Стратегія соціально-економічного розвитку Чернігівської області на період до 2015 року (стр. 9 )

ІІ

Рис.11. Динаміка показників ефективності стратегії природно-техногенної

безпеки. Базовий варіант (І) та цільовий варіант (ІІ)

Стратегічний напрям 3. Підвищення інвестиційної привабливості регіону 3.1. Стратегічні напрями підвищення інвестиційної привабливості

Мета та основні завдання

Забезпечення сталого соціально-економічного розвитку Чернігівської області на основі підвищення ефективності й інтенсифікації виробництва та прискореного вирішення соціальних

проблем, потребує суттєвого нарощування обсягів залучення і раціонального використання інвестицій, зокрема, інвестицій в основний капітал. Інвестиційну активність в регіоні перш за все зумовлює його інвестиційна привабливість, яка характеризує можливості освоєння інвестицій у даному регіоні. Мета розробки цієї Стратегії полягає в покращенні умов, які визначають рівень інвестиційної привабливості області в якісному і кількісному відношенні, активізації інвестиційної діяльності в регіоні. За останні роки в області спостерігається нарощення обсягів інвестицій, в першу чергу, за рахунок використання власних інвестиційних ресурсів, залучення іноземних інвестицій а також впровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на території 7 північних районів області, який на сьогодні скасовано. Погіршують інвестиційну привабливість області і наслідки аварії на Чорнобильській АЕС – територія області має статус постраждалої, а також скасування у 2005 році спеціального режиму інвестиційної діяльності на території 7 північних районів області.

Рейтинг інвестиційної привабливості	Питома вага регіону у валовій доданій вартості України залишиться надалі незмінною і становитиме у 2005 та у 2015 р. – 2,4 відс. (додаток 20).
Обсяг інвестицій в основний капітал за 2005 рік становить 1333 млн. грн. і передбачається його подальше зростання до 2700 у 2010 та 6500 млн. грн. у 2015р. Інвестиції в основний капітал на душу населення у 2005 році склали 392 грн. і передбачається його зростання у прогнозному періоді у 2010 р – до 944 та у 2015 р. – до 2158 грн. У загальному рейтингу інвестиційної привабливості регіонів України Чернігівська область займала: у 2000 р. – 25, у 2002 р. – 19, у 2005 р. 20 місця, що дозволило перейти із „аутсайдерів” до „основного масиву”.
Фактори впливу на інвестиційну привабливість регіону	Інвестиційна привабливість регіону напряму залежить від рівня розвитку виробничої і соціальної інфраструктури. Головною складовою ринкової інфраструктури у даному випадку виступає інвестиційна, оскільки від її розвитку залежить
можливість швидкої реалізації інвестиційних проектів. Цьому сприятиме випереджаючий розвиток будівельного потенціалу розвиватиметься випереджаючими темпами по відношенню до всього економічного потенціалу області. Якщо обсяг виробленої продукції підприємствами промисловості будматеріалів у 2000 р. становив 6732,4, у 2001 р. – 7638,2, то у 2002 р. вже 11148,7 тис. грн., а у 2005 р. – 35901 млн. грн. У структурі промисловості будівельних матеріалів області переважає виробництво виробів з деревини, залізобетонних виробів, стінових матеріалів, будівельного вапна та цегли. Область має розвинуту транспортну систему, яка включає залізничний, автомобільний, річковий та трубопровідний транспорт. Стратегічне значення транспортної системи обумовлюється специфічним географічним положенням регіону, транспортні шляхи якого сполучають між собою ринки України, Росії та Білорусі. Територією області пролягає магістральний газопровід Дашава-Москва та нафтопровід Гнідинці-Кременчук. Протяжність внутрішніх розподільчих газопровідних мереж 6175 км. Щільність залізничних колій загального користування в області складає 28,5 км на 1000 кв. км території, в цілому ж по Україні цей показник становить 36,9 км. Довжина автомобільних шляхів загального користування в межах області становить 7,7 тис. км, у тому числі з твердим покриттям - 7,0 тисяч. Область значно поступається іншим областям України за рівнем забезпеченості автомобільними шляхами з твердим покриттям, питома вага яких у загальній довжині складає 91,2 проц.. Фінансову інфраструктуру області характеризує досить розвинута банківська система. Передбачається також створення мережі консалтингових фірм, з наданням іноземним інвесторам комплекс послуг по реєстрації підприємств, їх співпраці з митними та податковими органами, по проектуванню та будівництву виробничих потужностей. При цьому в повній мірі будуть використані об’єкти незавершеного будівництва, з метою прискорення відведення земельних ділянок будуть створені електронні карти вільних земельних ділянок з зонуванням по вартості їх продажу. Кількість приватизованих об’єктів складає 1494 одиниці, у тому числі 704 підприємства, це один з найменших показників по Україні. Доходи місцевого бюджету у 2000, 2001 та 2002 рр. становили, відповідно, 384,6 і 403,6 і 542,5 млн. грн. У 2005 році доходи місцевого бюджету з трансфертами, загальним та спеціальним фондом склали – 2281 млн. грн.
Регіональні інвестиційні ризики	За регіональними ризиками інвестиційної діяльності область має відносно низький ступінь ризику. Його характеризують значні
обсяги кредитів, наданих комерційними банками, які у 2000, 2001, 2002 та 2005 рр. становили, відповідно, 698, 907, 1386, 3365 млн. грн., Заборгованість за кредитами з нарахованими відсотками складала у 2001 р. – 260,7, у 2002 р. – 399,4 та у 2005 р. та 1451,2 млн. грн. Серед основних показників, які занижують інвестиційну привабливість регіону можна виділити: рівень трудового потенціалу (набагато нижче середнього по Україні), інституціональна та інноваційна складові потенціалу (рівень не досягає і 30 відс. середнього рівня по країні), рівень розвитку елементів інфраструктури. Основними регіональними інвестиційними ризиками для інвестування в області є : - скасування спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку; - високі відсотки ставок кредитування інвестиційних проектів; - нестабільне фінансове становище провідних підприємств області; - слабка мережа консалтингових центрів для розробки програм діяльності підприємств. До фінансових ризиків можна віднести: заборгованість підприємств один перед одним, частка бартеру в розрахунках, обсяг кредитів, наданих банками підприємствам. Політичні і законодавчі ризики реально оцінити складно. Чернігівський регіон відноситься до депресивних територій і потребує державної допомоги при вирішенні власних соціально-економічних проблем, зокрема підвищення його привабливості для вітчизняних та іноземних інвесторів, що буде відповідати концепції вирівнювання соціально-економічного розвитку між регіонами.
Еколого-туристичні кластери	Стратегічним напрямом підвищення інвестиційної привабливості Чернігівської області є створення нових виробничих систем – кластерів, а саме двох екологічних туристичних кластерів з єдиною управлінською структурою, які охоплюватимуть частину південних і
північних районів – "Качанівка - Ніжин" (південний кластер), ядром формування стане Національний історико-культурний заповідник „Качанівка”; та "Чернігово-Сіверського" (північний кластер), ядром якого має стати територія басейну р. Десна від м. Н.-Сіверський до м. Чернігова. Мета створення таких об‘єднань – активізація розвитку туризму та ефективне використання конкурентних переваг регіону. Доцільним є також проведення в межах кластеру заходів по збереженню і реконструкції пам‘ятників архітектури, що мають загальнонаціональне історичне значення. Значними є можливості створення кластерів у житловому будівництві, житлово-комунальному господарстві, агропромисловому комплексі, готельному. Цей підхід у прогнозному періоді дозволить підвищити привабливість для вітчизняних, портфельних і прямих іноземних інвестицій, що позитивно впливатиме на показник рівня загальноекономічного розвитку регіону. Серед інших стратегічних напрямів: · впровадження інноваційних технологій по створенню якісного туристичного продукту, його рекламуванню та продажу на туристичних ринках різних рівнів (державний, закордонний), що сприятимуть подальшому розвитку регіону; · сприяння зростанню економічної ефективності туристичної галузі та створенню умов наукового забезпечення інформаційно-рекламного супроводу туристичної галузі; · розробка основних маршрутів кластерів: Чернігів – Батурин – Ніжин Чернігів – Тростянець – Качанівка – Сокиринці Чернігів – Ніжин – Прилуки – Густиня Чернігів – Сосниця – Короп Чернігів – Борзна – Оленівка – Мотронівка Чернігів – Ріпки – Любеч Чернігів – Городня – Сеньківка Чернігів – Бахмач – Батурин Чернігів – Кролевець – Глухів Чернігів – Ніжин – Заньки Чернігів – Мена – Сосниця – Новгород-Сіверський Чернігів – Ніжин – Прилуки – Дігтярі – Сокиринці Чернігів – Остер – Київ Чернігів – Лемеші – Козелець – Марківці Чернігів – Седнів – Мена Паралельно з розробкою еколого-історичних турів у межах кластерів може впроваджуватися проект розвитку наукового туризму – проведення наукових конференцій, симпозіумів, семінарів, з‘їздів та інших подібних заходів різних рівнів і спрямувань. Центрами їх проведення можуть стати парково-палацові комплекси у Качанівці, Вишеньках, Батурині, Сокиринцях, а також смт. Седнів і місто Н.-Сіверський із їх архітектурними ансамблями.
Регіональні агентства розвитку	Залученню вітчизняного і іноземного капіталу у господарський обіг сприяє робота агенцій регіонального розвитку. В області зареєстровано 12 таких організацій.
Активними учасниками агенцій регіонального розвитку стають представники органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, бізнесу та громадськості. Агенції здатні відіграти важливу роль у розвитку транскордонного та міжрегіонального співробітництва області, стати важливою частиною функціонування Єврорегіону „Дніпро”. З метою координації зусиль Агенції та їх капіталів у напрямку вирішення нагальних соціально-економічних проблем області доцільно розглянути питання щодо створення обласної Асоціації агенцій регіонального розвитку. Діяльність цієї Асоціації має бути спрямована на : · підвищення ефективності діяльності органів державного управління, суб’єктів підприємництва, фінансово-банківських утворень та громадських організацій щодо залучення іноземних інвестицій; · запровадження цілеспрямованого інформування іноземних партнерів про інвестиційні можливості області, використовуючи при цьому сучасні інформаційно-комунікаційні технології та Інтернет; · надання всебічного сприяння недержавним та змішаним інституціональним органам сприяння іноземним інвестиціям; · максимально широке використання можливості міжрегіонального співробітництва області з регіонами іноземних країн, особливо майбутніми членами ЄС, для встановлення прямих контактів підприємств області з іноземними інвесторами. Все це сприятиме підвищенню у прогнозному періоді іміджу регіону на міжнародному рівні, як туристичного центру, що значно поліпшить показник рівня розвитку регіональної інфраструктури. Створений інформаційно-аналітичний веб-портал зовнішньоекономічного потенціалу Чернігівської області „Інвестуйте в Чернігівщину!” (www. chernihiv-oblast. ) дозволяє формувати інформаційну відкритість та привабливий імідж регіону. Необхідно також активізувати створення інформаційних мереж в регіоні для інформаційної підтримки вітчизняного бізнесу і забезпечення його конкурентоспроможності у зв‘язку з тенденцією до переміщення ділової активності з центрів концентрації інвестицій на регіональний рівень. Цей напрям підвищить інвестиційну привабливість регіону у прогнозному періоді для вітчизняних та іноземних інвесторів, що поліпшить показник рівня розвитку регіональної інфраструктури і людського капіталу в області.
У відповідності до Закону України "Про спеціальний режим інвести­ційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Чернігівській області" з 01.01.2000 року в Городнянському, Корю­ківському, Новгород-Сіверському, Ріпкинському, Семенівському, Чернігівському та Щорсь­кому районах строком на 30 років встановлено спеціальний режим інвестиційної діяльності. Стратегічна мета спеціального режиму - соціально-економічне відновлення територій північних районів Чернігівщини завдяки залученню іноземних і вітчизняних інвестицій. Розвиток прикордонних територій, враховуючи великі витрати на створення відповідної інфраструктури, має спиратись на підтримку держави та здійснюватися у рамках певної інвестиційної програми трансформації області у регіон, спроможний виконувати бар’єрні та контактні функції на рівні світових вимог. Область має проблеми, пов'язані з нерівномірністю зовнішньоекономічної активності локальних ринків з притаманною їй тенденцією затухання у прикордонних мікрорайонах. На даний час в Чернігівській області у зв’язку з прийняттям Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2005 рік” від 25.03.2005 року та деяких інших законодавчих актів України діє мораторій на пільговий режим інвестування. Завдяки скасуванню мораторію будуть створюватись сприятливі інвестиційні умови у Городнянському, Корюківському, Новгород-Сіверському, Ріпкинсь­кому, Семенівському, Чернігівському та Щорському районах, що дозволить домогтись усунення диспропорцій у розвитку цих територій, підвищення життєвого рівня населення та суттєво збільшити надходження до державного і місцевих бюджетів. Стратегічні напрями залучення інвестицій: · розроблення родовищ корисних копалин; · поновлення технічної бази промислових підприємств; · впровадження енергозберігаючих технологій; · перехід у практичну площину наукових розробок у сфері АПК; · реалізація інноваційних проектів. Запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності надасть можливості поліпшення соціально-економічного становища територіями пріоритетного розвитку та області в цілому, зокрема: · збільшити власні бюджетні надходження на основі подальшого розвитку економічного потенціалу, поетапного заміщення власними коштами обсягів дотацій, повного переходу на грошові розрахунки; · стимулювати підприємницьку діяльність за рахунок впровадження пільгових умов функціонування існуючих і створення нових підприємницьких структур, переважно у виробничій сфері; · удосконалювати механізм фінансової підтримки та створення розвинутої інфраструктури малого бізнесу. У випадку поновлення пільг передбачається збільшення кількості діючих малих підприємств регіону на 19 відсотків, доведення їх щільності у 2010 році до 2,6 од. на 1000 чол. населення; · створювати нові робочі місця, що дозволить зняти напругу на ринку праці. Загальна кількість незайнятих громадян у межах районів, визначених територіями пріоритетного розвитку, сягає більш як 15,1 тис., середній рівень безробіття на час впровадження спеціального режиму складав 7,6 відсотків; · стимулювати інноваційну діяльність, створити конкурентно­спроможні виробництва промислової і сільськогосподарської продукції; · суттєво підвищити життєвий рівень населення завдяки загальноекономічному оздоровленню регіону, збільшенню обсягів фінансування медицини, впровадженню сучасної техніки і обладнання, новітніх технологій у галузі освіти, реалізації духовного та культурного потенціалу краю у сфері культури; · збільшити надання послуг населенню за рахунок відновлення матеріально-технічної бази спеціалізованих підприємств. Основні інвестиційні проекти Станом на 01.08.2006 року реалізовано 12 проектів кошторисна вартість яких становить 36,9 млн. дол.. США, реалізуються 14 інвестиційних проектів загальною вартістю 43,4 млн. дол. США, а саме: Þ 4 проекти дільниць з переробки та оброблення деревини (Новгород-Сіверський, Добрянський, Семенівський держлісгоспи, ТОВ „Поліінвест”); Þ 2 проекти по випуску сирів – Н.-Сіверський сирзавод та Городнянський маслозавод; по 1 проекту з виробництва: Þ поліграфічних фарб – ТОВ „Планета – ІНКС”; Þ керамічної цегли – ТОВ „Вютбуд”; Þ лінійної арматури та кабелю – ТОВ „Зотік”; Þ виробів з паперу та картону –ПП „Ламінат”; Þ картоплі – ТОВ „Інтерагросистема ЛТД”; Þ крохмалю – ПНВП „Левона”. Ключовим завданням у запровадженні спеціального режиму інвестування є концентрація інвестиційних ресурсів на забезпечення структурної перебудови економіки області на основі інноваційної моделі розвитку області, залучення стратегічних інвесторів, в тому числі іноземних, стимулювання впровадження експортоорієнтовних проектів з освоєння нових конкурентоспроможних на світових ринках товарів.
У Чернігівській області існують певні фактори, що стримують дію спеціального режиму інвестування: · гостра нестача вільних обігових коштів та інвестиційних ресурсів; · відсутність механізму впровадження пільг для підприємств, функціонуючих на умовах єдиного податку (особливо вразливі сільськогосподарські підприємства); · відсутність практики надання кредиту на пільгових умовах; · законодавча нестабільність функціонування спеціального режиму інвестування.
У рамках територій пріоритетного розвитку протягом р. р. передбачається реалізація інвестиційних проектів на суму 200 млн. дол. США, у тому числі більш як на 50 млн. дол. США – іноземних, що дозволить суттєво обновити виробничі фонди області, у першу чергу, в агропромисловому комплексі. Крім того, впровадження інвестиційних проектів в спеціальному режимі інвестування дасть можливість створити додатково та зберегти 10,0 тис. робочих місць. Сальдо податкових пільг і нарахувань до бюджету податків, зборів та інших обов‘язкових платежів за 9 років складе майже 180 млн. грн.
Заходи з активізації режиму інвести­ційної діяльності на ТПР	З метою активізації дії спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку необхідно: · послідовно усувати прояви протекціонізму шляхом подальшого звільнення від тарифних бар'єрів, нетарифних обмежень, насамперед – ліцензій, квот;
· знизити рівень адміністративного тиску та розумно обмежити державний контроль за діяльністю суб'єктів ТПР; · стимулювати надходження інвестицій із суміжних прикордонних регіонів Росії і Білорусі та створити сприятливі умови для розвитку спільного підприємництва на ТПР; · зробити прозорими і зрозумілими правила управління та взаємодії між інвесторами і контролюючими органами з метою обмеження корупції з боку бюрократичного апарату і зниження рівня ризику з боку інвесторів. Частковому вирішенню цієї проблеми сприятиме залучення іноземних фахівців до керівництва інвестиційною діяльністю в межах ТПР через оголошення міжнародних тендерів, створення чіткої системи критеріїв надання пільг інвесторам; · залучати громадськість до участі у розгляді і затвердженні проектів; · максимально спростити умови і терміни затвердження інвестиційних проектів, що пройшли первинну експертизу; · налагодити регулярне інформаційне забезпечення, що розкриває перед юридичними та фізичними особами всі аспекти і напрями діяльності спеціального режиму інвестиційної діяльності ТПР; · створити сприятливий інвестиційний клімат, який відповідає сучасному рівневі міжнародної економічної взаємодії у світлі рішень Уругвайського раунду ГАТТ/СОТ; · підсилити контроль за ходом реалізації затверджених інвестиційних проектів; здійснювати моніторинг ділового середовища на ТПР з метою виявлення факторів, що гальмують процеси його активізації; · поліпшити аналітичну роботу з оцінки впливу дії спеціального режиму інвестиційної діяльності на комплексний розвиток господарства регіону та його соціально-економічне становище; · проводити регулярний обмін досвідом та методичним забезпеченням функціонування підприємств в умовах спеціального режиму інвестиційної діяльності на ТПР та інформацією з проблем його впровадження з іншими регіонами України, де найбільш успішно діють аналогічні режими - Донецькою, Закарпатською, Харківською, Луганською областями та Автономною Республікою Крим.
Очікувані результати	Покращення основних показників, які визначають рівень інвестиційної привабливості області, дозволить у прогнозному періоді активізувати інвестиційну діяльність, розв"язати такі
основні соціально-економічні проблеми, як поліпшення демографічної ситуації, поступовий розвиток малих міст і депресивних територій, пом‘якшення територіальних диспропорцій в розвитку продуктивних сил регіону, розвиток аграрного сектору, забезпечення ефективного використання туристичних, рекреаційних та історико-археологічних можливостей Чернігівщини.

3.2. Можливості залучення фінансових ресурсів до інвестування

економіки

Економічні передумови залучення фінансових ресурсів	Незважаючи на поступове зростання обсягів виробництва, збільшення розмірів чистого прибутку, питома вага збиткових господарюючих суб’єктів залишається досить великою (36,6 %),
що негативно позначається на процесі формування фінансових ресурсів підприємств і призводить до втрати ними власних джерел поповнення оборотних коштів. Оскільки основним джерелом останніх є прибуток суб’єктів господарювання, то більше третини підприємств на нинішньому етапі втратили цей ресурс і змогу відтворення розширеного типу. За галузями економіки стан підприємств характеризується наступним чином: висока питома вага збиткових підприємств у промис­ловості (у 2001 р. – 45,9 %, 2005 р. – 42,2 %), сільському господарстві (2001 р. – 46,6 %, 2005 р. – 33,5 %), будівництві (2001р. – 47,8 %, 2005 р. – 38,8 %), оптовій та роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами, послугах з ремонту (2001 р. – 44,4 %, 2005 р. – 31,9 %), транспорті та зв’язку (2001 р. – 52,0 %, 2005 р. – 45,2 %), готельному господарстві і ресторанах (2001 р. – 41,2 %, 2005 р. – 42,1 %). Реформування економіки, становлення ринкових відносин та відповідного механізму господарювання в Україні зумовило надзвичайне загострення проблем фінансового забезпечення розвитку регіонів. Значними залишаються диспропорції у територіальній структурі національної економіки, які призводять до неефективного використання переваг територіального поділу праці, природно-ресурсного та науково-технічного потенціалу, надмірного забруднення довкілля в регіонах. 3.2.1. Розвиток сфери інвестування основного капіталу
Інвестування основного капіталу	Становище у виробництві негативно позначилося на обсязі інвестицій в основний капітал як в цілому в Україні, так і в Чернігівській області. Індекс інвестицій в основний капітал в
області та індекс інвестицій на душу населення залишається значно нижчими середніх індексів по Україні (додаток 21-22). Питома вага в Україні інвестицій в основний капітал області у 2000 р. становила 1,8 відс., у 2005 – 1,4 відс. (додаток 23), що значно нижче, ніж у 1990 р. До рівня 1990 р. інвестиції в основний капітал складали у 2000 р.-19,7, 2005 37,1відс., у будівельно-монтажні роботи – у 2000 р. - 7,4, 2005 р. – 13,8 відс., введення в дію житлових будинків - у 2000 р. - 19,6, 2005 р.- 31,7 відс.
Економічні характеристики, що впливають на інвестиційну приваб­ливість регіону	Скорочення обсягів виробництва та інвестицій, висока частка збиткових підприємств негативно позначилися на рівні рентабельності. Запроваджені фінансові заходи не мали позитивного впливу на структур-
ну перебудову економіки області і не призводили до необхідних техніко-економічних змін (більшість підприємств залишалась ресурсо - та енергомісткими). Більшість підприємств продовжували збиткову діяльність з випуском неконкурентоспроможної продукції і наданням збиткових послуг. Тривалість дії згаданих негативних факторів позначилася на характері формування фінансових ресурсів підприємств, призвела до втрати ними власних джерел поповнення оборотних коштів. Оскільки основним джерелом останніх є прибуток суб’єктів господарювання, то 45,1 відс. підприємств у 2000 р. та 35,7 відс. у 2005 р. втратили цей ресурс. Реально формування значної частки оборотних коштів у таких підприємств відбувалося за рахунок такого тимчасового джерела як кредиторська заборгованість. У той же час має місце переміщення оборотних коштів у сферу обігу, що негативно впливає на результати виробничої і фінансової діяльності та на стан платіжної дисципліни. Проблема подолання платіжної кризи і сьогодні залишається актуальною і складною за розв’язанням, що обумовлено жорсткою обмежувальною грошово-кредитною політикою держави, нестабільністю податкової системи, високими ставками податків, тривалим спадом виробництва, а також нестачею, нераціональним розміщенням та використанням оборотних коштів на підприємствах (додатки 23-24). Характерною ознакою стану кредиторсько-дебіторської заборгованості в економіці області є перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською. Це дало змогу підприємствам використовувати кошти кредиторів як безоплатне джерело оборотних коштів (додаток 25). Отже, негативні тенденції щодо стану фінансових здобутків і наявності оборотних коштів, а також зростання неплатежів, в тому числі простроченої заборгованості, свідчать про поглиблення диференціації підприємств та досить повільне становлення і розвиток ринкових відносин в економіці регіону. Тому за рівнем соціально-економічного розвитку область відноситься до проблемних регіонів України, оскільки за основними показниками економічного розвитку відстає від середнього у державі рівня.
Заходи із стимулю­вання інвестиційної діяльності	Розв’язання проблеми фінансування соціально-економічного розвитку на регіональному і місцевому рівнях потребує визначення та обґрунтування концепції фінансового забезпечення і міжбюджетних відносин, насамперед:
- визнання, як визначальної методологічної основи міжбюджетних відносин, загальної ідеології узгодження державних і регіональних інтересів та врахування об’єктивних процесів, що відбуваються в державі (тенденції зростання значення територіального фактора, децентралізації управління), розмежування комунальної власності, передачі функцій, повноважень, відповідальності та фінансових ресурсів від центру до регіонів і міст; створення ефективної податкової політики, зокрема, місцевих податків та зборів; - стимулювання діяльності інвесторів, як головних учасників інвестиційного процесу, шляхом створення для них спрощеної системи дозволів та гарантій для вкладених коштів; - вирішення проблеми фінансового вирівнювання соціального і економічного розвитку регіонів повинно базуватись, перш за все, на врахуванні існуючої диференціації природних, соціально-демографічних та економічних умов, а також застосуванні єдиного рівня соціальних послуг на душу населення в межах усієї України і здійснюватись за допомогою доходів, надання дотацій, субсидій та субвенцій; - визначення і застосування в бюджетних відносинах найбільш прийнятних методів розподілу бюджетних трансфертів на основі цільових програм інноваційно-інвестиційного розвитку; - багатофакторної формули з урахуванням особливостей та специфіки перехідного періоду; - формування ефективної регіональної політики за допомогою подальшого розширення функцій, повноважень і відповідальності місцевих органів виконавчої влади й управління. Це вимагає чіткого розмежування доходів, які повністю будуть зараховані в загальнодержавний і місцеві бюджети з визначенням переліку закріплених доходів, встановлення регулюючих доходів з відповідними відсотками відрахувань, а також визначення ефективних видів податків з розширенням бази місцевого оподаткування; - відновлення реалізації спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку. Стабілізація і розвиток економіки регіонів значною мірою пов’язані із впровадженням дієвої грошово-кредитної політики, формуванням ефективної банківської системи та механізмів її реалізації. Як показав проведений аналіз, існуюча практика кредитування економіки області є неефективною (нераціональною), оскільки кредитна політика протягом рр. та механізм її реалізації не сприяли забезпеченню тактичних і стратегічних цілей та завдань розвитку економіки як на державному, так і на регіональному рівнях (зокрема з причин обмеженості за видами, обсягами і цільовим спрямуванням кредитів). Досить мізерною залишається частка довгострокових кредитів і на протязі рр. в області була незмінною (становила 0,1 відс.), тоді як в цілому по Україні цей показник становив у 1995 р. 10,5, 1999р. - 22,4, 2000р. – 17,9 відс. (додаток 26), що не дозволяло виконувати свого функціонального призначення — одного з джерел інвестування виробництва, тобто сприяти впровадженню нової техніки, прогресивних технологій, створенню нових робочих місць, пожвавленню обсягів виробництва, зростання споживчого попиту. Таке становище у довгостроковому кредитуванні суб’єктів господарювання гальмує покращання інвестиційного клімату в економіці регіону і означає, що проблема ліквідації ізольованості товаровиробників від кредитних ресурсів залишається ще не вирішеною і пов’язана, насамперед: – з проведенням жорсткої монетарної політики, зокрема, високою прибутковістю облігацій внутрішньої державної позики (оскільки майже 30 відс. активів банківської системи становили вкладення в ОВДП); – високим рівнем процентних ставок за кредити, незважаючи на поступове їх зниження; – високим ризиком повернення кредитів та низьким рівнем їх забезпечення.