Екологічна безпека України: системний аналіз перспектив покращення (стр. 36 )

Ks1:	державна система управління екологічною безпекою	0,273
Ks2:	економічні механізми екологічної безпеки	0,321
Ks3:	промислова безпека та технологічні основи екологічно безпечного розвитку промисловості, енергетики і транспорту	0,237
Ks4:	законодавча та нормативно-правова діяльність у сфері екологічної безпеки	0,142
Ks5:	Наука	0,113
Ks6:	громадські організації та політичні партії	0,006

Альтернативи

As1:	міжнародне співробітництво у сфері екологічної безпеки	0,041
As2:	екологічний моніторинг	0,036
As3:	державна інформаційно-аналітична система. Надання своєчасної і достовірної інформації про забруднення довкілля і заходи щодо його охорони	0,004
Аs4:	екологічний контроль	0,050
As5:	екологічна експертиза	0,042
As6:	нормативи та стандарти	0,047
As7:	цільові програми в галузі екологічної безпеки	0,084
As8:	екологічна освіта	0,018
As9:	екологічне виховання	0,019
As10:	укладення договорів та видача ліцензій на комплексне природокористування	0,023
As11:	установлення лімітів природокористування	0,024
As12:	плата за спеціальне використання природних ресурсів	0,024
As13:	плата за забруднення навколишнього природного середовища	0,024
As14:	екологічні фонди	0,015
As15:	екологічне страхування	0,010
As16:	економічне стимулювання охорони довкілля	0,036
As17:	законодавчі норми та правила регулювання екологічною безпекою і спеціалізований нагляд за їх дотриманням	0,034
As18:	екологічна експертиза об'єктів у процесі видачі дозволу на функціонування підприємств незалежними вченими та громадськими організаціями	0,035
As19:	законодавчий та адміністративний контроль за техногенною безпекою підприємств	0,023
As20:	технічні заходи щодо зниження техногенних загроз	0,030
As21:	система адміністративного управління техногенним ризиком	0,047
As22:	заборона введення в експлуатацію об'єктів, що не забезпечені сучасними технологіями, спорудами й установками з очищення, знешкодження й утилізації шкідливих відходів, викидів і скидів до рівня гранично допустимих нормативів, засобами контролю за забрудненням довкілля	0,032
As23:	проведення заходів по дотриманню технологічних режимів і виконання вимог щодо охорони природи	0,023
As24:	дотримання установлених нормативів якості довкілля на підставі затверджених технологій	0,067
As25:	перепрофілювання діяльності окремих екологічно шкідливих об'єктів	0,083
As26:	затвердження санітарно-економічних критеріїв і нормативів на рівні держави (або, принаймні, постанов Уряду, а не на відомчому рівні, як це практикується нині)	0,053
As27:	приведення кримінального та цивільного кодексів у відповідність з екологічним законодавством	0,013
As28:	розширення переліку санкцій щодо конкретних винуватців екологічних збитків	0,018
As29:	введення в систему кримінальних покарань за екологічні злочини великих грошових штрафів (альтернативних ув'язненню), які спрямовувалися б на природоохоронні цілі	0,043
As30:	прийняття та додержання Закону про діяльність спільних підприємств і транснаціональних корпорацій з метою запобігання використання ними "технологій подвійних стандартів" для нас і для себе	0,068
As31:	захист екологічних прав та інтересів населення	0,018
As32:	проведення дискусій і референдумів щодо впровадження нових економічних проектів, проведення екологічної експертизи	0,010

Оскільки пріоритет першого рівня ієрархії дорівнює 1, то вектор локальних пріоритетів другого рівня множиться на 1, що дає цей самий вектор, але вже глобальних пріоритетів. Таким чином, глобальний пріоритет внутрішніх загроз значно вищий від зовнішніх: 0,75 проти 0,25.

У табл. 9.4 наведено глобальні пріоритети для решти рівнів: третього, четвертого та п'ятого. Серед глобальних пріоритетів третього рівня хотілося б звернути увагу на той факт, що пріоритетним є високий ризик несприятливих наслідків аварії на ЧАЕС (0,229). Заслуговують на увагу техногенні та природні катастрофи з відповідними пріоритетами (0,167, 0,166).

Для механізмів екологічної безпеки України (четвертий рівень) спостерігаються такі глобальні пріоритети: економічні механізми екологічної безпеки (0,321); державна система управління екологічною безпекою (0,273); промислова безпека та технологічні основи екологічно безпечного розвитку промисловості, енергетики і транспорту (0,273).

Рис. 9.2. Глобальні пріоритети загроз екологічної безпеки України

Глобальні пріоритети альтернатив можна умовно поділити на дві групи. До першої групи, на нашу думку, можна віднести: цільові програми у галузі екологічної безпеки (0,084), перепрофілювання діяльності окремих екологічно шкідливих об'єктів (0,083), прийняття та додержання Закону про діяльність спільних підприємств і транснаціональних корпорацій з метою запобігання використання ними "технологій подвійних стандартів" для нас і для себе (0,068), дотримання встановлених нормативів якості довкілля на підставі затверджених технологій (0,067), затвердження санітарно-економічних критеріїв і нормативів на рівні держави (або, принаймні, постанов Уряду, а не на відомчому рівні, як це практикується нині) (0,053).

Рис. 9.3. Глобальні пріоритети механізмів екологічної безпеки України

До другої групи можна віднести такі альтернативи: екологічний контроль (0,050), нормативи та стандарти (0,047), систему адміністративного управління техногенним ризиком (0,047), введення в систему кримінальних покарань за екологічні злочини великих грошових штрафів, альтернативних ув'язненню, які спрямовувалися б на природоохоронні цілі (0,043), екологічну експертизу (0,042), міжнародне співробітництво у сфері екологічної безпеки (0,041), екологічний моніторинг (0,036), екологічну експертизу об'єктів у процесі видачі дозволу на функціонування підприємств незалежними вченими та громадськими організаціями (0,035), законодавчі норми та правила регулювання екологічною безпекою і спеціалізований нагляд за їх додержанням (0,034). Решту глобальних пріоритетів альтернатив наведено у табл. 9.4, якою завжди можна скористатися.

Результати наукових досліджень, наведені у розділах 8 і 9, представляють не тільки науковий інтерес (в частині, що стосується розробки методології), але мають практичне значення: на їх основі у наступному розділі будуть запропоновані рекомендації щодо першочергових заходів, організаційно–правовового забезпечення та виділення фінансових і матеріально - технічних ресурсів на проведення комплексних заходів із забезпечення екологічної безпеки держави.

РОЗДІЛ 10

ПРІОРИТЕТИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО
НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ ЗАГРОЗ ЕКОЛОГІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ

Концептуальні засади екологічної політики нашої держави сформульовані в документі “Основні напрямки державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. У розробці Основних напрямків виходили з того, що нинішня екологічна ситуація в Україні визначається як кризова. Внаслідок реалізації Основних напрямків передбачається створити систему екологічно збалансованого управління розвитком суспільства, яка сприятиме відновленню природних властивостей довкілля, компетентно регулюватиме використання природних ресурсів та розвиток продуктивних сил країни.

Основні напрямки зазнали серйозної критики як на стадії розробки, так і після офіційного затвердження документа. Документ критикували за відсутність чітко визначених цілей екологічної політики, декларативність та загальність рекомендацій і заходів [8]. На думку опонентів, це могло трапитися через помилковий методологічний підхід до розробки такого роду документів, у першу чергу, внаслідок відсутності системного підходу до визначення пріоритетів державної екологічної політики.

Беручи до уваги системний характер проблем екології, їх органічну кореляцію з усіма політичними, соціальними та економічними чинниками, стратегія екологічної безпеки України бачиться як одна з фундаментальних складових національної безпеки держави. В основі такої політики має бути загальновизнаний у цивілізованому світі постулат про пріоритетність прав людини. Одним з таких безперечних прав є право громадян на екологічну безпеку. Воно гарантується комплексом політичних, юридичних, економічних, технологічних і гуманітарних чинників [12].

Як засвідчили, проведені нами системні дослідження [20], кількісні оцінки пріоритетів механізмів екологічної безпеки України (рис.10.1) розподілилися таким чином: економічні механізми екологічної безпеки (0,321), державна система управління екологічною безпекою (0,273), промислова безпека та технологічні основи екологічно безпечного розвитку промисловості, енергетики і транспорту (0,237), нормативно-правова діяльність у сфері екологічної безпеки (0,142), наукові основи екологічної безпеки (0,113), громадські організації у сфері екологічної безпеки (0,006).

Рис. 10.1. Глобальні пріоритети механізмів нейтралізації загроз екологічній безпеці України

Саме в такому порядку ми їх і розглянемо.

10.1. Економічний аспект екологічної безпеки

Питання екологічної безпеки неможливо розглядати окремо від економіки - вони нерозривно пов'язані [22,23]. Пріоритети економічного механізму щодо ризиків загроз екологічній безпеці України зображено на рис. 10.2.

Рис. 10.2. Пріоритети економічного механізму щодо нейтралізації ризиків загроз екологічній безпеці України

Причиною кризового екологічного становища України є переважно економічні чинники, а саме:

- структурна деформація господарства з домінуванням сировиннови-добувного та ресурсоємного виробництва;

- екстенсивний розвиток сільськогосподарського виробництва, яке не здатне забезпечити населення держави в достатній кількості екологічно безпечними харчовими продуктами;

- відсутність екологічного обгрунтування планів і проектів економічного розвитку, що розробляються відповідними підрозділами міністерств і відомств на підставі відомчих методик та інструкцій, нормативно-технічної документації з розміщення, будівництва та експлуатації господарських об'єктів і комплексів, на створення нової техніки, технологій і матеріалів;

- майже відсутні ефективно діючі адміністративно-економічні механізми захисту навколишнього середовища; низький моральний рівень суспільства і відсутність екологічного мислення керівної ланки.

Нині в Україні основним джерелом фінансування природоохоронних заходів є державний бюджет, кошти з якого виділяються у вигляді лімітів капітальних вкладень. Реальні обсяги інвестицій встановлюються у відповідності з планами природоохоронної діяльності міністерств і відомств та з розрахунку економічних можливостей державного бюджету.

Ефективним способом регулювання безпеки є економічні механізми, що детально розглянуті в роботі [5], де вони умовно об'єднуються у дві групи: механізми відшкодування збитків та механізми запобігання їм.

Механізми відшкодування збитків, що виникають при техногенних і природних катастрофах, мають забезпечувати проведення оцінки збитків, потреби у компенсаційних ресурсах та відшкодування витрат. При цьому варто розрізняти дві форми збитку - нанесений і відшкодований. Повністю оцінити збитки практично неможливо. Однак досить повно можна визначити збитки, нанесені:

- людині, беручи до уваги додаткові витрати щодо відновлення її здоров'я та матеріального достатку);

- природі, виходячи з величини додаткових витрат, необхідних для відновлення екологічної рівноваги;

- народному господарству, враховуючи витрати на відшкодування втрат продукції та збитків підприємствам.

Важливий засіб компенсацій - система страхування, ефективне функці-онування якої передбачає реалізацію ряду принципів:

- тісний зв'язок страхування з картами ризику та розподіл стра-хових внесків між об'єктами залежно від очікуваних збитків;

- обов'язкове страхування об'єктів з підвищеним ризиком та їхніх працівників; при цьому, як доповнення до обов'язкового, слід створити систему добровільного страхування (для населення, підприємств);

- перетворення системи страхування на один з найважливіших елементів контролю за рівнем безпеки у регіоні.

Органи страхування мають оперативно реагувати на зміни ситуації шляхом зменшення або збільшення страхових внесків залежно від ймовірності аварії або катастрофи.

Система компенсацій зобов'язана відшкодувати збитки також незастрахованій частині населення та підприємств, компенсувати втрати здоров'я, житла, роботи, продукції тощо. Необхідно створювати додаткові потужності і значні запаси коштів для відшкодування втрат виробничого та невиробничого характеру, розширювати можливості системи охорони здоров'я, мати резерв житлового фонду для біженців. До системи компенсацій входить також інвестиційна діяльність тривалого характеру, яка дозволить за рахунок спеціальних резервних фондів відновити житло, об'єкти економіки та втрачену екологічну рівновагу.

Механізми запобігання збиткам. Ці механізми мають забезпечувати: правовий та економічний захист діяльності щодо запобігання збиткам; правову й економічну відповідальність за збільшення величини ризику; зацікавленість суб'єктів господарювання й управління у запобіганні ризику. Даний механізм має заходи як економічного, так і адміністративного характеру. Його складові можна умовно об'єднати у п'ять груп.

Перша група механізмів пов'язана зі зміною структури народного господарства на користь галузей, які задовольняли б потреби людини при значному скороченні питомої ваги військово-промислового комплексу. Економічна доцільність конверсії, відмова від тиражування застарілої військової техніки, перехід на випуск цивільної продукції дозволить інтегрувати ВПК в економіку, працювати на людину, сприятиме вивільненню значної кількості ресурсів і технічному переозброєнню відсталих галузей промисловості. Важливим напрямком підвищення рівня безпеки є також усунення структурних диспропорцій на користь переробних галузей, зокрема виробництв по переробці відходів вторинних ресурсів.

Друга група складається з механізмів, які мають сприяти зниженню аварій. До них, передусім, відносять платні квоти за ризик, що дозволяє створити ринок квот і підтримувати мінімальний рівень ризику в цілому по регіону. Придбання одними підприємствами в інших квот ризику допускає субсидіювання заходів щодо підвищення безпеки.