Правове регулювання перевезень вантажів у прямому змішаному сполученні (стр. 17 )

Договір перевезення укладається для досягнення кінцевого результату. Отже, юридичний зміст договору перевезення складають права та обов’язки сторін, пов’язані із наданням послуг, які, у свою чергу, знаходять вираз у територіальному переміщенні ввірених перевізнику майнових цінностей – вантажів. Для договору перевезення характерним є визначення не тільки фактичного, але й юридичного відношення перевізника до об’єкта транспортування. Воно полягає у володінні вантажем.

Крім того, слід вказати на такі правові ознаки договору перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні: - це господарський договір, сторонами якого є вантажовідправник та перевізник; - договір визначає майново-господарські зобов’язання, що виникають при здійсненні одного з видів господарської діяльності – перевезення вантажів; - оплатність договору пояснюється тим, що цей вид транспортної послуги надається за винагороду, тобто плату за перевезення вантажів; - за способом укладення вказаний договір є реальним, тому що момент його укладення збігається з моментом прийняття вантажу до перевезення; - це строковий господарський договір, оскільки пов’язаний з виконанням зобов’язань його сторін у встановлений законодавством чи договором строк.

З огляду на вищенаведене, договір перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні є одним із видів господарських договорів. По-перше, договір перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні є майновою угодою, яка має визначену господарську мету – переміщення вантажу більше ніж одним видом транспорту. Треба звернути увагу на те, що договір виконує роль юридично значущого документа, в якому міститься домовленість сторін щодо умов перевезення вантажу. По-друге, сторонами договору перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні є суб’єктами господарювання та громадяни, зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності. Тобто договір перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні є майновою угодою суб’єкта господарювання з контрагентом щодо перевезення вантажу. Як зазначають І. В. Булгакова, , сукупність транспортних договорів, разом із договорами, передбаченими Повітряним кодексом України, Статутом залізниць та нормативними актами, що регулюють автомобільні перевезення, створює систему господарських транспортних договорів за предметною ознакою [149, с. 157 – 164; 150, с. 173 – 176]. Таким чином, по-третє, зазначений договір входить до системи договорів транспортної діяльності.

Отже, договір перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні є господарським договором, самостійним видом договору, що застосовується у сфері транспортної діяльності. Тому запропонований нами Закон України «Про змішані перевезення» крім регулювання процесу перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні у ст. 1 «визначення понять» повинен містити визначення поняття договору перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні у такій редакції: «за договором перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні перевізник (оператор змішаного перевезення) зобов’язується доставити ввірений йому другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення двома чи більше видами транспорту на підставі єдиного транспортного документу в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату».

У наведеній редакції мова йде про обов’язок перевізника доставити ввірений йому вантаж, тобто такий, який було йому передано відповідно до умов договору на підставі єдиного транспортного документа. Договір перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні констатується як реальний і вимагає передання вантажу перевізникові. За договором кожний учасник (перевізник, відправник або одержувач) набуває певних прав та обов’язків. Поняття вказує на обов’язок перевізника здійснити перевезення за встановлену плату, тому договір слід віднести до кола оплатних договорів. До того ж, перевезення має бути здійснено у встановлений законодавством чи договором строк. Мова йде про доставку вантажу у термін і за маршрутом, які встановлюються за угодою сторін, а за відсутності такої угоди – у термін, який можна розумно вимагати від перевізника з урахуванням конкретних обставин і особливостей маршруту. Отже, договір перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні є строковим.

У той самий час, як зазначає , всі господарсько-правові дослідження одним з основних результатів повинні мати … чітко сформульовані та обґрунтовані проекти доповнень, уточнень, змін до розділів, глав, статей ГКУ [151, с. 32].

На підставі викладеного, та враховуючи необхідність прийняття відповідного Закону України «Про змішані перевезення» (Додаток А) вважаємо за доцільне ч.2 ст. 312 ГК України викласти у такій редакції:

«2. До договорів перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні застосовуються правила статті 307 цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом».

2.2. Порядок укладення договору та оформлення документів, пов’язаних з перевезенням вантажів у прямому змішаному сполученні

Транспортуванню вантажів завжди передує погодження основних умов перевезення (строків та кількості транспортних засобів, необхідних для перевезення, а також обсягів та характеру вантажів, що перевозяться). Основна задача такого погодження полягає в найбільш раціональному та економічному використанні перевізних засобів, що відповідають запитам ринку. У період, коли в регулюванні економіки мали перевагу адміністративні засади, переважна частина перевезень планувалася в централізованому порядку. Саме тому до всіх транспортних статутів та кодексів включалися розділи про планування перевезень. На цей час планування перевезень, як правило, носить техніко-економічний, а не адміністративно-правовий характер.

Питання укладення договорів перевезення вантажів ставало предметом дослідження як вітчизняних так і закордонних авторів, таких як: В. В. Вітрянський, А. В. Міщенко, О. А. Біляневич [152, с. 60 – 74; 153, с. 151 – 153; 154] та ін.

Загальні умови укладення договорів викладені законодавцем у статтях 179 – 189 ГК України та статтях 626 – 653 ЦК України, якими і слід керуватися як при укладенні договорів, так і при аналізі порядку укладення договорів.

Відповідно до ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування [26].

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного Кодексу України.

Порядок укладення договору, викладений в ЦК України, схожий на викладений у ГК України, та враховуючи посилання останнього на ЦК України – в певній мірі доповює порядок, визначений ГК України.

Укладення договорів та договірні умови у сфері перевезень вантажів залізничним та іншим транспортом потребують відповідного оформлення не одного, а цілого комплексу перевізних документів: квитанції про прийняття вантажу, залізничної або товарно-транспортної накладної, а у певних випадках – подорожної відомості або подорожного листа, які в сукупності і являють собою письмовий господарський договір.

Відповідно до статей 307 та 312 ГК України сторонами договору перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні, як і у разі зі звичайним договором перевезення конкретного вантажу, є відправник вантажу, що надає вантаж до перевезення, та перевізник, що приймає вантаж для доставки його у пункт призначення [26]. Тільки зазначені особи виражають своє волевиявлення на укладення договору та тільки їм є відомими умови цього договору (найменування та кількість вантажу, його особливі властивості, термін дії тощо).

Укладення договору перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні характеризує комбінація зобов’язань. Під час укладення договору перевізник поряд з обов’язком доставити вантаж у пункт призначення набуває прав представника вантажовідправника і на підставі цього потім укладає від імені вантажовідправника договір із співперевізником. Таким чином, кожен наступний співперевізник, вступаючи у зобов’язання з попереднім, стає представником вантажовідправника.

Як зазначає правове положення транспортних організацій – учасників зобов’язання по перевезенню вантажів у прямому змішаному сполученні визначається виконанням всіма ними зобов’язань, що витікають з договору перевезення, укладеного первісним перевізником у пункті відправлення вантажу при прийомі його до перевезення [155, c. 29]. Але далі зазначає, що укладаючи договір перевезення, транспортне підприємство пункту відправлення виступає як від свого імені, так і від імені всіх, хто бере участь у виконанні зобов’язання з перевезення транспортних підприємств в якості їх законного представника. Тому всі транспортні підприємства, що беруть участь у такому перевезенні, повинні визнаватися контрагентами вантажовідправника або суб’єктами єдиного договору, укладеного транспортною організацією пункту відправлення вантажу. При укладенні договору перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні виникають зобов’язальні правові відносини з перевезення з множинністю боржників – співперевізників, кожен з яких, приймаючи вантаж від попередньої транспортної організації, виконує свій обов’язок з перевезення на відповідній ділянці руху вантажу, на основі договору, укладеного первісним транспортним підприємством.

Перевізник зобов’язаний доставити вантаж до пункту перевалки, передати його наступному перевізникові, який у свою чергу, доставляє вантаж до пункту призначення: на залізничну станцію, в морський або річковий порт, до місця знаходження одержувача вантажу, – вказаного у транспортній накладній. Разом з тим в ході виконання зобов’язання можуть виникнути різні обставини, що змінюють первісне зобов’язання або перешкоджають його виконанню. Такого роду обставини передбачені всіма транспортними статутами та кодексами.