Справжнє виховання дитини у вихованні самих себе (стр. 21 )

б) Кінцевий результат праці віддалений в часі.

в) Багатофакторність впливів на дитину, «... завдання – боротися за людину, переборювати негативні впливи і давати простір позитивним». Розумний, умілий, мудрий вихователь.

г) «Об'єкт нашої праці - найтонші сфери духовного життя особистості, яка формується, – розум, почуття, воля, переконаність, самосвідомість». Впливати тим же. Найважливіші інструменти впливу - слово, краса довкілля і мистецтва.

Якості педагога - майстра:

1) "Учительська професія - це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини, який ніколи не припиняється...  Це подив перед багатогранністю і невичерпністю людською";

2) " ... практична педагогіка - це знання й уміння, не тільки доведені до ступеня майстерності, але й підняті до рівня мистецтва... виховувати й відчувати її індивідуальний світ";

3) «Наріжний камінь педагогічного покликання – це глибока віра в можливість успішного виховання кожної дитини». Терплячість до дитячих слабостей, мудрість в розумінні дитини, конфліктів:

4) «Гармонія серця і розуму» педагога. «Чуйність, сердечна турбота про людину - це плоть і кров педагогічного покликання»;

5) «...Уміння настроювати себе на задушевну розмову з учнем, особливо з підлітком, надзвичайно важливе в тій майстерні педагогічних засобів, яку повинен створити для себе кожний учитель. Це вміння треба виховувати в собі, створювати, удосконалювати, «відшліфовувати», робити тоншим і більш дійовим... необхідно глибоко проникати в душу дитини, вдумуватися в те, чим вона живе, як вона дивиться на світ, чим є для неї люди, що оточують її.

Дорогий мій колега, щоб стати справжнім вихователем, треба пройти цю школу сердечності - протягом тривалого часу пізнавати серцем усе, чим живе, що думає, з чого радіє й чим засмучується ваш вихованець. Це одна з найтонших речей у нашій педагогічній справі»

Головними рисами такого вихователя – гуманіста є:

1. Мудрі любов і влада педагога над розумом і душею дитини.

2. Багатство думки, висока загальна культура.

3. Спільні з дитиною погляди на життя, людину як найвищу цінність.

4. Здатність зцілення душевних ран дитини.

5. Ніжне, ласкаве ставлення до дитини.

Гуманістичні принципи педагогіки:

1. Пізнання багатогранності дитини.

2. Віри в її неповторність і талановитість.

3. Визнання природного оптимізму дитини.

4. Обережного звернення до її душі й розуму.

5. Захисту багатства людської природи в дитячій душі.

6. Виховання в учнів самоповаги.

7. Утвердження краси в природі і в людині.

Звернення

учасників обласних педагогічних читань з теми:

«Справжнє виховання дитини у вихованні самих себе»

(за педагогічною спадщиною педагогів-гуманістів)

Шановні вчителі, керівники шкіл, працівники освіти Рівненщини! Ми, учасники обласних педагогічних читань з теми: «Справжнє виховання дитини у вихованні самих себе» (за педагогічною спадщиною педагогів-гуманістів) вивчивши, проаналізувавши та переосмисливши наукові праці, погляди педагогів-гуманістів на проблему гуманістичного підходу у вихованні учнів, стверджуємо, що

-  у цих працях глибоко розкрито сутність і зміст гуманізму,

-  проаналізовано теоретичні засади та методичні особливості організації процесу формування гуманних взаємин дітей, соціально-педагогічні аспекти проблеми гуманізму;

-  обґрунтовано методики та шляхи їх впровадження в освітню практику.

Наукова спадщина має велике значення і в сучасній школі має стати середовищем, де відбувається становлення духовно зрілої, вільної особистості, спроможної захищати загальнолюдські цінності, творити цілісний гуманний світ.

В основу навчально-виховного процесу має бути покладено особистісно-зорієнтований, гуманістичний принцип навчання, виховання та міжособистісних стосунків педагогів і учнів.

Педагогічна діяльність вчителя спрямовується, в першу чергу, на дитину, формування та розвиток у стосунках між вчителем та учнями гуманістичних засад: любові до людини, глибокої поваги до людської гідності, позитивного сприйняття індивідуальних особливостей іншої людини, визнання її прав і свобод, бажання співчувати та допомагати іншим.

Гуманістичні взаємовідносини у школі мають прийти на зміну авторитарним, маніпулятивним.

Пропонуємо освітянам області:

-  вивчати наукову спадщину педагогів-гуманістів;

-  провести педагогічні читання, конференції, семінари та інші науково-методичні заходи, присвячені питанню гуманізації освіти, на яких поставити конкретні завдання з вивчення та використання гуманістичного підходу у навчально-виховному процесі.

Особливу увагу радимо звернути на питання:

- ефективності процесу формування гуманних стосунків вчителя та учнів;

- дотриманні психолого-педагогічних умов забезпечення гуманно-демократичного стилю взаємин;

- розробці змісту виховання гуманності;

- застосуванні форм і методів педагогіки співробітництва, суб’єкт-суб’єктих взаємовідносин вчителя та учнів,

- формуванні особистісних пізнавальних потреб, моральної свідомості, позитивних якостей особистості;

- поєднанні інтелектуальної та емоційної сторін у навчально-виховному процесі, розвитку свідомої дисципліни, залучення учнів до гуманної діяльності, яка збагачує досвід гуманістичної поведінки.

Перспективи використання спадщини педагогів-гуманістів визначають необхідність гуманізації педагогічного процесу, створення такого середовища, в якому відбуватиметься становлення духовно зрілої, вільної особистості, спроможної захищати загальнолюдські цінності, відповідати за долю цивілізації і культури, творити цілісний гуманний світ.

І, найголовніше, серед багатьох факторів впливу, які визначають реальний рух до гуманної освіти і виховання, залишається сам учитель, його світогляд, духовна культура, гуманістична спрямованість, високі ділові і особистісні якості.

Зміст

Гуманізація навчально-виховного процесу в сучасній освіті………………………3

Виховання чуйного серця та мудрої думки……………………………………......7

І. Учитель той, хто дарує світло (за педагогічною спадщиною Ш. Амонашвілі)...10

Капітула І. В. про гармонійний розвиток і виховання особистості……………13

Чому не прожити нам життя героями духу?» (Ш. Амонашвілі)……………………...16

Підпала Т. Г. Педагогіка – процес становлення людини (за педагогічною спадщиною )……………………………………………………………………………………….19

Марчук І. Я. Гуманізація освіти засобами науково-педагогічного проекту «Росток»……………23

Розвиток особистості зрілості учня в акмеологічному просторі школи в умовах родинно-шкільного виховання……………………………………………………………………………..26

Використання гуманістичних поглядів Василя Сухомлинського для досягнення вершин педагогічної майстерності…………………………………………………………………………28

Мистецтво підніматися до почуттів дитини (за педагогічною спадщиною Януша Корчака)………………………………………………………………………………………………………29

Виховання гуманності молодшого школяра (за педагогічною спадщиною )……………………………………………………………………………………….34

Дістервег про учительську справу як «вільне мистецтво»………………………….37

Допоможи дитині зробити це самій (за педагогічною спадщиною М. Монтесорі)...39

Гуманістичні погляди на сімейне та трудове виховання дітей……45

І. Гуманізація навчально-виховного процесу – основа розвитку особистості молодшого школяра…………………………………………………………………………………………48

Використання методів та прийомів педагогів-гуманістів у навчанні та вихованні дитини в сучасному вимірі освіти………………………………………………………………………….50

Сагадін О. М. Сухомлинський про професію вчителя……………………………………………...53

Звернення учасників обласних педагогічних читань………………………………………………..56