Доповідь пpо стан навколишнього пpиpодного сеpедовища в Хаpківській області в 2009 pоці (стр. 26 )

Таке інтенсивне використання земельного фонду в регіоні в значній мірі визначає екологічну ситуацію й негативно впливає на наступний її розвиток стосовно земельних ресурсів. Вплив сільськогосподарського виробництва, промисловості, розвиток комунікацій, урбанізація й індустріалізація обумовили високий ступінь антропогенної деградації земельного фонду.

Рівень розораності сільгоспугідь давно перевищив екологічно припустимі норми. Причина - екстенсивний спосіб ведення землеробства, нераціональна структура сільськогосподарських угідь при надзвичайно високій їхній розораності. Природні кормові угіддя становлять усього 11,8%.

Динаміка структури земельного фонду Харківської області

Станом на 1.01.1992 р. Станом на 1.01.2002 р

Станом на 1.01.2010р.

Із площі сільськогосподарських угідь, яка становить 2418,7 тис. га, рілля складає 79,7%, перелоги – 0,6%, багаторічні насадження – 2,0%, сіножаті – 5,0%, пасовища – 12,7%.

На одного жителя області припадає 1,14 га земель, в т. ч. 0,88 га сільськогосподарських угідь, з них – 0,70 га ріллі.

За роки земельної реформи в структурі сільськогосподарських угідь відбулися деякі зміни. Питома вага ріллі в площі сільськогосподарських угідь зменшилась відповідно з 81,0% у 1992 році до 77,0% у 2009 році, водночас з’явились перелоги загальною площею 14,05 тис. га.

Розораність території Харківської області складає 61,3%, лісистість – 13,3%.

Тобто спостерігаються позитивні тенденції у зміні структури угідь, що ведуть до зменшення розораності земель області, яка все ще залишається дуже високою. Проте цей процес ще не достатньо впливає на загальний екологічний стан сільськогосподарських угідь.

Динаміка складу сільськогосподарських угідь

Станом на 1.01.1992 р. Станом на 1.01.2002 р.

Станом на 1.01.2010 р.

Наслідком високого господарського освоєння земельного фонду, без належних заходів щодо його охорони та відтворення як виробничого ресурсу й важливої складової навколишнього природного середовища, є прогресуюча деградація земель, що створює загрозу продовольчій безпеці області. Станом на 01.01.2010 року на території Харківської області обліковувалось 1192,4 тис. га земель, підданих ерозії, що складає 38% від загальної площі області, та 13,7 тис. га підтоплених земель або 0,4%.

Основними сільськогосподарськими товаровиробниками в області є сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства, у користуванні та власності яких перебуває 1154,2 тис. га або 36,7% від загальної площі області, в тому числі в сільськогосподарських товариств різного типу – 543,9 тис. га (17,3%), сільськогосподарських кооперативів – 38,5 тис. га (1,2%), підсобних сільських господарств недержавних підприємств, установ і організацій – 9,2 тис. га (0,3%), інших недержавних сільськогосподарських підприємств – 272,9 тис. га (8,7%), державних сільськогосподарських підприємств – 109,7 тис. га (3,5%), міжгосподарських підприємств – 0,1 тис. га, фермерських господарств – 180,0 тис. га (5,7%).

За 2009 рік площа земель селянських (фермерських) господарств збільшилась на 7,2 тис. га.

Відбулися деякі зміни у складі земель лісового фонду – загальна площа земель під лісовкритими площами зменшилася на 0,2 тис. га. – за рахунок переведення полезахисних насаджень до сільськогосподарських угідь, внаслідок прийнятих уточнених даних інвентаризації, приватизації та відведення лісових земель підприємствам, організаціям оздоровчого та рекреаційного призначення для створення баз відпочинку, тощо.

Змінилась площа земель водного фонду. Проводиться робота по інвентаризації ставків, побудованих на землях сільськогосподарських підприємств та переведених при реформуванні до земель запасу водного фонду, для подальшого надання їх в оренду іншим землекористувачам для риборозведення та цілей рекреації.

В 2009 році в постійне користування та в оренду для несільськогосподарського призначення було відведено 56,1 га земель, з них – 36,6га сільськогосподарських угідь, в тому числі 30,8 га ріллі.

В 2009 році із земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб в постійне користування було відведено 4 земельні ділянки на площу 3,77 га з них 2,58 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2,58 га з ріллі, в оренду було відведено 52,33 га земель, з них – 33,98 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 28.22 га ріллі. До земель сільськогосподарського призначення було повернено земельні ділянки площею 59,31 га, з них 59.31 рілля, на яких була проведена рекультивація після видобування корисних копалин.

В цілому по області площа сільськогосподарських угідь в 2009 р. не змінилась. В той же час відбулося збільшення ріллі на 0,8 тис. га за рахунок розорювання перелогів 0,4 тис. га, 0,1 тис. га сіножаті, 0,3 тис. га пасовищ.

Відбулися деякі зміни у складі земель лісового фонду – загальна площа земель під лісовкритими площами зменшилася на 0,1 тис. га – за рахунок переведення полезахисних насаджень до сільськогосподарських угідь, внаслідок прийнятих уточнених даних інвентаризації, приватизації та відведення лісових земель підприємствам, організаціям оздоровчого та рекреаційного призначення для створення баз відпочинку, тощо.

Змінилась площа земель водного фонду. Проводиться робота по інвентаризації ставків, побудованих на землях сільськогосподарських підприємств та переведених при реформуванні до земель запасу водного фонду, для подальшого надання їх в оренду іншим землекористувачам для риборозведення та цілей рекреації. У звіті прийняті уточнені площі земель під водою.

6.1.2 Деградація земель

Наслідком високого господарського освоєння земельного фонду, без належних заходів щодо його охорони та відтворення як виробничого ресурсу й важливої складової навколишнього природного середовища, є прогресуюча деградація земель, що створює загрозу продовольчій безпеці області. Станом на 01.01.2009 року на території Харківської області обліковувалось 1192,4 тис. га земель, підданих ерозії, що складає 38% від загальної площі області, та 13,7 тис. га підтоплених земель або 0,4%.

На землях Харківщини прискорено розвиваються процеси ерозії. Ерозійні процеси проявляються у вигляді площинного змиву й оврагоутворення. З орних земель у регіоні виноситься щорічно 10-15 т/га родючого шару ґрунту. З 12,8 млн га еродованих земель це сильнозмиті, які потребують невідкладної рекультивації шляхом залісення й залуження. Більше всіх (до 70%) зруйновані самі родючі ґрунти - українські чорноземи, серед яких частина слабозмитих збільшилась за останні 15 років на 26 %, а середньо - і сильнозмитих (це землі, які, по суті, повинні бути виведені з інтенсивного землекористування) - на 23%.

Розораність земель у Лісостеповій і Степовій зонах області значно перевищує оптимальні показники, досягаючи 70 % і більше. Це викликає розвиток сильних ерозійних процесів, причому в степових областях землі піддаються як водної, так і вітровий ерозії. Частка еродованих земель постійно зростає й досягла вже 37 % ріллі, що становить понад 12 млн га. З кожного гектара землі щорічно змивається від 5 до 15 м3 ґрунту, в основному верхнього, найбільше родючого шару, що приводить до зменшення врожайності на 30-70 % і до зниженню якості сільськогосподарської продукції. На найбільш еродованих землях вартість проведення протиерозійних заходів настільки велика, що їх доцільно перевести в категорію несільськогосподарських, насамперед лісових земель.

Істотну небезпеку складають процеси технологічного пиління, тобто видування при безпосередньому проведенні технологічних операцій по обробітку грунту при вирощуванні сільськогосподарських культур. В результаті вже більше 40 % ріллі еродовано, зникли або знаходяться у жалюгідному стані більшість малих річок, прогресуючи падає родючість ґрунтів.

Консервація деградованих і малопродуктивних земель

за звітний 2009 рік

Таблиця 6.1.2.1.

Види земель	Усього на початок року	Проведено консервацію	Потребують консервації
тис. га	% до загальної площі території	тис. га	% до загальної площі території	тис. га	% до загальної площі території
1	2	3	4	5	6	7
Деградовані	4,2108	0,1340	0	0	0	0
Малопродуктивні	16,2068	0,5158	0,0300	0,0009	0,9913	0,0316
Всього	20,3052	0,6498	0,0300	0,0009	0,9913	0,0316

На території області переважно поширена водна ерозія, яка визивається стоком талих вод. Вітрова ерозія проявляється в основному весною. Підсилення процесів деградації грунтового покриву також обумовлені техногенним забрудненням.

До погіршення стану ґрунтів приводить несанкціоноване розміщення відходів і сміття, випадки аварійного забруднення земель нафтопродуктами та скидом стічних вод на рельєф місцевості.

Збільшується площа кислих грунтів, показник кислотності на цей час 5,8-6,0 рН, а 7 років тому – 6,2 рН. Серед орних земель області нараховується 0 га (32,9% до с/г угідь) кислих, 0 га (6,5% до с/г угідь) солонцюватих, 1589,0 га (0,1% до с/г угідь) осолоділих грунтів, які потребують постійної хімічної меліорації.

За результатами радіологічних досліджень та вмісту важких металів, пестицидів в ґрунтах сільськогосподарського призначення області перевищень ГДК радіонуклідів та важких металів, пестицидів не виявлено.

Для ґрунтів забруднених важкими металами та іншими токсичними сполученнями не розроблено універсальної методики. Дія кожного методу обробки залежить від особливостей грунту та специфіки ростущей на ній рослинності. Тому в кожному випадку необхідно спеціальне вивчення. Найпоширенішими заходами відновлення ґрунтів є вилуження рухливих елементів шляхом промивання.

Значною проблемою для області залишаються зсуви та підтоплення.

6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси

Найбільш суттєвими антропогенними факторами що впливають на стан земель Харківщини, є сільське господарство, промисловість, енергетика, транспорт як форми активної діяльності людства. До погіршення стану ґрунтів приводить несанкціоноване розміщення відходів, випадки забруднення земель нафтопродуктами, токсикантами, важкими металами, будівництво ставків та водосховищ на території області в минулому, аварійні ситуації які виникають та інше.

Значної екологічної шкоди земельним ресурсам області завдає забрудненість ґрунтів викидами промисловості та хімізація в сільському господарстві.

Сільськогосподарське виробництво характеризується послідовним посиленням антропогенного тиску на ґрунтовий покрив Харківщини, що пов’язано не тільки з підвищенням рівня використання земельних ресурсів, але й зростом деградаційних процесів. Незважаючи на сучасне екстенсивне ведення землеробства, деградаційні процеси продовжують зростати в зв’язку з порушенням основних законів природи. Невизначеність у співвідношенні між сільськогосподарськими угіддями, незбалансованість біогеохімічних речовин і енергії в агроландшафтах, недосконалість протиерозійних систем охорони ґрунтів та відсутність агрогрунтового моніторингу зумовлюють не тільки зниження потенційної родючості ґрунтів, але й порушують екологічну стійкість довкілля та знижують продуктивність сільськогосподарського виробництва. За сучасних умов землеробства щорічні втрати гумусу становлять 600-700 кг/га. Втрати поживних речовин з грунту досягають 100 кг/га і більше. Навіть при низьких врожаях сільськогосподарських культур від’ємний баланс елементів живлення у землеробстві становить понад 60 кг/га. Значна деградація ґрунтів відбувається також у результаті ерозійних процесів, щорічні втрати найбільш родючої частини грунту становлять у середньому 15 т/га. Погіршуються також водно - і агрофізичні властивості ґрунтів.

Складний характер має забруднення ґрунтів хімічними речовинами.

У процесі екстенсивного землеробства до ріллі були залучені малопродуктивні і еродовані землі, які на теперішній час складають більше 45% від всіх орних земель. В наслідок великих витрат і низької врожайності на цих землях значно знижена продуктивність, а внаслідок ерозії ґрунтів ми втрачаємо орну землю, луки, водойми.

Меліорація забруднених ґрунтів. Для відновлення ґрунтів, сильно забруднених важкими металами й іншими токсичними речовинами, немає універсальної методики. Дія кожного методу обробки залежить від особливостей ґрунту й специфіки рослин, що виростають на ній. Тому для кожного випадку необхідні спеціальні дослідження. Найпоширенішими методами відновлення ґрунтів, забруднених металами, є вилуження легкорухливих елементів із ґрунтів шляхом їхнього промивання й переклад катіонів важких металів і мікроелементів у важкорухливі форми внесенням вапна й фосфатів з добавкою органічних речовин. Однак іммобілізація мікроелементів при цьому досягається не завжди, тому що метали, що є присутнім у ґрунті у формі складних органічних комплексів, навіть після сильного вапнування можуть зберігати рухливість.

Крім способів фізико-хімічної обробки забруднених металами ґрунтів, використовують перемішування верхнього шару з незабрудненим ґрунтом або зняття верхнього забрудненого шару й засипання привізним незабрудненим ґрунтом.

Для відновлення ґрунтів, забруднених нафтою й нафтопродуктами, використовують методи мікробіологічного очищення й обробку ґрунтів негашеним вапном з поверхнево-активними речовинами.

Для запобігання забруднення ґрунтів необхідно скорочувати викиди в атмосферу від транспортних засобів і промислових підприємств, ліквідувати на території міста неорганізовані смітники побутового сміття, а поховання відходів проводити відповідно до існуючих екологічних норм.

Порушення та рекультивація земель

Таблиця 6.2.1.

Землі	2005 рік	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2009 рік
1	2	3	4	5	6
Порушені, тис. га	2,410	2,426	2,400	2,361	2,4
% до загальної площі території	0,077	0,077	0,076	0,075	0,077
Відпрацьовані, тис. га	1,026	1,125	1,189	1,240	1,4
% до загальної площі території	0,032	0,035	0,037	0,039	0,04
Рекультивовані, тис. га	0,173	0,142	0,124	0,154	0,1
% до загальної площі території	0,006	0,005	0,004	0,005	0,003

6.3. Якість грунтів