Правове регулювання перевезень вантажів у прямому змішаному сполученні (стр. 2 )

Емпіричну базу дослідження склали соціологічні опитування працівників транспортної галузі України приватного та державного секторів.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням правового регулювання перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні в Україні, в якій на підставі чинного законодавства України подано нормативно-правові акти, що регулюють перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні, визначено стадії процесу перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні, правовий статус його учасників, правову природу договору перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні та правову природу вузлової угоди. З цією метою:

Уперше:

- проведено історично-правовий аналіз правового забезпечення перевезень вантажів у прямому змішаному сполученні;

- досліджено систему нормативно-правових актів, що регулюють перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні та обґрунтовано необхідність прийняття Закону України «Про змішані (комбіновані) перевезення», з відповідним розмежуванням законодавчого регулювання наступним чином: перевезення пасажирів та багажу у прямому змішаному сполученні – Цивільним кодексом України та Законом України «Про змішані перевезення», перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні – Господарським кодексом України та Законом України «Про змішані перевезення»;

- здійснено аналіз поняття та змісту договору перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні, доведено, що договір перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні є господарським договором, самостійним видом договору, що застосовується у сфері перевезення вантажів, його не можна поєднувати з договорами підряду, майнового найму, схову та визначається як угода, за якою перевезення здійснюється від вантажовідправника до вантажоодержувача двома або більше перевізниками різних видів транспорту за єдиним перевізним документом;

- визначено поняття «вузлова угода», сформульовано авторське визначення цього поняття та досліджена правова природа вузлової угоди;

удосконалено:

- визначення поняття перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні та визнання процесу перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні динамічним, який включає такі стадії: прийом вантажу до перевезення, переміщення вантажу до перевального пункту, перевантаження вантажу на інший вид транспорту, переміщення вантажу до кінцевого пункту, видачу вантажу;

- порядок укладення договору та оформлення документів, пов’язаних з перевезенням вантажів у прямому змішаному сполученні;

- порядок припинення договору перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні та наголошується, що сторони повинні встановлювати в договорах підстави, за яких сторони набувають права вимагати розірвання договору;

дістали подальшого розвитку: наукові ідеї, положення, спостереження щодо:

- дослідження умов та особливостей відповідальності за договором перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні;

- відповідальності перевізника за незбереженні перевезення та несвоєчасну доставку вантажу, а також визначення відповідальності інших учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

На основі дослідження теоретичних та практичних положень з забезпечення перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні, автором запропоновано і обґрунтовано ряд пропозицій щодо удосконалення відповідного чинного законодавства.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у роботі висновки і пропозиції враховані Міністерством транспорту та зв’язку України та Укрзалізницею при розробці Закону України «Про змішані перевезення».

Окремі положення дисертації можуть бути використані для удосконалення чинного законодавства України.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у науково-дослідній роботі та у навчальному процесі при читанні лекцій з курсу «Господарське право», спецкурсів «Господарські договори», «Транспортне право».

Окремі результати дисертаційного дослідження враховані Міністерством транспорту та зв’язку України та Укрзалізницею під час розробки Закону України «Про змішані перевезення» (акт впровадження від «__»___ 2009 року та від «__»___ 2009 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою, першим в Україні комплексним дослідженням правового регулювання перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні. Автор формулює теоретичні положення, а також дає конкретні рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства України про перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні. Деякі питання, що висвітлюються у роботі, піднімаються вперше, інші розглянуті з нових правових позицій, вирішення окремих спірних питань отримало у роботі додаткове обґрунтування.

Апробація результатів дисертації. Окремі положення дослідження доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції в Хмельницькому університеті управління та права (Хмельницький, 2007р.), на VIII Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасне російське законодавство: законотворчість та правозастосування» (Москва, 2008р.), на Міжнародній науково-практичній конференції «Четверті Прибузькі юридичні читання» (Миколаїв, 2008р.), Першій міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Економіко-правові дослідження в ХХІ столітті: історія, сучасний стан та перспективи удосконалення господарського законодавства» (Донецьк, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Законодавче забезпечення економічної політики держави та юридична освіта» (Донецьк – Святогірськ, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Місто, регіон, держава: економіко-правові проблеми господарювання» (Донецьк – Святогірськ, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Генезис публічного права: від становлення до сучасності» (Миколаїв, 2010р.).

Публікації. Основні висновки та теоретичні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення в чотирнадцяти наукових працях, у тому числі 7 наукових статтях, які надруковано в спеціальних виданнях, що визнані ВАК України як фахові з юридичних наук та 7 тезах наукових повідомлень.

Структура дисертації обумовлена об’єктом дослідження, відображає мету і завдання дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел із 264 найменувань. Загальний обсяг дисертації складають 243 сторінки, з них 24 сторінки займає список використаних джерел.

РОЗДІЛ І

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ВАНТАЖІВ У ПРЯМОМУ ЗМІШАНОМУ СПОЛУЧЕННІ

1.1. Історично-правовий аналіз правового забезпечення перевезень вантажів у прямому змішаному сполученні

Історію розвитку транспорту і, як наслідок, розвиток правового забезпечення його діяльності необхідно розглядати в тісному взаємозв’язку з розвитком людського суспільства, тому що транспорт займає одне з найважливіших місць в ієрархії забезпечення людських потреб. Транспорт виконує важливу функцію – переміщення матеріальних предметів і людей у просторі, без чого виробництво товарів, видобування їжі, будівництво житла та будь-яка інша діяльність стає ускладненою або взагалі неможливою.

Після появи транспортної галузі у суспільства виникла потреба у правовому регулюванні відповідних відносин. До епохи капіталізму транспортні засоби, як правило, належали власнику вантажу, який здійснював перевезення. Але зі зростанням обсягів виробництва власникові підприємства все важче було утримувати власне транспортне господарство, яке було складним і потребувало значних витрат. У зв’язку з цим транспорт виділився в окрему галузь, в межах якої виконувалися перевезення вантажів і пасажирів будь-якого клієнта за певну плату. Всередині транспортної галузі з часом виникла спеціалізація за галузями транспорту, з’явилися морський, річковий, залізничний, автомобільний, трубопровідний та авіаційний транспорт [1, с. 10 – 13]. Отже, досліджувати розвиток правового забезпечення перевезень вантажів у прямому змішаному сполученні стало можливим після появи різних видів транспорту, якими здійснювалися перевезення вантажів. Крім того, під час дослідження виділяються певні періоди та етапи такого розвитку.

Зацікавленість у правовому врегулюванні питань, пов’язаних з транспортною діяльністю з надання послуг змішаного перевезення вантажів виявилася наприкінці ХIХ ст., коли було укладено Бернську міжнародну конвенцію про залізничні перевезення вантажів 1890 р. (МГК). У цій конвенції було передбачено спеціальну форму накладної, якою можна було оформити змішане перевезення вантажу [2]. У 1893 р. до цієї конвенції приєдналася і Російська імперія [3].

відзначав, що на російське законодавство в галузі транспортного права суттєвий вплив мали основи, опрацьовані для Бернської конвенції, які були враховані при розробці вітчизняного законодавства, а саме Статуту залізниць 1885 р. [4]. Відносно Бернської міжнародної конвенції про залізничні перевезення 1890 р., відзначав, що при здійсненні перевезення немає необхідності, щоб залізниці були поєднані безперервним рельсовим шляхом. Вони можуть бути роз’єднані річкою, озером, морем [4]. Тобто і російські правознавці також наприкінці ХІХ ст. приділяли увагу питанням перевезення вантажів різними видами транспорту, що свідчить про запити суспільства того часу на необхідність правового врегулювання таких відносин.

Слід відзначити, що МГК мала значний вплив на законодавства окремих держав: вони стали пристосовувати свої норми внутрішнього сполучення до норм міжнародного сполучення. Транспортне право швидко пішло шляхом об’єднання європейських законодавств. Крім Російської імперії, Швейцарія в 1893 році змінила свій залізничний статут 1875 року, пристосовуючи його до бернського тексту. Німеччина, приймаючи свій Торговий кодекс 1897 р., змінила положення кодексу 1861 р. відносно норм міжнародного транспорту. Крім того, Бернська конвенція була прийнята Францією, Австро-Угорщиною, Італією, Голландією, Бельгією. У 1897 р. до цих країн приєдналася Данія і в 1904 р. – Румунія [4].

До 1917 року майже вся частина сучасної України знаходилася у складі Російської імперії, а на тій частині, що не входила до складу Російської імперії здійснення змішаних перевезень було неможливе внаслідок відсутності перевезень різними видами транспорту. Отже, доцільно розглядати історію становлення правового забезпечення перевезень вантажів у прямому змішаному сполученні крізь призму дореволюційного російського законодавства.