Опорний конспект лекцій з курсу “Товарна інноваційна політика” (стр. 33 )

Різновидом цього методу є:

§  конференція ідей Гільде;

§  дискусія 66;

§  метод 635.

Конференція ідей Гільде. До участі в конференції ідей залучають і працівників, добре обізнаних з проблемою, і новачків, здатних висувати нові свіжі ідеї, оскільки над ними не тяжіють традиційні підходи до її вирішення. Скептиків або фахівців, які вважають, що краще за інших все знають, не варто запрошувати на конференцію. Головуючий, статус якого під час конференції рівним з іншими, має підтримувати невимушену обстановку, неухильно рухаючись до мети.

Дискусія 66 (серія гудучих голосів). Учасників розбивають на групи по шість осіб, кожен незалежно від інших готує своє рішення проблеми або відпрацьовує позицію щодо певного питання. У кожній групі визначається ведучий, протоколіст, спікер. Групова робота триває приблизно 6 хвилин. Після цього всі групи збираються на пленарне засідання, на якому може бути вибраний новий погляд на проблему, яку знову обговорюють окремо протягом короткого часу.

Метод 635. Група, до складу якої входять 6 учасників, аналізує і чітко формулює проблему. Після цього кожен з учасників протягом 5 хвилин заносить до формуляру 3 пропозиції щодо вирішення проблеми і передає формуляр своєму сусідові, який бере до уваги пропозиції попередника і занотовує ще три власні пропозиції. Вони можуть виникнути внаслідок певних асоціацій із записаними рішеннями або бути абсолютно новими. Після того, як усі учасники опрацювали формуляри, процес завершується. Час, який надається для обдумування на останніх фазах, може бути продовжений.

Приклад. Вибір напрямків рішення завдання « приборкати шум». При створенні напівавтоматів для плазменной обробки деталей було встановлено, що рівень звукового тиску на експериментальній установці перевищив припустимі санітарні норми й склав на робочому місці оператора до 130 дб. Ситуація збільшувалася тим, що тенденція збільшення потужності плазмотронів викликає в перспективі подальший ріст звуку. Крім того, конструкція напівавтомата передбачає різні отвори в робочій камері для входу й переміщення в ній виконавчих підсистем й оброблюваної деталі. Отвори передбачені в результаті винесення механізмів, що переміщають, з робочої зони. Усунення отвору можна внесенням всіх механізмів і приводів у робочу камеру, але тоді виникне проблема збереження їхньої працездатності в тяжких умовах.

Питання, поставлений перед експертами: «Що необхідно зробити, щоб рівень звукового тиску за межами камери плазменного напівавтомата (у навколишнім середовищі цеху) був менш 85

Пропозиції експертів-генераторів:

1.  Розташовувати напівавтомат таким чином, щоб його задня щілина була ближче всього до стіни цеху.

2.  Перевести приводи на лінійні двигуни, тоді можна ввести їх у камеру й закрити щілину.

3.  При розміщенні механізму зовні використати телескопічний захист.

4.  Установити абажур над плазмотроном

5.  Зробити стінки камери подвійними.

6.  Установити напівавтомат на окремій ділянці, у закритому приміщенні, щоб ізолювати інших робітників, непов’язаних з роботою напівавтомата.

7.  Застосувати телекамеру й дистанційне керування, а напівавтомат розмістити в окремому боксі;

8.  Зробити дві камери: внутрішню з негерметичною щілиною - робочу й зовнішню для механізмів і захисту від звуку.

9.  Має сенс рухати деталь, а не плазмотрон, тоді не буде щілин.

10.  Застосувати повітряний лабіринт у щілині.

11.  Застосувати суцільний рухливий захист щілини за допомогою транспортерної стрічки, що буде намотуватися на правий або лівий барабан залежно від того, куди рухається маніпулятор
плазмотрона.

12.  Використовувати можливість відбивати й самопоглинати звук.

13.  Створити спрямовану звукову хвилю – противозвук.

14.  Змінити форму камери з урахуванням звукової картини.

15.  Застосувати відбивач, що збирав би звукові хвилі й направляв їх в одну точку, у якій установити поглинач цих хвиль.

16.  Зробити внутрішню камеру ребристої з ребрами певної конфігурації й розміру - «камертони», які будуть створювати противозвук і гасити звук.

17.  Використати «камертони» як арматури для навішення звуковбирних матів.

18.  Потрібно в принципі змінити прямокутну форму камери, зробивши її, наприклад, круглої для повернення звуку в центр.

19.  Створити навколо камери водяну зону (можна між подвійними стінками).

20.  Змусити вібрувати стінки камери на противагу звуку плазмотрона.

21.  Створити вакуум усередині камери.

22.  Відмовитися від плазменного напилювання, проводити металізацію.

23.  Зробити пристрій, що всмоктувало б звук.

24.  Застосувати м'які надувні стінки.

Експерти-аналітики об'єднали пропозиції в три групи:

а)  пропозиції щодо вдосконалювання різних перешкод на шляху звуку (пасивний захист);

б)  пропозиції по створенню активних перешкод поширенню або утворенню звуку (активний захист);

в)  пропозиції по зміні способу обробки, щоб взагалі уникнути звуку.

Перша й третя групи пропозицій виявляються неприйнятними, тому що при даному фізико-технологічному способі обробки всякі пасивні захисти не ефективні.

У другу групу включені пропозиції під номерами 12, 13, 15, 16, 17 й 23. Якщо їх об'єднати, то можна сформулювати наступну вимогу: варто поглинати звук-шкідливість накладенням на нього «заспокійливих» звукових коливань, створюваних елементами конструкції напівавтомата.

У всякому разі, причина сильного звуку полягає в природі звукового потоку; ревіння плазматрона – це сукупність вибухів окремих мікровихрів, що утворяться в турбулентному потоці стікаючої плазми. Отже, щоб зменшити звук, потрібно перетворити турбулентний потік у ламінарний, безвихровий шляхом введення в нього додаткового джерела звукових коливань, або застосовуючи активну насадку, що згладжує.

А тепер порівняйте цю рекомендацію з описом способу, використовуваного для рішення подібної проблеми в аеродинаміці: при певних швидкостях потоку в аеродинамічній трубі виникають автоколивання, труба починає вібрувати; якщо не зупинити цей процес, конструкцію рознесе. Тепер перед початком випробувань у великій аеродинамічній трубі ЦАГІ, де вільно розміщається сучасний літак, включається невеликий динамік. Потужність його випромінювання більш ніж в 1000 разів слабкіше привода, що розганяє повітря. Але це маленьке джерело, установлене у зворотному каналі труби, творить чудеса: повністю гаситься пульсація потужного потоку й вібрація величезного спорудження.

У практиці ФВА на аналітичному й творчому етапах при виборі стратегії пошуку нових ідей і технічних рішень рекомендується сполучати мозковий штурм із морфологічним аналізом й іншими методами пошуку.

Слідуючим методом генерування ідей є синектика.

Синектика є дійсно результативним методом пошуку ідей. Він був запропонований В. Гордоном.

Синектика — пошук ідей нових товарів на основі використання аналогій з інших сфер життя. В основу синектики покладено мозковий штурм, до участі в якому запрошують фахівців різних сфер діяльності. Група від одного штурму до іншого накопичує досвід вирішення проблеми. Основні прийоми, які використовуються в синектичному штурмі, засновані на аналогії:

ü  прямій (як вирішуються завдання, схожі на дані);

ü  особистій (спробуйте увійти в образ даного в завданні об'єкта і висловитися з цієї позиції);

ü  символічній (дайте образне визначення суті завдання);

ü  фантастичній (як це завдання вирішили б казкові персонажі).

Можна виділити три варіанти синектики:

• класична синектика;

• синектична конференція;

• візуальна синектика.

Класична синектика. Зазвичай вона передбачає створення групи із 5—7 осіб, базується на правилах і умовах проведення мозкового штурму і здійснюється трьома етапами:

-  формулювання проблеми;

-  відчуження змісту проблеми — використовуючи певну техніку відчуження (прямі, особисті, символічні, фантастичні аналогії) група віддаляється від проблеми, абстрагується від конкретної ситуації;

-  формування підходів до вирішення проблеми — поняття, які з'явилися в процесі відчуження, порівнюються з визначеною проблемою, у результаті відпрацьовуються ідеї вирішення проблеми.

Синектична конференція. У процесі синектичної конференції, яка має багато еле­ментів, подібних до методів класичної синектики, але не передбачає дотримання жор­сткої послідовності синектичного процесу, зберігається лише стиль обговорення про­блеми через аналогії. При цьому немає чітко вираженої фази відчуження, аналогії, які формуються вільно, є поштовхом для відпрацювання ідеї вирішення певної проблеми.

Візуальна синектика. Це метод, за якого відчуження і стимулювання пошуку ідей здійснюється за допомогою зображення (діапозитивів, великих зображень на кален­дарях, рекламних проспектах, виставлених на стендах). Відчуження (аналіз) прово­диться після того, як учасники спільно описують перше зображення. Ідеї з'являються з елементів представленого зображення.

Метод контрольних запитань.

Цей метод реалізується за допомогою переліку запитань, розроблених А. Осборном, Т. Ейлоаром, Д. Пірсоном, та ін..

До переліку, запропонованого А. Осборном, входять 9 груп запитань:

ü  Яке нове застосування можна запропонувати для об’єкта?

ü  Який інший об’єкт подібний до цього і що можна скопіювати?

ü  Які модифікації можна отримати завдяки обертанню, вигину, скручуванню, повороту, зміні функцій, кольору, форми, контура?

ü  Що у технічному об’єкті можна збільшити (розміри, міцність, кількість елементів та ін..)?

ü  Що у технічному об’єкті можна зменшити (ущільнити, стиснути, прискорити, звузити, подрібнити)?

ü  Що у технічному об’єкті можна замінити ( елемент, матеріал, привід та ін.)?

ü  Що в об’єкті можна переробити ( схему, компонування, порядок роботи та ін.)?

ü  Що в об’єкті можна зробити навпаки?

ü  Які нові комбінації елементів можливі?

Наведемо перелік запитань разом з прикладами (таб. 3.3)