Стратегія соціально-економічного розвитку Чернігівської області на період до 2015 року (стр. 6 )

Заготівля деревини

Ліміт лісосічного фонду на 2005 рік затверджений в обсязі 768,17 тис. м3. Рубками головного користування заготовлено

731,78 тис. м3 деревини (95 % від ліміту.), в основному недовикористаний ліміт по м’яколистяному господарству. На корені залишаються низькотоварні насадження таких порід, як осика, тополя, верба, несвоєчасна вирубка яких призводить до втрати значної кількості деревини. Насадження деградують і втрачають захисні функції.

Відновлення лісів області відбувається переважно за рахунок створення лісових культур на площах після суцільних рубок, а лісорозведення – на площах, які непридатні для сільськогосподарського використання: в ярах, на пісках, навколо річок та водойм.

Для забезпечення відтворення вилучених запасів деревини, підвищення продуктивності лісів, з метою запобігання ерозійним процесам, поліпшення навколишнього природного середовища на землях держлісфонду та на непридатних для використання в сільському господарстві землях здійснено лісовідновлення та лісорозведення на площі 3416,2 га.

Посадковий матеріал вирощується в лісорозсадниках лісгоспів у достатній кількості, але асортимент порід, які вводяться до складу лісових культур, дуже бідний, майже не вводяться цінні плодово-ягідні, ґрунтопокращуючі породи дерев та чагарників.

У перспективі очікується пожвавлення розвитку лісогосподарського виробництва. Обсяги посадки лісу прогнозуються на рівні 2,9 тис. га в 2015 р., в тому числі на неугіддях і землях, що неефективно використовуються в сільському господарстві на площі 0,4 тис. га в середньому щорічно (додатокВчасне використання зарезервованих земель для посадки нових насаджень сприятиме нарощуванню лісосировинних ресурсів і поліпшенню екологічної ситуації.

Для покращення видового складу і якості лісових насаджень їх створення намічається переважно з хвойних та твердолистяних порід з високими експлуатаційними і захисними властивостями, отриманими на основі досягнень лісової селекції.

Важливою умовою є підвищення продуктивності лісових насаджень на базі інтенсифікації лісовирощування і досягнень науково-технічного прогресу, що дозволить краще використати землі лісового фонду і лісорослинні умови. Реконструкція малоцінних і низькопродуктивних насаджень здійснювати­меться на площі 0,8 тис. га, внесення міндобрив і посів люпину (для покращення росту деревостанів) – на площі 4,5 тис. га в середньому щорічно.

Передбачаються заходи щодо розширення площі лісових насаджень із швидкорослих і господарськоцінних порід, а також створення насаджень новими технологіями з метою прискореного вирощування деревини, вкрай потрібної для целюлозно-паперового, вугледобувного виробництва та будівництва. Для цього планується проведення інвентаризації і оцінки земель, які можуть бути використані для плантаційного лісовирощування.

У перспективі до 2015 р. площа лісового фонду збільшиться несуттєво. За рахунок залісення неугідь, пісків, яруг та інших непридатних для сільського господарства земель очікується підвищення загального запасу насаджень на 10-15 % та запасів деревини стиглих і перестійних насаджень – на 15-20 %. Перехід на ринкову орієнтацію і вільне підприємництво зумовлює підвищену зацікавленість в нарощуванні лісосировинних запасів. Без вирішення цього завдання забезпечення області і країни сировиною та екологічна стабілізація залишаються проблематичними.

У структурі рубок лісу очікуються певні зміни. Заготівля деревини становитиме 1350 тис. м3 в 2015 р. проти 1285 тис. м3 в 2005 р., в тому числі від рубок проміжного користування відповідно – 515 і 528 тис. м3.

Інтенсивність лісокористування залишиться відносно невисокою. Виробка деревини з 1 га вкритої лісом площі складатиме 1,4 м3 ліквідної деревини, або 42 % середнього приросту (норма вирубки 75-80 %), а загального запасу насаджень – 0,98 % (норма 2 %). Низький рівень використання приросту і загального запасу обумовлюється екологічними факторами, відносно недостатньою кількістю стиглих насаджень в загальній площі лісового фонду та надмірним розрідженням насаджень в 70-80-ті роки.

Потреба області в деревині (в межах 930-940 тис. м3) головним чином задовольнятиметься за рахунок місцевих ресурсів.

Перспективи переробки відходів деревини

Обсяги утворення відходів деревини в зв’язку з незначним збільшенням обсягів лісозаготівель, впровадженням ресурсозаощаджуючих, мало - та безвідходних технологій стабілізуються і складуть біля 80-100 тис. м3 на рік.

Рівень їх використання до 2015 р. досягне 80-90 % Поліпшиться структура переробки відходів. Витрати їх на технологічні цілі досягнуть 80 % і більше. Частина м’яких відходів (стружка, тирса) передбачається брикетувати і використовувати як паливо для населення та об’єктів соціальної сфери. Із відходів деревини передбачається виробництво товарів культурно-побутового призначення, деревних плит, продуктів гідролізного та інших лісохімічних виробництв.

Розрахунки підтверджують, що виконання передбаченого комплексу організаційних і техніко-економічних заходів з ресурсозбереження дасть можливість на період до 2015 р. зекономити і додатково залучити до господарського обігу близько 100-150 тис. м3 деревини (в перерахунку на круглий ліс) в середньому щорічно.

Для забезпечення зростання лісокористування на перспективу передбачається здіснення заходів:

· обґрунтування доцільності залучення в лісовідновлювальні рубки деревостанів, які втрачають захисні, водоохоронні та інші природні властивості, зосереджених, наприклад, в захисних смугах вздовж доріг, охоронних смугах вздовж рік та інших категоріях лісів першої групи, вилучених з експлуатації;

· необхідність збільшення діючого віку стиглості деревостанів в лісах ІІ групи Поліської зони, що призначаються в рубки головного користування, для сосни звичайної до 100 років, для дуба звичайного високостовбурного до 120 років;

· розвиток плантаційного лісовирощування насаджень хвойних і листяних порід (переважно на нових землях, які можуть бути передані для посадки лісу) із зниженим віком рубки (сосна – 40-45 років, листяні породи – 15-20 років) для заготівлі деревини, вкрай потрібної для забезпечення будівництва і виробництва деревних плит;

· удосконалення категорій захисності лісів як основи інтенсифікації лісового господарства, лісокористування, підвищення ефективності використання корисних природних функцій лісових насаджень.

Прогресивні зрушення в структурі ведення лісового господарства здійснюватимуться по мірі проведення лісогосподарських заходів і лісовпорядкування на основі лісівничих показників (приріст насаджень), економічних факторів (потреба в деревині, собівартості її виробництва) та екологічних вимог (збереження та поліпшення природного середовища).

У сфері раціоналізації лісокористування важливе значення надаватиметься ресурсозбереженню, яке досягати­меться на основі:

· створення і впровадження прогресивної техніки та обладнання, що забезпечують зменшення втрат деревини при проведенні рубок лісу, трелюванні і вивозі;

· поліпшення структури споживання деревини, максимально можливого використання низькоякісної сировини, відходів виробництва і макулатури, різкого розширення на цій основі виробництва деревних плит, тарного картону та іншої продукції, що дозволяє замінити ділову деревину і пиломатеріали;

· підвищення ефективності використання деревини та її відходів за рахунок створення сучасного виробництва ДСП з подальшою організацією випуску корпусних меблів;

· використання відходів деревини для опалення об’єктів соціальної сфери та виготовлення висококалорійних паливних брикетів;

· підвищення якості та довговічності виробів, деталей і конструкцій із дерева, а також більш широкого застосування в господарському комплексі замінників деревини.

За географічним положенням, басейновою структурою використання води, територіальним розташуванням водоспоживачів, які сконцентровані переважно вздовж р. Десна, та їх впливом на гідроекологічну обстановку басейна Дніпра, Чернігівська область відноситься до категорії міжнародних річкових басейнів.

Водні ресурси області складаються із місцевого стоку, який формується у річковій мережі на власній території, транзитного, що надходить із суміжних країн по Дніпру (з Росії і Білорусії), Десні та її притоках (з Росії), стоку, який надходить з суміжної (Сумської області), підземних вод і запасів води, зосереджених у водоймах, озерах і болотах.

В цілому на території області налічується 1570 річок різної довжини. Загальна довжина річок складає 8336 км. Густота річкової мережі 0,26 км на 1 км2 . З них 1,4 тис., або 89,2% мають довжину до 10 км, і містять незначні водні ресурси. Їх воду можна частково використовувати для сільськогосподарського водозабезпечення, тваринницьких комплексів, зрошення.

Але найбільше економічне значення мають водні ресурси середніх і великих річок, до яких відносяться 10 річок загальною довжиною 1319 км.

Великими річками в області є р. Дніпро (91 км), р. Десна (505 км), середні річки – р. Сож (30 км), р. Судость (17 км), р. Сейм (56 км), р. Снов (190 км), р. Остер (195 км), р. Трубіж (15 км), р. Супой (25 км), р. Удай (195 км). Їхні водні ресурси можна використовувати в усіх галузях економіки. За екологічними характеристиками води річок області відносяться до ІІ-ІІІ категорії якості і характеризуються як добрі та задовільні.

На території області знаходяться 5,97 тис. водойм загальною площею 17,44 тис. га. З них 3,26 тис. водойм (площа кожного більше чи дорівнює 0,5 га) загальною площею 16,74 тис. га, в тому числі - 1,33 тис. озер загальною площею 6,56 тис. га, 24 водосховища (загальна площа 2,14 тис. га), 1,90 тис. ставків загальною площею 8,04 тис. га та 2,71 тис. малих водойм, площа кожної з них менше 0,5 га, загальною площею 694,2 га.

Ставки та водосховища області використовуються для риборозведення, рекреації, господарсько-побутових потреб, а також як протипожежні водойми.

Для підвищення ефективності управління водним господарством області розроблено Програму розвитку водного господарства в області на період до 2011 року, створена обласна Міжвідомча координаційна рада з питань розвитку водних ресурсів.

За даними обстежень практично всі малі річки довжиною більше 10 км області потребують виконання робіт з розчищення і поліпшення санітарного стану та екологічного покращення. Стан території прибережних захисних смуг річок та водойм в більшості випадків визначений як незадовільний та такий, що потребує покращення. Мають місце випадки улаштування несанкціонованих сміттєзвалищ, розорювання в межах прибережних захисних смуг, миття транспортних засобів та техніки і т. д.

В області функціонують водорегулюючі гідротехнічні споруди збудовані як у складі гідротехнічних систем, так і для реалізації протиерозійних заходів. Більшість гідротехнічних споруд збудованих в 50-60 роках минулого століття вже відпрацювали свій ресурс і потребують реконструкції або будівництва більш досконалих.

В сучасних умовах розвитку господарського комплексу на перший план виходить:

· запобігання зростанню антропогенного впливу на довкілля;

· забезпечення екологічно безпечних умов життєдіяльності населення, господарської діяльності;

· захист водних ресурсів від забруднення та виснаження раціональне використання водних ресурсів;

· забезпечення сталого функціонування екосистем у басейнах річок;

· запобігання шкідливій дії води і ліквідації її наслідків.

Для реалізації цього необхідно:

· зменшити навантаження на водозбори, спричинене безсистемною господарською діяльністю з порушенням природоохоронного законодавства та допустимих меж освоєння річкових басейнів, в результаті чого зменшиться антропогенний вплив на малі річки та їх водозбірні басейни, які становлять понад 84 % річкової мережі області;

· зменшити обсяги забудови прибережних земель, особливо заплавних, розорюваності земель;

· збільшити лісистість водозборів;

· покращити пропускну спроможність річок;

· зменшити ерозію ґрунтів, замулення, забруднення та заростання річок і водойм;

· відновити та відремонтувати гідротехнічні споруди, що поліпшить санітарно-епідемічний стан в насалених пунктах та басейнах річок, зонах відпочинку місцевого населення;

· упорядкувати надання в оренду земель водного фонду (водних об'єктів).

Для збереження і використання водних ресурсів передбачається відродження та поліпшення екологічного стану малих річок і їх водозбірних басейнів, введення в дію єдиного порядку надання в оренду земель водного фонду.

На І етапі реалізації стратегії передбачається:

· здійснити паспортизацію водойм;

· продовжити роботу по паспортизації річок для розробки детальних заходів щодо покращення їх стану;

· створити водоохоронні зони та прибережні захисні смуги річок, в першу чергу оздоровити р. Стрижень;

· запровадити єдиний порядок надання в оренду земель водного фонду (водних об'єктів).

На другому етапі:

· реалізувати заходи щодо розчищення та упорядкування русел річок;

· здійснити будівництво та реконструкцію гідротехнічних споруд;

· облаштувати та упорядкувати прибережні захисні смуги;

· провести агротехнічні, агролісомеліоративні та гідротехнічні протиерозійні заходи, догляд за річками і джерелами.

Забезпечення реалізації стратегії покладається на обласну міжвідомчу координаційну раду з питань розвитку водних ресурсів та комісію з питань контролю господарювання (виконання умов договору оренди) на водних об’єктах області.

2.2. Мінеральні ресурси

В надрах області виявлені і розвідані запаси корисних копалин переважно двох груп – паливно-енергетичних (вуглеводневих) та будівельних. Причому, якщо перші з них характеризуються високим ступенем розвіданості і освоєння (активні запаси нафти складають 13,0 %, а видобуток – 16,2 % загальнодержавних), то другі, навпаки, недостатньою вивченістю і слабким залученням в розробку (додаток 15).

Ресурсний потенціал викопних вуглеводнів в Чернігівській області, що розміщена в межах Дніпровсько-Донецької западини, в останнє десяти­річчя характеризується тенденцію до зниження як активних, так і розвіданих та перспективних запасів нафти, конденсату, природного газу. При цьому видобуток нафти у 2005 році порівняно з видобутком у 2002 році зріс майже на 20 % Щодо природного газу, то тут простежується незначне зменшення видобутку. Прискорюється і вичерпання покладів. При збереженні досягнутого рівня річного видобутку нафти розвіданих запасів вугле­воднів вистачить на 20 років.

В області явно недостатньо задіяні значні поклади торфу (активні балансові запаси складають 12,5 % від запасів України в цілому, а видобуток – 17,2 %). Сьогодні торф використовується лише як паливо для населення і добриво в сільському господарстві, в той же час може слугувати сировиною для виготовлення теплоізоляційних та будівельних матеріалів, хімічної промисловості.

Перспективним об’єктом мінерально-сировинної бази області є родовища бішофіту, унікальної за своїми якостями і складом сировини. За фізико-хімічними властивостями Чернігівський бішофіт не має аналогів. Особливе місце серед них займає Новоподільське родовище, перспективні запаси якого складають більше 74 млн. т. Вже розпочато реалізацію інвестиційного проекту, в рамках якого будуть пробурені нові свердловини та налагоджено виробництво для отримання високоякісних оксидів магнію.

В Коропському районі розташоване Розльотське (Кролевецьке) родовище фосфоритів із запасами в обсязі 7885 тис. т при середньому вмісті Р2О5 в руді 13-15 %

В групі будівельної мінеральної сировини у прогнозний період найбільше значення мають скляні піски, крейда, керамічні глини. Мінерально-сировинна база області в цілому дозволяє створити сучасне виробництво більшості видів будівельних матеріалів – цементно-шиферних, облицювальних, черепиці, цегли тощо. Разом з тим відсутні поклади будівельного каменю, і тому область змушена задовольняти свої потреби в буто-щебеневій продукції за рахунок ввозу.

Сировинна база скляних пісків Чернігівщини представлена двома родовищами, які відносяться до розряду найкрупніших в Україні, і розвідані запаси яких складають 6,7 % загальнодержавних. До промислової розробки в поточний період залучене Папернянське родовище скляних пісків (запаси складають 5,95 млн. т), що відпрацьовується ТОВ "Папернянський кар’єр скляних пісків", де забезпеченість запасами складає близько 30 років. Скляні піски характеризуються високою якістю та доброю збагачуваністю і використо­вуються заводами України, Білорусії. Цим же підприємством ведуться підготовчі роботи до розробки Грибово-Руднянського родовища кварцевих пісків.

На території Чернігівської області розташовано шість родовищ будівельної крейди, два з них, Путивське і Н.-Сіверське, розробляються Н.-Сіверським заводо­управлінням будматеріалів. Розвіданими запасами (річний видобуток близько 20 тис. т) підприємство забезпечене більш ніж на 100 років. Н.-Сіверське заводоуправління випускає крейду мелену, технічну та комову (грудкову), яку споживають будівельні організації області. До кінця прогнозного періоду є перспектива сформувати потужні експортні можливості на основі виробництва крейди тонкодис­персного помолу.

Більш ефективному використанню даних ресурсів сприятиме будівництво цементного заводу, комбінату по виробництву гіпсокартону на базі крейдових родовищ.

В області розвідано 99 родовищ цегельної сировини, але розробляється лише 14. І хоча більшість родовищ відносяться до малих з невисокою якістю покладів, наявна сировинна база дозволяє говорити про розширення виробництва облицювальної цегли та черепиці.

Перспективи розвитку

Перспективи розвитку мінерально-сировинної бази області пов’язані перш за все з нарощуванням обсягів розвіданих вуглеводнів. Для забезпечення дослідно-промислової розробки газоконденсатних

родовищ, а також вирішення проблем геологорозвідки на перспективу вже залучено інвестицій вітчизняних та зарубіжних партнерів на суму понад 20 млн. грн. Для прискорення відкриття нових родовищ і стабілізації видобутку нафти і газу геологами наукових і геологічних підприємств розробляються нові напрямки пошукових робіт, в тому числі пов’язаних з невеликими глибинами.

Одним з важливих напрямків розвитку мінерально-сировинної бази області є розширення сировинної бази бішофітів. В рамках інвестиційного проекту буде пробурено ряд нових свердловин. Планується створити потужне дослідно-промислове виробництво. Воно дозволить вперше відпрацювати технологію, хімічні процеси та технологічне обладнання по переробці розсолу бішофіту для отримання високоякісних оксидів магнію. Подальше облаштування і промислова розробка покладів бішофіту не тільки активізує економічний розвиток регіону, а й забезпечить підприємства України цінною сировиною.

На Н.-Сіверському родовищі зосереджені значні запаси високоякісної цементної сировини, які здатні забезпечити виробництво цементу в об’ємі більше 2 млн. т./рік. Розроблено інвестиційний проект, реалізація якого дозволить створити в області потужне цементне виробництво.

Глини та суглинки майже третини родовищ цегельної сировини області можна використовувати для виробництва керамічної та облицювальної цегли. Існує ряд проектів з реструктуризації комплексів колишніх цегельних заводів, що дозволить відновити виробництво на сучасному, більш продуктивному рівні.

2.3. Використання вторинних ресурсів

У сфері матеріального виробництва щорічно утворюється більше 1 млн. т промислових відходів. Це відходи видобутку корисних копалин, золи і золошлаків теплової електростанції, відходи машинобудування та оброблення металів, деревообробної, легкої, хімічної, харчової промисловості, лісозаготівлі та перероблення сільськогосподарської продукції. За сучасних умов більшість з них є ресурсопридатними і мають розглядатися як вагомий сировинний резерв ряду галузей промисловості та будівництва.

В області щорічно утворюється біля 90 тис. т токсичних відходів, які не знайшли свого промислового використання.

Нині в господарстві області обсяги застосу­вання відходів наблизились до
450 тис. т. Найбільшим рівнем використання характери­зуються окремі види відходів харчової промисловості та переробки сільськогосподарської продукції, зокрема: барда зернокартопляна – 90,0 %, костриця луб’яних волокон – 81,2 %, зернові відходи – 80,8 %, сироватка молочна – 67,5 % тощо.

На території області існують підприємства по переробці макулатури (виробництво туалетного паперу, гофрокартону) та полімерів (подрібнення, гранулювання та виготовлення готової продукції), опрацьовується технологія переробки відпрацьованих автошин з метою отримання мазуту.

Залишається низькоефективною система збирання і заготівлі ресурсноцінних відходів вторинної сировини: макулатури, сировини полімерної вторинної, матеріалів текстильних вторинних, зношених шин, склобою, шкіряних вторинних матеріалів.