Стратегія соціально-економічного розвитку Чернігівської області на період до 2015 року (стр. 7 )

Занадто низькими в порівнянні з ресурсами є обсяги їх збирання та використання.

Основними факторами незначних обсягів переробки вторинної сировини спеціалізованими підприємствами області є відсутність у них відповідних потужностей та недостатнє стимулювання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини.

Відходи що утворюються від споживання населенням продукції в тарі (упаковці), в основному, не вилучаються і не переробляються. Їх фактичні обсяги потребують значних капіталовкладень для створення відповідної інфраструктури їх переробки.

Незначна кількість підприємств, що здійснюють діяльність, пов’язану із збиранням і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини: м. Чернігів - 4, м. Прилуки - 2, м. Корюківка - 1, м. Ніжин - 1, не в змозі забезпечити створення ефективної системи збору ре­сурсно-цінних відходів на території області. В основному суб’єкти господарювання здійснюють заготівлю макулатури, склобою, відходів полімерних, відходів гумових, матеріалів текстильних вторинних з подальшою відправкою їх на переробні підприємства. В інших адмінтериторіях області система збору вторсировини розвинута дуже слабо і носить епізодичний характер.

При впровадженні ефективної системи організації збирання і заготівлі відходів обсяги їх перероблення в перспективі можуть зрости: макулатури до 5-6 тис. т, сировини полімерної вторинної до 3-4 тис. т, склобою до 6-8 тис. т тощо.

Розшириться використання золи і шлаків Чернігівської ТЕЦ у виробництві керамічної цегли, заповнювачів для бетонів, у шляховому будівництві. Буде здійснюватись обезводнення золової пульпи, що дозволить збільшити обсяги використання золошлакових відходів (до 50 тис. т і більше). Збільшиться використання відходів видобутку крейди, в т. ч. накопичених, що зумовлено збільшенням їх застосування у виробництві вапна.

Підвищиться рівень використання відходів деревини у напрямку розширення виробництва композиційних матеріалів, в т. ч. деревних плит, а також для отримання лісохімічної і гідролізної продукції. Промислове перероблення деревних відходів має бути збільшено до 90-95 %, що передбачає передусім створення ефективної техно­логії їх збирання, транспортування і перероблення

Перспективним є розвиток виробництва композиційних матеріалів на базі відходів сільського та лісового господарства, що прогнозується здійснювати зокрема шляхом впровадження пересувних міні-комплексів з виготовлення листових виробів, меблевих, оздоблювальних та теплоізо­ля­ційних плит, паливних брикетів з відходів рослинної сировини.

В області планується будівництво сміттєпереробної мережі, яка буде включати 14 сміттєпереробних заводів та 3 комплекси з повним сортуванням і переробкою твердих побутових відходів. В даний час проект сміттєпереробного комплексу для м. Чернігова та прилеглої в радіусі 65 км території проходить погодження службами Укрінвестекспертизи. Фінансування проводиться за рахунок австрійської компанії через міжнародну корпорацію "Україна-Австрія". Схема збору, транспортування та переробки відходів передбачає максимально можливе раціональне їх подальше використання, включаючи отримання біогазів.

Передбачається підвищення рівня використання відходів харчової промисловості та перероблення сільськогосподарської продукції.

Для збільшення використання вторинного ресурсного потенціалу передбачається здійснення заходів:

· організація роздільного збирання відходів, впровадження сміттєпереробних комплексів та розвиток підприємств, які здійснюють переробку відходів;

· розширення використання відходів для потреб будівельного комплексу;

· впровадження нових технологій переробки відходів та будівництва відповідних установок (на 2006 рік заплановано будівництво установки для утилізації рідких токсичних промислових відходів на полігоні твердих побутових відходів (с. Масани) вартістю 2,3 млн. грн., робочий проект якого розроблений);

· поступове знешкодження відходів розміщених в ставках-накопичувачах і переробка токсичних відходів підприємств області;

· збільшення використання відходів в натуральному вигляді (жом буряковий);

· підвищення рівня промислової переробки відходів (жом буряковий, сироватка молочна, дефекат);

· організація виготов­лення кормових домішок з відходів рослинництва, збагачених відходами харчової промисловості.

Для реалізації стратегії вторинного ресурсокорис­тування в умовах обмеженості фінансових ресурсів основні зусилля зосереджуватимуться на створенні організаційно-економічних механізмів спрямування ділової активності суб’єктів господарювання на його розширення, а саме:

· розроблення і впровадження ефективних механізмів привабливості діяльності з використання відходів;

· сприяння формуванню та функціонуванню елементів ринкової інфраструктури;

· створення ефективної системи збирання, заготівлі і утилізації відходів у регіонах та містах області.

Однією з форм цього є створення при облдержадміністрації координа­ційної ради з числа суб’єктів сфери поводження з відходами (її функції – визначення пріоритетів, завдань та учасників, розподіл ресурсів тощо), що дозволить:

Þ виявити основні проблеми існуючої практики поводження з відходами та шляхи їх вирішення, підвищити ефективність механізмів реалізації поставлених завдань;

Þ узгодити процеси утилізації відходів між усіма зацікавленими сторонами;

Þ поліпшити науково-методичне забезпечення цієї діяльності та результативність співпраці з органами влади.

2.4. Природно-техногенна безпека

Організація системи природно-техногенної безпеки області обумовлена наявністю на її території 540 потенційно небезпечних об’єктів, на яких зберігається значна кількість хімічних, вибухових і пожежонебезпечних речовин, розташуванням області в зоні впливу транскордонних надзвичайних ситуацій, наявністю небезпечних природних явищ і процесів тощо.

У структурі потенційно небезпечних об’єктів (ПНО) за видами діяльності 72,6 % становлять підприємства виробничої сфери, а за видами небезпек домінують об’єкти пожежної (46,3 %) та вибухової (42,6 %) небезпеки (рис. 8). Значна кількість потенційно небезпечних об’єктів мають декілька видів небезпек – від одної до чотирьох (додаток 17).

Площа зон можливого ураження від НС техногенного походження становить
7,4 тис. км2 (23,2 % від загальної площі області), природного походження – 14,1 тис. км2 (44,2 % від загальної площі області) (додаток 19).

Радіаційна, 3,5%	Гідродинамічна, 0,1%

Вибухо-пожежна, 42,6%

Мости 1,0%

Біологічна, 3,7%

Хімічна, 3,8%

АЗС, 18,9%

Пожежна, 46,3%

Підприємства, 72,6%

Рис. 8. Структура потенційно небезпечних об’єктів за видами діяльності (І) і видами небезпек (ІІ) згідно даних Державного реєстру ПНО

2.4.1. Природна безпека

Основні природні загрози	До найбільш суттєвих природних явищ, які впливають на надзвичайні ситуації в області та сумісних з нею держав, можна віднести повені і затоплення, лісові пожежі, спалахи епідемічних та епізоотичних захворювань. До них відносяться: метеорологічні, гідрологічні та пожежовибухонебезпеки. Значну небезпеку являють інфекційні захворювання людей і соціально небезпечні хвороби, а також
інфекційні хвороби серед сільськогосподарських тварин і ураження сільськогосподарських рослин хворобами і шкідниками.
Особливості фізико-географічного положення області та атмосферних процесів над її територією обумовлюють часту повторюваність таких несприятливих метеорологічних явищ як сильні дощі, заморозки, град, сильні вітри, урагани, ожеледь, сильні снігопади та ін. Значний потенціал негативного впливу на енергетику, зв’язок, комунальне господарство, автотранспорт і будівництво області мають передусім: сильний дощ (32 %), заморозки (17%), сильний вітер (11 %), зниження температури повітря, різкі зміни погоди, сильні хуртовини та ін. (рис. 9).

Сильний вітер, 11%

Сильний сніг, 3%

Ожеледь, 1%

Налипання мокрого снігу, 5%

Різкі зміни погоди, 7%

Зниження температури повітря, 7%

Надзвичайно висока пожежна небезпека, 5%

Град, 9%

Сильні хуртовини, 3%

Заморозки, 17%

Сильний дощ, 32%

Рисунок 9. Структура стихійних метеорологічних явищ на

території Чернігівської області за період 1981–2005 років

В області мають місце такі небезпечні геологічні явища і процеси, як зсуви, карст, підтоплення, просідання лісових порід тощо. Найбільш небезпечними з них є зсуви. На території області зсуви мають розвиток на крутих берегах і крутих схилах долин річок Десна, Дніпро, Удай, їх притоках, а також в ярах і балках. Адміністративно ці території відносяться до Бахмацького, Варвинського, Коропського, Новгород-Сіверського, Прилуцького, Ріпкинського, Срібнянського Чернігівського районів та м. Чернігова. Близько 36 населеним пунктам області в цих районах загрожують зсувні процеси. Загальна площа таких земель складає 21 кв. км, розміри зсувів найчастіше не перевищують 0,5 га. На зсувонебезпечних територіях розміщено 195 будинків, де мешкає 633 чол. Область характеризується високим ступенем ураженості підтопленням, яке становить понад 30 % від загальної площі області (близько 10 тис. км2). Площа ураження відкритим карстом становить близько 4,0 тис. м2. Особливо небезпечним є район Путивського крейдяного кар’єру (Новгород-Сіверський район). Наявність порід, що здатні карстуватися у поєднанні з техногенним навантаженням та відсутністю антикарстових заходів спричиняють появу нових та активізацію вже існуючих карстів. Водопілля властиве для річок області і супроводжується тривалим періодом підвищення рівнів води (іноді – понад 60 діб), виходом вод

на заплаву і нерідко затопленням значних територій. Рівні води під час весняних водопіль зростають на 3-5 м, більш повільно, ніж при паводках, але негативний вплив вод річок триває довше і часто має значне територіальне поширення.

Пожежі в природних екосистемах Загальна площа зони поширення можливих пожеж в області становить 357,0 тис. га, у т. ч. лісових – 226,0 тис. га та польових – 131,0 тис. га (27 % від площі сільськогосподарських угідь). Поширення лісових і торф’яних пожеж на значних територіях створює реальну загрозу для життя людей, об’єктів господарювання та відпочинку. Серед пожеж у природних екосистемах більшість припадає на пожежі в лісових масивах. Показники імовірності виникнення великих пожеж та найбільші масштаби пошкоджень і матеріальних збитків характерні для лісів, де можливе виникнення пожежної небезпеки ІІІ-V класів, особливо Городнянського, Козелецького, Корюківського, Новгород-Сіверського і Семенівського районів. Виникненню пожеж на торфовищах сприяє їх переосушування через безсистемне зниження рівнів ґрунтових вод на осушувальних системах.

2.4.2. Техногенна безпека

Основні техногенні ризики і загрози	Основними техногенними ризиками і загрозами є потенційно-небезпечні об’єкти. Найвища імовірність виникнення НС зберігається на хімічно небезпечних об’єктах та об’єктах комунального господарства.
Обумовлена наявністю на території 527 пожежо - і 485 вибухонебезпечних об’єктів. На цих об’єктах концентру­ється понад 180,0 тис. т вибухо - і пожежо­небезпечних речовин, сукупна площа ураження яких може скласти 3,3 км2. У вибухо­пожежонебезпечних зонах проживає 1,95 тис. населення.
На території області функціонує 39 хімічно небезпечних об’єктів, де зберігається 0,539 тис. т небезпечних хімічних речовин (НХР), в тому числі 0,0095 тис. т хлору, 0,334 тис. т аміаку та 0,195 тис. т інших НХР. У випадку виникнення НС з викидом НХР з хімічно небезпечних об’єктів площа зони можливого хімічного зараження може становити 476,0 км2 , на якій проживає 191,7 тис. осіб. Джерелами хімічної небезпеки в області є також: · об’єкти, які знищують (переробляють) або можуть тимчасово зберігати хімічні речовини з інших підприємств з метою подальшої переробки. Таким об’єктом є ВАТ “Хімволокно” (м. Чернігів), який може знищувати люмінесцентні лампи (ртуть) виробничою потужністю 16 тонн; токсичні відходи, непридатні або заборонені для використання агрохімікати, яких накопичено 2200,962 тис. т.
За відсутності на території області об’єктів ядерно - паливного циклу об’єктами радіаційної небезпеки в області є джерела іонізуючого випромінювання (ДІВ) та прилади іонізуючого випромінювання (ПІВ). Всього на 27 об’єктах зберігається 695 ДІВ, які підлягають регулюючому контролю, та на 88 об’єктах - 322 ПІВ.
Внаслідок руйнування греблі Київської ГЕС у зону катастрофічного затоплення можуть потрапити 11 населених пунктів, у яких проживає 11,5 тис. чол.
По території області пролягають магістральні трубопроводи “Київ-Брянськ” та “Тула-Шостка-Київ”. В області функціонує 8014,015 км підземних газопроводів, з них 552,34 км магістральних газопроводів. Їх роботу забезпечують 2 газонаповнювальні станції, 89 газорозподільчих станцій (ГРС), 1744 газорегуляторних пунктів (ГРП) та інші об’єкти.
Загальна довжина газопроводів, які знаходяться на балансі ВАТ „Чернігівгаз”, складає 6174,8 км, Чернігівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів – 1367,88 км, Мринського виробничого управління підземного зберігання газу – 103,283 км, Гнідинцівського газопереробного заводу – 105,8 км, нафтогазовидобувного управління „Чернігівнафтогаз” – 262,252 км. На своїй протяжності газопроводи мають 424 переходи, у тому числі через водні перешкоди – 116, автомобільні дороги (1-4 категорії) – 252, залізниці – 56. По території Варвинського, Ічнянського, Прилуцького і Талалаївського районів прокладено технологічні нафтопроводи нафтогазовидобувного управління „Чернігівнафтогаз” від родовищ загальною протяжністю 225,514 км та продуктопровід “Гнідинці-Прилуки” (стабільний бензин) Гнідинцівського ГПЗ протяжністю 34,3 км. На своїй протяжності нафто - та продуктопроводи мають 21 перехід, у тому числі через водні перешкоди – 1, автомобільні дороги (1-4 категорії) – 16, залізниці – 4. Головною проблемою трубопровідного транспорту, що суттєво впливає на стан техногенної безпеки, є наявність значної кількості основних засобів виробництва із понаднормативними строками експлуатації. З терміном понад 30 років працює близько 650 км газопроводів та 360 км нафтопроводів. Підвищену екологічну небезпеку становлять трубопроводи, резервуарні парки нафтопродуктів, зливно-наливні естакади, газонаповнювальні компресорні станції, тощо. У ході експлуатації трубо­проводів фіксуються порушення (відключення від електропостачання установок катодного захисту від корозії, забудова в охоронній зоні трубопроводів та крадіжки вузлів і деталей), які можуть стати причиною розгерметизації та витоку газу. Протяжність мережі автомобільних доріг загального користування у Чернігівській області складає 7673,5 км, з них дороги державного значення – 763,3 км (9,9 %), місцевого значення 6910,2 км (90,1 %). Не мають твердого покриття 532,4 км місцевих доріг (7,7 %). Не мають під’їздів з твердим покриттям біля 160 населених пунктів області, протяжність цих під’їздів складає близько 490 км. На автошляхах області функціонує 504 мости через річки, у тому числі 81 – на дорогах державного значення. Більшість із них відноситься до групи ризику і потребує реконструкції. На 215 мостах (43 %) капітальний ремонт чи реконструкція не проводилася більше 30 років, 135 споруд (27 %) не відповідають сучасним нормативам одночасно за габаритом та вантажопідйомністю. Довжина залізниць загального користування по території області (Київська дирекція залізничних перевезень, Конотопська дирекція залізничних перевезень Південно-Західної залізниці і Полтавське регіональне представництво Південної залізниці) складає 911 км, в тому числі: · залізниці, які обслуговуються електровозною тягою – 284 км; · залізниці, які обслуговуються тепловозною тягою – 627 км. Довжина залізниць незагального користування (підприємства, під’їзні колії до підприємств та ін.) складає 313,8 км, в тому числі – вузькоколійні – 57,4 км. Разом з під’їзними коліями і коліями підприємств протяжність складає 407,8 км, в тому числі вузькоколійних – 66,7 км, з них електрифікованих – 1,1 км. На території області є 320 залізничних переїздів, з них 263 обслуговує “Укрзалізниця”, а 57 – підприємства і організації області.
Небезпеки, пов’язані з функціонуванням комунально-господарського комплексу	Високий рівень ризику виникнення НС на об’єктах комунально-господарського комплексу обумовлений фізичним зносом основних фондів та перевантаженням деяких об’єктів (насосних станцій каналізації та водозабезпечення). Всього в області функціонує 26 очисних споруд, 49 насосних станцій
каналізації, 26 насосних станцій водозабезпечення. З 26 очисних споруд 3 повністю замортизовані, 12 потребують реконструкції. В області нараховується 3664,6 км водопровідних мереж, в т. ч. міських – 2112,3 км, сільських – 1552,3 км, з них аварійні в міській місцевості – 502,5 км (23,8 %), в сільській – 125,6 км (8,1 %). Із 1507,72 км водопровідних мереж комунальної власності 474,17 км (31,4 %) знаходяться в аварійному та передаварійному стані. Загальна кількість мереж водовідведення складає 885,1 км, з них 261,3 км (29,5 %) замортизовані та знаходяться в аварійному та передаварійному стані. Каналізаційні мережі комунальної власності склали 675,6 км, з них 252,49 км (37,4%) знаходяться в аварійному та передаварійному стані. Протяжність теплових мереж, що є на балансі ВАТ „Облтеплокомуненерго”, становить майже 209,49 км, з них 1,612 км (0,8 %) перебувають у аварійному стані, 90,11 км (43 %) зі строком експлуатації понад 25 років, 7,5 км (3,62 %) замортизовано, через що щорічні втрати теплової енергії складають більше 7,0 %. Теплоізоляція на теплових мережах застаріла та неефективна. У ВАТ „ Облтеплокомуненерго” експлуатується 112 котелень. Із 442 установлених котлів 198 одиниць ( 44,7 %) експлуатується понад 20 років, а 288 котлів (51 %) є малоефективні з коефіцієнтом корисної дії нижче 84 %. ТОВ „Ніжинтепломережі” забезпечує теплопостачання м. Ніжина. Опалювальна площа становить 937,7 тис. м2. Загальна протяжність теплових мереж - 91,6 км у двохтрубному вимірі, в тому числі на балансі цього підприємства - 59,82 км. З загальної кількості 56,7 км віком більше 16 років, а 11,3 км (13 %) замортизовано, через що щорічні втрати теплової енергії складають більше 19 %. Теплоізоляція на теплових мережах застаріла та не ефективна. Всього експлуатується 15 котелень. Із 67 встановлених котлів 34 одиниці (50 %) експлуатується понад 20 років, 30 котлів (45 %) є застарілі та малоефективні з коефіцієнтом корисної дії нижче 82 %. Підприємство КП „Прилукитепловодопостачання” забезпечує теплопостачання в м. Прилуки, протяжність теплових мереж складає 99 км. Із загальної протяжності теплових мереж 49,5 км (50 %) перебувають в аварійному стані, замортизовано 4 км (4 %), через що щорічні витрати теплової енергії складають 22,5 %. Теплоізоляція теплових мереж застаріла та неефективна. Експлуатується 34 котельні. Із 93 устаткованих котлів більше 38 одиниць (41 %) експлуатується понад 20 років, 22 котли (24 %) є застарілі та малоефективні з коефіцієнтом корисної дії нижче 90 %. В області газифіковано 329 населених пунктів. Загальна довжина газопроводів, які знаходяться на балансі ВАТ „Чернігівгаз” складає 6174,8 км. Технічний стан цих газопроводів викликає серйозне занепокоєння. Значна частина газопроводів експлуатується з вичерпаним терміном амортизації, щороку кількість таких газопроводів зростає, загострюється проблема боротьби з корозією підземних металевих комунікацій і без вжиття заходів щодо їх відновлення найближчим часом може призвести до підвищення їх аварійності.
Транскордонні техногенні загрози	Потенційною небезпекою для області є також об’єкти, розта­шо­вані за її межами. Область на півночі межує з Росією і Білоруссю, що і обумовлює імовірність підпадання території під вплив потен­ційно небезпечних об’єктів, розміщених на території цих держав.
До транскордонних небезпек області відносяться можливі аварії з викидом 10 % активності на Курській, Смоленській АЕС (Росія), Ігналінській АЕС (Литва); з викидом до 50 % активності – крім вищезгаданих, на Калінінській, Нововоронежській АЕС (Росія) і на АЕС, що розташовані в Болгарії, Угорщині та Чехії і Словакії. Крім аварій на АЕС, до транскордонних небезпек відносяться аварії і катастрофи на підприємствах хімічної промисловості, які розміщені в прикордонних районах. Поблизу населеного пункту Речиця на Дніпрі в районі нафтогазовидобування знаходиться Білоруський газопереробний завод, а в самому місті – гідролізно-дріжджовий завод. У Мозарі (р. Прип’ять) знаходиться нафтопереробний завод, в Калінковичах – завод побутової хімії. Певну небезпеку для області можуть становити підприємства хімічного виробництва в Росії, які розташовані на річках, русла яких проходять і по території області. До них відносяться: завод по виробництву фосфорних добрив біля м. Брянська на р. Десні; один із найбільших у Європі комбінат миючих засобів в Шебекіно; Курський (на р. Сейм) комбінат синтетичного волокна і Курський завод гумотехнічних виробів.

2.4.3. Інфекційні захворювання людей