Справжнє виховання дитини у вихованні самих себе (стр. 7 )

Другим кроком пробудження любові до мови, як Божого дару людині та до культурної спадщини свого народу.

Третім кроком – формування самоусвідомлення дитини, його самоідентифікації, як часточки народу, родини, формування понять про безсмертну душу, завдання людини на землі, формування понять про духовні закони існування людського суспільства, виражені у 10 заповідях Божих Заповідях Блаженства. В основі мого досвіду роботи лежить теза Г. Сковороди «Пізнай природу, пізнай свій світ, пізнай себе».

Провідною ідеєю досвіду є здійснення духовного розвитку особистості молодшого школяра на краєзнавчій основі засобами інтеграції навчання.

Духовний розвиток молодшого школяра здійснюється засобами вивчення предметів інваріативної частини навчального плану, а також у процесі позакласної виховної роботи та роботи з батьками.

Формування духовних понять потребує не тільки емоцій, а й змістовного, фактичного навантаження. Найкраще це робити враховуючи вікові особливості учнів, на основі того, що ми можемо побачити, відчути, почути, до чого можемо доторкнутись.

Матеріали збірки краєзнавчих текстів «Твоє довкілля» включають дослідження з різних тем:

- старожитні міста і села краю;

- історія рідного краю;

- топоніміка краю;

- цікава географія;

- явища природи;

- видатні люди краю.

На етапі художнього сприйняття природи активно використовую матеріали збірки «Поетичні каліграфічні хвилинки на уроках української мови», які допомагають доповнити світ школяра художніми образами досконалої високої поезії. Використовуючи поетичні каліграфічні хвилинки розвиваємо образне мислення, чуття слова, поетичні смаки. Прекрасна музика, поезія дарує дитині почуття захоплення, здивування, радості, пробуджує бажання самому творити красу, добро, гармонійний світ, у якому земля, вода, небо, зорі, соняшники, жабки є єдиним цілим.

На уроках «Християнської етики» збагачую знання дітей поняттями «Православного довкілля» краю. Знайомлю дітей з духовними провідниками історичної Волині, небесними заступниками: святою Уліанією Ольшанською, св. Федором Острозьким, св. Іовом Почаївським та св. Амфілохієм Почаївським. Ми вчимося шанувати християнські свята і традиції. У структурі уроків перекази, легенди, міфи з етнографічної спадщини краю, пов'язані з іменем І. Христа. Весь матеріал зібрано у методичному посібнику «Православне довкілля».

Ш Амонашвілі писав: «Що скажуть про вчителя, який усвідомлює себе героєм Духу»:

1) хтось поспішить бути поруч;

2) хтось поповниться заздрістю і стане всьому шкодити;

3) хтось буде сміятись над його думками та цілями.

Проте, у нас виявляється все більше людей, які поспішають бути поруч. Уже протягом 3 років я веду районний майстер-клас «Духовний розвиток особистості молодшого школяра». Де ми усі вчимося мудрості, педагогічної майстерності.

Оскільки, у багатьох вчителів є бажання викладати уроки духовного життя у системі годин спілкування, або ж на уроках християнської етики, а знань бракує, то виникло бажання написати посібник для вчителів, дати розробки уроків для 2 класу з християнської етики. Метою уроків є ознайомлення з основами християнської моралі, як фундаменту загальнолюдських цінностей; ознайомити учнів з моральними цінностями: істини, благочестя, добра, любові, краси, гідності, совісті, честі, обов'язку; формування свідомої та відповідальної особистості учня на основі християнських, духовних, моральних та культурних цінностей.

Усі ми розуміємо важливість позакласної виховної роботи. Маю досвід проведення паломницьких подорожей до православних святинь Рівненщини. Закликаю вас до цієї такої цікавої та змістовної форми роботи. Адже на території Рівненщини 17 монастирів, як мають свою історію, свої святині. Пізнаючи світ православного довкілля Рівненщини, історичної Волині, ми відкриємо для себе джерела краси, мудрості, спокою, любові.

Дуже швидко плине час, я от уже 5 років є викладачем Воскресної школи при храм блг. кн. О. Невського у м. Костополі. Можу з переконанням стверджувати, як благодатно діє на душі дітей пізнання духовних законів, участь у житті церкви, прийняття таїнства сповіді причастя…

Духовний розвиток особистості молодшого школяра важко визначити у графіках, таблицях результатів кількісних показників праці. Ця робота потребує оцінки не у режимі перевірки обласної, районної чи міністерської. Вона потребує оцінки з погляду часу. Проте вона дає надію на те, що ми будемо не раз спостерігати за боротьбою ангелів, де світлий ангел завжди перемагає, як писав Я. Корчак. Вона дає надію, на те, що наші діти, у яких генетично живе сором'язливість, довірливість, прагнення краси, любові, будуть мати опору в житті, яка буде давати їм можливість оцінювати світ і його виклики, а також творити гармонійний світ сповнений захисту, справедливості, добробуту.

Підпала Тетяна Григорівна,

вчитель початкових класів

Городецького НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів

Володимирецького району

Педагогіка – процес становлення людини

(за педагогічною спадщиною В. Сухомлинського)

Як прекрасно, що зв’язок з минулим можна отримати через книги, які залишилися нам у спадок. Мені не пощастило зустрітися віч-на-віч з педагогом-гуманістом. Але його книги, безмежний океан думок! Це найбільший подарунок для мого серця. Моє знайомство з творами відбулося в студентські роки, а застосування окремих ідей на практиці – працюючи вчителем початкових класів.

Сьогодення вимагає від педагогів переосмислення багатьох освітніх питань. Тому нині є актуальним звернення до гуманістичних основ педагогічної спадщини .

Важливим чинником ефективності навчання вважав людяність, сердечність». Пам’ятайте, що кожна дитина приходить у школу зі щирим бажанням добре вчитися. Воно, ніби яскравий вогник, що освітлює світ дитячих турбот і тривог. Дитина несе його нам, учителям, з безмежною довірливістю».( 1, т.5 с.285) Вчитель, також, повинен зважати на внутрішній стан дитини, бо як відомо, емоції та розумова діяльність людини взаємо пов’язані». Учительська професія – це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється. Прекрасна риса – повсякчас відкривати в людині нове, дивуватися новому, бачити людину в процесі її становлення…»( 2,с.7)

Дитинство. Життя дитини в цей період не менш цінне, ніж життя дорослого. І від того, яким було дитинство, хто вів дитину за руку у дитячі роки, що увійшло в її розум і серце із навколишнього світу, залежатиме, якою людиною буде у майбутньому. «Дитинство – найважливіший період людського життя, не підготовка до майбутнього життя, а справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя» (1, т.3 с.15). Грубість, приниження з боку дорослого глибоко ранять душу дитини та блокують розвиток її якостей. «Людина стоїть між звіром і ангелом, –пише у листі до Василь Олександрович. – Десь у глибині серця дрімає звірок. І ось цього звірка закликають розбудити, замість того, щоб тримати його в клітці». Приглушити звіра і підтримувати ангела – педагогіка притаманна . «Немає в дитині нічого такого, що вимагало б від педагога жорстокості. А якщо й виникають пороки в дитячій душі, то це зло виганяється насамперед добром.

Добро, ласка, любов відносно дитини не абстрактні, а людяні, реальні, пройняті вірою в людину, це могутня сила, здатна утвердити в людині все прекрасне, зробити її ідеальною. Я не повірю в те, що дитина, яку правильно виховують, може стати хуліганом, дармоїдом, циніком, істотою брехливою й розбещеною.»(3,с.18)

Діти є носіями і охоронцями усього прекрасного, що є в людині. «Діти – це вершина, піднявшись на яку, виразно бачиш багато мерзенності в людському житті, але якраз з цієї вершини ці мерзенності не видаються надто страшними. З дітьми веселіше!» – пише у своєму листі до .

Підтримати дитячу душу, утвердити атмосферу довір’я, сердечності, бажання стати кращим допоможе слово мудрого вчителя. Воно потрібне дитині кожної хвилини – і тоді, коли вона втішається радощами життя, і тоді, коли на серці боляче. Воно повинно бути звернене до розуму і серця дитини, а не намагатися повчати, вказувати їй, розпоряджатися нею. «Слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до найнижчої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Тож оволодіваймо цим різцем так, щоб з-під наших рук виходила тільки краса!(4, т.5 с.167). Краса, сила, виразність слова облагороджує почуття, думки, переживання і душі дітей. Мистецтво говорити, звертатися по-людському до дитячого серця спонукає дитину до творчості.

На щиру відвертість вихованців має тільки той вчитель, хто поважає і любить їх, вірить у добре начало кожної дитини. «Виховання лише тоді стає реальною силою, коли воно ґрунтується на вірі в дитину», – стверджував .(3,с.99). «…Віра в людину – невичерпне джерело творчої енергії, нервових сил, здоров’я вихователя й вихованця. Не давайте прорости в своїй душі насінню зневіри в людину, підозріливості». (2, с.18)

«Він постійно закликав вчителів вчитися любити дітей, чого не можна засвоїти ні в одному навчальному закладі» – згадує І. А.Становий, людина, яка 15 років спілкувалася з . «Якщо ви бачите учня тільки з-за свого столу в класі, якщо він іде до вас тільки за викликом, якщо вся розмова з вами тільки складається із запитань та відповідей, жодні знання з психології не допоможуть. Треба зустрічатися з дитиною як з другом, однодумцем, пережити з ним радість перемоги і гіркоту невдач» – говорив .

Збереження і зміцнення здоров я дітей, формування здорового способу життя - на першому плані у педагогічній діяльності Василя Олександровича.

«…Турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя, від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд. Розумовий розвиток, міцність знань, віра у свої сили. Якщо виміряти всі мої турботи й тривоги про дітей протягом перших чотирьох років навчання, то добра половина їх – про здоров я», – стверджував . (3, т.3, с.103)

Він високо цінував кожний щирий дитячий порив, допитливість, жвавість розуму. «Люблю таких, – зауважив Василь Олександрович у розмові з . – У багатьох школах чомусь полюбляють тихеньких. Вони зручні, але такі часто бувають безініціативні, пасивні споживачі готового, виконавці чужої волі. Про виховання активності учнів ще мало дбаємо, а як важливо вчасно і всебічно вивчати своїх вихованців».(3,с.90)