Тематика лекцій (стр. 3 )

На даному етапі головним завданням етики є обґрунтування й розуміння моралі як явища загальнолюдського на противагу класовому, національному, корпоративному, як загальнородової базисної основи усіх форм духовного життя. Етика покликана допомогти сучасній людині осмислити життя в усій його багатозначності та глобальності, розширити горизонти індивідуального сприйняття світу, вводячи у нього широкі соціоморальні, гуманітарні критерії оцінки усього, що відбувається, показати зв'язок сучасного з минулим і майбутнім.

Перед етикою постають завдання, пов'язані з подоланням апологетико-приіфашального характеру аналізу моральної практики, моралізаторства. На основі аналізу морального життя у ринковому суспільстві слід обґрунтувати моральні цінності, ідеали, моделі поведінки, міжособистісних стосунків, узагалі нормативну етику, відповідну такому суспільству. Актуальною залишається проблема формування моральної культури суспільства й особистості.

“Затверджую”

Завідувач кафедри

_____________

Лекція 2.

Тема: ІСТОРИЧНІ ТИПИ МОРАЛІ

Мета: надати основні відомості про історичні типи моралі від часів постановки питання про моральність в Стародавньому Сході, розглянути дискурсивний розвиток моралі як феномену в різних філософських вченнях, проаналізувати сучасні західні етичні концепції.

План

1.  Етичні учення Стародавнього Сходу

2.  Антична етика

3.  Середньовічне християнське вчення про моральність

4.  Етика Нового часу Етика і філософія Відродження

5.  Етичні погляди класиків немецької філософії

6.  Західна етична думка ХХ століття

Література

1.  Гусейнов этика / . – М.: Гардарики, 2003. – 270 с.

2.  Зеленкова : Учебное пособие / . – М.: ТетраСистемс, 2008. – 144 с.

3.  Золотухина-Аболина этика: Учебное пособие. 3-е изд., перераб. и доп. / -Аболина. – Ростов-на-Дону: МарТ, 2005. – 416 с.

4.  Принцип ответственности: [Пер. с англ. И. Маханькова] / Г. Йонас. – М.: Айрис-Пресс, 2004. – 480 с.

5.  Канке ответственности: Теория морали будущего / . – М.: Логос, 2003. – 400 с.

6.  Канке этика: Учебник. 2-е изд., стереотип. / . – М.: Омега-Л, 2008. – 400 с.

Основний зміст

Лекцію присвячено історії розвитку етичної думки, дискурсу етичних поглядів в різні історичні періоди розвитку людства. Особлива увага приділяється розгляду доробів Антична етика, середньовічному християнському вченню про моральність, етиці Нового часу, відповідно етичним поглядам доби Відродження і етичним доробкам класиків немецької філософії. Окремим пунктом розглядаються сучасні західні етичні погляди (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)

Тема 2. ІСТОРИЧНІ ТИПИ МОРАЛІ

План

Етичні учення Стародавнього Сходу Антична етика Середньовічне християнське вчення про моральність Етика Нового часу Етика і філософія Відродження Етичні погляди класиків немецької філософії Західна етична думка ХХ століття

Звернення до основних етапів розвитку етики обумовлене як важливістю етичної проблематики в історії людської культури, пошаною до минулого, так і прагненням знатися на істоті морально-етичної проблематики на рівні сучасних знань.

Етика зароджується в глибокій старовині в епоху становлення класового суспільства і розподілу праці. Етика як різновид духовно-теоретичної діяльності стає способом теоретичного розгляду практичних етичних проблем, що встають перед людиною в буденному житті: що є добро і зло? як слід жити і чому? у чому полягає призначення людини і чи має життя сенс?. Практичні життєві питання осмислюються етикою як вченням про природу добра і зла, ідеалу і боргу, принципів і норм поведінки людини, призначення і сенсу життя.

Але для того, щоб переконливо обгрунтувати відповіді на ці найважливіші смысложизненные питання, етика прагнула осягнути природу моралі і людини, суть моральних цінностей.

Етика як «практична філософія» припускала як підставу філософію «теоретичну» - вчення про буття, вчення про людину, вчення про пізнання. Сама ж етика як би завершує піраміду філософського знання, розглядаючи ціннісні і смысложизненные проблеми людського життя і прагнучи навчити людину гідного і правильного життя.

Таким чином, в розвиненому вигляді етика складається з теоретичної частини - вченні про мораль, її походження, суть і функції і практичної - нормативної етики, що формулює цілі і принципи людського життя.

Зачатки ж перших етичних уявлень відносяться до дуже раннього періоду розвитку суспільства і пов'язані з розкладанням первіснообщинного устрою і становленням класового суспільства. Тодішні уявлення людей про хороший і поганий, добрі і злі, щасті і нещасті, про сенс життя, смерть і безсмертя спочатку утілювалися в продуктах колективної творчості - в міфах і легендах, в переказах і оповідях. Як відомо, і до цих пір казки є для дітей школою етичних уявлень.

Поява ж етичних учень і шкіл в країнах Стародавнього Сходу - Індії і Китаї – відноситься до 1 тисячоліття до н. е. Учення брахманізму, буддизму, конфуціанство намічає вже власне етичну проблематику, вычленяя її з космологічного погляду на світ. На європейському грунті власне смысложизненные і поведінкові проблеми стають предметом розгляду починаючи з софістів і Сократа - V в. до н. е.

У історико-етичному процесі можна виділити наступні основні етапи: етичні учення Стародавнього Сходу, антична етика, середньовічна етика, етика Нового часу і сучасні етичні теорії.

1.  Етичні учення Стародавнього Сходу.

Для філософсько-етичної думки Стародавнього Сходу властиво деяке внутрішньо єдність, що відрізняє її від європейської філософії. Історична еволюція Стародавнього Сходу мала певні особливості.

Так, розшарування первісного суспільства і становлення класового суспільства відбувалися тут украй сповільнено і супроводилися тривалим і стійким збереженням громадського устрою життя. Відсутність приватної власності на землю, появі якої перешкоджала спочатку родова община, а пізніше сільськогосподарська сусідська община і держава, що стоїть над ними, обумовлювало нерозвиненість товарного виробництва і торгівлі, заважало инди - видуализации буття людини і розвитку в нім особи. Замкнутість і ізольованість сільських громад, підлеглих державі і заснованих на примітивному розподілі праці і натуральному господарстві, сприяли застійності всього соціально-економічного життя, консерватизму соціальної культури, статичності і незмінності всього життєвого устрою східного суспільства.

Класова структура суспільства в подібних умовах має тенденцію до закріплення в ієрархії спадкових каст, що фіксують соціальну нерівність. У подібному суспільстві людина виявляється повністю залежною і безправною перед лицем общини і держави, обплутаною рабськими ланцюгами традиційних правил і перетвореним на покірне знаряддя марновірств. Свідомість стійкості і міцності свого буття така людина знаходить тільки в релігійно-міфологічній свідомості, що затверджує надприродний зв'язок людини з навколишнім світом, природою, божественним космосом. Злитися з ним, відмовитися від свого «я», слідувати традиціям і звичаям предків і виконувати вказівки старших - така моральність цього суспільства, така суть етичних учень.

Брахманізм. Так в Стародавній Індії до V1 ст. до н. е. сформувалася релігійно-міфологічна ідеологія – брахманізм. Основними принципами етично-етичного учення брахманізму сталі поняття сансари, карми, дхармы і мокши. На створеному Брахманом світі все пов'язано зі всім, здійснюється вічний круговорот життя, і в цей безперервний рух колеса життя - сансари - втягнуте все живе. Душа людини після його смерті не зникає, а перевтілюється в інша істота.

Принцип карми ставить це перевтілення в залежність від минулого життя людини, від дотримання ним наказаного для кожної касти дхармы – закону способу життя. Дотримання дхармы і проходження їй або ж, навпаки, її порушення вабить за допомогою карми переродження душі людини або у бік підвищення його соціального статусу, або навпаки. Законами карми і дхармы встановлена і підтримується сама ієрархія каст - брахмани, кшатрии, вайшьи і шудры утворюють цю ієрархію. Проте перевтілення душ не обмежується тільки вищою або нижчою кастою, а може включати також перетворення в тваринах.

Той же, хто завжди ревно і старанно виконував дійсну дхарму і пройшов всі сходи перетворень, досягає звільнення з потоку сансар і зливається з Брахманом. Це стан абсолютного блаженства і звільнення від перероджень називається мокшей.

Таким чином, брахманізм підтримує і закріплює соціальний порядок, що склався, і соціальну стабільність, визначаючи правильний спосіб життя, круг обов'язків для кожної касти, і одночасно виражає узагальнену суть вимог, що пред'являються до будь-якої людини: «придушення, подаяння, співчуття».

Як і у всякій релігійній концепції моралі, тут на перше місце виставляються релігійні цінності - пошана і шанування богів і брахманів, зміст брахманів, принесення богам жертвопринесень, культивування чеснот упокорювання, ненасильства і покірності. Плотські радощі життя визнаються чимось несправжнім, від чого необхідно стримуватися і відмовлятися в ім'я майбутнього життя.

Буддизм. Приблизно у V1 ст. до н. е. в Індії виникає опозиційне ортодоксальне брахманізму учення, назване по імені легендарного його засновника буддизмом. Це учення зародилося в гущавині народних мас як віддзеркалення незадоволеності кастовим ладом і вираз протесту проти соціальної несправедливості і пригноблення. Як ідеологія простих людей буддизм проповідував духовну рівність всіх людей, незалежність людської гідності від кастового і соціального статусу, засуджував властиву брахманізму складну обрядовість, багаті жертвопринесення як недоступні для бідних людей.

В той же час буддизм в значній мірі успадкував ідейний матеріал брахманізму, його зміст і принципи - сансари, карми, дхармы і мокши, яка замінена тут нірваною як вищою метою учення і життєвої практики буддизму. Одночасно в буддизмі була збережена головна ознака релігійного учення - віра в надприродний спосіб позбавлення від страждань за допомогою духовної роботи над собою і зміни свого відношення до світу.