Стратегія соціально-економічного розвитку Чернігівської області на період до 2015 року (стр. 17 )

Розвиток високопродуктивного агропромислового комплексу

5.1. Стан та передумови розвитку агропромислового комплексу

Стан та основні тенденції розвитку галузі	Агропромисловий комплекс належить до найважливіших сфер економіки області. Він включає три основні ланки: сільське господарство, харчову та переробну промисловість і виробничу інфраструктуру.
Площа сільськогосподарських угідь області становить 2105,5 тис. га, у тому числі ріллі – 1454,1 тис. га, або 69,1 %. Покращується ситуація у галузі тваринництва, як по кількісних, так і по якісних показниках. В сільськогосподарських підприємствах збільшено продуктивність худоби, валове виробництво молока, м’яса та яєць. Збільшено реалізацію м’яса. Через затяжну кризу сільськогосподарських підприємств, зубожіння сільського населення та мізерність бюджетного фінансування занепадає й руйнується соціальна інфраструктура села. Скорочуються капітальні вкладення в усі сфери економіки області, погіршується транспортне сполучення, відбувається зменшення сільського населення і трудових ресурсів (додаток 62).
Фактори, що гальмують економічне зростання АПК	Нині діє ряд факторів, що гальмують економічне зростання галузей АПК. До них належать: · відсутність повноцінного ринку сільськогосподарської техніки та послуг, низька якість продукції вітчизняного сільськогосподарського машинобудування, високі ціни на технічні засоби, дефіцит інвестицій;
· проблеми з постачанням нафтопродуктів: постійне коливання ціни впродовж року, її реагування на зміни на світових ринках, різке подорожчання в період сівби та збирання врожаю при одночасному дефіциті, неможливість вчасно отримання кредитів на придбання нафтопродуктів для нормального забезпечення роботи всього комплексу; · відсутність паритету цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, подальше викривлення цінової політики. Низькі ціни на сировину та продукцію АПК високої споживчої якості внаслідок перерозподілу земельної ренти та низької купівельної спроможності населення, які посилюють занепад господарств області (як колективних, так і фермерських). Високі ціни на промислову продукцію низької якості та надвисокі ціни на якісну продукцію зарубіжних фірм унеможливлюють оновлення виробничого обладнання комплексу; · затримка з розрахунками в АПК та реалізація сільськогосподарської продукції на 40-50 % нижче навіть заниженої сезонної ціни, оскільки господарства не мають можливості чекати підвищення цін; · затримка з реформуванням сільського господарства, яке величезними коштами щедро продотувало інші, швидше реформовані галузі та споживачів, призвела до кризи економіки господарств та соціальної сфери; · відсутність та швидкоплинність кадрів на селі через погані умови життя та оплати праці; · недосконала митна і ліцензійна політика стосовно АПК; · нераціональна структура посівів культур, особливо на півночі області, де в останні роки зернові культури займають більше 60 % посівних площ, невирішеність білкової проблеми в харчуванні населення через низьку купівельну спроможність населення; · зниження, а часто і повна відсутність внесення органічних і мінеральних добрив у низькородючі поліські ґрунти; · існуючі реальні наслідки Чорнобильської катастрофи, про які починають дедалі більше забувати; · організаційні та управлінські прорахунки керівників господарств.
Пріоритетні напрями розвитку АПК	В перспективі необхідно особливу увагу приділити вирішенню інтересів села і його мешканців, оскільки це є основою поліпшення демографічної ситуації на селі, розвитку трудового потенціалу і в кінцевому рахунку забезпечення агропродовольчих інтересів як області, та і країни в цілому.
У зв’язку з цим, пріоритетними напрямами розвитку АПК області передбачається: · розвиток молоко-, м"ясо - та яйце продуктових комплексів, в першу чергу, в господарствах колективних форм організації праці, що полегшить адаптацію товаровиробників до умов СОТ і вирішить білкову проблему (недостатність білкових компонентів в структурі споживання продуктів харчування населення); · ефективне використання новітніх розробок у сфері агротехніки, біотехнології та агроекології; · збільшення та поглиблення переробки сільськогосподарської продукції місцевого виробництва; · раціоналізація аграрного природокористування, що дозволить істотно знизити природо-, фондо- і енергоємність сільсько­господарської продукції, підвищити її конкурентоспроможність; · повернення втрачених та завоювання нових ринків для продукції АПК як в самій області, так і у великих містах України та ближнього зарубіжжя; · якість продукції, виваженість цінової політики, постійна зміна та розширення асортименту; · пошук місць та ринків реалізації картоплі, льону-довгунцю, вовни, враховуючи можливості прориву на світовий ринок при умові значних валютних надходжень та заміни сортів на якісні та високопродуктивні; · створення кооперативних об’єднань, що стимулюватиме підприємницьку ініціативу населення; · забезпечення АПК техніко-технологічними засобами, мінеральними добривами, вирощування на вільних від радіоактивного забруднення землях екологічно чистої продукції, яка може бути реалізована в інших країнах по високих цінах. (для цього необхідно розробити моніторинг якості земель. Радіоактивно забруднені землі з невисоким ступенем забруднення придатні для вирощування продукції із застосуванням мінеральних добрив); · забезпечення першочергового кредитування заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва, що дасть можливість запобігти їх банкрутству та сприятиме поверненню кредитів, наданих для закупівлі нової техніки, енергоносіїв, мінеральних добрив, запасних частин і обладнання; · удосконалення кадрової політики в АПК, забезпечення зацікавленості працівника у результатах своєї праці та гідний рівень її оплати, створення достойних умов проживання; · підвищення відповідальності кадрів усіх рівнів за аграрну політику і державне управління галуззю, формування аграрної політики на засадах системної її реалізації, одержання визначеного наперед кінцевого результату; · законодавчо-нормативне забезпечення розвитку АПК. Прикордонне положення області вимагає більш гнучкої митної політики з боку держави, що дало б можливість швидше реагувати на зміни світової кон’юнктури на ринках ближнього і далекого зарубіжжя; · при формуванні соціально-економічних показників розвитку галузі сільського господарства, необхідно передбачати і суспільно-політичне майбутнє села з визначенням етапів і механізмів його забезпечення.

Таблиця 6.1

Динаміка виробництва продукції сільського господарства
в Чернігівській області, млн. грн.

Показник	1995	2000	2005	2005 р., % до
1995	2000	України
Продукція сільського господарства у порівнянних цінах 2000р.	3131,8	2292,5	2552,2	81,5	111,3	3,9

Таблиця 6.2

Прогноз виробництва продукції сільського господарства
в Чернігівській області, млн. грн.

Показник	2000 р.	2005 р.	2010 р.	2015 р.	2015 р., % до
2005 р	2010 р.	Україна
Продукція сільського господарства у порів­нянних цінах 2000р.	2292,5	2552,2	2705,0	2871,0	112,5	106,1	4.0

Заходи з реалізації пріоритетних напрямів розвитку АПК	Для створення організаційних та економічних умов, які сприятимуть сталому розвитку агропромислового комплексу, необхідно:
· забезпечення рівності умов розвитку різних форм власності та господарювання в аграрному секторі економіки області; · формування відповідної інфраструктури, яка дозволить розширити систему матеріально-технічного забезпечення та збуту сільськогосподарської продукції, надання інших видів послуг; · забезпечення функціонування оптових продовольчих ринків, ярмарок; · формування державної системи страхування врожаю сільськогосподарських культур; · створення інформаційно-маркетингової системи в сільсько­господарських районах області. Становлення та подальший розвиток сільськогосподарського виробництва має відбуватися шляхом стабільного нарощування обсягів виробництва в сільськогосподарських підприємствах та підвищення ролі особистих підсобних господарств населення.
5.2. Розвиток харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів Сучасний стан і тенденції розвитку харчової промисловості Харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів області налічує 95 великих та середніх підприємств з обсягами виробництва 1,5 млрд. грн., в яких працює 17,4 тис. чол. Крім них, функціонує 533 невеликих суб’єктів переробки, збудованих і пристосованих господарськими і комерційними структурами. Питома вага харчопереробної галузі складає 43 відсотки в загальному обсязі випуску промислової продукції області, з якої три чверті припадає на виробництво тютюну, пива та молочну промисловість (додаток 63). В загальному обсязі виробництва продукції харчової та переробної промисловості області 27,0% займає тютюнова галузь, 27,1% - виробництво пива, 22,6% - молочна галузь, 5,1% - м’ясна, 5% - виробництво хліба та хлібобулочних виробів, 3,5% - кондитерська галузь, 3% - оброблення зерна, виробництво крохмалю і 6,7%- займають інші галузі (виробництво печива, макаронних виробів, готових кормів, жирів та інше). Область забезпечує 10 відсотків загальнодержавних обсягів виробництва пива, 8,8 – консервів молочних, 7,4 – макаронних виробів, 9,1 – тваринного масла, 5,3 – жирних сирів, 3,9 – цукру-піску, 21,9 відсотка цигарок. Виробництво основних продуктів харчування на одну особу значно вище за фактичне їх споживання як в області, так і по Україні із-за низької купівельної спроможності населення, що не відповідає раціональним нормам споживання. При виробництві в області за 2005 рік на одну особу м’яса в кількості 45 кг, спожито тільки 37,4 кг при нормативі 80 кг, молока-538 кг - спожито 283,9 кг при нормі 380 кг, яєць-305 шт. – спожито 242 шт. при нормі 290 шт., картоплі –1068 кг, спожито 178,6 кг при нормі 124 кг. Починаючи з 1998 року темпи росту розвитку галузі значно прискорились. Швидке зростання окремих галузей харчової промисловості свідчить про правильність проведення структурних реформ, демонструє переваги ефективної ринкової економіки, зорієнтованої на потреби людини. Стратегічні напрями розвитку харчової промисловості Подальший розвиток харчової промисловості визначається швидким оборотом її капіталу та інтегративними можливостями з агропромисловим комплексом, перетворенням її на високо - ефективний, експортоспроможний і конкурентноздатний сектор на регіональному і державному ринках. Галузь стає однією з ключових, на базі якої може розбудовуватись економіка регіону, зміцнюватись національна безпека, зменшуватись зовнішня залежність, створюватись та підтримуватись запас основних харчових продуктів, необхідних на випадок надзвичайних ситуацій. Пріоритетними напрямами розвитку галузі, на основі інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, стають досягнення максимально можливого самозабезпечення з основних видів продуктів харчування, забезпечення виробництва продовольства в обсязі та асортименті, достатньому для харчування за науково обґрунтованими нормами. Створення передумов до технічного оновлення харчової промисловості (тобто стимулювання його всіма можливими методами розвитку високих технологій) може стати найважливішим джерелом розширення внутрішнього ринку і стійкого економічного зростання. Однією з характеристик нових технологій повинно бути зниження енергоємності виробництва. Вплив на розвиток харчової промисловості аграрної політики Аграрна політика поступово посилюватиме вплив ринку на розвиток харчової промисловості. ЇЇ основою виступає перенесення центру ваги на сектор конкурентоспроможного виробництва високотехнологічних продуктів. Політика підвищення конкурентоспроможності галузі полягає у закритті неконкурентоспроможних підприємств-банкрутів, підтримці та сприянні поширенню нових конкурентоспроможних переваг тих підприємств, які орієнтуються на використання інновацій, створення високотехнологічних про­дуктів та власних брендів. Подальший розвиток підприємств необхідно спрямовувати на поглиблення комплексоутворюючих інтеграційних процесів з підприємствами сільського господарства, виробниками засобів виробництв, підприємствами виробничої, ринкової інфраструктури, шляхом створення горизонтальних і вертикальних виробничих зв’язків, що в подальшому не виключає перетворення сукупності підприємств у сучасні компанії в поєднанні з підприємствами малого та середнього бізнесу. Роль галузі в гуманітарній економіці Особливої уваги потребує визначення місця і ролі потенціалу харчової промисловості Чернігівщини у формуванні і втіленні нової стратегії включення до гуманітарної економіки, яка передбачає: · організацію спеціальної загальнонаціональної інноваційно-технологічної системи (технологічні й інноваційні науково-виробничі зони, технопарки, технополіси та техноінкубатори); · створення економічних інноваційних груп, як базових елементів адаптації та впровадження новітніх високотехнологічних потоків та структур, орієнтованих на залучення закордонних інвестицій; · проведення загальнонаціональної інноваційної високотехнологічної мережі, яка забезпечить адекватний зворотний зв’язок між усіма складовими національної і глобальної неоекономіки. Перспективи розвитку харчової галузі Прогноз розвитку харчової промисловості і перероблення сіль­сь­ко­гос­по­дарської продукції складається з песимістичного і оп­­тимістичного варіантів на 2010 р. і 2015 р. (Таблиці 65,66). Головними виробництвами визначатимуться: виробництво молочних продуктів, борошна, хліба і хлібобулочних виробів, цукру-піску, м’яса (включаючи субпродукти І категорії), пива (додатки 64-65). Таблиця 5.2 Прогнозні показники розвитку харчової промисловості Чернігівська області по роках   Факт 2010 2015     2000 2005 І ІІ І ІІ     Виробництво продукції, млн. грн. 1022 2748 2748 3800 3800 4500     У % до попереднього періоду - 269 100 138 138 118     Частка продукції галузі у промисловості області, % 41,3 45 49,0 49,2 49,3 50,6     Частка продукції галузі області у продукції галузі України, % 4,3 4,8 4,3 4,8 4,2 4,8   За оптимістичним прогнозом виробництво продукції харчової промисловості у 2010 році буде 3800 млн. грн., у 2015 – досягне 4500 млн. грн. Частка галузі у структурі промислового виробництва області у 2015 році досягне рівня 49,3 – 50,6 відсотків.

5.3. Відтворення виробничо-ресурсного потенціалу галузі