Опорний конспект лекцій з курсу “Товарна інноваційна політика” (стр. 3 )

Проекти, що визнані за результатами експертизи інноваційними, заносяться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері iнновацiйної дiяльностi до Державного реєстру iнновацiйних проектів. Інновацiйнi проекти з пріорітетних напрямів iнновацiйної дiяльностi, затверджених Верховною Радою України, визнаються пріоритетними інноваційними проектами.

Результатом виконання iнновацiйного проекту i науково-дослідною i (або) дослідно-конструкторською розробкою но­вої технології (у тому числі – iнформацiйної) чи продукції з виготовленням експериментального зразка чи дослідної партії є інноваційний продукт, який має вiдповiдати таким вимогам:

а) він є реалiзацiєю (впровадженням) об'єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі, промислового зраз­ка, топографії інтегральної мікросхеми, селекційного досягнення тощо), на які виробник продукту має державні охоронні доку­менти (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об'єктів інтелектуальної власності ліцензії, або реалiзацiєю (впроваджен­ням) вiдкриттiв. При цьому використаний об'єкт інтелектуальної власності має бути визначальним для даного продукту;

б) розробка продукту підвищує вітчизняний науково­технiчний i технологічний рівень;

в) в Україні цей продукт вироблено (буде вироблено) вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншим аналогічним продуктом, представленим на ринку. Kpiм того, він є конкурент­ноздатним i має суттєво вищі технiко-економiчнi показники.

Інноваційна діяльність становить органічну частину маркетингової діяльності підприємства (організації), особливо це відноситься до організацій, зайнятих виробництвом наукомісткої продукції. Тут спостерігається особливо тісна взаємодія інженерно-технічних підрозділів з підрозділами маркетингу.

Ці підрозділи стають трансформаторами ідеї і конкурентних пропозицій, що виходять від споживачів. Вони беруть активну участь у розробці програм маркетингу з продукту. Між вивченням потреб і розробкою інновацій існує зворотній зв'язок, що дозволяє в процесі розробки інновацій максимально враховувати вимоги споживачів і коректувати відповідно до них техніко-економічні показники нової продукції з метою їхньої оптимізації.

Головне в інноваційній політиці підприємства (організації) – формулювання основної мети розробки інновації, визначення терміну її проведення, оцінка результатів у вигляді конкретних цілей, скорочення термінів впровадження нової продукції. Чітка політика в галузі розробки інновації задає напрямок збору інформації і вироблення пропозицій, що приводить до наполегливого пошуку можливостей і створює мотивацію для груп розроблювачів. Створення необхідних і достатніх умов для раціональної організації управління інноваціями у промислових підприємств (організацій) дозволить у цілому для підприємства підвищити конкурентоспроможність продукції, що випускається і рентабельність її діяльності.

На рис 1.3. показана послідовність формування інноваційної політики підприємства (організації).

попит на інновації

Рис. 1.3. Послідовність формування інноваційної політики підприємства (організації) [6]

Інноваційна діяльність найчастіше пов’язана з великим ризиком та витратами. Емпіричні дослідження свідчать, що в середньому із 100 ідей нових продуктів лише 4-5 нових товарів мають комерційний успіх на ринку. Тому в маркетингу інноваційних продуктів має переважати стратегічний підхід.

Додержання певних тактичних принципів запровадження інновації забезпечує зниження ризику, що супроводжує цю діяльність. Ці принципи полягають у такому:

·  інновація має ґрунтуватися на довготерміновому, цільовому та стратегічному плануванні;

·  потужність, структура та фiнансовi можливості підприємства мають уможливлювати здійснення iнновацiйних процесів;

·  підприємство повинно мати достатній запас «ноу-хау» відповідних технологій щодо цільових ринків;

·  потрібен постійний обмін iнформацiєю зі споживачами та експертами для своєчасного визначення нових потреб;

·  нові для підприємства продукти повинні вiдрiзнятися від конкурентних аналогів;

·  інновації, джерелами яких був ринок, мають більший успіх ніж ті, котpi виникли за результатами науково-технічних досліджень. Тому взаємодія виробника продукції з наявним або майбутнім споживачем є обов'язковою передумовою створення конкурентоспроможних товapiв.

Потенційний успіх майбутнього товару залежить від багатьох об'єктивних i суб'єктивних чинників. З-помiж них ключовими вважають:

¨  радикальність iнновацiйної ідеї;

¨  потреби ринку;

¨  технологiчнi можливості виробництва;

¨  ефективність маркетингового опосередкування інновації.

Стратегічний напрямок зв'язку ключових чинників успіху продуктової інновації подано на рис 1.4.

Рис 1.4. Чинники успіху інноваційної діяльності

Ризик інноваційної діяльності може бути суттєво зменшений завдяки детальному вивченню та попередньому оцінюванню ефективності нововведень, особливо з багаторівневим змістом.

1.2. Класифікація інновацій.

Для успішного управління інноваційними процесами необхідно ретельно вивчати інновації і їх класифікацію.

В економічній літературі, з питань інноваційної діяльності приведені різні підходи до класифікації інновацій. Так, автори , , Л. Е. Мінделі перш за все, виділяють технологічні інновації, які в свою чергу поділяються на продуктові та процесні інновації.

Продуктові інновації охоплюють впровадження нових чи удосконалених продуктів.

Впровадження нових продуктів визначається як базисна продуктова інновація, якщо функціональні характеристики властивості, конструктивні чи використовані матеріали і компоненти, істотно відрізняє його від раніше випускаючих продуктів.

Поліпшуючі інновації застосовуються щодо існуючого продукту, якісні чи вартісні характеристики якого були помітно покращені за рахунок використання більш ефективних компонентів і матеріалів;

Автор розрізняє інновації за рівнем оригінальності та неординарності. Так, радикальні інновації дають життя принципово новим виробам і технологіям, які сприяють появі нових споживачів і ринків. Поєднання вже відо­мих елементів у нових комбінаціях також може сприяти наро­дженню новацій. Комбінаційні інновації можуть спрямовуватися на залучення нових груп споживачів або освоєння нових ринків. Збереження або посилення ринкових позицій підприємства дося­гається модифікаційними інноваціями, що передбачають поліп­шення або доповнення існуючих продуктів.

Історичний досвід товарного виробництва свідчить про наступ­ність його розвитку, оскільки інноваційні ідеї здебільшого є вдо­сконаленням уже відомих прототипів. За критерієм наступності розрізняють:

·  інновації-відкриття, коли продукція або технологія не мають
прототипів для порівняння;

·  інновації-заміщення. використання яких веде до заміни іс­нуючих прототипів досконалішими;

·  інновації-відміни. що повністю змінюють сферу та використання продукту у зв'язку з появою в нього нових функцій;

·  інновації-повернення. коли використовуються раніше відомі види продуктів або способи чи методи їх створення;

·  ретровідступи, коли відтворюються старі форми на сучасній основі.

На думку та ї розрізняють такі види інновацій: [33]

1. За рівнем радикальності (новизни):

-  базисні інновації, котрі реалізуються у великих винаходах і стають засадничими для формування нових поколінь і напрямків розвитку техніки;

-  інновації, що поліпшують техніку завдяки винаходам серед­ нього та невеликого масштабу;

-  псевдоінновації, скеровані на часткове поліпшення застарі­лих поколінь техніки та технологій.

2. За характером застосування:

-  продуктивні інновації, орієнтовані на виробництво і вико­ристання нових продуктів;

-  технологічні інновації, що мають на меті створення і застосування нової технології;

-  соціальні інновації, які передбачають побудову і функціо­нування нових структур;

-  комплексні інновації, що поєднують кілька видів змін.

3. За стимулом появи (відправними джерелами):

-  інновації, спричинені розвитком науки і техніки;

-  інновації, спричинені потребами виробництва;

-  інновації, спричинені ринковими потребами.

4. За місцем у процесі відтворення:

-  інновації споживчі;

-  інновації інвестиційні.

5. За масштабом:

-  складні (синтетичні) інновації;

-  прості інновації.

Аналізуючи існуючі відомі класифікації інновацій, автори Н. Чухрай і Р. Потора прийшли до висновку, що кожна класифікація побудована за певною класифікаційн6ою ознакою і виконує певне цільове навантаження. Ними була проведена систематизація існуючих класифікацій інновації (табл. 1.1) Проведена систематизація інновацій, з однієї сторони дозволяє встановити у – залежність кожної з них від змісту задач, з другої сторони - дозволяє вважати, що певна класифікація найбільш придатна стосовно певного рівня економічного розвитку суспільства.

Таблиця 1.1.

Систематизація існуючих класифікацій інновацій

Ознаки класифікації	Види інновацій
1 . Рівень новизни інновації	1 .1. Радикальні (впровадження відкритів, винаходів, патентів). 1.2. Ординарні (ноу-хау, раціоналізаторські пропозиції)
2. Стадія впровадження інновації; (етап НТП): - наукові - технічні ; - технологічні; - конструкторські; - виробничі; - інформаційні.	2.1. Інновації, які впроваджуються на стадії стратегічного маркетингу. 2.2. Інновації, які впроваджуються на стадії НДДКР. 2.3.Організаиіішо-технологічна підготовка виробництва. 2.4. Виробництво. 2.5. Маркетингова діяльність. 2.6. Сервіс, який здійснює виробник.
3. Масштаб новизни інновацій	3.1 . Інновації, нові у світовому масштабі (відкриття, патенти, винаходи). 3.2. Нові в країні. 3.3. Нові в галузі. 3.4. Нові для підприємства.
4. Галузь н/г, де впроваджується інновація	4.1. Інновації, створені (впроваджені) у сфері науки. 4.2, інновації у сфері освіти. 4.3. інновації у соціальній сфері (культура, охорона здоров’я, мистецтво). 4.4. Інновації у матеріальному виробництві (промисловість, будівництво, с/г, ...).
5. Сфера застосування інновації	5.1. Інновації для внутрішнього (в межах підприємства). 5.2. Інновації для продажу.
6. Частота застосування інновації	6.1. Разові. 6.2. Ті, що повторюються (дифузія).
7. Форма інновації	7.1. Відкриття, винаходи, патенти. 7.2. Раціоналізаторські пропозиції 7.3. Ноу-хау 7.4. Товарні знаки, торгові марки, емблеми. 7.5. Нові документи, які описують технологічні, виробничі, управлінські процеси, конструкції. (Структури, методи і т. д.)
8. Вид ефекту, отриманого в результаті впровадження інновації	8.1. Науково-технічний. 8.2. Соціальний 8.3. Екологічний. 8.4. Економічний (комерційний) 8.5. Інтегральний.
9. Тип інновацій (сфера застосування)	9.1 Технічні і технологічні. 9.2. Організаційні і економічні. 9.3.Суспільні (позавиробничі)

Джерело [44]