Доповідь пpо стан навколишнього пpиpодного сеpедовища в Хаpківській області в 2009 pоці (стр. 25 )

На території області створено 56 водосховищ із загальним об'ємом води 1505 млн. м3, з них найбільшими i найважливішими є Печенізьке (корисний об'єм 383 млн. м3), Краснопавлiвське (корисний об'єм 376 млн. м3) та Червонооскiльське (корисний об'єм 477,6 млн. м3). Перелічені водосховища - головні об'єкти системи питного водопостачання для Харківської, Донецької та Луганської областей. До водогосподарської системи належить низка водосховищ, які розташовані у північній частині Харківської області: Трав'янське, Муромське, В'ялiвське і Рогозянське. В межах м. Харків - Новобаварське, Журавлiвське та Лозовенькiвське водосховища. Призначення цих водосховищ - рекреація, сiльгоспводопостачання та поповнення малих річок м. Харкова, але система не працює у повну міру.

До водогосподарської системи області також належать 2538 ставків із загальною площею дзеркала 15,8 тис. га, які використовуються для водозабезпечення, риборозведення та інших потреб.

Харківська область має надзвичайно низьку забезпеченість водними ресурсами та посідає 24-те місце серед областей України по цьому показнику (1,8% від загальних водних ресурсів України з урахуванням припливу від суміжних територій).

Відповідно до даних ґрунтової зйомки в межах Харківської області нараховується більше 150 різновидів ґрунтів. Причиною такої розмаїтості є насамперед приуроченість території Харківській області до двох зон - лісостепової та степової. Найбільша розмаїтість і строкатість характерні для лісостепової частини області, хоча по площі вона менше степової частини. У північній (лісостеповій) частині області розповсюджені чорноземи глибокі, сірі, темно-сірі опідзолені та деградовані ґрунти, чорноземи опідзолені та деградовані. У ґрунтовому покриві степової зони переважають чорноземи звичайні та чорноземи звичайні глибокі.

Найродючишими ґрунтами області є чорноземи типові та опідзолені. Чорноземи звичайні глибокі та звичайні, внаслідок більшої посушливості кліматичних умов, мають меншу родючість. Серед інших менш поширених ґрунтів області в сільськогосподарському виробництві використовуються лучні чорноземні та лучні переважно солонцювато-солончакуваті ґрунти – 23 тис. га, чорноземи на пісках 7,7 тис. га, лучно-болотні та болотні ґрунти – 0,77 тис. га, практично не використовуються. Еродовані ґрунти займають 41 % площі с/г угідь. Погіршуються також водно і агрофізичні властивості грунтів. Особливо негативно впливають на стан агроландшафтів розораність сільсьгосподарських угідь, несприятливі природно-антропогенні процеси, техногенні викиди промисловості, забруднення та засмічення земель промисловими та побутовими відходами( свалкі, полігони), формування на території Харківської області гірнично-добувного комплексу, забрудненість радіонуклідами і пестицидами тощо.

Сучасний стан використання земельних ресурсів не відповідає вимогам раціонального природокористування, встановлення динамічної рівноваги між антропогенним навантаженням на природне середовище та його здатністю до самовідновлення. В ХХ сторіччі, особливо в часи Радянської влади, порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, сіножатей, природних кормових угідь, що негативно впливає на стійкість створеного агроландшафту. Сільськогосподарська освоєність земель перевищує екологічно допустиму, і протягом останніх 15 років залишилась майже не змінною.

Харківська область розташована на території північно-східного району Лівобережної України в межах двох природних зон Лісостепу та Степу, що обумовлює її природні умови.

У цілому структура земельного фонду визначається дуже високим сільськогосподарським освоєнням території, урбанізацією й індустріалізацією життєвого простору.

В грунтовому покриві області переважають чорноземи типові (39,4%), звичайні глибокі (34,6%), звичайні (11,7%) та опідзолені (6,4%) Найродючішими є чорноземи типові та опідзолені ґрунти. Чорноземи звичайні глибокі та звичайні внаслідок більшої посушливості кліматичних умов мають меншу родючість. В ґрунтовому покриві області 40% площі займають ксероморфні види основних типів ґрунтів. Вони, внаслідок формування на схилах і відповідно гіршого волого забезпечення, мають менший на 15-30% потенціал продуктивності.

Серед інших менш поширених ґрунтів області в сільськогосподарському виробництві використовуються лучно-чорноземні та лучні переважно солонцювато-солончакуваті ґрунти (23 тис. га), чорноземи на пісках (7,7 тис. га) тощо. Лучно-болотні та болотні ґрунти (0,07 тис. га) практично не використовуються.

Характерними для території області є реградовані ґрунти. До них відносяться переважно темно-сірі опідзолені ґрунти та опідзолені чорноземи, що пройшли складний шлях розвитку. Значні площі реградованих ґрунтів розташовані в межиріччях Уди, Лопань та Харків, а також у басейні верхньої течії річки Мерла.

В окремих місцях області зустрічаються малогумусні чорноземи із слабкою структурою. Поряд з типовими чорноземами, але на значно меншій площі під впливом гігроморфних умов сформувались солонцюваті та лучні чорноземи. Вони розташовані біля річкових терас. У місцях поширення солонцюватих чорноземів зустрічаються і плями солонців – найменш родючих ґрунтів. Серед орних земель області нараховується 152,2 тис. га кислих і 58,5 тис. га солонцевих ґрунтів, які потребують постійної хімічної меліорації. Загальна облікова площа зрошуваних земель 90,7 тис. га, які є значним резервом збільшення валових зборів с/г продукції. Про те їх грунтово-меліоративний стан не відповідає науковим і технологічним умовам.

Рівень родючості ґрунтів Харківської області наближається до природного. За останні 10 років господарства області на 1 га посівної площі зменшили внесення в 3 рази органічних і в 12 разів мінеральних добрив.

Щорічно з 1 га орних земель виноситься 0,5-0,6 тонн гумусу. Баланс гумусу від'ємний.

Для підтримки бездефіцитного балансу гумусу необхідно вносити на 1 га по 10 тонн органічних добрив, а господарствами області в останні роки було внесено лише по 1,5-2,5 тонни.

З економічної точки зору, земельні ресурси найбільше інтенсивно використовуються у двох профілюючих галузях - промисловості й землеробстві.

6.1.1.Структура та дінаміка основних видів земельних угідь

Структура земельних угідь Харківській області протягом останніх років в цілому є незмінною. Темпи трансформації орних земель в інші види угідь не можна визнати задовільними. Тенденція надмірного екологічно необґрунтованого сільськогосподарського освоєння території області зберігається і на цей час.

Динамика структури земельного фонду області

Таблиця 6.1.1.1

Основні види угідь	2000	2006	2007	2008	2009
Всього, тис. га	% до загальної площі те-риторії	Всього, тис. га	% до загальної площі те-риторії	Всього, тис. га	% до загальної площі те-риторії	Всього, тис. га	% до загальної площі теиторії	Всього, тис. га	% до загальної площі території
Загальна територія	3141,8	100	3141,8	100	3141,8	100	3141,8	100	3141,8	100
у тому числі:
1. Сільськогосподарські угіддя	2423,5	77,1	2419,7	77	2419	77	2418,7	77	2418,7	77
2. Ліси і інші лісовкриті площі	415,2	13,2	416,3	13,3	416,4	13,3	416,6	13,3	416,5	13,3
3. Забудовані землі	118,6	3,8	120,1	3,8	120,6	3,8	121,3	3,9	121,4	3,9
4. Відкриті заболочені землі	30,3	1	30,8	1	30,6	1	30,7	1	30,6	1
5. Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (піски, яри, землі, зайняті зсувами, щебенем, галькою, голими скелями)	33,9	1,1	34,3	1,1	34	1,1	33,6	1,1	33,8	1,1
6. Інші землі	60	1,9	60,1	1,9	60	1,9	60,1	1,9	60,1	1,9
Усього земель (суша)	3081,5	98,1	3081,5	98,1	3081,5	98,1	3081,5	98,1	3081,0	98,1
Території, що покриті поверхневими водами	60,3	1,9	60,5	1,9	61,2	1,9	60,8	1,9	60,8	1,9

Структура земельного фонду області свідчить, що 77,0% території області зайнято сільськогосподарськими землями, під лісами та іншими лісовкритими площами зайнято 13,3% території, забудовані землі займають 3,9%, землі під пісками, ярами та іншими відкритими землями без рослинного покриву – 1,1%, під водою – 1,9% території області. Динаміка структури земельного фонду області представлена в таблиці.