Справжнє виховання дитини у вихованні самих себе (стр. 10 )

-  формування у дитини єдиної картини світу: природу-суспільство-самого себе ( принцип цілісного уявлення про світ);

-  різнорівневе навчання, можливість проходження кожної дитини своїм темпом ( принцип мінімакса);

-  зняття стресоформуючих факторів навчального процесу, створення в школі та на уроці доброзичливої атмосфери, яка орієнтована на створення педагогіки співробітництва (принцип психологічного комфорту);

-  максимальну орієнтацію на творчість в навчальній діяльності (принцип творчості);

- формування в учнів здібності до вибору варіантів рішення проблем і знаходження оптимального варіанту (принцип варіативності).

Програма побудована так, що кожен учень активно включається в пізнавальну діяльність. Вчитель при вивченні нового матеріалу виконує роль управлінця, організатора процесу, а учень є суб'єктом діяльності, тобто прагне самостійно відкрити нові знання, дійти до істини, знайти правильне рішення, проявити свої здібності. Іншими словами, в учнів формується готовність до саморозвитку.

Комплексна програма розвитку дітей «Росток» дає багато позитивного у навчанні, розвитку і вихованні молодших класів. Вона відповідає новим вимогам, своєчасна, націлена на життєво важливі проблеми сучасного суспільства, сприяє гармонійному розвитку учнів.

іївна,

практичний психолог

ЗОШ І-ІІІ ступенів № 20 м. Рівне

Розвиток особистісної зрілості учня

в акмеологічному просторі школи в умовах

родинно шкільного виховання

«Мистецтво виховання має ту особливість, що майже всім воно здається справою знайомою і зрозумілою, а іншим – навіть легкою, і тим зрозумілішим і легшим воно здається, чим менше воно відоме людині теоретично або практично», – зазначав .

В освітніх документах України зазначено, що метою освіти і виховання має бути професійно компетентний, ініціативний, творчий громадянин, наділений почуттям обов’язку і відповідальності перед суспільством, здатний швидко адаптуватися до сучасного світу, характерними рисами якого є підвищення ролі особистості, інтелектуалізація її діяльності у контексті динамічних змін техніки і технологій, неперервного зростання обсягів інформації.

Одним із важливих завдань педагогічного колективу є психолого-педагогічна просвіта батьків, яка здійснюється у нашому навчальному закладі упродовж восьми років через щомісячні засідання Просвітницького центру для батьків. Батьки мають можливість отримувати інформацію, обмінюватися нею і в подальшому застосовувати ці знання у щоденному житті. Тематика засідань враховує вікові особливості учнів, тому на засідання запрошуються відповідно батьки учнів 1–4, 5–9, 10–11 класів. Засідання проходять не лише з участю психолога, адміністрації, а й окремих вчителів – предметників, спеціалістів інших установ. Одним із методів просвіти батьків є друкована інформаційна продукція: рекомендації, пам’ятки, спецвипуски шкільного вісника «Я + Ти».

З жовтня 2010 року започатковано впровадження відновних практик засідання Просвітницького Центру для батьків. Так, було проведено два заняття з теми “Найважливіші правила виховання” та одне заняття з теми “Стилі батьківської поведінки”.

Практика свідчить, що незнання батьками вікових особливостей дітей часто призводить до важких особистісних переживань, психологічних травм. Загальна культура сім’ї відіграє важливу роль у становленні особистості. Сім’я має сприяти психічному розвитку дитини, а не спричиняти появу психічних відхилень. Педагогічна грамотність передбачає у батьків формування відповідального ставлення до процесу виховання дитини.

Освіта – це живий процес. Вона грає важливу роль у сучасному суспільстві. Просвіта забезпечує, щоб дітей цінували, а вони почувалися комфортно у навколишньому світі.

«Дати дітям радість праці, радість успіху в навчанні, пробудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності – це перша заповідь навчання й виховання», – зазначав .

Акмеологія (від гр. akme – вершина) – це наука про вершинні здобутки людини у професійному та особистісному розвитку. Для нас це важливо, тому що акмеологія є основою педагогіки успіху.

Як пройти всі сходинки, аби кожна особистість досягла своєї вершини? Шлях цей не простий, тому що на ньому є не тільки злети, є і падіння. Саме тому ми говоримо не лише про поняття вершинності, але й про поняття зрілості. Зріла особистість – це особистість, яка, впавши, має мужність піднятися. До того ж, вона має унікальну можливість і здатність – ставати за кожним разом на вищу сходинку.

В основу акмеології закладена філософія людськості. Кожен повинен стати, перш за все, Людиною.

Акмеологічний простір – не даність, це те, що ми створюємо самі у своєму навчальному закладі.

Формується навчальна зрілість у тієї дитини, яка спроможна осягати вершини науки. Щоб дитина стала успішною в соціумі, не можна обмежуватися формуванням у неї основ знань. Це не дасть бажаних результатів. Наше завдання – підготувати дитину до життя в сучасних умовах.

Акмеологія досліджує цілісну особистість як суб’єкта пізнавальної, комунікативної, творчої, професійної та керівної діяльності, суб’єкта життєвого шляху.

Бути найкращим, досягти розквіту у своєму фізичному й психічному розвиткові – це те, чого діти мають навчитися, щоб піднятися на якомога вищий для них ступінь досконалості. Акмеологія націлена на реалізацію одного з наріжних завдань сучасної системи освіти – на її перехід до творчих, проблемних методів навчання і виховання, які забезпечують формування творчої особистості.

Ідеї повноцінного розвитку особистості на основі реалізації її задатків та обдарувань зустрічаються у працях багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних філософів, психологів, соціологів, педагогів, представників інших наук, які зв’язані із проблемами «розквіту» людини. Лише плодотворне творче життя, на думку Леонардо да Вінчі, здатне принести людині щастя «… як хороше прожитий день дає спокійний сон, так із користю прожите життя дає спокійну старість».

Щоб розвинути свою впевненість, діти потребують двох речей: задоволення від того, що вони вже зробили, а також переконання, що їхні зусилля будуть оцінені гідно.

Слухати свою дитину – це пропонувати їй увагу і хотіти зрозуміти її тривоги. Спілкування – універсальний метод виховання. Завдяки йому людина утверджується в житті, впливає на когось і сама перебуває під впливом інших, отримує інформацію і захищає себе.

Тому батьки мають зрозуміти:

·  зміст виховного процесу. Дитина не може бути іграшкою в руках батьків, реалізатором нездійснених задумів, втіленням їхніх ідей. Діти хочуть, щоб їх любили за те, якими вони є, а не лише за їхні успіхи. Вони легко мотивуються, але ще легше розчаровуються. Ось чому потрібно бути уважними і розсудливими;

·  важливість участі у вихованні обох батьків. Присутність лише одного з батьків у виховному процесі не може забезпечити певного виховання, якого потребує дитина. Найголовніший обов’язок батьків – розуміти й втішати, ставитись з любов’ю;

·  систему виховних впливів, що полягає не лише у покараннях. Не можна карати дитину, коли вона і так переживає невдачу, сама ж бо невдача уже є карою. Деякі батьки будують стосунки на довірі й повазі. Інші вважають, що не обов’язково переконувати дітей у правомірності своїх вимог. У першому випадку формується дружній стиль, який ґрунтується на проханні, пораді, підбадьорюванні, тобто такий, який сприяє формуванню в дітей почуття власної гідності, розвиває максимальну самостійність, доброзичливість; у другому – складається наказовий стиль спілкування, який проявляється в безапеляційному тоні, вимогах безумовної слухняності, залякуванні.

Не применшуючи ролі самовиховання у виховному процесі, великою мірою від батьків залежить те, якою буде їхня дитина. А. Добрович зазначав: «Не привчимо до справедливості – обманюватиме, не прищепимо любов до праці – буде ледачим, не заохотимо до відстоювання своєї думки – виросте покірливим, не навчимо визнавати своїх помилок – матимемо вперту особистість».

івна,

музичний керівник

дошкільного навчального закладу

№ 2 «Веселка» м. Острога

Використання гуманістичних поглядів

Василя Сухомлинського для досягнення

вершин педагогічної майстерності

Щоб мати моральне право вчити й виховувати інших, педагог повинен протягом усього життя вчитися і виховувати себе. Від нього вимагається глибоке й усебічне знання своєї справи на сучасному науковому рівні. Широка ерудиція набуває особливого значення в сучасних умовах стрімкого темпу науково-технічного прогресу, збільшення потоку інформації та розширення джерел здобуття знань. Діти та їхні батьки звертаються до вихователя з різними запитаннями, що зобов’язує його до постійного пошуку, систематичного самонавчання. Педагог лише доти здатний допомагати іншим в освіті, поки він сам продовжує працювати над власною освітою.

Професійна компетентність – знання педагогіки та психології, володіння методиками розвивальної навчально-виховної роботи, глибока ерудиція в усіх галузях знань, що подаються дітям, широкий кругозір – кістяк високого професіоналізму. Важливо постійно вивчати педагогічну теорію і практику дошкільного виховання. Глибокі знання теоретичних основ педагогіки та психології – ґрунтовна методична озброєність – дають педагогові можливість глибше усвідомити закономірності розвитку дитини, створюють передумови для ефективного розв’язання завдань сучасної дошкільної освіти. Тільки глибоке знання теорії та здатність до наукового аналізу педагогічної практики роблять педагога майстром.

Актуальність проблем морально-етичного виховання молодшого покоління наразі ні для кого не новина. Хочемо ми цього чи ні, але треба визнати, що в результаті істотної зміни суспільних орієнтирів та відносин усталена система цінностей і способу життя людей нині об’єктивно потребує переоцінки й усвідомленого переосмислення. Усі ми живемо в цьому суспільстві й бачимо, якими зростають наші діти, які ідеали вони сповідують. У нескінченних пошуках батьків для своїх дітей високого інтелекту (вивчення іноземних мов, комп’ютерна грамотність), а батьками – матеріальних благ – втрачається духовність та мораль, на яких виховувалися наші предки. Варто пам’ятати, що не кожен малюк може мати високий інтелектуальний розвиток через брак здібностей, здоров’я, генетичну спадковість. Але він без цього буде не менш щасливим, якщо виросте чуйним, безкорисливим, здатним бачити красу, творити добро та любити. Інакше не можливе наше щасливе співіснування на Землі.