Стратегія соціально-економічного розвитку Чернігівської області на період до 2015 року (стр. 21 )

Підвищення результативності та ефективності процесів іноземного інвестування

Сучасний стан іноземного інвестування	Іноземне інвестування посідає особливе місце у формуванні структури зовнішньоекономічних пріоритетів Чернігівського регіону. Світовий досвід переконує, що країни з перехідною економікою не спроможні вийти з кризового стану без залучення та ефективного використання іноземних
інвестицій. В області протягом останніх років процеси іноземного інвестування розвиваються досить повільно, іноземний капітал, залучений до господарських суб‘єктів, становив на кінець 2003 р. – 76 млн. дол., у 2004 р. – 95,5 млн. дол., у 2005 р. – 94,3, за 9 місяців 2006 р. – 79,1 млн. дол. США. Суттєве зменшення іноземних інвестицій обумовлено тим, що у звітному періоді завершився процес реорганізації ЗАТ „Чернігівський пивкомбінат „Десна” у без балансове Регіональне відділення ВАТ „Сан-Інтербрю Україна”. Відповідно статистична звітність, у т. ч. і про обсяги залучених іноземних інвестицій у Чернігівське відділення „САН Інтербрю Україна”, відтепер подається за місцем реєстрації, тобто у м. Києві. Як наслідок, статистичний показник залучення в Чернігівську область іноземних інвестицій скоротився майже на 20% при незмінному соціально-економічному ефекті діяльності пивкомбінату для області. В інвестуванні економіки області беруть участь підприємницькі структури 25 країн світу. Найбільша частка капіталу надійшла з Німеччини – 43,1 млн. дол. США, Великобританії – 17,3 млн. дол. США, Кіпру – 6,1 млн. дол. США, Віргінських островів, Британських – 3,9 млн. дол. США., Італії – 1,7 млн. дол. США, Багам – 1,4 млн. дол. США. Фактично це є адресним надходженням капіталів до таких підприємств як ВАТ “ВАТ - Прилуки”, ЗАТ “Чернігівський пивкомбінат “Десна” та ДП “Чернігівнафтогазгеологія”. Для довгострокової структурної перебудови господарського комплексу області вирішальної ролі зарубіжні капіталовкладення поки що не відіграють, оскільки пріоритетними галузями для інвесторів стабільно залишаються харчова промисловість та перероблення сільгосппродуктів (57,9 відс.), оптова і роздрібна торгівля (6,8 відс.). Звертає увагу наявність серед країн-інвесторів зон офшорного бізнесу, що є реакцію вітчизняного капіталу на непривабливі умови прямого довгострокового інвестування в економіку України взагалі та в господарства Чернігівщини зокрема.
Регіональна інвестиційна політика	Регіональна інвестиційна політика має за мету поліпшення соціально-економічного становища області, виходячи з інтересів націо­нальної економіки в цілому. Засоби досягнення мети - оптимальне поєд­нання внутрішніх і зовнішніх потоків капіталовкладень, що формують інвестиційний фонд. Залучення іноземного капіталу має здійснюватися на умовах, що не загрожують економічній безпеці і політичній незалежності України.
Інвестиційну політику на регіональному рівні доцільно формувати, виходячи з таких принципів: · концентрація інвестиційного потенціалу у сферах, де регіон має реальні конкурентні переваги на зовнішніх та внутрішніх ринках; · зарубіжні інвестиції мають сприяти структурним перетворенням у господарському комплексі регіону; · створення умов для спрямування інвестицій в інноваційні технології, здатні приносити прибуток для забезпечення розширеного відтворювання на оновленій технічній основі; · інвестиційна діяльність має спрямовуватися на забезпечення комплексного соціально-економічного розвитку регіону.
Інвестиційний потенціал прикордонних територій	Область має суттєвий інвестиційний потенціал. Прикордонні регіони, особливо у зоні інтересів Європейського Союзу, мають природну інвестиційну привабливість.
Піднесення економіки прикордонних територій та розвиток прикордонної інфраструктури здійснюють позитивний вплив на національну економіку, оскільки: · мінімізують витрати обігу експортно-імпортних операцій за рахунок зниження вартості перевезень у межах країни та прискорення перетинання кордонів; · сприяють встановленню надійного бар’єру для неконтрольованих експортно-імпортних потоків та контрабанди; · укріплюють престиж та інвестиційну привабливість країни в цілому; · сприяють поширенню експорту послуг і створенню нових робочих місць. Стримуючі фак­­тори залучення іноземних інвестицій Повільний розвиток процесу іноземного інвестування значною мірою зумовлений недостатньо розвинутою інвестиційною та комерційною інфраструктурою області. Інфраструктурне забезпечення регіону: транспортна система, мережа зв’язку, наявність енергомереж, вартість енергоносіїв тощо значно впливають на пожвавлення інвестиційної діяльності, як і розвинута система бізнес-послуг: консалтингових, юридичних, страхових, аудиторських, а також відповідний рівень діяльності фінансово-кредитних установ. Суттєвим фактором, що стримує залучення іноземних інвестицій є політична нестабільність в країні та часті зміни законодавства, особливо в частині діяльності суб’єктів територій пріоритетного розвитку.
Пріоритети розвитку інвестиційних процесів у економіці регіону	Пріоритетами розвитку інвестиційних процесів у економіці регіону є: · перенесення акцентів з інвестиційної моделі розвитку на інвестиційно-інноваційну; · селекція інвестиційних проектів, відбір на тендерній основі інвестиційних проектів з орієнтацією на переваги інноваційних проектів;
· формування чіткої експортної спеціалізації території та стимулювання експортного виробництва; · використання повною мірою переваг спеціального режиму інвестиційної діяльності на ТПР. Сприяння розвитку транснаціональних елементів в економіці регіону, які організаційно мають форму: · спільних підприємств; · холдінгів, вертикально та горизонтально інтегрованих структур; · промислово-фінансових груп; · транскордонних господарських об’єднань субрегіонального типу. Формування адекватної системи зв’язків регіональної економіки із зовнішнім середовищем: · трансформація виробництва у напряму форсованого розвитку галузей, продукція яких має реальні конкурентні переваги на зовнішніх ринках; · узагальнення набутого підприємствами регіону досвіду зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності; · підготовка інфраструктурного забезпечення до активного функціонування у сфері зовнішньої взаємодії, в тому числі - іноземного інвестування. Заходи щодо формування сприятливого інвестиційного клімату З метою формування у регіоні сприятливого інвестиційного клімату необхідно-здійснювати заходи щодо: · поліпшення економічних, правових та організаційних умов діяльності інвесторів, для збільшення обсягів інвестицій в економіку області, в першу чергу, в її пріоритетні галузі; · недопущення порушень прав інвесторів та сприяння їм у відновленні порушених прав; · забезпечення відкритості, прозорості та послідовності процесу приватизації державного майна для сприяння залученню інвестиційних ресурсів; · активізації інформаційного та організаційного забезпечення залученню інвестицій; · розробити регіональні механізми захисту іноземних інвесторів від ризиків некомерційного характеру; · опрацювати питання створення страхових компаній за участю іноземних страхових установ; · розвивати інфраструктуру інвестиційної діяльності шляхом створення двосторонніх агентств і організацій та впровадження програм сприяння іноземним інвестиціям за їх підтримки; · розвивати інвестиційно-клірингові відносини та нагляд за виконанням проектів за участю іноземного капіталу; · сприяти формуванню фондового ринку з урахуванням конкурентоспроможності вітчизняних і зарубіжних інвесторів та активності фінансових посередників, стимулюючи залучення портфельних іноземних інвестицій, як доповнення базового капіталу підприємств регіону. Інвестиційна діяльність регіонів є одним з вагомих інструментів економічної політики держави. ЇЇ основна мета - формування сприятливого інвестиційного клімату та створення на його основі механізмів для збільшення відповідних ресурсів та їх ефективного використання.

Розвиток спільного підприємництва на базі виробничої та науково-технічної кооперації

Стимулювання зовнішньої торгівлі та іноземного інвестування регіону без комплексу програмних заходів, спрямованих на активізацію факторів внутрішнього зростання, розвитку міжрегіонального та міжнародного співробітництва з питань виробничої кооперації та спеціалізації може привести до небажаних наслідків: закріплення недосконалої структури експорту і імпорту технологічної відсталості, втрати окремих видів виробництв. Враховуючи те, що базовим рівнем транснаціоналізації є спільне підприємництво, яке має за мету довгострокові позитивні зміни, а не отримання миттєвих ефектів, важливою задачею місцевих органів виконавчої влади є створення сприятливих умов для його розвитку.
Перспективні напрями	Шляхи транснаціоналізації та її організаційні форми мають бути диференційованими у залежності від галузі та розміру підприємств:
перспективним напрямом транснаціоналізації та розвитку спільного підприємництва великих вузькоспеціалізованих підприємств є: · формування мережі вертикально інтегрованих виробничих структур; · організація промислово-фінансових груп за участю капіталів іноземних банків; · використання холдінгових схем та взаємної участі у капіталі технологічно залежних підприємств сусідніх країн. перспективним напрямом розвитку спільного підприємництва для середніх і малих підприємств є: · інформаційне забезпечення і координація взаємозацікавленості підприємств; · формування об’єднань синдикативного типу та спільні дослідження ринку; · організація спрощеного виходу на ринки прилеглих регіонів сусідніх країн; · утворення спільних інноваційних фондів та міжрегіонального банку даних; · створення мікроінтеграційних структур горизонтального типу, що особливо важливо для підприємств, які випускають продукцію аналогічного асортименту. перспективним напрямом розвитку спільного підприємництва у сфері АПК є: · кооперування науково-дослідницької роботи в галузі сільського господарства; · стимулювання розвитку ринкових форм господарювання, комерційної та маркетингової діяльності; · організація спрощеного виходу сільськогосподарських виробників на ринки сусідніх держав шляхом створення асоціацій кооперативів та мікроінтеграційних структур синдикативного типу; · поліпшення матеріально-технічного забезпечення і обслуговування сільсько­господарської техніки за рахунок формування міжрегіональних лізингових компаній та сервісних центрів з пільговим наданням запасних частин.
Виробничо-технічне кооперування	Важливим напрямом спільного підприємництва є виробничо-технічне кооперування на комерційній основі.
Необхідно використовувати взаємодоповнюваність науково-технічних потенціалів країн СНД, в першу чергу - Росії і Білорусі. Для цього потрібно зосередити зусилля промисловців і науковців зацікавлених країн у пошуку шляхів найбільш ефективної взаємодії внутрішнього і зовнішнього потенціалу науководослідних та та дослідно- конструкторськіх розробок (далі – НДДКР) з метою вирішення актуальних проблем розвитку господарства регіону та його матеріально-технічного забезпечення. Така взаємодія повинна здійснюватися шляхом: · укладання угод з основними споживачами продукції виробничо-технічного призначення; · укладання угод про спільні НДДКР або створення технологічних консорціумів; · створення спільних венчурних підприємств; · цілеспрямоване фінансування науково-дослідної бази університетів та інших наукових центрів з метою вирішення прикладних задач. Особливе значення має створення стратегічних альянсів у сфері НДДКР з конкуруючими підприємствами країн СНД з метою зниження витрат, пов'язаних з розробкою, виробництвом та реалізацією високотехнологічної та інноваційної продукції.

Розвиток транскордонного співробітництва

Сучасний стан транскордонного співробітництва Єврорегіон	Трансформація геополітичних і геоекономічних орієнтирів сучасності призвела до заглиблення диспропорційності у відтворювальних циклах регіонів, що мають прикордонне положення. Чернігівська область має 421 км спільних кордонів з Брянською областю (Російська Федерація) і Гомельською областю (Республіка Білорусь).
У вирішенні питань організації співробітництва Чернігівської, Брянської та Гомельської областей необхідно керуватися досвідом транскордонної взаємодії регіонів Європейського Союзу, зокрема - принципів утворення і напрямів діяльності єврорегіонів. Єврорегіони за участю прикордонних областей України мають виступати самостійними сегментами територіальної структури світового ринку і виконувати функції своєрідних інтеграторів економічних процесів. Насамперед, це стосується рівня розвитку прикордонної інфраструктури і формування сприятливих умов інтенсифікації співробітництва з суміжними країнами. Перспектива субрегіонального співробітництва значною мірою обумовлена повнотою реалізації підходу, який забезпечує пріоритет інтересів регіону. У межах єврорегіонів, як організаційної форми прикордонних відносин, місцеві органи влади мають можливість розробляти спеціальні програми економічного, культурного і гуманітарного впливу, реалізовувати конкретні проекти, вирішувати проблеми зайнятості населення, інфраструктури й екології. Напрями регулювання транскордонної взаємодії Чернігівської, Брянської та Гомельської областей розробляються у відповідності з Законом України „Про транскордонне співробітництво” та Указом Президента України "Про заходи щодо розвитку економічного співробітництва областей України з суміжними прикордонними областями Російської Федерації" (1994р.). У процесі реалізації Указу укладені Міжурядові Угоди про співробітництво прикордонних областей України з відповідними територіями Росії та Республікою Білорусь. Створено Раду керівників прикордонних областей, з 1995 р. регулярно проходять засідання, досягаються домовленості з широкого кола питань та укладаються прямі двохсторонні угоди про економічне, науково-технічне та культурне співробітництво. Регулювання транскордонної взаємодії Чернігівської, Брянської та Гомельської областей здійснюється у рамках багато - та двосторонніх Угод між суміжними країнами, таких як: Угоди про вільну торгівлю з Російською Федерацією та Республікою Білорусь, Договір про Дружбу, партнерство і співробітництво між Україною та Російською Федерацією, Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про прикордонне співробітництво, аналогічна Угода про прикордонне співробітництво з Республікою Білорусь та ін. У 1998 р. досягнута “Угода про створення єдиного палатного простору прикордонних областей” між керівництвом Чернігівської, Брянської Торгово-промислових палат (ТПП) та Гомельським відділенням ТПП Білорусі. У 2002 році підписана угода між Чернігівською облдержадміністрацією, адміністрацією Брянської області Російської Федерації і Гомельським обласним виконавчим комітетом Республіки Білорусь про торгово-економічне, науково-технічне і культурне співробітництво. 29 квітня 2003 р. було підписано угоду між Чернігівською, Брянською та Гомельською областями про створення прикордонного співтовариства Єврорегіон „Дніпро” та затверджено його статут. У грудні 2003 року Єврорегіон „Дніпро” став членом Асоціації Європейських Прикордонних Регіонів (АЄПР). Метою членства є налагодження співробітництва з єврорегіонами, об’єднаними в АЄПР. Проте, нині переважна частина виробничо-коопераційних зв’язків між суб’єктами господарювання прикордонних областей здійснюється на рівні локальних угод. Розвиток транскордонного співробітництва гальмує відсутність комплексного підходу до вирішення проблем організації взаємодії, побудованого на балансі національних, регіональних і підприємницьких інтересів.
Фактори розвитку транскордонного співробітництва	У межах Чернігівської, Брянської та Гомельської областей існують об'єктивні геополітичні, транспортно-географічні, економічні, екологічні, соціально-демографічні, науково-технічні фактори розвитку транскордонного співробітництва, яке, за досвідом організації єврорегіонів у країнах ЄС, Центральної та Східної Європи, є потужним поштовхом для економічного піднесення прикордонних територій.
Створення Єврорегіону „Дніпро” сформувало передумови реалізації потенціалу співробітництва прикордонних територій, використання світового досвіду регіонального розвитку. Стосовно прикордонних областей України, Росії і Білорусі досвід єврорегіонів може бути використаний у плані їх принципових засад та організаційних підходів. Змістовно ж співробітництво між Чернігівською, Брянською та Гомельською областями більш глибоке, ніж у межах традиційних єврорегіонів. На перший план виступають економічні фактори міжрегіональної взаємодії, що пояснюється наслідками складеного протягом сторіч територіального поділу праці, під впливом якого формувалася доповнюваність виробничо-технічних потенціалів. На відміну від регіональних транскордонних об’єднань Західної та Центральної Європи, де взаємодіють різні етноси, історична, культурна та конфесійна єдність населення трьох областей створює підґрунтя розвитку співпраці в гуманітарній сфері. Потребують спільного вирішення екологічні проблеми.
Стратегічні завдання з розвитку транскордонного співробітництва	Завдання розвитку транскордонного співробітництва обумов­люють виділення наступних етапів і пріоритетів регіонального розвитку: · реалізація єдиної транспортної політики щодо митних
переходів, і головних транспортних напрямів, будівництва та ремонту автомагістралей, розвитку регіональної системи залізниць, будівництва і реанімації регіональних аеропортів, розвитку міжрегіонального повітряного простору; · формування конкурентної економічної структури інтегра­ційного комплексу, прискорення економічної трансформації і більш ефективного використання природних ресурсів; · концентрація зусиль наукових-дослідних центрів прикор­донних областей у напрямку поширення технологічних інновацій і подальшого розвитку матеріально-технічної бази, необхідної для запровадження інновацій, активізація ділового і бізнесового середовища, впровадження спільних проектів у чутливих до інновацій галузях господарських комплексів; · створення спільних фондів, асоціацій, реалізація проектів спільного розвитку, укладання міжрегіональних угод, що забезпечують найбільш ефективне використання і розвиток потенціалів суміжних територій, сприятимуть поглибленню інтеграції на мікроекономічному рівні; · формування однорідного соціально-економічного простору на основі поглиблення міжнародної кооперації праці між підприємствами регіонів, розвиток спільної підприєм­ницької діяльності, формування спільної або сумісної банківської, транспортної і промислової інфраструктури; · вирішення проблем полегшення взаємних розрахунків у поставках виробничо-технічного призначення за рахунок утворення за підтримкою національних банків зацікавлених сторін міжрегіональної клірингової палати, до складу якої мають увійти впливові регіональні банки та підприємницькі структури; · узгодження політики регулювання потоків робочої сили; · взаємодія центрів науково-технічної та економічної інфор­мації, торгово-промислових палат трьох областей зі створення спільної бази підтримки соціально-економічного та екологічного розвитку, формування міжрегіонального фонду інновацій, винаходів та передових технологій; · налагодження тісних контактів між провідними науковими центрами регіонів, розвиток наукової співпраці творчої молоді, обмін новітніми освітніми технологіями тощо; · поліпшення екологічної ситуації в регіоні шляхом біомоніторингу транскордонної території, охорони рідких видів флори та фауни, упорядкування землекористування, покращення стану водних ресурсів та зменшення забруднення повітря; · розробка та реалізація спільних проектів зі збереження історико-культурних цінностей; · розвиток туристичного бізнесу. Заходи з реалі­зації розвитку транскордонного співробітництва Для реалізації завдань розвитку транскордонного співробітництва Чернігівської, Брянської та Гомельської областей необхідно здійснити наступні організаційні заходи: · створити систему інформаційного забезпечення та контролю транскордонної взаємодії: організації моніторингу господарської діяльності підприємств, що мають виробничо-коопераційні зв’язки або спільні ринки збуту; розробити механізми координації діяльності у надзвичайних ситуаціях; збирання достовірної інформації про фінансовий стан партнерів, прогнозування їх фінансової діяльності та оперативної інформації щодо кон'юнктури ринків суміжних регіонів; здійснення оперативного контролю за дотриманням договірних зобов'язань; · скоординувати економічні та правові регулятори транскордонного співробітництва. Правові регулятори розвитку транскордонного співробітництва мають формуватися у законодавчому режимі міжнародних організацій, насамперед – у режимі ЄС на основі ратифікованої Україною Європейської Конвенції з питань транскордонного співробітництва; · розробити узгоджену систему економічних регуляторів транскордонного співробітництва, які містять прямі та непрямі засоби впливу. До перших належать дотації та субсидії з місцевих бюджетів та міжрегіональних фондів; пряме регулювання цін на окремі види сільськогосподарської продукції та угоди картельного типу про підтримку спільної цінової політики; міжрегіональні замовлення; впорядкування митного контролю. До других відносяться: цільові податкові, кредитні та інвестиційні пільги, які можуть бути надані, виходячи з діючого законодавства країн-учасниць та існування у регіонах зон, де діють спеціальні режими інвестиційної діяльності (у Чернігівській області - території пріоритетного розвитку, у Гомельській області ВЕЗ "Гомель-Ратон"); · залучати суб’єктів господарювання до участі у пріоритетних транскордонних проектах шляхом створення системи економічних стимулів, серед яких виділяються регіональні важелі впливу на працю та капітал (розробку проектів регламентують Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про порядок проведення конкурсного відбору проектів (програм) транскордонного співробітництва, які можуть бути включені до державної програми розвитку транскордонного співробітництва” від 11 травня 2005р. № 000 та Наказ Міністерства економіки України Про затвердження Порядку підготовки проектів (програм) транскордонного співробітництва, зразків листка реєстрації висновків попереднього розгляду проекту (програми) транскордонного співробітництва, листка результатів оцінювання проекту (програми) транскордонного співробітництва” від 15 березня 2006р. № 000); · скоординувати заходи в сфері охорони навколишнього середовища в напрямку першочергового вирішення нагальних проблем регіону; · налагодити систему обміну інноваціями; · розробити комплексну програму розвитку туризму. Запропоновані заходи з розвитку транскордонного співробітництва спираються на набутий світовий досвід співробітництва між місцевими та регіональними владами, насамперед - європейський, і підпорядковані створенню сприятливих організаційно-економічних умов для досягнення комплексного, сталого розвитку сукупності прикордонних регіонів, в межах якої сформовані фактори розвитку інтеграційних процесів. Серед них вирішальне значення мають економічні чинники взаємодії, що обумовлено взаємопов’язаністю господарських комплексів Чернігівської, Брянської та Гомельської областей. Переваги відкритої економіки, до стану якої прагне країна, можуть бути використані повною мірою за умов розвитку взаємодоповнюючих процесів: розширення зв'язків з країнами близького і далекого зарубіжжя, диверсифікації зовнішньоекономічної діяльності підприємств на основі визначених пріоритетів експортної спеціалізації, ефективного залучення зарубіжних інвестицій у модернізацію економіки та підключення регіонів до системи міжнародної економічної взаємодії, в тому числі – транскордонного співробітництва.

Етапи і механізми реалізації Стратегії розвитку Чернігівщини

Етапи реалізації
Масштабність і складність цілей і задач, які необхідно вирішити в процесі реалізації Стратегічних напрямів соціально-економічного розвитку Чернігівської області на період до 2015р., обумовлюють поетапне їх вирішення: І етап – рр.; ІІ етап – рр. Зміст кожного етапу визначає першочерговість вирішення домінуючих проблем та способи, які при цьому використовуватимуться. Конкретні заходи, які передбачається здійснити, і задачі, що необхідно вирішити на кожному етапі, відображені в стратегіях розвитку галузей економіки і соціальної сфери.
Механізми реалізації
Правовий механізм	Основним правовим механізмом реалізації регіональної Стратегії розвитку є Конституція України, а також система чинного законо -
давства щодо: · здійснення функцій виконавчої влади та місцевого самоврядування, передусім, Закони України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації”; · коротко-, середньо - та довгострокового прогнозування: Закон "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України", Концепція вдосконалення системи прогнозних і програмних документів з питань соціально-економічного розвитку України, постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року", постанова Кабінету Міністрів України "Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання проекту державного бюджету". Вирішення проблем економічного характеру здійснюва­тиметься за допомогою Податкового та Бюджетного кодексів України, щорічних Законів України “Про Державний бюджет”, “Про банки та банківську діяльність”, “Про систему оподаткування” та інших нормативних актів, які регламентують механізми оподаткування і функціонування суб’єктів господарської діяльності, а також законодавчих та нормативно-правових актів, які регламентують державну регіональну політику – Закон України „Про стимулювання розвитку регіонів”, Державна Стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року.
Організаційний механізм	Основою організаційного механізму реалізації Стратегії розвитку є система програмно-планових документів з управління розвитком області. Ключовими є середньострокові прогнози і щорічні програми розвитку Чернігівської області, бюджет області.
Основними складовими організаційного механізму реалізації Стратегії розвитку є: · щорічні програми соціально-економічного розвитку області, міст, районів, підприємств та організацій, галузей, які розроблятимуться згідно із Стратегічними напрямами соціально­-економічного розвитку області на період до 2015 р.; · угода щодо регіонального розвитку між Кабінетом Міністрів України та обласною радою; · програми подолання стану депресивності окремих територій (за умови законодавчого визнання їх депресивними); · ефективний контроль за ходом реалізації Стратегічних напрямів і коригування на цій основі цілей і дій; · періодична оцінка ресурсів, що необхідні для реалізації заходів Стратегії, у тому числі матеріальних, фінансових, природних, трудових, інтелектуальних та ін. і вжиття необхідних заходів; · здійснення постійних контактів з центральними і місцевими органами влади для виявлення і вирішення загальних проблем із застосуванням організаційно-правових норм, передбачених чинним законодавством.
Економічний механізм	Економічний механізм реалізації Стратегії розвитку передбачає:
· визначення пріоритетів розвитку галузей економіки; · формування сприятливих умов для залучення інвестицій в економіку регіону; · забезпечення пріоритетного розвитку інноваційно орієнтованих галузей економіки; · впровадження регіональної політики у напрямі ліквідації збитковості підприємств шляхом реструктуризації, перепро­філювання, консервації, або ліквідації неефективних, збиткових підприємств, здійснення поглибленого аналізу їх фінансового стану; · підтримку власного виробника промислової продукції; · фінансове оздоровлення підприємств; · створення сприятливих умов формування ефективного власника; · створення конкурентного середовища шляхом підвищення економічного потенціалу регіону; · спрямування коштів бюджетів усіх рівнів на фінансування заходів, які мають важливе соціальне значення для регіону; · динамічний розвиток страхового та фондового ринків; · збільшення обсягів фінансування на проведення наукових розробок та їхнє впровадження у виробництво; · сприяння залученню кредитів банків та небанківських установ, коштів недержавних цільових фондів, лізингових компаній та ін. для здійснення пріоритетних заходів соціально-економічного розвитку регіону, впровадження новітніх технологій, інноваційних проектів.
Інформаційний механізм	Втілення в життя Стратегічних напрямів соціально - економічного розвитку області потребує:
· поліпшення керованості соціально-економічними процесами; · глибокої координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; · комплексного підходу та узгодженості заходів і механізмів щодо забезпечення реформування галузей економіки та соціальної сфери; · розширення соціальної бази ринкових перетворень; · забезпечення їх підтримки широкими масами населення та розробки конкретних заходів на усіх рівнях (в області, містах, районах, на підприємствах і в організаціях) щодо їх виконання. З цією метою передбачається: · запровадження інформаційного моніторингу соціальних та економічних процесів розвитку регіону; · забезпечення відкритості, гласності діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування; · здійснення заходів щодо участі громадян і громадських об’єднань в діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; · забезпечення широкої інформованості населення щодо рішень, які приймаються органами виконавчої влади з вирішення соціальних та економічних питань; · широке та об’єктивне висвітлення у засобах масової інформації змісту Стратегії розвитку, ходу її виконання, зокрема шляхом розширення і вдосконалення подання у мережі Інтернет об’єктивної інформації щодо змін у соціально-політичній, економічній, освітній, правовій, науково-технічній ситуації в області; · створення ефективної системи взаємної інформації між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування як по горизонталі, так і по вертикалі щодо ходу реалізації Стратегії розвитку, шляхів вирішення проблемних питань; · пропагування загальнообласного та державного значення Стратегії розвитку.