Екологічна безпека України: системний аналіз перспектив покращення (стр. 13 )

Коли горіли нафтопереробні заводи в Панчеві і Нові-Саді, бензопіриновий стовп сягнув висоти 3 тис. метрів. У повітрі зафіксовано такі речовини: вуглеводень - концентрація у 10 зразках становила від 5 до 220 мг/м3, бензин - від 5 до 158 мг/м3, толуол у 4 зразках - від 5 до 30 мг/м3, гексан - 28 мг/м3, ацетон - 22 мг/м3.

Після бомбардувань Приштини (нафтосховище “Драгодані”) концентрація вуглеводнів на 24 липня досягала 10 мг/м3, бензину - 5 мг/м3, бензолу - 0,2 мг/м3, толуолу близько 10 мг/м3, концентрація паливних парів - 1,54-4,3 мг/м3.

Воєнні дії завдали значної шкоди озоновому шару. Відомо, що руйнація озонового шару відбувається через вплив ультрафіолетової радіації, космічних променів, деяких газів: сполук азоту, хлору і брому, фторхлорвуглеводнів (фреонів). Свій внесок у цей процес додає реактивна авіація, що викидає в атмосферу сполуки азоту тасірки. Під час воєнних дій в Югославії, авіація НАТО робила по 400-500 літако-вильотів щодня. Ніде і ніколи до цього інтенсивність польотів у верхніх шарах атмосфери не була настільки високою. Крім того, дії авіації супроводжувалися численними пожежами, зокрема на нафтопереробних і хімічних заводах. У результаті викидів та пожеж створюються хімічні сполуки, що руйнують озоновий шар.

Водні ресурси. На нафтопереробному заводі в Панчеві стався викид в Дунай понад 1400 т етилен дихлориду (ethylene dichloride), майже 1 тис. т 33 % соляної кислоти, близько 3 тис. т 40 % гідроокису натрію, десятки тонн хлорного розчину. Було заборонено лов риби нижче за течією від Панчева. У пробах води фіксувалися: аміак - 154 мг/л, амоній - 0.8 мг/л, сечовина – 0,3 мг/л.

При бомбардуванні нафтопереробного заводу в Нові-Саді у води Дунаю було скинуто понад 100 т аміаку. Концентрація нафтопродуктів у воді на різних ділянках сягала 37-198,24 мг/л замість максимально допустимих 10 мг/л. А в колекторному каналі поблизу Нові Сад зафіксована концентрація вуглеводнів до 9 мг/л.

Внаслідок зруйнування значної кількості нафтохімічних та інших промислових об'єктів на території Югославії зафіксовано забруднення поверхневих і підземних вод, спричинених аварійними викидами екологічно шкідливих технологічних матеріалів. Небезпечні екотоксикологічні, токсикологічні та канцерогенні речовини (вінілхлоридмономери, хлор, окиси хлору, аміак, окиси азоту, нафта і нафтопродукти, діоксини, дихлоретан, ртуть, поліциклічні ароматичні вуглеводні, поліхлорировані біфенили та інші продукти вторинних і некерованих хімічних реакцій) потрапили до річок.

З водами Дунаю токсиканти можуть досягти Румунії, Болгарії, України, дістатися Чорного моря. Наслідки цього забруднення будуть мати тривалий і далеко не локальний характер, тому що йдеться про канцерогенні, мутагенні та тератогенні речовини.

Забруднення, що спричиняє зниження якості питної води, загрожує екосистемам водойм. Екологи констатують багатократне збільшення у воді вмісту цинку, міді, хрому, свинцю, кадмію та інших речовин. Концентрація хімічних компонентів перевищує гранично допустиму в десятки разів.

Підземні води забезпечують 90 % потреб Сербії у воді, тому потенційне їх забруднення є дуже небезпечним, а самоочищення обмеженим, отже забруднювачі легко можуть досягти рівня підземних вод.

Грунти та земельні ресурси. За даними досліджень екологічного стану Союзної Республіки Югославія, найбільш значні забруднення зафіксовано в районах, що зазнали масованих авіаударів - промислові зони Белграда, Нові-Сада, Крагуєваца, Ніша, Панчева, Чачака, Кралева, Валева, Приштини, Вранє, Крушумлії, Косовська-Мітровіці, Крушеваца, Кули, Гнилане, Сремська-Мітровіці.

У Панчеві на нафтохімічному підприємстві “Petrochimical” розлилося близько 8 т ртуті, площа забрудненої поверхні - 20 тис. м2. Об’єм забрудненого грунту - 4 тис. м3. Наявність ртуті в грунті ускладнилася присутністю етан дихлориду. Змішування цих речовин, особливо за підвищеної температури (пожежі), призводить до створення високотоксичних ртутних сполучень (Cl-CH2-CH2-Hg-CH2-CH2-Cl) і Hg(С2Н2). Ці сполуки інтенсивніше випаровуються і можуть полімеризуватися в грунті у вигляді структури типу Cl-CH2-Ch2-[Hg-CH2-CH2]n-Cl, що накопичуються у високій концентрації в грунті і можуть просочитися в грунтові води. Там само було зареєстровано підвищення концентрації свинцю (до 19-43,5 мг/кг). У зразках грунту поблизу зруйнованих цехів концентрація нафтопродуктів досягла 64,5 мг/кг; двоокису етилену - до 16 мг/кг; нафти - 0,06 мг/кг; міді - 0,3 мг/кг; цинку - від 1,0 мг/кг до 2,3 мг/кг. Глибина забруднення - до 0,2 м (орієнтований об'єм забрудненого грунту до 40 тис. м3). Лише нафтою і нафтопродуктами забруднено поверхню грунту площею 16 тис. м2. На підприємстві з виробництва добрив було розлито і згоріло до 150 т сирої нафти. Забруднена ділянка - до 3 тис. м2, об'єм особливо забрудненого грунту - до 1 тис. м3. На нафтоочисному заводі розлитотонн нафти та нафтопродуктів. За оцінками експертів, майже 80 % від загального обсягу згоріло, і 20 % потрапило в грунт (бензин, дизель, мазут, сира нафта тощо). Об'єм забрудненого грунту становить 40 тис. м3.

При руйнуванні трансформаторної станції у м. Ніш розлилося майже 10 т нафти, об'єм забрудненого грунту становить 1 тис. м3. Через бомбардування нафтосховищ у Кралеві було розлито і згоріло до 515 т нафтопродуктів. Забруднено нафтопродуктами майже 10 тис. м2 (на глибині до 0,2 м), об'єм сильно забруднених грунтів сягає 2 тис. м3. А в м. Нові-Сад на нафтопереробному заводі трапився викид 75 тис. т нафти, при цьому згоріло до 90 % від загальної маси. Забруднено майже 40 тис. м3 грунту. У районі нафтопереробного заводу забруднено 1700 тис. м2, сильно забруднено - до 200 тис. м2 (у деяких зразках грунту концентрація вуглеводів до 7,2-14 мг/кг, піралену - 4,9 мг/кг, етиленгліколю - до 16,3 мг/кг. Вміст цинку у всіх досліджуваних зразках перевищував 1 мг/кг.

На рис. 4.2 наведені дані щодо об’єму забруднених нафтопродуктами грунтів.

Рис. 4.2. Об’єм грунту, забрудненого нафтопродуктами, м3

У результаті конфлікту на території Югославії зазнали значного забруднення хімічними речовинами принаймні 2,5 млн га сільськогосподарських угідь та інших територій. Крім того, в пожежах, викликаних бомбардуваннями на всій території Югославії згоріло понад 250 га лісу. Внаслідок воєнних дій кілька тисяч гектарів орної землі механічно пошкоджено. Зруйнований верхній родючий шар грунту деградує. У результаті бомбардувань і артобстрілів створювалися глибокі кратери в гумусному шарі. Відповідно до оцінок, бомба вагою 240 кг створює кратер, діаметром 8 м завглибшки до 4 м. У кратері й у безпосередній близькості від нього грунт стає непридатним для сільськогосподарських робіт. Природна регенерація грунту відбувається дуже повільно. За 100 років гумусний шар грунту нарощується тільки на 0,5-2 см. Для відновлення родючого шару, завтовшки 20 см необхідно років.

Біорізноманіття. Війна негативно вплинула і на стан тваринного та рослинного світу країни. Югославія має територію 102173 км2 з різноманітним ландшафтом, багатим тваринним та рослинним світом, що охоплює весь європейський біом (біотичне співтовариство, яке є великою регіональною або субконтинентальною системою, характеризується певним основним типом рослинності, іншими особливостями ландшафту) - або 5 з 12 біомів, наявних на Землі.

На території Югославії знаходиться 51,16 % європейського різновиду риб і 67,61 % різновидів ссавців. Понад 10 % території Югославії займали природні території, що перебували під охороною: 9 національних і 20 регіональних парків, 122 природні заказники. Практично всі вони постраждали від бомбових ударів і отруєння грунту, води і повітря різноманітними хімікатами, що спричинило деградацію популяцій тварин і рослин. Порушено природні міграційні шляхи. За прогнозами фахівців, у забрудненомуДунаї загине 30-40 % ікринок риб.

Нині неможливо точно оцінити наслідки для екосистем і біорізноманіття, проте очевидно, що воєнні дії значно збільшили ризик зникнення численних різновидів тваринного і рослинного світів.

Здоров’я населення. Пожежі, що виникали під час бомбардування хімічних об’єктів та нафтопереробних заводів, супроводжувалися викидами в повітря значної кількості продуктів горіння, токсичність яких у кілька разів перевищує токсичність самих продуктів хімічних виробництв.

Так, токсичність діоксина у кілька разів перевищує токсичність бойових отруйних речовин, цианідів, стрихніна та кураре. Проте основною властивістю цих сполук є їхня здатність накопичуватися у навколишньому середовищі та живих організмах. Діоксини навіть у малих концентраціях, завдають шкоду імунній системі організму. В більш високих концентраціях вони викликають мутагенний, ембріотоксичний, тератогенний ефекти, негативно впливаючи на генофонд населення, тваринний та рослинний світи.

Бенз-a -пірен, який утворюється за низькотемпературних процесів горіння нафтопродуктів, є сильним канцерогеном.

Поверхневі та підземні води забруднені нафтою, вінілхлорид-мономерами, дихлоретаном, кислотами, важкими металами, ПБФ. Одного літру ПБФ досить для забруднення одного мільярда літрів води. Усі ці забруднювачі, безсумнівно, стануть важливою складовою подальших біогеохімічних циклів з непередбачуваними наслідками. Тому недооцінювати потенційний збиток довкіллю та здоров’ю населення, спричинений забрудненням цими продуктами, неприпустимо.

На особливу увагу заслуговує оцінка впливу на довкілля Югославії використаного НАТО озброєння зі збідненим ураном.

Уран - найдешевший з важких металів і, мабуть, найефективніший з воєнної точки зору: спалахуючи, він пропалює танкову броню, пробиває перекриття будівель, випалює злітні смуги аеродромів. Практично до 70 % усієї маси збідненого урану, наявного в снаряді, вигорає і перетворюється при вибуху на аерозоль з радіотоксичних окислів урану (U3O8, UO2) з частками від 0,5 до 5 мкм. Ці частки можуть розпорошуватися вітром на відстань до кількох сотень кілометрів.

Цей пил, що під час дихання з водою або їжею потрапляє усередину живого організму, є радіаційно і токсично небезпечним. У середньому 33 % аерозолю розчинні у воді. Допустима концентрація нерозчинного урану, що вдихається, значно нижча ніж розчинного, оскільки розчинний уран досить швидко виводиться з організму з сечею, а нерозчинні частки залишаються в тканинах протягом тривалого часу.

Збіднений уран накопичуючись у легенях, печінці й нирках спричиняє ракові захворювання, різноманітні ураження внутрішніх органів, а також зміни на генетичному рівні. Радіоактивність збідненого урану може викликати ракові захворювання через роки після ураження організму, хімічна токсичність виявляється досить швидко, вже за кілька тижнів або місяців після ураження. Нирки є найвразливішим органом людини, внаслідок чого людина хворіє на ацидоз (знижена збуджуваність, дезорієнтація, підвищена втома), або алколозис (підвищена збуджуваність, довільні судороги, знервованість).

Таким чином, цивільне населення, що мешкає на забруднених територіях, зазнає підвищеної небезпеки. Так, ретроспективне дослідження 1425 уражених осіб віком від 19 до 50 років виявило високий процент захворювань на рак крові, легенів, кісток, мозку, шлунку, печінки, спостерігалися дефекти народження, невиношування плоду.

Діоксид урану фіксувався у тканинах пацієнтів навіть через 8 років після конфлікту в Іраку. Пентагон приховує інформацію про радіологічну і хімічну небезпеку зброї зі збідненим ураном. Відповідно до повідомлень на конференції, що відбулася у грудні 1998 р. у Багдаді, понад 5 % немовлят, народжених у групі 1425 досліджуваних пацієнтів, учасників бойових дій, народилися з уродженими аномаліями, а понад 2 % були мертвонарожденими. Значно частіше почали зустрічатися випадки викиднів і пухлинних захворювань на півдні Іраку. Надзвичайно високий відсоток народжуваності дітей з дефектами в родинах ветеранів Війни Затоки. При обстеженні 251 родин ветеранів у Місісіпі майже 67 % їхніх дітей, народжених після війни мають серйозні дефекти (відсутність очей, вух, пальці, що зрослися, хвороби крові тощо). В усьому Іраку (особливо у південній його частині) зафіксовано шестиразове підвищення онкологічних захворювань. Це при тому, що густота населення в іракських пустелях - два чоловіки на квадратний кілометр, а в Центральній Європі - до 200, тобто для Югославії існує ймовірність збільшення кількості онкологічних захворювань.

Британські й американські учасники війни у Перській затоці також постраждали в результаті використання снарядів зі збідненим ураном: у багатьох з них також було виявлено різноманітні форми раку. У травневому (1999 р.) номері американського медичного часопису (Сlinic and Diagnostic Laboratory Immunology, by American Societyof Microbiology) наведено результати трирічних досліджень білків крові американських ветеранів 1991 р. У більшості з них було знайдено незвичні ділянки ДНК у 22-ій хромосомі. У жодного з досліджуваних чоловіків - не ветеранів того ж віку цих нових ділянокне знайдено. Ці дані - перший етіологічний (що встановлює причинно-наслідковий зв'язок) доказ якогось невідомого ще ураження, пов'язаного з генотоксичним впливом збідненого урану, що суттєво підтверджує колишні епідеміологічні (щодо поширення синдрому) дослідження.

Наслідки військового конфлікту в Югославії значно вплинули на стан міжнародної екологічної безпеки

Атмосферне повітря. Цілком очевидно, що наслідки воєнних дій у Югославії не обмежуються її державними кордонами. Як повідомили грецькі фахівці, НАТОвські бомби забруднили атмосферу семи країн. Зафіксовано підвищення рівня токсичних речовин в атмосфері Греції, Албанії, Македонії, Італії, Австрії, Угорщини. Хмари, що переносять забруднювачі були зафіксовані над Бухарестом і навіть в Фінляндії.

Екологи відзначають, що хмари бензопірина і сажі вже спостерігалися над значною частиною Болгарії, Румунії, Сербії і низкою районів Західної України, Білорусі, Польщі й країн Балтії, а в Північній Греції і Македонії забруднення повітря діоксином перевищувало допустимі рівні у 15-20 разів. Концентрації діоксинів і фуранів, ПБФ у північній частині Греції протягом 6-10 квітня становила 10-25 пг/м3 (найвищою вона була 8 квітня), 18-20 квітня - 12-20 пг/м3.

Споживання їжі з діоксином призводить до генетичних відхилень у мозку, інших спадкових захворювань.

У повіті Тіміш (Румунія), що на заході країни, вміст двоокису сірки, азотної й аміачної кислот у повітрі перевищував допустимі норми у 10 разів. З 12 травня по 1 червня концентрації діоксида сірки, окису азоту й аміаку в повітрі перевищувала допустимі межі в 5-10 разів. 12 травня зафіксований кислотний дощ – рH = 5,4, 15 травня – рH = 4,7, 21 травня – рH = 5,1.

У повітряному басейні Болгарії не зареєстровано істотних відхилень від норм. Кислотні дощі, що пройшли 23-26 травня – рН = 4,23 вважаються не пов’язаними з воєнними діями (хоча напрямок вітру - північно-західний вказує на цей зв'язок). Географічне розташування Болгарії (нижня течія Дунаю), вітри, що превалюють (Болгарія знаходиться на вітряній стороні) можуть призвести до несприятливих екологічних наслідків.

У повітрі Македонії виявлено підвищення радіоактивності у 8 разів ( порівняно зі звичайними концентраціями). Але ці величини визнали в межах допустимого максимуму за стандартами Європейського Союзу.

На відміну від ядерних вибухів, які одразу спричинюють масові ураження та збитки, використання зброї зі збідненим ураном призводить до довготривалого негативного впливу на людину і навколишнє середовище. Але офіційний представник міжнародних миротворчих сил КФОР, відповідаючи на запитання про використання союзниками збідненого урану, сказав: "Ми не маємо права публікувати інформацію щодо того, коли і де були використані бомби зі збідненим ураном".

Все це означає, що життя людини й інших живих істот на величезному просторі Південної Європи тривалий час знаходитиметься під загрозою (період напіврозпаду збідненого урану - 4,5 млрд років). Оскільки північно-західні вітри найбільше властиві для регіону Югославії, то забруднення збідненим ураном можуть зазнати Угорщина, Німеччина, Хорватія, Боснія, Албанія, Македонія і Греція. Після початку бомбардувань Югославії літаками НАТО рівень радіації у повітряному просторі Македонії збільшився у вісім разів. Зокрема, за повідомленнями державного інституту захисту здоров'я країни, вміст урану в повітрі над Скоп`є досяг майже 2 мілібекерелей на кубометр. Македонські вчені передали проби і дані досліджень вмісту урану в повітрі колегам з національного центру з радіобіології й радіаційному захисту Болгарії. Софійські фахівці також підтвердили підвищений вміст урану в цих пробах, хоча сьогодні загальний гамма-фон у їхній країні знаходиться в допустимих межах.

Постраждали екологічні системи сусідніх країн, що знаходяться в низов'ях течії. Найбільше небезпечні екологічні наслідки можуть бути зафіксовані в Румунії, Болгарії та Україні - країнах, що знаходяться нижче за течією Дунаю.

Румунські екологи вважають, що екологія Дунаю знаходиться в критичному стані в результаті натовського бомбардування Югославії. На ділянці Дунаю від Молдови Веке до Залізних Воріт-1вміст важких металів і фенолу у воді збільшився удвічі, цинку - у 55 разів. У водах Дунаю нафта фіксувалася в допустимих концентраціях, фенол - часто перевищував допустимі концентрації; важкі метали (мідь, хром, кадмій) вдвічі перевищили максимально допустимі концентрації.

Забруднення вод, що впадають у Чорне, Егейське та Адріатичне моря, може призвести до їх загального забруднення. Улови італійських рибалок з початку бомбардувань Югославії зменшилися на 70 %. Завдана їм шкода настільки значна, що уряд Італії був змушений терміново виділити компенсацію рибній галузі країни обсягом 40 млн доларів.

Внаслідок того, що в Македонії знайшли притулок понад 250 тис. біженців з Косово, основною загрозою для водних ресурсів країни стали стічні води з їхніх таборів. За час біженської кризи кількість стічних вод з таборів досягла 663900 м3. Більшість таборів для біженців розміщено у захисній зоні карстового гідроресурсу Рашче. Рашче є джерельною частиною Жеденського підземного басейну, що оцінюється приблизно у 3270 × 106 м3 води. Це джерело питної води має неоціненне значення для міста Скоп'є та навколишніх населених пунктів, що загострювало і без того напружену ситуацію.

Величезна кількість біженців (тільки в районі Lezhe їхня кількість досягла 46,6 % від місцевого населення), що оселилися в Албанії, також створила велику водну проблему. Недостатнє очищення стічних вод, а іноді його повна відсутність у таборах біженців виявилися ще однією загрозою здоров'ю населення й екології.

Екологічні наслідки бомбардувань НАТО території Югославії завдали всьому Балканському регіону й прилеглим країнам непоправних економічних збитків на 15-20 років. Вважається, що вже найближчим часом постане необхідність ретельного контролю сільськогосподарських продуктів, вироблених не тільки в СРЮ, але й у сусідніх країнах.

У результаті забруднення атмосфери і, як наслідок, "кислотних дощів" тільки в Румунії (повіт Тіміш) завдано збитків зерновим і овочевим культурам, фруктовим садам на площі понад 30 тис. га.

На початку червня над територією Угорщини на Національний парк Хортобад несправний натовський літак-заправник злив 43 т пального.

Для Македонії основною ідентифікованою загрозою є порушення грунтів таборами біженців. Внаслідок Косовської кризи Республіка Македонія на своїй території розмістила понад 250 тис. біженців з Косово, хоча за своїми можливостями спроможна була влаштувати лише 20 тис. Македонія під час кризи у Косово перевищила свої можливості майже у 12,5 разів. Біженці у країні складали понад 12,5 %населення держави, яке дорівнює близько 2 млн чоловік. Для прийому біженців у Македонії було споруджено табори Блаце, Стенковець, Радуша, Бояне, Непроштено, Сенокос і Чегране загальною площею 98,1 га. Існування таборів для біженців мало опосередкований вплив на довкілля країни.

Оскільки Албанія має дуже мало сільськогосподарських угідь, одним з основних чинників негативного впливу Косовського конфлікту було будівництво таборів біженців на орних землях. У результаті сотні гектарів грунту виведені зі сфери господарської діяльності. Значний приплив біженців завдав відчутних збитків територіям, що охороняються, у західній частині Албанії вздовж Адріатичного узбережжя. Контроль трансграничного забруднення практично не здійснювався, оскільки відсутні сучасні засоби виміру. Табори біженців завдали шкоди родючим грунтам, національним паркам, заповідним територіям.

На відміну від аерозольної міграції токсинів існує ще так звана інверсійна. За масштабних і тривалих пожеж стовп гарячого повітря проникає в стратосферу. Затиснена між двома холодними шарами повітря, парогазова суміш може тривалий час переміщуватися і заздалегідь передбачити, в якому місці земної кулі відбудеться її осідання на грунт практично неможливо.

Вміст озону в атмосфері зменшився на 8-10 % порівняно з 1998 р. Кількісний аналіз даних супутника Earth Probe/TOMS засвідчив, що з початку квітня 1999 р. над районом Косова з'явилося утворення, що умовно називають озоновою "міні-дірою". За супутниковими даними, у цьому районі у 1998 р. жодних ознак такого утворення не було. Озонова діра, за спостереженнями спеціалістів, переміщується переважно, на схід, але її переміщення в інших напрямках також можливе. Тому розглянуте екологічно небезпечне явище може загрожувати всім країнам Північної півкулі.

Наведені дані свідчать про те, що екологічною “жертвою” дій блоку НАТО стала не тільки Союзна Республіка Югославія, але і суміжно-прилеглі країни. Географічне розташування цих країн визначило ступінь їхнього водного, повітряного і грунтового забруднення. Небезпечну, більшою чи меншою мірою, екологічну ситуацію, що створилася, можна пом'якшити лише за негайного проведення санації й поховання зібраних токсикантів. Інакше наслідки війни матимуть тривалий згубний вплив як на людей, так і на навколишнє середовище.

Як засвідчив аналіз конкретних ситуацій, пов'язаних з впливом воєнних дій на навколишнє середовище під час війни в Перській затоці, Афганістані, на Африканському Розі, у Центральній Америці, Руанді, Югославії та інших регіонах застосування будь-якого типу зброї (навіть тієї, що немає чітко вираженої “екологічної” спрямованості) може призвести до руйнації екології регіону, де відбувається конфлікт. Можна виділити такі групи негативних наслідків воєнних дій для довкілля [6, 20, 25]:

- вилучення з обороту на тривалий період земельних угідь;

- безпосереднє руйнування навколишнього середовища;

- збереження протягом тривалого часу загрози місцевому населенню від бомб, мін і снарядів, що не вибухнули;

- переорієнтація ресурсів з мирного виробництва та захисту навколишнього середовища;

- цілеспрямоване бомбардування екологічно небезпечних об’єктів, у результаті яких руйнуються та знищуються промислові зони, зростання масштабів ураження довкілля при цьому призводить до того, що локальні воєнні дії набувають рис масштабної екологічної війни.

Екологічні катастрофи воєнного характеру мають негативні наслідки не тільки для країни, яка зазнала нападу, а також для країн, що не беруть участі у конфлікті, і зрештою, самому агресорові.

Очевидно, що нині гостро постала необхідність розробки окремого положення в Концепції екологічної безпеки України, яка є складовою національної безпеки. В ній необхідно визначити способи та форми взаємовідношень держав при розв’язанні конфліктних ситуацій, зокрема у випадку застосування зброї.

При цьому захист природного середовища як воєнного об’єкта повинен стати важливим завданням для Збройних сил України.

4.2. Внутрішні загрози

Загрози негативного впливу навколишнього середовища на людину існували завжди. Глобальні природні катаклізми, починаючи зі Всесвітнього потопу, знищували могутні цивілізації, забирали десятки, сотні тисяч людських життів. Незважаючи на це, загрози середовищу існування суспільства ще донедавна не розглядали, класифікуючи їх в межах воєнних загроз, спрямованих на підрив економіки, отримання доступу до корисних копалин [21].

4.2.1. Надзвичайні ситуації природного характеру

Стихійні лиха пов'язані з надзвичайно динамічними процесами у природі. Характерною особливістю лих є практична непередбачуваність часу їхнього початку. Виділяють два аспекти стихійних природних процесів: їхню потенційну небезпеку та можливість їх катастрофічних наслідків [3, 16]. Стихійні лиха часто стають причиною значної кількості людських жертв.

За останні 100 років 9 млн чоловік загинуло від повеней, 1 млн - від землетрусів і ще 1 млн - від ураганів, тайфунів і тропічних циклонів. Багато мільйонів людських жертв було забрано епідеміями - супутниками стихійних лих, а також згубних засух. Розміри збитків, завданих стихійними лихами, залежать від історичних і соціальних умов, зокрема від рівня економічного розвитку даної території, умов землекористування, географічного положення району, а також від тривалості й інтенсивності небажаних процесів.

До найнебезпечніших стихійних лих, що впливають на здоров'я людини та його господарську діяльність, відносяться: землетруси, циклони, повені, засухи тощо. Від подібних явищ необхідно відрізняти "стихійні" процеси, які повністю або частково спричинені діяльністю людини: повторна ерозія, пилеві бурі тощо.

Будь-яка частина земної поверхні зазнає впливу певних природних катастроф, тобто певного ризику. Існує ймовірність негативних наслідків від тих або інших катастроф [29]. Управління ризиком в умовах природних катастроф має грунтуватися на науковому аналізі надзвичайних ситуацій і включати широке коло питань щодо організації аварійних робіт. За результатамианалізу причин виникнення надзвичайних ситуацій та подій, вивчення й уточнення інформації, наданої штабами ЦО та НС, встановлено, що за 1998 р. в Україні виникло 2117 НС зокрема, 713 НС - техногенного, 424 НС - природного, 980 НС - іншого характеру), внаслідок яких загинуло 948 та постраждало 4499 чол. (рис. 4.3).

Рис. 4.3. Надзвичайні ситуації у 1998 р. в Україні·

У 1998 р. зареєстровано 424 НС природного характеру, внаслідок яких загинуло 142 чоловіки, постраждало 3787 чоловік. Найбільше природних НС зареєстровано в Криму (47), Дніпропетровській (27) та Одеській (27) областях; найменше у Севастополі (1) та Києві (5), Волинській (10) і Чернівецькій (10) областях.

За масштабами збитків значними НС були підтоплення у Миколаївській, Запорізькій і Херсонській областях. Внаслідок підняття рівня грунтових вод у воді опинилося понад 200 населених пунктів у 35 районах.

Значно зросли пожежі природного характеру. Протягом року виникло 3915 лісових пожеж, які знищили 4418 га лісів, завдано збитків на 4,56 млн грн. Ці лиха пов`язані переважно з погодними умовами цього року.

Проблемою є ситуація із зсувними процесами та іншими геологічними небезпечними явищами. Несприятливі погодні умови 1996 р. значно активізували екзогенно-геологічні процеси (зсуви, обрушення, карст, селі). Найбільше поширилися зсуви у Закарпатському регіоні, на Південному узбережжі Криму, морському узбережжі Одеської області, на правобережжі Дніпра (в межах Донбасу), у Чернівецькій, Полтавській, Луганській та Львівській областях, містах Київ та Севастополь. Найбільшу кількість зареєстровано на територіях Запорізької та Чернігівської областей.

Головними причинами виникнення надзичайних ситуацій природного характеру є:

- значне зростання антропогенного впливу на навколишнє природне середовище;

- аномальні зміни окремих параметрів біосфери, атмосфери, гідросфери та літосфери;

- різке зростання рівня урбанізації територій, концентрації об`єктів господарської діяльності та населених пунктів в зонах потенційної небезпеки;

· недостатній розвиток або відсутність системи моніторингу компонентів природного середовища, що унеможливлює підвищення точності прогнозування небезпечних природних явищ;

- незадовільний стан гідротехнічних, протизсувних, протиселевих та інших захисних споруд;

- недостатні об`єми сейсмічного будівництва та сейсмостійких будинків та споруд;

-згортання або припинення окремих превентивних заходів: попередження градобиття, попереджувальний спуск лавин тощо.

Наукові дослідження загальних тенденцій і варіацій виникнення значних природних катастроф та стихійних лих за досить довгий період часу засвідчили стійке зростання їхньої кількості та циклічний характер [8]. Все це обумовлює необхідність термінової розробки ефективної системи заходів для запобігання їх виникненню, прогнозування та ліквідації наслідків аварій і катастроф природного і техногенного походження.

Вказана стратегічна проблема становить одне з пріоритетних завдань у програмі розвитку України в ХХІ столітті.

4.2.2. Надзвичайні ситуації техногенного характеру

Забезпечення безпеки населення та навколишнього середовища в умовах господарської діяльності - складна соціально-економічна проблема, вирішення якої залежить від характеру взаємодії економічних, соціальних, екологічних і демографічних факторів, що визначають розвиток як окремих держав, так і цивілізації загалом.

З одного боку, сучасне суспільство не може задовольнити його матеріальні та духовні потреби (тобто власну безпеку в соціально-економічній сфері) без збільшення масштабів суспільного виробництва, яке супроводжується зростанням техногенного впливу на біосферу. А з іншого боку, воно вимушене охороняти біосферу (тобто забезпечувати свою екологічну безпеку), оскільки від стану останньої залежить і ефективність виробництва, і комфортність умов життя людей, їхнє здоров'я і сама можливість існування людини й життя на Землі.

Енергонасиченість сучасних промислових об'єктів стала колосальною - типовий нафтопереробний завод потужністю 10-15 млн т/рік зосереджує на своєму промисловому майданчику від 300 до 500 тис. т вуглеводневого палива, енергоємність якого еквівалентна 3-5 мегатоннам тротилу. Постійно інтенсифікуються технології: такі параметри, як температура, тиск, вміст небезпечних речовин, зростають і наближаються до критичних. Зростають одиничні потужності апаратів, кількість небезпечних сполук, що в них знаходяться. Номенклатура продукції хімічних підприємств з передовою технологією, яка забезпечуєкомплексну переробку сировини, складається з тисяч позицій, причому багато продуктів виробництва надзвичайно токсичні. Економічна вигода кластеризації промислових підприємств призводить до створення індустріальних комплексів з вузлами енергорозподілу, тепло - і газозабезпечення, транспортних магістралей, які, як правило, розташованими у населених місцях.

У промисловому виробництві України нараховується 1848 хімічно небезпечних об`єктів, які зберігають, виробляють або використовують близько 273 тис. т різних сильно діючих отруйних речовин. У народному господарстві України діє понад 1200 вибухо - та пожежонебезпечних об`єктів, де зосереджено понад 13,6 млн т твердих і рідких вибухо - і пожежонебезпечних речовин.