Справжнє виховання дитини у вихованні самих себе (стр. 2 )

Результатом роботи творчої групи став науково-методичний посібник «Гуманізація взаємовідносин вчителя та учнів у початковій школі» (укладач , доцент кафедри корекційної освіти РОІППО), який вийшов у 2009 році. Посібник містить матеріали роботи обласного науково-творчого колективу: цілі та завдання колективу, орієнтовний план роботи, теоретичні та практичні матеріали підготовлені членами науково-творчого колективу, розробки уроків, позакласних заходів.

Основні висновки, зроблені науково-творчим колективом:

1. Навчання є формою спільної життєдіяльності вчителя і учнів, які не просто вступають у суспільні відносини в школі, виконують соціальні ролі, визначені їхнім офіційним статусом (роль учителя і роль учня), а й є носіями насамперед суто людських якостей, потреб, мотивів. Тому взаємовідносини вчителя й учнів має будуватися на гуманістичних, особистісно-орієнтованих засадах, які б забезпечили їм можливість встановлення добрих, суто людських взаємин, розуміння однин одного, взаємоповаги.

2. Навчання слід організовувати як спільну діяльність учителя й учнів. Позиція вчителя у такому навчанні: «Я прийшов до вас, щоб разом із вами шукати відповіді на питання». Учні хочуть бачити у вчителеві наставника, мудру дорослу людину, яка збагатить їхнє уявлення про світ і про себе, допоможе подолати труднощі в навчанні, а не виступатиме у ролі судді або контролера, який лише фіксує огріхи й помилки. Учні прагнуть щирої зацікавленості вчителя в їхніх знаннях, успіхах, доброзичливої допомоги.

3. Необхідно орієнтуватися на активну позицію учня, усвідомлення ним процесу навчання. Завдання вчителя – не передача знань, формування умінь і навичок, а організація особистої діяльності учнів з самонавчання, самовдосконалення, саморозвитку. Вчити слід не готовим думкам, а думати, мислити, підтримувати бажання вчитися, розвивати пізнавальну активність, самостійність. Справжні знання повинні базуватися не на запам’ятовуванні, а на розумінні – не «донести», «пояснити», чи «показати» учням (фактично, підмінювати діяльність дітей учительською), а організовувати спільний пошук розв’язання завдань.

4. Необхідну умовою навчального процесу є спілкування між вчителем та учнями на суб'єкт-суб'єктному рівні: особистісна орієнтація співрозмовників (здатність бачити і розуміти співрозмовника), рівність співрозмовників (недопустиме домінування педагога у спілкуванні, він повинен визнавати право учня на власну думку, позицію), проникнення у світ почуттів і переживань, готовність прийняти точку зору співрозмовника. Важливим є діалог між учителем та учнями, який дає змогу кожному школяру бути активним на уроці, реалізувати свій творчий потенціал. Діалог дає змогу вчителеві та його учням наблизитися одне до одного, робить, за певних умов, педагогічне спілкування особистісно орієнтованим. Саме діалог ставить учнів у позицію рівноправних суб'єктів спілкування з учителем у процесі навчання.

5. Основою стосунків педагога та учнів має стати співробітництво. Прагнення до співробітництва з людьми – природжена риса дитини. Отже, співробітницькі взаємини повинні стати природною якістю гуманного освітнього процесу. За допомогою співробітництва дитина прискорює своє просування в пізнанні, тому, що у співробітництві з дорослими вона виявляється сильнішою й розумнішою, аніж у самостійній роботі, вона піднімається вище за рівнем інтелектуальних труднощів, що вирішується нею; у співробітництві, під керівництвом, за допомогою вчителя дитина завжди може зробити більше і вирішити важчі завдання, ніж самостійно. «Педагогічний процес - це співробітництво педагога з дитиною, коли вчитель допомагає учневі у подоланні труднощів. У чому ж суть педагогічної допомоги? Педагог допомагає тільки тоді, коли він пояснює, радить, радиться, співпереживає, нагадує, натякає, підводить, заохочує, стимулює, вселяє впевненість…» (Ш. Амонашвілі).

6. Здійснення співробітництва в освітньому процесі залежить від особистісних якостей учителя. Лише вчитель, спрямований на співробітництво з людьми, здатний розбудити дух співробітництва у кожній дитині. Учитель повинен уміти співпрацювати і радитися з учнями. Співробітництво педагога й учнів є насамперед об’єднанням їхніх інтересів і зусиль у вирішенні навчально-пізнавальних занять. Це така форма спілкування, у якій дитина почуває себе не тільки учнем, але й самостійно діючою особистістю. Дитина повинна постійно відчувати, що її думку цінують і вона може вільно висловлюватися, висувати припущення, робити вибір.

7. Учитель і його учні мають виступати як рівноправні суб'єкти навчального процесу. Іншими словами, йдеться про визнання рівності вчителя і учнів у їхній людській сутності. Рівноправність учня як суб'єкта діяльності полягає у визнанні за ним права на активну роль у навчанні, на сприймання вчителя і реагування на нього як на особистість (а не як на об'єкт його діяльності). Роль учителя - створити умови для активного навчання учнів, розвитку їхнього творчого потенціалу, наближення їхньої діяльності на уроці до самодіяльності. Учитель має сприйматися учнем не лише як носій певних знань, контролер, який стежить за засвоєнням матеріалу, а насамперед як особистість, людина, яка має власну життєву і професійну позицію і намагається допомогти своїм вихованцям у їхньому особистісному зростанні.

8. Важливо довіряти учневі, вірити в його здібності, спроможність успішно навчатися. Слід орієнтувати школярів у навчанні не на минулі невдачі, а на досягнення успіху, формувати в них перспективу можливого подолання пізнавальних бар'єрів, труднощів власного розвитку. Гуманна позиція педагога повинна полягати в тім, щоб прийняти дитину такою, якою вона є, із тим досвідом, що у неї вже є, включити в зміст свого спілкування з нею її життя у всіх його проявах і стати його співучасником.

9. Сучасний навчальний процес неможливий без формування позитивного ставлення учнів до навчання. Для цього треба спиратися на природну допитливість, емоційність, інтелектуальний потенціал дитини, її самооцінку, тощо. Розвивати слід особистісну зацікавленість дитини в навчальній діяльності – внутрішню пізнавальну мотивацію (самомотивацію). Внутрішньо-пізнавальна мотивація школяра має бути пов’язана зі змістом навчальної діяльності, що передбачає елементи дослідження, використання форм та методів пошукової діяльності, які б стимулювали учнів до самостійного оволодіння знаннями (самодіяльність). Саме в такій діяльності діти відчувають задоволення своїх пізнавальних потреб, інтересів та нахилів, пробудження почуття гідності; в учнів формується усвідомлення власних змін, власного росту, самовдосконалення – найважливіших умов формування позитивної мотивації до навчання.

10. У навчанні враховується співвідношення між успіхом і невдачею учня. Це важливо, бо дає кожній дитині можливість відчути успіх, а в разі невдачі - зрозуміти її причини, побачити власні прорахунки; оцінка діяльності учня не гальмує його пізнавальної активності, а орієнтує на виявлення в собі резервів її успішного здійснення. Вчитель має сприймати оцінку як засіб не покарання учня за помилки, а стимулювання розвитку його самосвідомості, вміння аналізувати і оцінювати свою навчальну діяльність.

З 2010 року науково-творчий колектив набув статусу тимчасового науково-дослідного колективу, який здійснює експериментальне дослідження «Педагогічні умови формування гуманних взаємовідносин вчителя та учнів у початковій школі».

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, експериментально перевірити педагогічні умови формування гуманістичних взаємовідносин вчителя та учнів у початковій школі.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- проаналізувати наукову, психолого-педагогічну, методичну літературу з питань гуманізації навчально-виховного процесу, зокрема гуманістичних стосунків вчителя та учнів;

- з’ясувати суть, завдання цього процесу, фактори, які впливають на формування взаємостосунків вчителя та учнів на засадах гуманізму;

- визначити, експериментально перевірити педагогічні умови формування взаємовідносин вчителя та учнів у початковій школі;

- створити навчальну програму факультативу для учнів 1-4 класів «Уроки гуманного спілкування»;

- розробити науково-методичні рекомендації, посібник для вчителів початкових класів;

- розробити спецкурс для вчителів початкових класів курсах підвищення кваліфікації «Гуманізація взаємостосунків вчителя та учнів у початковій школі».

Експериментальна база дослідження: Березнівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2; Городецька ЗОШ І-ІІІ ступенів Володимирецького району; Володимирецький районний колегіум, Володимирецького району; Гощанська гімназія; Дерманський НВК«школа-гімназія» І-ІІ ступенів, Малівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Демидівського району; Корецька ЗОШ І-ІІІ ступенів №3; Костопільське НВО №2, Костопільська ЗОШ І-ІІІ ступенів №5; Сарненська спеціалізована школа розвитку І ступеня №5; Немовицька ЗОШ І-ІІІ ступенів Сарненського району; Зорянський НВК «школа-гімназія» Рівненського району; Оженинського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. – ліцей» Острозького району; ЗОШ І-ІІІ ступенів №, 18, навчально-виховний комплекс «Гармонія» м. Рівне.

Науковий керівництво здійснює івна, кандидат педагогічних наук, завідувач, доцент кафедри корекційної освіти Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Етапи проведення експерименту:

І. Теоретико-аналітичний (2010 роки) – аналіз наукової, психолого педагогічної та методичної літератури з питань гуманізації навчально-виховного процесу; визначення методів дослідження для з’ясування стану взаємостосунків вчителя та учнів у початковій школі.

ІІ. Констатувальний (2011- 2012 рік) – проведення дослідження та обробка отриманих матеріалів; визначення шляхів формування взаємостосунків вчителя та учнів на засадах гуманізму.

ІІІ. Формувальний (2012 -2013 рр.) – здійснення апробації психолого-педагогічних умов формування взаємостосунків вчителя та учнів на засадах гуманізму; розробка науково-методичних рекомендації, створення навчальної програми факультативу для учнів 1-4 класів.

ІV. Підсумково-узагальнюючий (2014-2015 рр.) – підсумковий аналіз та статистична обробка результатів експериментальної роботи; укладання науково-методичного посібника, створення програми спецкурсу для вчителів початкових класів.