, соціальної сфери;

· законодавче врегулювання статусу і діяльності особистих селянських господарств, в основу визначення яких має закладатися не лише розмір, а й переважний напрям використання землі, кількість голів худоби тощо;

· сприяння розвитку сільського бізнесу, в т. ч. у напрямку розширення інфраструктури на селі шляхом організації підприємства у сфері обслуговування та надання побутових послуг, розвитку “зеленого туризму”.

Покращання ситуації на ринку праці області відбуватиметься шляхом:

· підвищення рівня зайнятості населення через працевлаштування на вільні та новостворені робочі місця не менш 32,2 тис. осіб у 2010 році, 33,0 тис. осіб – у 2015 році, в т. ч. шляхом надання дотацій роботодавцям на створення додаткових робочих місць та одноразової виплати допомоги по безробіттю для зайняття підприємницькою діяльністю;

· зменшення професійно – кваліфікаційного дисбалансу між попитом і пропозицією робочої сили завдяки організації професійної підготовки та підвищення кваліфікації безробітних: 5,9 тис. осіб - у 2010 році та 6,0 тис. осіб – у 2015 році;

· професійного самовизначення незайнятого населення та орієнтації його на затребувані в області робітничі професії завдяки надання різноманітних профорієнтаційних послуг не менш 77 тис. громадян щорічно;

· суспільно-корисної спрямованості громадських робіт через залучення до них 14 тис. безробітних у 2010 році, 14,5 тис. осіб - у 2015 році;

· забезпечення додаткових гарантій зайнятості для соціально вразливих верств населення шляхом щорічного бронювання на підприємствах і в організаціях області робочих місць відповідно до діючого законодавства.

1.3. Оцінка рівня життя та соціального захисту населення

Суттєве зниження рівня життя населення України відбувалося на тлі загального спаду виробництва, який продовжувався протягом останнього десятиріччя ХХ століття. У цей період в країні спостерігалося катастрофічне падіння основних макроекономічних показників: валовий внутрішній продукт (ВВП) скоротився на 59,2 %, обсяги промислової продукції – на 48,9 %, сільського господарства – на 51,5 % Реальна заробітна плата знизилась у 3,8 рази, виплати по пенсіях - у 4 рази.

Неодмінними супутниками цього спаду стали занепад більшості галузей економіки, низька продуктивність праці, стрімке зростання інфляції, безробіття, знецінення праці, зростання злочинності, тінізація економіки та масове зубожіння населення.

Середня номінальна заробітна плата штатних працівників області, зайнятих в галузях економіки, поступово підвищується. Протягом рр. вона зросла з 176,54 грн. в місяць до 602,42 грн., в т. ч. у 2002 р. – на 18,2 %, у 2003 р. – на 23,5 %, у 2004 р. – на 28,1 %, у 2005 р. - на 37,4 %, що по відношенню до прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, досягло у 2005 р. – 133,0 %. Зважаючи на специфіку структури господарського комплексу заробітна плата в області традиційно була меншою від середньої по Україні, проте в останні роки утримується тенденція до скорочення різниці – з 73,6 % (від загальноукраїнської) до у 2002 році до 74,7 % у 2005 році.

Упродовж 2005 року темпи зростання рівня середньомісячної заробітної плати були високими в усіх видах економічної діяльності. На ріст заробітної плати в організаціях, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів, особливо вплинуло збільшення рівня мінімальної заробітної плати з 262 грн. з 1 січня 2005 р. до 332 грн. з 1 вересня 2005 р. За 2005 рік рівень заробітної плати в державному управлінні, освіті та охороні здоров'я збільшився на 46,8-56,1 %.

У виробничій сфері, за рахунок позитивних зрушень в економіці, також збереглися високі темпи її зростання: у сільському господарстві – в 1,4 рази, у промисловості – на 27,3 %, у будівництві – на 26,4, %, на транспорті – на 23,8 %.

У той же час досить значною залишається диференціація оплати праці в залежності від виду економічної діяльності. Серед найбільш високооплачуваних у 2005 році були працівники управління та нагляду в сфері оподаткування, трубопровідного транспорту, а серед промислових видів діяльності – зайняті видобуванням енергетичних матеріалів, виробництвом паперу та картону, оплата праці яких перевищувала середньообласний показник у 2,4-3,1 рази. Найнижчий рівень середньомісячної заробітної плати зберігався у працівників мисливства, сільського господарства, барів та їдалень і не перевищував 53 % середньообласного показника.

Зберігалася у 2005 році значна диференціація заробітної плати у розрізі районів та міст області. Так, середньомісячна заробітна плата у м. Прилуки перебільшувала середню по області у 2,0 рази, у м. м. Чернігові, Ніжині – на 13,8 та 4,5 %, у Варвинському і Корюківському районах – на 23,4 та 9,9 % В усіх інших районах заробітна плата була меншою за середньообласний показник, а співвідношення максимальної та мінімальної заробітної плати становить майже 3 рази.

Низьким залишався рівень заробітної плати у Куликівському (366,52 грн.), Коропському (372,84 грн.), Талалаївському (396,48 грн.), Сосницькому (421,69 грн.), Срібнянському (427,99 грн.) та Н.-Сіверському (451,99 грн.) районах, де середньомісячна заробітна плата складала 61,9-75,0 % середньообласного рівня та 80,9-99,8 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Середній розмір місячної пенсії в області на кінець 2005 р. становив 394,06 грн., чим перевищив мінімальний розмір на 6,8 %. Протягом 2005 року органами соціального захисту здійснено понад 20 перерахунків пенсій різним категоріям пенсіонерів: інвалідам війни, учасникам бойових дій, інвалідам дитинства, державним службовцям, науковцям, льотчикам та іншим. У зв’язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, двічі перераховувалися пенсії за особливі заслуги.

Забезпечено проведення перерахунків пенсій 19,2 тис. пенсіонерів з 1 березня п. р. на коефіцієнт, який відповідає не менше ніж 20 % темпів зростання середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком. Встановлено державну соціальну допомогу на догляд 4,6 тис. пенсіонерам, призначено 16,4 тис. нових пенсій, 96,6 тис. пенсіонерам проведені поточні перерахунки на підставі поданих заяв та документів, 18,7 тис. пенсіонерів перейшли на пенсію, призначену за нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

У матеріальному становищі населення області, як і в цілому по Україні, простежуються позитивні зміни. За даними обстеження умов життя домогосподарств, яке проводилося Держкомстатом, протягом рр. спостерігалося поступове зростання сукупних доходів та витрат населення.

Середньодушові сукупні доходи в області впродовж цього періоду зросли з 132 грн. (1999 р.) до 455,4 грн. (2005 р.) і складали 90 % до середньоукраїнського показника.

Сукупні витрати у рр. були дещо нижчими за середні по країні і їх рівень становив, відповідно, 192,5 грн. та 439,5 грн. (у 1999 р,2 грн.). На одну особу частка витрат на харчування в сукупних витратах домогосподарств у 2005 р. перевищувала середній по країні показник (60,2 % проти 58,1 %) і дещо зменшилась у порівнянні з попередніми періодами. Поряд з цим, зросли витрати на придбання непродовольчих товарів, що свідчить про наявність позитивних тенденцій у рівні життя населення області.

Починаючи з 2005 року зафіксовано перевищення (на 3,6 %) середньомісячного рівня сукупних доходів домогосподарств над величиною витрат. Збільшились і середні витрати в розрахунку на одного жителя області над величиною прожиткового мінімуму (на 3,9 %).

У 2005 році збереглася позитивна динаміка щодо зростання реальних наявних доходів населення (+18,5 %, це найбільший за останні роки показник) при їх номінальному зростанні на 35,2 % майже за всіма складовими.

Висхідна траєкторія динаміки номінальних наявних доходів населення є результатом активної державної соціальної політики: прискореного збільшення мінімальних державних соціальних гарантій, пенсій, соціальної допомоги.

Для населення області характерний високий рівень показника енергетичної цінності харчування. У 2005 р. він становив 3864 кКал проти 3571 по країні в цілому і протягом рр. поступово зростав (з 3733 до 3864 кКал на особу на добу) і помітно перевищував середнє значення.

Рівень злочинності в 2004 р. склав 89 зареєстрованих злочинів на 10 тис. наявного середньорічного населення в регіоні в порівнянні до 111 випадків по Україні і зменшився в 2005 р. до 79 (середній по країні рівень складав 91,0). В 2006 р. зберігається тенденція до зменшення цього показника як в Україні в цілому (45), так і в Чернігівській області зокрема (36).

У 2006 р. було досягнуто певного зниження загальної злочинності, рівень розкриття злочинів по лінії карного розшуку становив 81,6 % проти 73,8 у 2005 році. Надалі очікується утримання кількості зареєстрованих злочинів на рівні 2005 р.

Питома вага тяжких злочинів у загальній кількості становила у 2005р. 53,0 %, проте у 2006 р. вона дещо зменшилась і склала 47,1 %.

Показник кількості ДТП у розрахунку на 100 км доріг дещо зменшився і склав 9,2 % в 2006 р. порівняно з 10,1 % в 2005 р.

Кількість самогубств в області досить висока і становила у 2003 р. 517 осіб. Разом з тим, у наступних роках простежувалися тенденції зменшення цього показника – до 487 осіб кожного року. За 8 місяців 2006 року кількість самогубств в області становила 285 осіб.

Достатньо серйозною проблемою за останні роки залишається злочинність у сфері економіки, найкриміналізованішими залишаються паливно-енергетична та спиртова галузі.

Суттєве покращання у перспективі криміногенної ситуації в області можливе за умови стабілізації та значного розвитку господарського комплексу області, позитивних змін у соціальній сфері, зміцнення правової та матеріально-технічної бази правоохоронних органів, проведення комплексних цільових відпрацювань регіонів області.

1.4. Розвиток соціальної сфери

Загальні тенденції

Упродовж 90-х років XX ст. у соціальній сфері області відбулись неоднозначні трансформації.

До позитивних змін слід віднести розширення сфери і видів послуг, урізноманітнення форм власності на об'єкти соціального призначення, активізацію конкуренції.

До негативних - погіршення пасивної та активної частин основних фондів, неадекватне зростання цін на послуги з огляду на рівень доходів населення, зниження реальної заробітної плати працівників соціальної сфери, непродуману передачу в комунальну власність об'єктів соціально-культурного призначення, які перебували на балансі підприємств та відсутність чітких перспектив їх фінансування хоча б на рівні мінімальних потреб, що спричинило скорочення мережі та зменшення доступності відповідних послуг для основної частини населення.

Забезпеченість населення закладами соціально-культурної сфери

Найкраще забезпечені закладами соціально-культурної сфери великі населені пункти. Водночас існують сільські поселення, де досі немає таких об'єктів і практично не проводиться виїзне надання послуг.

За даними статистичного обстеження на 1 листопада 2005 року частка сіл, де відсутні загальноосвітні школи (ЗОШ), складає 59,3 %, дитячі дошкільні заклади (ДДЗ) – 82,4 %, лікарняні заклади та установки пересувного обслуговування – 29,9 %, клуби та будинки культури – 48,1 %, бібліотеки – 54,6 %, кіноустановки – 90,7 %. Поселення з населенням 500 осіб і більше, позбавлені стаціонарних лікарняних закладів і пересувного медичного обслуговування, склали 0,9 % сіл області, тут проживало 1,7 тис. жителів. Частка населених пунктів, де проживало 50 і більше дітей віком до 6 років, але не було ДДЗ, дорівнювала 1,6 %; населених пунктів без ЗОШ, де мешкало 50 і більше дітей та підлітків віком 7-17 років, - 0,9 %.

Погіршується матеріально-технічна база соціально-культурної сфери, зокрема, збільшилась частка закладів, які перебувають у незадовільному технічному стані. Питома вага будівель клубів і будинків культури, що потребували капітального ремонту та знаходились в аварійному стані, лише за період рр. зросла з 40,8 до 47,9%, а по ДДЗ зменшилась - з 10,0 до 9,0 %, ЗОШ - з 21,0 до 19,0 %, бібліотек - з 21,2 до 31,5 %.

Метою розвитку соціальної сфери області є підвищення життєвого рівня населення шляхом створення гармонійного соціального середовища, в якому забезпечується повний обсяг життєвих потреб населення на рівні науково обґрунтованих норм і нормативів, що сприятиме досягненню показників якості життя та ефективності економіки на рівні розвинутих держав.

Завдання по досягненню мети:

· поліпшення якості життя та соціального забезпечення населення регіону за рахунок раціонального використання власного економічного потенціалу;

· забезпечення потреб усіх верств населення в охороні здоров'я, освіті, культурі, спорті, соціальній підтримці, житлі, зокрема шляхом розвитку інфраструктури (об'єктів соціально-культурного і побутового призначення, житлового фонду), підвищення рівня забезпечення населення безоплатними (за рахунок коштів бюджетів) соціальними послугами, охопивши ними всі малозабезпечені верстви населення;

· підвищення технологічної оснащеності та якості обслуговування в системах освіти, охорони здоров'я, культури, спорту, побутового обслуговування, житлово-комунального господарства;

· розвиток регіонального споживчого ринку та ринку послуг, доведення до раціональних норм забезпечення населення продуктами харчування, основними товарами масового попиту, платними послугами;

· розвиток рекреаційної індустрії, туризму, об’єктів відпочинку та розваг, розробка та впровадження економічних і соціальних проектів, які забезпечать залучення іноземних інвестицій у розвиток соціальної сфери регіону;

· збереження етнографічної самобутності регіону, пам'яток історії та культури.

Основними напрямами розвитку соціальної сфери області на І етапі реалізації стратегічних завдань (до 2010 р.) передбачається:

· нарощування бюджетних ресурсів, які використовуються на утримання та технічне переоснащення соціальної сфери, завершення передачі об'єктів відомчої соціальної інфраструктури до комунальної власності територіальних громад;

· формування оптимального співвідношення підприємств і організацій із різними формами власності, сприяння розвитку приватного бізнесу у сфері охорони здоров'я, освіті, культурі, спорті, житлово-комунальному господарстві;

· максимальне забезпечення населення споживчими товарами місцевого виробництва;

· оптимізація мережі об'єктів соціальної сфери, в тому числі шляхом часткового її скорочення. Раціонально побудована мережа є системою функціонально пов'язаних і доповнюючих один одного закладів, розташованих на конкретній території, з оптимальними параметрами (типу, місткості, структури) та орієнтацією на забезпечення населення всіма видами послуг згідно з функціональним призначенням і потребами мешканців.

Побудова раціональної мережі об'єктів соціальної інфраструктури як складової регіонального господарського комплексу передбачає ефективне використання існуючих основних фондів і трудових ресурсів, підвищення рівня технічного обладнання.

Основними завданнями ІІ етапу ( рр.) є:

· зростання обсягів інвестування в рамках різноманітних галузевих і цільових програм і проектів у соціальній сфері;

· розширення соціальної інфраструктури, в тому числі за рахунок формування мережі приватних підприємств і закладів.

Вихідною ланкою освітньої системи є дошкільне виховання, яке здійснюється в дошкільних навчальних закладах (ДНЗ) у тісній взаємодії з сім’єю та має на меті забезпечення повноцінного розвитку і підготовки дитини до школи, набуття нею початкового життєвого досвіду. В області функціонує 325 ДНЗ, в т. ч. 51 навчально – виховний комплекс «школа – сад». У зв‘язку з переходом на 12-річний термін навчання, чисельність дітей у них зменшилась порівняно з 2000 р. на 1026 дітей, склавши 21,5 тис. Рівень охоплення дошкільною освітою дітей відповідного віку становить 46,4 %.