Опорний конспект лекцій з курсу “Товарна інноваційна політика” (стр. 2 )

Перша українська економічна енциклопедія пропонує розглядати інновацію як « … новий підхід до конструювання, виробництва, збуту товарів, завдяки якому інноватор (автор інновації) та його компанія здобувають переваги над конкурентами…». [46]

Отже, узагальнюючи можна стверджувати, що термін «інновація» може трактуватись в двох змістах. По-перше, для окреслення нового продукту, процесу або системи, що мають потенціал реалізації та дифузії (статичний аспект). По-друге, для описання процесу, охоплюючи такі види діяльності, як дослідження, проектування, розроблення, організація виробництва, комерціалізація та поширення нового продукту, процесу або системи (динамічний аспект).

Інновація – це використання нових для організації ідей шляхом втілення їх в товарах, процесах, послугах, та/або в системах управління, якими оперує організація.

Інновації можна також розглядати і як вкладення інвестиційного капіталу в нововведення, які приводять до кількісних або якісних змін в підприємницькій діяльності. Інноваціям передує науково-виробнича діяльність, пов’язана з появою нововведення. Ідея нововведення може бути зароджена як інтенція, ініціація або дифузія інновацій.

·

· 

Інтенція – це ідея, пропозиція або проект, які після опрацювання перетворюються в iнновацiю.

Ініціація – це рекомендації щодо удосконалення науково-технічної, органiзацiйної, виробничої або комерційної діяльності, метою яких є початок iннованiйного процесу або його розвиток.

Дифузія – це процес передачі нововведення по комунiкацiйним каналам між членами соціальної системи в часі. Нововведеннями можуть виступати ідеї, технології тощо, які є новими для суб'єкта господарювання. Це означає, що дифузія інновацій – це розповсюдження вже одного разу освоєної й впровад­женої інновації у нових умовах.

У реальних інноваційних процесах швидкість дифузії нововведення залежить від таких факторів, як: спосіб передачі iнформацiї; форма прийняття рішення; властивості соціальної системи; властивості caмого нововведення.

Підготовка, обґрунтування, освоєння й контроль за впровадженням нововведення с iнновацiйною діяльністю.

Інноваційна діяльність – це діяльність, що спрямована на використання й комерцiалiзацiю результатів наукових досліджень та розробок i зумовлює випуск на ринок нових кон­курентоспроможних товapiв та послуг. Вона включає в себе:

Ø  випуск та розповсюдження нових видів техніки та технологій;

Ø  прогресивні мiжгалузевi структурні зрушення;

Ø  реалiзацiю довгострокових науково-технічних програм із великими термінами окупності витрат;

Ø  фінансування фундаментальних досліджень, для здійснення якісних змін у стані виробничих сил країни;

Ø  розробку й впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, спрямованих на покращення соціального стану населення, екологічної ситуації тощо.

Усі ці напрямки найуспішніше реалізуються за наявності достатнього інноваційного потенціалу. З останнім пов’язують здатність створювати наукомістку продукцію, що відповідає вимогам світового ринку. Інноваційний потенціал становлять наукові, проектні та конструкторські розроблення, експериментальні роботи, які стосуються нового виробництва, виготовлення необхідного інструменту та оснащення, засобів технічного контролю.

Інноваційна дiяльнiсть складається з інноваційного процесу, який охоплює весь комплекс відносин виробництва та спо­живання та представляє собою період від зародження ідеї до її комерційної реалізації, див рис. 1.1.

Інноваційний процес

 

 

Рис 1.1. Модель інноваційного процесу

Iнновацiйний процес можливо розглядати з різних позицій та з різним ступенем деталiзацiї:

·  паралельно-послідовне виконання науково-технічної інновації, виробничої дiяльностi i маркетингу:

·  у вигляді тимчасових етапів життєвого циклу інновацій від виник­нення ідеї до її розробки на впровадження;

·  як процес фінансування та інвестування розробки на впроваджен­ня i розповсюдження нового виду продукту або послуги.

Таким чином iнновацiйний процес полягає в одержанні ко­мерцiалiзації винаходів, нових технологій, видів продукції та послуг, рішень органiзацiйно-технiчного, економічного, соціального та інших результатів iнновацiйної дiяльностi.

Iнновацiйний процес здійснюється в чотири стадії:

Стадії інноваційного процесу	I. Фундаментальнi дослiдження в академiчних інститутах, вищих навчальних закладах, спеціалізованих лабораторіях. Бюджетне фінансування на безповоротній основі.
II. Дослідження наказового характеру. Проводяться в ycix наукових органiзацiях i фінансуються як з бюджету, так i за рахунок замовників. Дослідження не завжди пророкуються i носять тому ризиковий характер.
III. Проводяться дослідно-конструкторські та експериментальні розробки. Проводяться в пiдроздiлах науково-дослідних iнститутiв, спецiалiзованих лабораторіях, пiдроздiлах великих промислових пiдприсмств i т. п. Фінансуються як з державного бюджету так i за рахунок замовників, а також за власні кошти.
IV. Проводиться процес комерцiалiзацiї, починаючи із впровадження у виробництво, виходу на ринок та продажу.

Рис 1.2 Стадії інноваційного процесу

Інноваційний процес у різних сферах діяльності внаслідок розвитку науково-технічного прогресу може проходити різні щодо тривалості і витратам етапи. У виробничому (інвестиційному) середовищі цей процес проходить такі стадії:

1) сертифікація (патентування) ідеї;

2) науково-технічне обґрунтування нового продукту або технології;

3) експериментальне освоєння зразків;

4) доведення до промислового виробництва;

5) одержання нового продукту в необхідному обсязі для його комерціалізації.

Враховуючи ці стадії, розрізняють три форми інноваційного процесу:

§  простий внутрішньо органiзацiйний (натуральний);

§  простий міжорганiзацiйний (товарний);

§  розширений.

Простий внутрішньо органiзацiйний інноваційний про­цес – це процес створення й використання нововведення у межах однієї органiзацiї.

Простий міжорганiзацiйний інноваційний процес передбачає відокремлення функцій створення й виробництва нововведення від функції його споживання. Це означає, що воно стає предметом купiвлi-продажу.

Розширений інноваційний про­цес знаходить свій вираз у появі нових виробників нововведення, у порушенні монополії ви­робника – початківця, що сприяє за допомогою взаємної конку­ренції удосконаленню споживчих якостей товару.

Сьогодні в Україні головними цілями науково-технічного та інноваційного розвитку є:

¨  підвищення ролі наукових та технологічних факторів у подоланні кризових явищ у соціально-економічному розвитку України;

¨  створення ефективних механiзмiв збереження, розвитку та ефективного використання національного науково-технологічного потенціалу;

¨  технологічне переобладнання i структурна перебудова вироб­ництва з метою нарощування випуску товapів, конкурентоспроможних на світовому та внутрішньому ринках;

¨  збільшення експортного потенціалу за рахунок наукоємких га­лузей виробництва, зменшення залежності економіки від імпорту;

¨  організаційне включення iнновацiйних факторів до процесу соціально-економічного розвитку держави;

¨  відродження творчої дiяльностi винахiдникiв та рацiоналiза­торів виробництва;

¨  розвиток людини як особистості, збереження та захист її здо­ров'я.

Інноваційна діяльність включає в себе процес доведення наукової ідеї або технічного винаходу до стадії практичного ви­користання, що приносить дохід, а також прив’язані з цим проце­сом технiко-економiчнi та iншi зміни у соціальному середовищі.

У зв'язку з цим, об’єктами інноваційної діяльності є:

Ø  Інноваційні програми та проекти.

Ø  Нові знання та інтелектуальні продукти.

Ø  Виробниче обладнання та процеси.

Ø  Інфраструктура виробництва й підприємництва.

Ø  Органiзацiйно-технiчнi рішення виробничого, адмiнiстратив­ного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якicть виробництва i соціальної сфери.

Ø  Сировинні ресурси, засоби їх видобування й переробки.

Ø  Товарна продукція.

Ø  Механізми формування споживчого ринку i збуту товарної продукції.

Найчастіше об'єкти інноваційної дiяльностi виступають у формі інноваційного проекту – це комплекс документів, що виз­начає процедуру i комплекс ycix необхідних заходів (у тому числі iнвестицiйних) щодо створення й реалiзацiї iнновацiйного про­дукту або iнновацiйної продукції. Iнновацiйним визнається про­ект, яким передбачаються розробка, виробництво й реалiзацiя iнновацiйного продукту i (або) iнновацiйної продукції, державна підтримка реалiзацiї iнновацiйного проекту надається за умови його державної реєстрації.

Згiдно Закону України "Про iнновацiйну дiяльнiсть" від 4 липня 2002 року yci iнновацiйнi проекти мають пройти державну реєстрацію, яку здійснює за поданням суб’єктів інноваційної діяльності, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності. Цей орган веде Державний реєстр інноваційних проектів. Необхідною умо­вою занесення проекту до Державного реєстру інноваційних проектів є його квалiфiкування. Для квалiфiкування інноваційних проектів спецiaльно уповноважений центральний орган виконав­чої влади у сфері інноваційної дiяльностi визначає окрему Уста­нову, організує проведення експертизи прийнятих до розгляду проектів. Експертиза при квалiфiкуваннi інноваційних проектів виконується за рахунок коштів суб’єктів інноваційної дiяльностi, які заявляють проекти на державну реєстрацію вiдповiдно до Закону України "Про наукову й науково-технічну експертизу". [14]